Постанова

від 22.11.2017 по справі 803/1539/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року Справа № 803/1539/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів з питань архітектури та містобудування Управляння Державної архітектурно будівельної інспекції у Волинській області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 містобудування та архітектури Нововолинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів з питань архітектури та містобудування Управляння Державної архітектурно будівельної інспекції у Волинській області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 містобудування та архітектури Нововолинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 11 травня 2017 року №33 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 27 липня 2015 року №20-2015 на «Реконструкцію квартири №1 і №3 під промтоварний магазин з добудовою по вул. Автобусній, 9 в місті Нововолинську Волинської області» .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прийнято рішення від 11 травня 2017 року №33 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 27 липня 2015 року №20-2015 на «Реконструкцію квартири №1 і №3 під промтоварний магазин з добудовою по вул. Автобусній, 9 в місті Нововолинську Волинської області» , на підставі акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11 травня 2017 року.

Позивач вважає, що підстав для скасування містобудівних умов та обмежень не було, оскільки наміри забудови земельної ділянки по вул. Автобусній, 9 у м. Нововолинську відповідають генеральному плану м. Нововолинська, тому посилання відповідача на порушення пункту 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109, та частини другої статті 5, пунктів 1, 2 статті 25, пункту 5 розділу IV Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , є безпідставними.

А тому, просить визнати протиправним та скасувати рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів з питань архітектури та містобудування Управляння Державної архітектурно будівельної інспекції у Волинській області ОСОБА_2 від 11 травня 2017 року №33 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 27 липня 2015 року №20-2015 на «Реконструкцію квартири №1 і №3 під промтоварний магазин з добудовою по вул. Автобусній, 9 в місті Нововолинську Волинської області» .

Представником позивача 22.11.2017 подано до суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - відділ містобудування та архітектури Нововолинської міської ради в судове засідання 22.11.2017 не з'явилися, уповноваженого представника не направили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибули, при цьому представником позивача було заявлено письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на підставі наявних у ній доказів, тому суд дійшов висновку, що дану справу можливо розглянути за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договорів дарування від 27.05.2013 є власником квартир №1 та №3, які знаходяться за адресою: Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Автобусна, будинок 9, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.05.2013 індексний номер 40000964 та 40000767. (а.с.26-27)

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 лютого 2015 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (кадастровий номер 0710700000:02:024:0029), яка розташована за адресою: Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Автобусна, 9, загальною площею 0, 20 га, цільове призначення якої «для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд» . (а.с.10)

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 липня 2015 року індексний номер 40390187, змінено цільове призначення земельної ділянки, яка розташована за адресою: Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Автобусна, 9, загальною площею 0, 20 га на «для реконструкції приміщень квартири №1 та №3 переведених в нежитлові під промтоварний магазин з добудовою та надбудовою» . (а.с.11)

З метою здійснення реконструкції квартир №1 та №3, які знаходяться за адресою: Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Автобусна, будинок 9, позивач звернувся до відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Нововолинської міської ради за отриманням містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки.

27 липня 2015 року відділом містобудування та архітектури Нововолинської міської ради видано позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на об'єкт будівництва «Реконструкція приміщень квартири №1 і №3, переведених в нежитлові, під промтоварний магазин з добудовою та надбудовою на вул. Автобусній, 9 в місті Нововолинську» за №20-2015. (а.с.12-13)

В жовтні 2015 року УДАБІ у Волинській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт за №ВЛ083152770507 «Реконструкція приміщень квартири №1 і №3, переведених в нежитлові, під промтоварний магазин з добудовою та надбудовою на вул. Автобусній, 9 в місті Нововолинську, Волинської області» .(а.с.23-24)

11 травня 2017 року головними інспекторами будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування УДАБІ у Волинській області ОСОБА_2 та ОСОБА_4, у присутності начальника відділу містобудування, архітектури виконавчого комітету Нововолинської міської ради ОСОБА_5, відповідно до наказу ДАБІ України від 23 березня 2017 року №454 на підставі плану перевірок діяльності уповноважених органів містобудування та архітектури на ІІ квартал 2017 року, проведено планову перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відділом містобудування, архітектури виконавчого комітету Нововолинської міської ради, про що було складено акт перевірки від 11 травня 2017 року.(а.с.15-20)

Перевіркою, зокрема, встановлено наступні порушення вимог містобудівної документації.

Надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на об'єкт будівництва «Реконструкція приміщень квартири №1 і №3, переведених в нежитлові, під промтоварний магазин з добудовою та надбудовою на вул. Автобусній, 9 в місті Нововолинську, Волинської області» від 27.07.2015 №20-2015 при невідповідності намірів забудови положенням містобудівної документації на місцевому рівні, у тому числі надання їх з умовами щодо внесення змін до містобудівної або землевпорядної документацій. Зокрема, на Генеральному плані м. Нововолинськ, на який посилається об'єкт нагляду, в пункті 8 вищезгаданих містобудівних умов та обмежень, об'єкт будівництва відсутній. Проект зонування також відсутній. Детальний план території забудови земельної ділянки не розроблений. Таким чином, порушено пункт 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109, та частину другу статті 5, пункти 1, 2 статті 25, пункту 5 розділу IV Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

На підставі зафіксованих актом перевірки порушень вимог містобудівного законодавства головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів з питань архітектури та містобудування УДАБІ у Волинській області ОСОБА_2 11 травня 2017 року прийнято рішення №33 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 27 липня 2015 року №20-2015 на «Реконструкцію квартири №1 та №3 під промтоварний магазин з добудовою по вулиці Автобусній, 9 у місті Нововолинську Волинської області» , виданих ОСОБА_1 відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Нововолинської міської ради.(а.с.14, 14 зворотній бік)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - в редакції чинній на момент проведення перевірки) державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_6 України.

Постановою Кабінету ОСОБА_6 України від 19 серпня 2015 року №698 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (далі - Порядок №698, в редакції чинній на момент проведення перевірки), пунктом 2 якого передбачено, що нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі (далі - головні інспектори будівельного нагляду) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок. Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Як передбачено частиною одинадцятою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, зокрема, скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. (пункт 6 частини дванадцятої статті 41 цього Закону).

Як передбачено підпунктами 1, 2 пункту 3 Порядку №698, основними завданнями нагляду є: виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» , органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності; 2) скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об'єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів;

Підпунктом 6 пункту 5 Порядку №698 передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції..

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави суду дійти висновку про те, що головні інспектори будівельного нагляду вправі перевіряти законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду.

Згідно із статтею 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Як передбачено статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент одержання позивачем містобудівних умов та обмежень від 08 листопада 2016 року), основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви. Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Як передбачено пунктом 1.1 розділу І «Загальні положення» Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Порядок №109), цей Порядок визначає процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.

Згідно із пунктом 1.2 розділу І «Загальні положення» Порядку №109 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ «Порядок надання містобудівних умов та обмежень» Порядку №109 містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

За приписами пункту 2.4 розділу ІІ «Порядок надання містобудівних умов та обмежень» Порядку №109 розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» . Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2015 відділом містобудування та архітектури Нововолинської міської ради видано позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на об'єкт будівництва «Реконструкція приміщень квартири №1 і №3, переведених в нежитлові, під промтоварний магазин з добудовою та надбудовою на вул. Автобусній, 9 в місті Нововолинську» за №20-2015.

Водночас підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 11.05.2017 №33, яким скасовано містобудівні умови та обмеження від 27.07.2015 №20-2015, стало те, що вказані містобудівні умови прийняті з порушенням норм містобудівного законодавства та при невідповідності намірів забудови положенням містобудівної документації на місцевому рівні.

Так, згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої, восьмої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Як передбачено статтею 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

У пункті 8 розділу «Загальні дані» містобудівних умов та обмежень від 27.07.2015 №20-2015 забудови земельної ділянки на об'єкт будівництва «Реконструкція приміщень квартири №1 і №3, переведених в нежитлові, під промтоварний магазин з добудовою та надбудовою на вул. Автобусній, 9 в місті Нововолинську» , виданих позивачу як замовнику, зазначено посилання на містобудівну документацію: генеральний план населеного пункту, план зонування, детальний план території та рішення про їх затвердження (у разі наявності) -Генеральний план м. Нововолинська.

Водночас, як встановлено судом, детальний план територій у межах вказаного населеного пункту щодо забудови земельної ділянки під «Реконструкцію приміщень квартири №1 і №3, переведених в нежитлові, під промтоварний магазин з добудовою та надбудовою на вул. Автобусній, 9 в місті Нововолинську» не розроблявся.

Однак, на думку суду, сама по собі відсутність детального плану території, розроблення та затвердження якого відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування (частина восьма статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ), в розумінні частини п'ятої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не може бути підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, оскільки таке рішення приймається виключно у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, так як і не може бути підставою для скасування уже виданих містобудівних умов та обмежень.

Згідно із частиною другою статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 липня 2015 року індексний номер 40390187, цільове призначення земельної ділянки, яка розташована за адресою: Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Автобусна, 9, загальною площею 0, 20 га «для реконструкції приміщень квартири №1 та №3 переведених в нежитлові під промтоварний магазин з добудовою та надбудовою» .

Отже, відповідність намірів позивача щодо забудови вищевказаної земельної ділянки відповідають положенням містобудівної документації та цільовому призначенню земельної ділянки.

Таким чином, суд вважає, що забудовники земельної ділянки, які у встановленому законодавством порядку одержали документ про право користування земельною ділянкою з відповідним цільовим призначенням, не можуть нести відповідальності та зазнавати негативних наслідків у зв'язку з відсутністю не з їх вини детального плану території.

Враховуючи те, що наміри забудовника відповідали положенням містобудівної документації не було підстав для відмови у наданні ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень на об'єкт будівництва «Реконструкція приміщень квартири №1 і №3, переведених в нежитлові, під промтоварний магазин з добудовою та надбудовою на вул. Автобусній, 9 в місті Нововолинську» .

Суд звертає увагу, що скасування рішення об'єкта нагляду є крайнім заходом, спрямованим на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Цей захід застосовується у випадках, коли у контролюючого органу відсутні інші можливості до забезпечення дотримання вимог у сфері містобудівної діяльності, зокрема, у випадку неможливості усунення виявлених порушень під час перевірки.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 27.07.2015 №20-2015, вони містять всі визначені Порядком №109 дані, їх зміст та форма відповідають законодавчо встановленому додатку.

Враховуючи те, що наміри забудовника відповідали положенням містобудівної документації не було підстав для відмови у наданні ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень на об'єкт будівництва «Реконструкція приміщень квартири №1 і №3, переведених в нежитлові, під промтоварний магазин з добудовою та надбудовою на вул. Автобусній, 9 в місті Нововолинську» , а тому підлягає скасуванню рішення від 11 травня 2017 року №33 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 27 липня 2015 року №20-2015 на «Реконструкцію квартири №1 і №3 під промтоварний магазин з добудовою по вул. Автобусній, 9 в місті Нововолинську Волинської області» .

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому судом враховується, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Оцінюючи оспорюване позивачем рішення відповідача на предмет його відповідності вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України, виходячи при такій оцінці з критеріїв, визначених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та практики Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне вказати, що при скасуванні дії містобудівних умов та обмежень, за відсутності правових підстав для таких висновків та взагалі відкиданні можливості зупинення дії таких умов, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_6 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставні та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області від 11 травня 2017 року №33 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 27 липня 2015 року №20-2015 на «Реконструкцію квартири №1 і №3 під промтоварний магазин з добудовою по вул. Автобусній, 9 в місті Нововолинську Волинської області» .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (45400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кременецька, будинок 38) 640 (шістсот сорок) гривень понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.Ю. Сорока