Рішення

від 16.11.2017 по справі 910/13880/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2017Справа №910/13880/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до Національної спілки письменників України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

1) Рівненська обласна організація Національної спілки письменників України,

2) Рівненська обласна організація політичної партії УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи)

про стягнення 38 871, 16 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Бородавко А.П.;

від відповідача: Палій О.Л.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: Гуцол Р.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної спілки письменників України (далі -відповідач) про стягнення 38 871, 16 грн., з яких 32 517, 44 грн. - сума основного боргу, 5 187, 51 грн. - інфляційних втрат та 1 166, 21 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1638 на постачання теплової енергії від 01.10.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2017 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.09.2017 за участю представників сторін.

07.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду позивачем подано клопотання про приєднання документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.08.2017.

14.09.2017 представник відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 25.12.2014 між Управлінням комунальної власності виконавчого комітету Рівненської міської ради та Рівненською організацію Національної спілки письменників України було укладено Додатковий договір до договору позички від 30.04.2010 № 1947, відповідно якого позичкодавець передав, а користувач прийняв в безоплатне користування приміщення у будівлі, розташованій за адресою: м. Рівне, вул.. С. Петлюри, 1, та в подальшому Рівненською обласною організацією Національної спілки письменників України дане майно передано в суборенду Рівненській обласній організації політична партія УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) за договором суборенди нежитлового приміщення від 27.12.2014.

У судовому засіданні 14.09.2017 оголошено перерву до 05.10.2017.

03.10.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав клопотання, в якому у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відпустці просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату.

04.10.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду позивачем подано заперечення на відзив, в яких він зазначає, що відповідач обізнаний про укладений договір № 1638 на постачання теплової енергії від 01.10.2013 та про зобов'язання, які виникають за ним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 26.10.2017.

26.10.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Національної спілки письменників України надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача Рівненську організацію Національної спілки письменників України та Рівненську обласну організацію політичної партії УДАР .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 клопотання Національної спілки письменників України про залучення третіх осіб задоволено, залучено до участі у справі, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Рівненську обласну організацію Національної спілки письменників України та Рівненську обласну організацію політичної партії УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи), розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 16.11.2017.

13.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" документи на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2017 та письмові пояснення.

16.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Рівненської обласної організації політичної партії УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) надійшли письмові пояснення, в яких третя особа-2 повідомила, що станом на даний час Рівненська обласна організація політичної партії УДАР не користується жодним приміщенням, в тому числі і нежитловим, за адресою: м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 1, представники організації не знаходяться та не використовують приміщення за вказаною адресою. Крім того, з моменту зміни юридичної адреси, а саме з 23.04.2016 Рівненська обласна організація політичної партії УДАР жодного разу не отримувала від Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України рахунків за використання приміщення чи будь-яких претензій щодо невиконання умов будь-яких договорів.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи-1 у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник третьої особи-1 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників третьої особи-1 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-2, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - підприємство) та Національною спілкою письменників України (далі - споживач) укладено договір № 1638 на постачання теплової енергії, умовами якого передбачено, що підприємство зобов'язується надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія подається споживачу за адресою: м. Рівне, вул. С.Петлюри, буд. 1 (п. 1.4. договору).

Загальні відомості про споживача містяться у додатку № 2 до договору та становлять його невід'ємну частину (п. 1.5. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору, споживач теплової енергії зобов'язується, зокрема виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно п. 4.2. договору (в редакції додаткової угоди № 1638/1 від 02.01.2014 до договору), облік споживання теплової енергії проводиться за показниками приладів обліку або розрахунковим методом згідно з Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні та даними, вказаними у додатку № 2 цього договору, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил та інше) в сфері теплопостачання.

Пунктом 5.2. договору (в редакції додаткової угоди № 1638/1 від 02.01.2014 до договору), розмір щомісячної плати за опалення та підігрів води на момент укладення даного договору згідно встановлених органами місцевого самоврядування тарифів становить, зокрема за теплоенергію на опалення при відсутності приладів обліку в розмірі 282, 05 грн. в місяць за 1Гкал для інших споживачів.

Згідно п. 5.3. договору, споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому споживач самостійно отримує рахунок.

У відповідності до п. 5.4. договору (в редакції додаткової угоди № 1638/1 від 02.01.2014 до договору), розрахунки споживача з підприємством за надані послуги здійснюються щомісячно згідно з показниками приладів обліку або, при відсутності приладів обліку, розрахунковим методом у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами цього договору. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця. При цьому сторони домовилися про таке. У місяці, в якому розпочинається опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що постачається для опалення, розрахунковий період починає свій перебіг з дати початку опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування) та закінчується 19 числа звітного місяця. У місяці, в якому закінчується опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що поставляється для опалення, розрахунковий період закінчується датою закінчення опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування).

Розрахунки за надані послуги споживач здійснює згідно умов цього договору щомісячно до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, не залежно від того на який день тижня припадає 10-те число місяця (п. 5.4.2. додаткової угоди № 1638/1 від 02.01.2014 до договору).

Даний договір укладається терміном на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання та поширює свою дію на правовідносини, що виникли з 22.08.2013. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку сплати за спожиту теплову енергію в повному обсязі (п.п. 9.2. та 9.3. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмового заявлено однією і сторін (п. 9.4. договору).

Оскільки суду не надано жодного доказу наявності повідомлення про припинення дії договору № 1638 на постачання теплової енергії від 01.10.2013, суд приходить до висновку, що договір автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення у справі є чинним.

Додатком № 1 до договору № 1638 на постачання теплової енергії від 01.10.2013, сторони погодили схему теплової енергії, що перебуває на балансі споживача (офіс Національної спілки письменників України).

Додатком № 2 до договору № 1638 на постачання теплової енергії від 01.10.2013, визначені загальні відомості про об'єкти споживача, а саме: Рівненська обласна організація Національної спілки письменників України, за адресою: м. Рівне, вул. С. Петлюри, буд. 1 (офіс), загальна площа об'єкта - 120, 50 м 2 , максимальне теплове навантаження - опалення 0,0099 Гкал/год.

Додатком № 3 до договору № 1638 на постачання теплової енергії від 01.10.2013, сторони погодили планову річну потребу теплової енергії на опалення та підігрів води в офісі Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. С. Петлюри, буд. 1.

Як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором № 1638 на постачання теплової енергії від 01.10.2013 в частині оплати спожитої теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 25.05.2017 становить 32 517, 44 грн., що підтверджується рахунками за теплову енергію № 1638 від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 30.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015, від 29.01.2016, від 29.02.2016, 31.03.2016, від 29.04.2016, від 30.11.2016, від 30.12.2016, а також вбачається з розрахунку заборгованості Національної спілки письменників України за період з 01.03.2015 по 25.05.2017, наданого позивачем.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 32 517, 44 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 187, 51 грн. - інфляційних втрат за період за загальний період з 11.04.2015 по 30.04.2017 та 1 166, 21 грн. - 3 % річних за загальний період з 11.04.2015 по 25.05.2017.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 1638 на постачання теплової енергії від 01.10.2013, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Житлово-комунальними послугами, відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги , є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Крім цього, відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого опалення - нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування будинку.

Статтею 19 Закону України Про теплопостачання встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив згідно умов договору теплову енергію на суму 32 517, 44 грн., що підтверджується рахунками за теплову енергію № 1638 від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 30.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015, від 29.01.2016, від 29.02.2016, 31.03.2016, від 29.04.2016, від 30.11.2016, від 30.12.2016 (наявні у матеріалах справи).

Згідно п. 5.3. договору, споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому споживач самостійно отримує рахунок.

У відповідності до п. 5.4. договору (в редакції додаткової угоди № 1638/1 від 02.01.2014 до договору), розрахунки споживача з підприємством за надані послуги здійснюються щомісячно згідно з показниками приладів обліку або, при відсутності приладів обліку, розрахунковим методом у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами цього договору. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця. При цьому сторони домовилися про таке. У місяці, в якому розпочинається опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що постачається для опалення, розрахунковий період починає свій перебіг з дати початку опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування) та закінчується 19 числа звітного місяця. У місяці, в якому закінчується опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що поставляється для опалення, розрахунковий період закінчується датою закінчення опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування).

При цьому, суд відзначає, що позивачем здійснено розрахунок заборгованості із застосуванням тарифів, які були затверджені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), а саме: постанова НКРЕКП від 29.09.2016 № 1757, постанова НКРЕКП від 28.01.2016 № 54, постанова НКРЕКП від 29.10.2015 № 2690, постанова НКРЕКП від 30.04.2015 № 1431, постанова НКРЕКП від 27.02.2015 № 329.

Однак, відповідач оплати спожитої у період з 01.03.2015 по 25.05.2017 теплової енергії не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Національною спілкою письменників України утворилась заборгованість у розмірі 32 517, 44 грн., що також вбачається з розрахунку заборгованості Національної спілки письменників України за період з 01.03.2015 по 25.05.2017, наданого позивачем.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд відзначає наступне.

Відповідачем додано до відзиву копію додаткового договору до договору позички від 30.04.2010 № 1947, укладеного 25.12.2014 між Управлінням комунальної власності виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - орендодавець) та Рівненською організацію Національної спілки письменників України (далі - користувач), за предметом якого позичкодавець передає, а користувач приймає в безоплатне користування приміщення у будівлі, розташованій за адресою: м. Рівне, вул. С. Петлюри, 1 (далі майно) загальною площею 152, 5 кв. м, а саме: нежитлові приміщення на 2 поверсі будівлі - площею 21,8 кв. м (згідно з технічним паспортом - №65), площею 21,4 кв. м (згідно з технічним паспортом - № 66), площею 21, 2 кв. м (згідно з технічним паспортом - №67), площею 31, 7 кв. м (згідно з технічним паспортом - №68), а також площі загального користування - на 1 поверсі 32 кв. м; на 2 поверсі 24, 4 кв. м. Майно перебуває на балансі Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради. Мета використання Майна - здійснення статутної діяльності Рівненської організації Національної спілки письменників України.

В подальшому, також відповідачем надано копію договору суборенди нежитлового приміщення від 27.12.2014, укладеного між Рівненською обласною організацією Національної спілки письменників України (далі - Користувач) та Рівненською обласною організацією політичної партії УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка (далі - Суборендар) відповідно до якого користувач передає в суборенду, а суборендар приймає в суборенду нежитлові приміщення площею 74, 3 кв. м. за адресою м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 1, що перебувають на балансі управління комунальною власністю, вартість яких (визначена експертним шляхом) складає 449 200, 00 грн. станом на 30 листопада 2014 року.

Відповідно до п. 5.6. договору суборенди нежитлового приміщення від 27.12.2014, розрахунки за спожиті комунальні послуги проводяться на підставі виставлених користувачем рахунків.

В той же час, з умов договору № 1638 на постачання теплової енергії від 01.10.2013 та додатків до нього укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" та Національною спілкою письменників України вбачається, що теплова енергія подається споживачу (офіс Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України) за адресою: м. Рівне, вул. С. Петлюри, буд. 1.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд відзначає, що Національна спілка письменників України, зокрема її обласна організація була наділена правом за договором суборенди нежитлового приміщення від 27.12.2014 виставляти Рівненській обласній організації політична партія УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) рахунки за спожиті комунальні послуги.

У своїх письмових поясненнях Рівненська обласна організація політичної партії УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) зазначає, що не користується жодним приміщенням, в тому числі і нежитловим, за адресою: м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 1, представники організації не знаходяться та не використовують приміщення за вказаною адресою. Крім того, представник третьої особи-2 в поясненнях зазначає, що з моменту зміни юридичної адреси, а саме з 23.04.2016 Рівненська обласна організація політичної партії УДАР жодного разу не отримувала від Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України рахунків за використання приміщення чи будь-який претензій щодо невиконання умов будь-яких договорів.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, на момент винесення судового акту, суду не надано доказів оскарження відповідачем договору № 1638 на постачання теплової енергії від 01.10.2013, як і не надано доказів визнання такого договору недійсним.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовного того, що під час внутрішньої перевірки в Національній спілці письменників України відповідний договір на постачання теплової енергії не виявлено, оскільки у матеріалах справи наявний лист Національної спілки письменників України від 10.01.2014 № 10-Б, в якому відповідач повідомив позивача про зміну номера Свідоцтва платника податку на додану вартість з 01.01.2014 - № 200156039, індивідуальний податковий номер - 000160126071, що свідчить про обізнаність відповідача щодо укладеного договору № 1638 на постачання теплової енергії від 01.10.2013 та про зобов'язання, які виникають за ним.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем в порушення умов договору не здійснено оплати спожитої у період з 01.03.2015 по 25.05.2017 теплової енергії, доказів зворотного суду не надано.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до п 18, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно п. 5.4.2. додаткової угоди № 1638/1 від 02.01.2014 до договору, розрахунки за надані послуги споживач здійснює згідно умов цього договору щомісячно до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, не залежно від того на який день тижня припадає 10-те число місяця.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач відповідно до п. 5.4.2. додаткової угоди № 1638/1 від 02.01.2014 до договору, зобов'язаний був до 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим, сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 1638 на постачання теплової енергії від 01.10.2013, та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 32 517, 44 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 187, 51 грн. - інфляційних втрат за загальний період з 11.04.2015 по 30.04.2017 та 1 166, 21 грн. - 3 % річних за загальний період з 11.04.2015 по 25.05.2017.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1638 на постачання теплової енергії від 01.10.2013, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідача 5 187, 51 грн. - інфляційних втрат за загальний період з 11.04.2015 по 30.04.2017 та 1 166, 21 грн. - 3 % річних за загальний період з 11.04.2015 по 25.05.2017.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" задовольнити.

2. Стягнути з Національної спілки письменників України (01024, м. Київ, вул. Банкова, буд. 2, ідентифікаційний код - 00016018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 27, ідентифікаційний код - 36598008) 32 517 (тридцять дві тисячі п'ятсот сімнадцять) грн. 44 коп. - заборгованості, 1 166 (одну тисячу сто шістдесят шість) грн. 21 коп. - 3% річних, 5 187 (п'ять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 51 коп. - інфляційних втрат та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 21.11.2017

Суддя Щербаков С.О.