Постанова

від 21.11.2017 по справі 17/5007/98/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

21 листопада 2017 року Справа № 17/5007/98/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Грязнов В.В. ,

судді Петухов М.Г.

за участю прокурора - Марщівської О.П.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача ОСОБА_1 комітету ОСОБА_2 міської ради - не з`явився

відповідача приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" - адв. ОСОБА_3 (пост.дов. № 39-д від 02.10.2017 р.), пред-ка ОСОБА_4 (пост.дов. №41-д від 20.11.2017 р.)

відповідача дочірнього підприємства "Житомиртурист" приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"- адв. ОСОБА_3 (пост.дов. б/№ від 10.01.2017 р.)

третьої особи ОСОБА_2 обласної ради - не з`явився

третьої особи ОСОБА_5 дитячого протитуберкульозного санаторію "Лісовий берег" - не з`явився

третьої особи ОСОБА_5 медичного центру вертебрології і реабілітації ОСОБА_2 обласної ради - пред-ка ОСОБА_6 (пост.дов. № 733 від 17.11.2017 р.)

третьої особи ОСОБА_7 професійних спілок України - не з`явився

третьої особи публічного акціонерного товариства "ЕК "Житомиробленерго" -не з`явився

розглянувши апеляційні скарги Заступника прокурора Житомирської області та приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 р.

у справі № 17/5007/98/11

за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі ОСОБА_8 Державного майна України

до ОСОБА_1 комітету ОСОБА_2 міської ради

до приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"

до дочірнього підприємства "Житомиртурист" приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 обласної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 дитячого протитуберкульозного санаторію "Лісовий берег"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 медичного центру вертебрології і реабілітації ОСОБА_2 обласної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 професійних спілок України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічного акціонерного товариства "ЕК "Житомиробленерго"

про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності на нерухоме майно

в с т а н о в и в :

Прокурор звернувся до господарського суду Житомирської області в інтересах ОСОБА_8 державного майна України до відповідачів з позовом (з урахуванням заяви вих. від 11.04.2016 № 05/2-1973-11 про уточнення позовних вимог в частині переліку майна, що є предметом спору та заяви вих. від 25.11.2016 № 05/2-1973-11) про: визнання недійсним та скасування свідоцтва від 10.01.2001 про право власності на будівлі туристичної бази "Лісовий берег", яке видане обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "ЖИТОМИРТУРИСТ" українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "УКРПРОФТУР"; визнання за державою в особі ФДМУ права власності на майновий комплекс "Лісовий берег", розташований за адресою: м. Житомир, Чуднівське шосе, 1.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 р. у справі № 17/5007/98/11 (суддя Тимошенко О.М.) частково задоволено позов Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі ОСОБА_8 Державного майна України до ОСОБА_1 комітету ОСОБА_2 міської ради, до приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", до дочірнього підприємства "Житомиртурист" приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 обласної ради, ОСОБА_5 дитячого протитуберкульозного санаторію "Лісовий берег" та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 медичного центру вертебрології і реабілітації ОСОБА_2 обласної ради, ОСОБА_7 професійних спілок України, публічного акціонерного товариства "ЕК "Житомиробленерго" про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності на нерухоме майно - будівлі туристичної бази Лісовий берег .

Відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області визнано недійсним свідоцтво про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", яке видане виконкомом ОСОБА_2 міської ради 10.01.2001 р. ОСОБА_5 дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", та відмовлено у позові в частині визнання права власності на нерухоме майно.

В апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 р. Заступник прокурора Житомирської області просив рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 р. у справі № 17/5007/98/11 скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання права власності за позивачем. Просив прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. В решті рішення Господарського суду Житомирської області прокурор в апеляційному порядку не оскаржував /а.с. 53-58 у т.11/.

Відповідач ОСОБА_9 акціонерне товариство "Укрпрофтур" також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 р. у справі № 17/5007/98/11 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на туристичну базу "Лісовий берег" та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову /а.с. 116 - 127 у т.11/.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду в частині задоволення позову про визнати недійсним свідоцтва про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", яке видане виконкомом ОСОБА_2 міської ради 10.01.2001 р. ОСОБА_5 дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпровтур" є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав порушення норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що відповідно до постанови Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 р. у справі № 138/7 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_8 державного майна України про визнання недійсними установчого договору та статуту ЗАТ Укрпрофтур , при цьому встановлено законність його створення та відсутність підстав для визнання недійсними установчих документів. За таких обставин ОСОБА_8 Державного майна України щонайпізніше 20.01.1997 р. стало відомо про те, що спірним майном розпорядилися інші особи. Право на позов для захисту права власності виникло у ОСОБА_8 Державного майна України саме у той момент.

Посилаючись на ст.41 Конституції України, ч.1 ст.321, ч.ч.1,2 ст.331 Цивільного кодексу України скаржник доводить, що відсутні правові підстави для визнання права власності на туристичну базу Лісовий берег за ОСОБА_8 Державного майна України, оскільки ОСОБА_8 Державного майна України такого права на туристичну базу Лісовий берег не набував, власником майна не був та не може його захищати від власника.

Звертає увагу, що відповідно до постанови Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 р. у справі №138/7 суд встановив, що визначені прокурором в якості підстав позовних вимог постанови Верховної ОСОБА_3 України від 10 квітня 1992 року Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України та від 04 лютого 1994 року №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" не можуть застосовуватися до ОСОБА_10 акціонерного товариства "Укрпрофтур", оскільки профспілкове майно не відноситься до майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР.

Просить врахувати вищевикладене та скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 р. у даній справі в частині задоволення позову про визнати недійсним свідоцтва про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", яке видане виконкомом ОСОБА_2 міської ради 10.01.2001 р. ОСОБА_5 дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпровтур" та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Крім того, просить виключити мотивувальної частини рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 р. у справі № 17/5007/98/11 посилання на наявність у держави права власності на спірне майно.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 р. (головуючий суддя Саврій В.А., суддя Савченко Г.І., суддя Крейбух О.Г.) рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 р. у справі № 17/5007/98/11 в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на туристичну базу "Лісовий берег" від 10.01.2001 р. скасовано; провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на туристичну базу "Лісовий берег" від 10.01.2001 р. припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України. В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі на постанову Рівненського апеляційного господарського суду прокурор посилався на те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню строки позовної давності.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 03.10.2017 р. у справі № 17/5007/98/11 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 р. скасовано в частині припинення провадження у справі щодо вимог про визнання недійсним та скасування свідоцтва від 10.01.2001 про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", яке видане обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "ЖИТОМИРТУРИСТ" українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "УКРПРОФТУР", і справу в цій частині передано на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду. У решті постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 зі справи № 17/5007/98/11 залишено без змін.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 03.10.2017 р. у справі № 17/5007/98/11 суд касаційної інстанції зазначив, що судом апеляційної інстанції не враховано, що позовні вимоги у даній справі щодо визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно спрямовані на захист права власності, тобто - між сторонами існує спір про право цивільне, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Одночасно Вищий господарський суд встановив, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимоги про визнання за державою в особі ФДМУ права власності на майновий комплекс "Лісовий берег" з підстав пропуску строку позовної давності.

Отже, вимоги Заступника прокурора Житомирської області, викладені в апеляційній скарзі, розглянуті апеляційним судом і постанова, прийнята 12.04.2017 р. за результатом перегляду справи Рівненським апеляційним господарським судом, залишена без змін Вищим господарським судом України. Таким чином завершений розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора Житомирської області, і справа № 17/5007/98/11 переглядається Рівненським апеляційним господарським судом в частині вимог про визнання недійсним та скасування свідоцтва від 10.01.2001 про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", яке видане обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", за апеляційною скаргою ОСОБА_10 акціонерного товариства "Укрпрофтур".

При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги чи позицією інших сторін і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Заступник прокурора Житомирської області подав відзив на апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" /а.с.131-138 у т.11/. Вважає необґрунтованими доводи приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" стосовно того, що профспілкові організації ніколи не були організаціями загальносоюзного підпорядкування, а спірне майно ніколи не передавалося державі. Зазначає, що профспілки діяли за загальним статутом профспілок Союзу РСР та були загальносоюзною громадською організацією, відповідно, спірне майно було майном громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України. Таким чином, передача спірного майна після розпаду Союзу РСР у відання Української республіканської ОСОБА_3 профспілок - раді ОСОБА_7 незалежних профспілок України, а у подальшому - ОСОБА_7 професійних спілок України не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке залишилося державним.

Крім того, посилаючись на ст.ст. 1, 21 Закону України Про об`єднання громадян , ст.ст. 20, 21 Закону України Про власність (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність 20.06.2007 р.), ст.ст. 1, 3, 4 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України прокурор вважає, що спірний об'єкт мав статус державної (загальнодержавної) власності, в зв'язку з чим здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним.

Прокурор також вважає безпідставним застосування позовної давності, зазначивши, що постанова Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 р. у справі № 138/7 не свідчить про обізнаність ОСОБА_8 державного майна України щодо порушення своїх прав, оскільки питання права власності на спірне майно, законність розпорядження ОСОБА_3 ОСОБА_7 профспілок України та ЗАТ Укрпрофтур спірним майном судом при розгляді справи № 138/7 не досліджувалось. ОСОБА_8 державного майна України не міг бути обізнаним про те, що ОСОБА_9 акціонерне товариство Укрпрофтур , не будучи власником туристичної бази Лісовий берег , неправомірно оформило право власності на спірне майно.

Тому факти, встановлені у справі № 138/7, не мають преюдиціального значення та повинні встановлюватись судом у загальному порядку шляхом належної оцінки доказів, у тому числі наданих прокурором. Оскільки позови про визнання права власності, що пред'явлені на підставі статті 392 ЦК України, пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.

Пояснює, що рішення виконкому ОСОБА_2 міської ради від 31.12.1972 р. № 1045, яке зазначене в якості підстави для видачі спірного свідоцтва про право власності, не оскаржувалось у зв'язку з тим, що з його тексту вбачається, що це рішення жодного відношення до спірних правовідносин не має. Враховуючи викладене, прокурор просить апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" залишити без задоволення.

Відповідач/скаржник приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур" додатково подав письмові пояснення /а.с. 190 - 198 у т.11/ та, посилаючись на постанову Верховної ОСОБА_3 України Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР від 04.02.1994 р. № 3943-ХІІ, зазначає, що ОСОБА_8 державного майна України здійснює право розпорядження майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій. Вважає, що на момент видачі свідоцтва про право власності на туристичну базу "Лісовий берег" 10.01.2001 р. ОСОБА_8 державного майна України повинен був знати про видачу свідоцтва, оскільки з 1994 року вважав себе власником майна. ОСОБА_8 державного майна України повинен був вчинити всі необхідні дії щодо реалізації права власності, зокрема, підтвердити факт належності йому спірного майна, отримавши необхідні правовстановлюючі документи, проте, ОСОБА_8 державного майна України з 1994 року до цього часу не виконав свої прямі обов'язки як орган виконавчої влади, що свідчить про те, що ОСОБА_8 державного майна України своєю бездіяльністю сам призвів до порушення свого права.

Звертає увагу, що 04.07.2006 р. ОСОБА_8 державного майна України та ОСОБА_7 професійних спілок України укладено угоду № 299, метою якої було здійснення спільних заходів для проведення інвентаризації об'єктів ОСОБА_7 професійних спілок України. Відповідно до п. 5 угоди при виявленні об'єктів, які на 100% є державною власністю, відомості про них вносяться до Єдиного реєстру об'єктів державної власності. Тобто, ОСОБА_8 державного майна України мав об'єктивну та суб'єктивну можливість бути обізнаним про обставини порушення свого права задовго до звернення прокуратури до суду. Також обізнаність ОСОБА_8 державного майна України підтверджується листами від 19.06.2007 р. № 512 та № 11/01-16/1079, від 20.06.2007 р. № 11/01-15/1099.

Зазначає, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, у цьому випадку в особі ОСОБА_8 державного майна України, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду, в даному випадку, ОСОБА_8 державного майна України (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 р. у справі № 3-23гс14, від 25.03.2015 р. у справі 3-21гс15, від 22.03.2017 р. у справі № 3-148бгс16, від 07.06.2017 р. у справі № З- -45гс17, від 18.10.2017 р. у справі № 3-932гс17.

Також зазначає, що ОСОБА_8 державного майна України не звертався до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності. ФДМУ мав об'єктивну та суб'єктивну можливість бути обізнаним про обставини порушення свого права. Твердження прокурора, що ОСОБА_8 державного майна України про порушення стало відомо з моменту проведення прокурором перевірки додержання вимог законодавства у 2011 році скаржник вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного суду України від 22.03.2017 р. у справі № 3-1486гс1б, від 07.06.2017р. у справі № 3-445гс17 та від 18.10.2017 р. у справі № 3-932гс17.

Вважає, що Господарським судом Житомирської області при розгляді та прийнятті рішення по даній справі неправомірно не застосував позовну давність.

Відповідач/скаржник приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур" зазначає, що рішення виконкому ОСОБА_2 міської ради від 21.12.1972 р. № 1045, згідно з яким виконком ОСОБА_2 міської ради видав ОСОБА_5 дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпровтур" свідоцтво про право власності на туристичну базу "Лісовий берег" у судовому порядку не оспорювалося, що свідчить про його юридичну дійсність та законність. Відповідно, підстави для визнання незаконним та скасування свідоцтва від 10.01.2001 р. про право власності на будівлі туристичної бази «Лісовий берег» відсутні.

Разом з тим, доводить, що на момент звернення із позовом до суду ОСОБА_8 державного майна України не був і не є власником майна, що виключає можливість визнання права державної власності на підставі ст. 392 ЦК України.

Просить апеляційний суд врахувати викладене та задоволити апеляційну скаргу ОСОБА_10 акціонерного товариства Укрпрофтур , скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 р. у даній справі в частині задоволення позову про визнати недійсним свідоцтва про право власності на туристичну базу Лісовий берег та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_8 державного майна України в письмових поясненням зазначав, що позивач лише з позову прокурора дізнався про оформлення права власності на спірне майно за відповідачем ДП Житомиртурист .

Третя особа ОСОБА_7 професійних спілок України у письмових поясненнях по суті спору підтримала заперечення відповідачів та додатково звертає увагу на те, що при визначення правого режиму власності на спірне майно слід враховувати положення ст.8 Віденської Конвенції про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів, якою визначено, що "державна власність держави-попередниці" означає майно, права та інтереси, які на момент правонаступництва держав належали згідно з внутрішнім правом держав-попередниць цій державі /а.с.288 у т.6/.

Позивач ОСОБА_8 Державного майна України та треті особи ОСОБА_2 обласна рада, ОСОБА_5 дитячий протитуберкульозний санаторій "Лісовий берег", ОСОБА_7 професійних спілок України, публічне акціонерне товариство "ЕК "Житомиробленерго" не забезпечили участь представників у судовому засіданні, відзиви на апеляційні скарги не надали.

В судовому засіданні прокурор пояснила, що погоджується з висновком Вищого господарського суду України, викладеному у постанові від 03.10.2017 р. у справі № 17/5007/98/11, що визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності є належним способом захисту, оскільки в даному випадку свідоцтво про право власності від 10.01.2001 р. є документом, на підставі якого зареєстровано право власності. Вважає, що листи від 11.12.2006 р. № 10-16-17987 та від 08.10.2008р. № 10-16-14401 не свідчать про обізнаність ОСОБА_8 Державного майна України щодо існування свідоцтва про право власності від 10.01.2001 р., оскільки в даних листах зазначено про проведення звірки майна, і відсутні посилання на свідоцтво про право власності від 10.01.2001 р., тому вважає, що в матеріалах справи відсутні будь які документи, які б підтвердили обізнаність ОСОБА_8 Державного майна України про існування свідоцтва про право власності від 10.01.2001 р. до подачі прокурором даного позову. Прокурор вважає, що строк позовної давності потрібно обчислювати з моменту проведення перевірки в 2011 році, коли прокуратурі та позивачу стало відомо щодо даного порушення. Таким чином, відсутні підстави для висновку про сплив позовної давності щодо вимоги про визнання свідоцтва недійсним.

Представник відповідачів приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" та дочірнього підприємства "Житомиртурист" приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що прокурор просить визнати право власності на інший комплекс нерухоме майно яке збудовано в 1973 році та введено в експлуатацію на підставі акту затвердженого рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради депутатів трудящих від 03.01.1974 р. № 9. Вважає, що господарські суди у даній справі не мали підстав для висновку, що спірне майно належить державі. Зазначає, що ОСОБА_8 Державного майна України було відомо про те, що майном розпоряджається як своїм власним спочатку ОСОБА_7 профспілок України, пізніше приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур", оскільки неодноразово складались переліки майна, яким розпоряджається ОСОБА_7 профспілок України. ОСОБА_8 державного майна України вказане майно профспілок не передавалося у власність.

Представник скаржника/відповідача ОСОБА_10 акціонерного товариства "Укрпофтур" ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що держава не приймала жодного рішення щодо відчуження чи зміни форми власності спірного майна. Зазначає, що ДП "Житомиртурист" приватного акціонерного товариства "Укрпофтур" з моменту побудови туристичної бази Лісовий берег було її власником. Проте, свідоцтво про право власності видано 10.01.2001 р. на виконання Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб. Пояснює, що у 2007 році ОСОБА_8 державного майна України спільно з прокуратурою були створені регіональні комісії по проведенню інвентаризації об`єктів нерухомого майна. Вважає, що саме з 2007 року ФДМ та прокуратура були обізнані щодо спірних правовідносин, тому строк позовної давності розпочинається саме з 2007 року.

Представник третьої особи обласного медичного центру вертебрології і реабілітації ОСОБА_2 обласної ради в судовому засіданні пояснив, що судами у даній справі встановлено, що спірне майно є державною власністю. При цьому, зазначив, що держава не приймала жодного рішення щодо відчуження або зміни форми власності даного майна. Також вважає, що строки позовної давності не настали та вважає, що строк позовної давності потрібно обчислювати з моменту проведення перевірки в 2011 році, коли прокуратурі та позивачу стало відомо про виявлене порушення права. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_10 акціонерного товариства Укрпрофтур без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу дочірньому підприємству "Житомиртурист" приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" - 10002, м. Житомир, вул.. Велика Бердичівська, 67 та третій особі ОСОБА_5 дитячому протитуберкульозному санаторію "Лісовий берег" - 12415, Житомирська область, Житомирський район, село Іванівка, вул. Санаторна, буд. 1 Рівненський апеляційний господарський суд своєчасно направляв ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 21.11.2017 р. о 10:30 год. така обставина підтверджена відміткою канцелярії суду /зворот а.с. 77 у т.12/. Ухвала надіслана відповідачу та третій особі рекомендованими листами з повідомленням та повернуті від відповідача на адресу Рівненського апеляційного господарського суду з причин закінчення терміну зберігання.

Разом з тим, відповідач дочірнє підприємство "Житомиртурист" приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" забезпечив участь представника в судовому засіданні 21.11.2017 р., що підтверджується протоколом судового засідання від 21.11.2017 р.

Адреса третьої особи ОСОБА_5 дитячого протитуберкульозного санаторію "Лісовий берег" (12415, Житомирська область, Житомирський район, село Іванівка, вул. Санаторна, буд. 1) підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань /а.с. 101 - 108 у т.12/.

Суд повторно направив ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 21.11.2017 р. третій особі ОСОБА_5 дитячому протитуберкульозному санаторію "Лісовий берег" за належною адресою. Вдруге направлена ухвала повернута на адресу Рівненського апеляційного господарського суду з причини закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто - повідомленою суду стороною), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи за належними адресами, що підтверджено в установленому порядку /а.с. 88-91, 93-100, 188-191 у т.12/, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача ОСОБА_10 акціонерного товариства "Укрпрофтур", Дочірнього підприємства "Житомиртурист" приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" та третьої особи ОСОБА_5 медичного центру вертебрології і реабілітації ОСОБА_2 обласної ради в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" підлягає задоволенню частково.

Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено таке.

Відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради депутатів трудящих від 14.05.1968 р. № 371 виділено ОСОБА_2 обласній раді по туризму земельну ділянку площею 1,5 га. для будівництва туристичної бази на 265 місць. Зобов'язано забудовника і будівельну організацію при будівництві будинку готелю забезпечити повне збереження зелених насаджень /а.с. 29 у т.1/.

Відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради депутатів трудящих від 07.05.1970 р. № 362 ОСОБА_2 обласній раді по туризму було виділено земельну ділянку, площею 314,0 кв. м. для будівництва насосної станції і башти в Корбутівському гідропарку. Зобов'язано забудовника і будівельну організацію при будівництві будинку готелю забезпечити повне збереження зелених насаджень /а.с. 30 у т.1/.

Побудована у 1972-1973 роках туристична база "Лісовий берег" була передана ОСОБА_2 обласній раді по туризму та екскурсіях, що підтверджується актами приймання будинків (споруд). Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради депутатів трудящих від 03.01.1974 № 9 затверджений акт державної прийомки комплексу туристської бази - готелю на 275 місць у лісопарковій зоні Корбутівки корисною площею 5775 кв.м /а.с. 17-22, 126 у т.1, 94-99 у т.2/.

27.07.1982 р. ОСОБА_11 ОСОБА_12 по туризму та екскурсіях прийнято постанову № 8-3, відповідно до якої затверджено Положення про Українську республіканську раду по туризму і екскурсіях /а.с. 81-93 у т. 2/.

Відповідно до розділу І Положення про Українську республіканську раду по туризму і екскурсіях, Українська республіканська рада по туризму і екскурсіях є органом, який здійснює керівництво радами по туризму і екскурсіям, іншими підвідомчими установами, організаціями, підприємствами туристично-екскурсійної системи профспілок на території УРСР. Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях працює під керівництвом ОСОБА_12 ради по туризму і екскурсіях Української республіканської ради профспілок (Укрпрофрада) в тісному контакті з обласними радами і республіканськими комітетами профспілок, іншими громадськими організаціями, державними комітетами, міністерствами і відомствами Української РСР. Українська республіканська рада по туризму і екскурсіях здійснює свою діяльність на засадах госпрозрахунку, являється юридичною особою, має розрахунковий рахунок, самостійний баланс. Положенням також визначені завдання, зміст роботи, склад коштів.

Згідно з постановою ОСОБА_11 ОСОБА_7 незалежних професійних спілок України від 23.08.1991 р. № П-7-7 Про створення акціонерного товариства Укрпрофтур прийнято рішення про перетворення Української республіканської ради з туризму та екскурсій в закрите акціонерне товариство "Укрпрофтур". 04.10.1991 р. ОСОБА_11 ОСОБА_7 незалежних профспілок України та ОСОБА_8 соціального страхування України укладено установчий договір і затвердили його статут /а.с. 186, 189 у т.6/.

До переліку об`єктів профспілкового майна, закріплених за ОСОБА_7 незалежних профспілок України на праві власності /а.с. 182-184 у т.6/, зокрема, включена туристична база "Лісовий берег", введена в експлуатацію у 1973 році та балансовою вартістю 2302 тис. крб. (п.60).

Відповідно до переліку майна, переданого ОСОБА_7 незалежних профспілок України в статутний фонд АТ "Укрпрофтур" значиться туристична база "Лісовий берег", яка введена в експлуатацію у 1973 році, балансовою вартістю 2302 тис. крб., залишковою вартістю 1932 тис. крб. /а.с. 193 - 205 у т.6/

Установчі документи акціонерного товариства Укрпрофтур були предметом спору у справі Вищого арбітражного суду України № 138/7 за позовом ОСОБА_8 державного майна України до ОСОБА_7 профспілок України, ОСОБА_8 соціального страхування України та акціонерного товариства Укрпрофтур про визнання недійсними установчого договору та статуту акціонерного товариства Укрпрофтур /а.с. 41 - 44 у т. 2/.

Відповідно до постанови Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 р. у справі № 138/7 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_8 державного майна України до ОСОБА_7 профспілок України, ОСОБА_8 соціального страхування України та акціонерного товариства Укрпрофтур про визнання недійсними установчого договору та статуту акціонерного товариства Укрпрофтур . Вищий арбітражний суд України дійшов висновку, що створення акціонерного товариства "Укрпрофтур" відбулось у відповідності до законодавства, підстав для визнання установчого договору про його створення та статуту акціонерного товариства недійсним відсутні /а.с. 41 - 44 у т. 2/.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом дослідження і оцінки у справі № 138/7 за позовом ОСОБА_8 державного майна України були обставини передачі ОСОБА_11 ОСОБА_7 незалежних профспілок до статутного фонду АТ "Укрпрофтур" основних фондів і оборотних засобів туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань і організацій профспілок України на суму 381206 тис.руб.

07.02.1997 р. туристична база "Лісовий берег" була зареєстрована ОСОБА_2 обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації на праві власності за ОСОБА_2 обласним дочірнім підприємством "Житомиртурист", що підтверджується реєстраційним написом на документі про право власності /а.с. 143 у т. 1/.

Загальними зборами акціонерів українського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" (протокол від 14.04.1998 № 6/6) затверджений статут обласного дочірнього підприємства по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" у новій редакції, зареєстрований виконкомом ОСОБА_2 обласної ради 20.11.2000 р. /а.с. 100 - 110 у т.2/.

Відповідно до п. 1.4. статуту обласне дочірнє підприємство по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" створене Українським ЗАТ по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" для забезпечення ефективного використання матеріальної бази, організації і надання громадянам та юридичним особам, в тому числі іноземним, комплексних туристсько-екскурсійних та інших послуг з метою одержання відповідного прибутку. Підприємство є правонаступником ОСОБА_2 обласного дочірнього підприємства "Житомиртурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур". Згідно з п.п. 4.1., 4.3., 4.4. статуту підприємство засноване на власності ЗАТ "Укрпрофтур". Майно підприємства становлять основні фонди, оборотні кошти та інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Для забезпечення діяльності підприємства ЗАТ "Укрпрофтур" передає йому у господарське відання майно, проіндексована вартість якого станом на 1 січня 2000 року становила 2925000 грн. Забезпечуючи повне господарське відання, підприємство має право здавати майно в оренду у встановленому ЗАТ "Укрпрофтур" порядку.

10.01.2001 р. виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради, на підставі рішення виконкому Житомисрької міської ради від 21.12.1972 р. №1045, ОСОБА_5 дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях Житомиртурист Українського ЗАТ по туризму та екскурсіях Укрпрофтур видано свідоцтво про право колективної власності на туристичну базу Лісовий берег /а.с. 15 у т. 1/.

Судом встановлено, що рішення виконкому, на яке міститься посилання у свідоцтві як на підставу для його (свідоцтва) видачі не стосується ні спірного майна, ані суб'єкта права власності. Наявність іншого рішення будь-якого органу, яке могло б бути підставою для видачі свідоцтва про право колективної власності на туристичну базу "Лісовий берег"- не встановлено.

04.07.2006 р. ОСОБА_8 державного майна України та ОСОБА_7 професійних спілок України з метою проведення інвентаризації об'єктів ФПУ та налагодження їх обліку укладено угоду № 299 про взаємодію ОСОБА_8 державного майна України та ОСОБА_7 професійних спілок України /а с. 241 у т.6/, за умовами якої результати інвентаризації не обліковуються в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності, а зберігаються в окремій базі об'єктів ОСОБА_7 профспілок України. У разі виявлення об'єктів, які на 100% є державною власністю, відомості про них вносяться до Єдиному реєстрі об'єктів державної власності (п.п. 4, 5).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним та скасування свідоцтва від 10.01.2001 р. про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", виданого виконкомом ОСОБА_2 міської ради обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", а також визнання за державою в особі ФДМУ права власності на майновий комплекс "Лісовий берег".

Конституцією Української РСР в редакції 1978 року було встановлено, що майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань є соціалістичною власністю. Соціалістична власність на засоби виробництва є у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.

При цьому, Цивільний кодекс Української РСР, дублюючи положення Конституції, визначив, що власність профспілкових та інших громадських організацій є соціалістичною та передбачав можливість передачі профспілкам майна державних організацій (стаття 91). Профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень) (стаття 97).

Відповідно до статуту професійних спілок СРСР, затвердженого постановою ХVІІІ з'їзду профспілок СРСР від 01.01.1987 р., професійні спілки були загальносоюзною громадською організацією, до складу якої входили республіканські ради, у тому числі й Українська республіканська рада профспілок. Тобто - профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР та були загальносоюзною громадською організацією.

Главою VI Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. визначено, що весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу.

У жовтні 1990 року відбувся XV з'їзд профспілок України, на якому було прийнято Декларацію про утворення ОСОБА_7 незалежних профспілок України, проголошено незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР. На з'їзді також було прийнято Положення про ОСОБА_7 незалежних профспілок України, затверджене рішенням з'їзду від 06.10.1990 р., яким було визначено її правовий статус, організаційну структуру, права та обов'язки, у тому числі і майнові, та, зокрема, передбачено, що ОСОБА_11 ОСОБА_7 незалежних профспілок України є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді і необхідні для виконання цілей та завдань ОСОБА_7 незалежних профспілок України, становлять її власність і охороняються законом.

Отже, після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської ОСОБА_11 профспілок стала ОСОБА_11 ОСОБА_7 незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є ОСОБА_7 професійних спілок України.

Професійні спілки могли розпоряджатися майном, яке знаходилося у їх власності, а не державним майном, яке перебувало у їх віданні.

З утворенням ОСОБА_7 незалежних профспілок України президією ОСОБА_11 Загальної конфедерації професійних союзів СРСР 18.11.1990 р. була прийнята постанова за № 2-1а "Про затвердження Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном", за умовами якої затверджений договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном між Загальною конфедерацією профспілок СРСР та ОСОБА_7.

Відповідно до постанови Верховної ОСОБА_11 Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" від 29.11.1990 р. № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української PCP про роздержавлення майна.

Згідно з Указом ОСОБА_11 Верховної ОСОБА_11 України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991 р. № 1452-ХІІ та Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 р. № 1540-ХІІ майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

Указом ОСОБА_11 Верховної ОСОБА_11 України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991 р. № 1452-ХІІ визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної ОСОБА_11 Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР " від 29.11.1990 р. № 506.

Відповідно до постанови Верховної ОСОБА_11 України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташовані на території України" від 10.04.1992 р. № 2268-ХІІ, майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP передані тимчасово ОСОБА_8 державного майна України.

За змістом постанови Верховної ОСОБА_11 України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994 р. № 3943-ХІІ тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Кабінету Міністрів України до 01.03.1994 р. доручено визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР ОСОБА_8 державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій.

Зазначені нормативні акти не передбачали можливість визначення суб'єкта власності в залежності від обставин фінансування в процесі будівництва.

Враховуючи вищевикладене стосовно права власності держави України після розпаду Союзу РСР та історії реорганізації ПАТ "УКРПРОФТУР" (Українське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "УКРПРОФТУР" є правонаступником Української республіканської ради по туризму та екскурсіях і створено на базі майна засновників ОСОБА_7 професійних спілок України, яка є правонаступником ради ОСОБА_7 незалежних профспілок України, Української республіканської ОСОБА_11 профспілок та ОСОБА_8 соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності), право власності на спірне майно набула держава Україна. Отже, передача спірного майна у відання Української республіканської ОСОБА_11 профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу PCP стала рада ОСОБА_7 незалежних профспілок України, а у подальшому - ОСОБА_7 професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.

Наведені нормативні акти та встановлені судом у даній справі обставини дозволяють колегії суддів дійти висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача в частині виключення з мотивувальної частини рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 р. у справі № 17/5007/98/11 посилання на наявність у держави права власності на спірне майно.

Відповідно до постанови Верховної ОСОБА_11 України Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності від 14.02.1992 р. функція по управлінню державним майном була покладена на Кабінет Міністрів України, а після набрання чинності постановою Верховної ради України Про Тимчасове положення про ОСОБА_8 державного майна України від 07.07.1992 р. - на ОСОБА_8 державного майна України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" за ОСОБА_8 державного майна України закріплено повноваження щодо розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного.

Питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано на теперішній час, майно колишніх профспілкових організацій залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження ОСОБА_7 профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) - відсутні (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 зі справи № 47/296).

Таким чином, на час видачі 10.01.2001 р. виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_5 дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях Житомиртурист Українського ЗАТ по туризму та екскурсіях Укрпрофтур свідоцтво про право колективної власності на туристичну базу Лісовий берег /а.с.15 у т.1/ спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згоди власника. Разом з тим, судом встановлено, що власник, яким є держава, не приймав рішень щодо відчуження спірного майна.

Колегією суддів враховується, що рішення виконкому, на яке міститься посилання у свідоцтві як на підставу для його (свідоцтва) видачі не стосується ні спірного майна, ані суб'єкта права власності, і не встановлено наявність іншого рішення будь-якого органу, яке могло б бути підставою для видачі свідоцтва про право колективної власності на туристичну базу "Лісовий берег".

Як зазначено вище, ФДМУ є органом, уповноваженим від імені держави та в її інтересах здійснювати право власності на таке майно.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За відсутності доказів наявності правовстановлюючих документів у держави на спірний об'єкт нерухомого майна, на який обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях Житомиртурист українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" без згоди держави в особі ФДМУ на підставі рішення виконкому ОСОБА_2 міської ради було видано свідоцтво про право власності, суд першої інстанції правомірно дійшов обґрунтованого висновку про обрання прокурором належного способу захисту порушеного права - визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно є законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Свідоцтво як самостійний правоустановчий документ, стало підставою для реєстрації права власності на спірне майно за Дочірнім підприємством "Житомиртурист" приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 10 а.с.138-150).

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що існування свідоцтва порушує право власності держави на спірне майно, і оскільки свідоцтво є єдиним документом, який порушує це право, належним способом захисту цього права є визнання цього свідоцтва недійсним з моменту його видачі. При цьому судом застосовано законодавство, яке було чинне на момент видачі свідоцтва, а саме ст.48 ч.2 Закону України "Про власність", де вказано, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Відповідачем ОСОБА_9 акціонерним товариством "Укрпрофткр" подано суду заяву про застосування строків позовної давності у даній справі /а.с. 35 - 40 у т. 2/.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (01 січня 2004 року).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої відповідно до частини першої статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа - держава в особі її органів - довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічні за змістом норми матеріального права містилися і в Цивільному кодексі Української РСР (ст.ст. 71, 76), за винятком положення, закріпленого у статті 267 ЦК, про застосування позовної давності лише за заявою сторони.

Оскільки свідоцтво про право власності видане 10.01.2001 р., строк позовної давності не сплив до набрання чинності Цивільним Кодексом (01 січня 2004 року).

Колегія суддів враховує при цьому, що у випадку звернення з позовом до господарського суду прокурора, який не є позивачем, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Судом враховано, що основними завданнями і функціями ОСОБА_8 державного майна України відповідно до Тимчасового положення про ОСОБА_8 (що діяв на час спірних правовідносин) є, зокрема, захист майнових прав України на її території та за кордоном; здійснення прав розпорядження майном державних підприємств в процесі приватизації, контроль за її виконанням; фонд виступає орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств та організацій, що є загальнодержавною власністю, дає дозвіл підприємствам та організація на передачу такого майна в оренду (п. 4, 5 Положення).

При цьому згідно з п. 6 вказаного Положення ОСОБА_8 наділений правом одержувати інформацію від органів державної влади, необхідну для виконання покладених на нього завдань і функцій; проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, здійснювати аудиторські перевірки, тощо.

Зазначені норми кореспондується з приписами діючого Положення про регіональне відділення ОСОБА_8 державного майна України, якими визначено повноваження ОСОБА_8 в частині здійснення контролю у сфері передачі державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства.

ОСОБА_8 державного майна України, на який покладено обов'язок з управління державним майном, про порушення права власності держави щодо спірного майна дізнався ще у 1996 році, складаючи перелік установ, організацій і підприємств, які станом на 24.08.1991 р. знаходилися у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях ОСОБА_7 профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦРПС), до якого було включено туристичну базу "Лісовий берег".

Так, ОСОБА_7 професійних спілок України листом від 26.12.1996 р. за № 10-16-13652 надала ОСОБА_8 державного майна України перелік установ, організацій і підприємств, які за станом на 24.09.1991р. знаходились у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях ОСОБА_7 профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦРПС), у якому значиться туристична база "Лісовий берег" балансовою вартістю 1932 тис. крб. станом на 01.01.1992 р. та яка за станом на 01.12.1996 р. використовувалась обласним державним комунальним дитячим санаторієм радіаційного захисту "Лісовий берег" ( код ЄДРПОУ 02650452) /а.с. 60-62 у т. 6/.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом дослідження і оцінки у справі № 138/7 за позовом ОСОБА_8 державного майна України були обставини передачі ОСОБА_11 ОСОБА_7 незалежних профспілок до статутного фонду АТ "Укрпрофтур" основних фондів і оборотних засобів туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань і організацій профспілок України на суму 381206 тис.руб. Постанова Вищого арбітражного суду України у справі № 138/7 набрала чинності 20.01.1997 р.

04.07.2006 р. ОСОБА_8 державного майна України та ОСОБА_7 професійних спілок України з метою проведення інвентаризації об'єктів ФПУ та налагодження їх обліку укладено угоду № 299 про взаємодію ОСОБА_8 державного майна України та ОСОБА_7 професійних спілок України /а с. 241 у т.6/, згідно умов якої результати інвентаризації не обліковуються в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності, а зберігаються в окремій базі об'єктів ФПУ. У разі виявлення об'єктів, які на 100% є державною власністю, відомості про них вносяться до Єдиному реєстрі об'єктів державної власності (п.п. 4, 5).

На виконання вказаної угоди та Закону України "Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні ОСОБА_7 профспілок України" ЗАТ "Укрпрофтур" на адресу ОСОБА_8 державного майна України надсилались листи № 512 від 19.06.2007 р. та №11/01-16/1079 від 19.06.2007 р. із переліком майна, відчуженого ЗАТ "Укрпрофтур" у період з 01.01.2007 р. та із переліком майна, переданого у статутний фонд суб'єктів господарювання у період з 01.01.1994 р. по 01.01.2007 р. /а.с. 193 - 205, 233 - 236 у т. 6/

Відповідно до листів від 11.12.2006 р. №10-16-17987 та від 08.10.2008 р. №10-16-14401 ОСОБА_8 державного майна України підтвердив, що на виконання Постанови Верховної ОСОБА_11 України "Про проект Постанови Верховної ОСОБА_11 України про тлумачення постанови Верховної ОСОБА_11 України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 01.11.1996 р. № 461/96-ВР разом з громадськими організаціями вже провів інвентаризацію та склав Переліки організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 р. знаходились у віданні загальносоюзних профспілкових організацій на території України /а.с. 52 - 55 у т. 2/.

Наведені обставини, підтверджені доказами у справі, свідчать, що позивачеві ОСОБА_8 державного майна України вже на час видачі свідоцтва 10.01.2001 р. та на червень 2007 року (коли ЗАТ "Укрпрофтур" в процесі інвентаризації підтвердив переліки майна, переданого у статутний фонд суб'єктів господарювання у період з 01.01.1994 р. по 01.01.2007 р.), було відомо про місцезнаходження туристичної бази Лісовий берег та фактичного суб'єкта користування ним. Відповідно - належно виконуючи повноваження органу, уповноваженого від імені держави та в її інтересах здійснювати право власності на таке майно, ОСОБА_8 державного майна України об'єктивно мав можливість дізнатись про існування свідоцтва про право власності на туристичну базу "Лісовий берег" від 10.01.2001 р. та своєчасно - протягом трьох років звернутись до суду з відповідним позовом.

З урахуванням вищенаведених обставин колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи прокурора і позивача про те, що прокуратурою проведено перевірку у 2011 році, і лише за її результатами прокурор і ОСОБА_8 державного майна України довідались про порушене право.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

Позивач не довів той факт, що він об'єктивно не міг дізнатися про порушення свого права (права власності держави), як це передбачено статтею 33 ГПК України про обов`язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 р. № 6-2469цс16.

Всупереч своєму обов'язку з управління державним майном станом на час подання прокурором позову ФДМУ не вживав заходів, спрямованих на повернення спірного майна державі, а також не надав доказів поважності причин пропуску звернення до суду.

Питання про поновлення строку позовної давності позивач у справі ОСОБА_8 державного майна України не порушував - така заява в матеріалах справи відсутня.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", виданого виконкомом ОСОБА_2 міської ради 10.01.2001 р. ОСОБА_5 дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпровтур" з підстав пропуску строку позовної давності.

Висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, про те, що позивач не знав чи не міг знати про існування свідоцтва про право власності від 10.01.2001 р. до подачі прокурором даного позову, а тому відсутні підстави для висновку про сплив позовної давності - не відповідають обставинам справи, тоді як відповідно до норм ст..43 ГПК України господарський суд має оцінювати докази у справі за результатом всебічного, повного, об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 р. у справі № 17/5007/98/11 в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", виданого виконкомом ОСОБА_2 міської ради 10.01.2001 р. ОСОБА_5 дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпровтур", не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню відповідно до п.3-4 ч.1 ст.104 ГПК України.

Судові витрати покладаються на сторони відповідно до норм ч.1 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" задоволити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 р. у справі № 17/5007/98/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності і викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Відмовити у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування свідоцтва від 10.01.2001 р. про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", видане обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур"."

Відмовити у задоволенні апеляційної скарги в частині виключення з мотивувальної частини рішення суду посилання на наявність у держави права власності на спірне майно.

Матеріали справи № 17/5007/98/11 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Петухов М.Г.