Постанова

від 24.11.2017 по справі 826/17458/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 листопада 2017 року 08 год. 35 хв. № 826/17458/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Профіпартс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Профіпартс (далі також - позивач, ТОВ Профіпартс ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.09.2016 року № 0015941404 і № 0015951404.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та необґрунтованістю висновків акта ГУ ДФС у м. Києві від 09.08.2016 року № 181/26-15-14-04-02/36698083 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Профіпартс з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з постачальниками товарів ТОВ Оптіма-Д і ТОВ Петра Транс Груп за звітні періоди 2016 року. Позивач зазначає, що господарські операції ТОВ Профіпартс з названими контрагентами є реальними, підтверджені всіма необхідними і належним чином оформленими первинними документами, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю товариства, а тому Товариством дотримані всі передбачені Податковим кодексом України умови для формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість. За наведених обставин, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими донараховано податкове зобов?язання з податку на додану вартість та зменшено задеклароване ТОВ Профіпартс за квітень 2016 року від?ємне значення цього податку, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, протиправними та просить їх скасувати.

У судовому засіданні, 07.11.2017 року представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на зміст попередньо поданих до суду заперечень від 13.02.2017 року. В обґрунтування правомірності висновків акта перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на протиправність формування платником показників податкового кредиту та від?ємного значення з податку на додану вартість у сумі 599 851 грн. за рахунок господарських операцій з ТОВ Оптіма-Д і ТОВ Петра Транс Груп , шляхом документування штучних господарських операцій з придбання товарів.

У цьому судовому засіданні за згодою представників сторін суд, керуючись ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду встановлено, що у період з 27.07.2016 року по 02.08.2016 року на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України працівником ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Профіпартс з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Оптіма-Д (код ЄДРПОУ 39593898) за період з 01.01.2016 року по 29.02.2016 року, та ТОВ Петра Транс Груп (код ЄДРПОУ 40171681) за період з 01.02.2016 року по 30.04.2016 року, за результатами якої складено акт від 09.08.2016 року № 181/26-15-14-04-02/36698083 (далі за текстом - акт перевірки).

Згідно висновків цього акта перевірки, працівник відповідача встановив порушення позивачем, зокрема, норм п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Профіпартс занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за періоди січень і лютий 2016 року, всього у сумі 729 570 грн., та, завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24 податкової декларації з податку на додану вартість) за квітень 2016 року на 599 851 грн.

Суть зазначених правопорушень, на думку перевіряючого, полягає у неправомірному формуванні позивачем показників податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з контрагентами-постачальниками товарів (ТОВ Оптіма-Д і ТОВ Петра Транс Груп ). Такі висновки акта перевірки мотивовані наступним: за даними баз даних ДФС Податковий блок , Система автоматизованого співставлення податкових зобов?язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ Оптіма-Д і ТОВ Петра Транс Груп податкову звітність з податку на прибуток та фінансову звітність за 2015 рік, звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, - де вказані відомості про наявні на товариствах основні засоби і трудові ресурси, - до контролюючих органів за місцем реєстрації не подавали. Задекларовані ТОВ Оптіма-Д протягом серпня-жовтня 2015 року, січня-лютого 2016 року та ТОВ Петра Транс Груп протягом лютого-квітня 2016 року у податкових накладних і вантажних митних накладних номенклатури придбаних у постачальників товарів (послуг) не відповідають номенклатурам товарів реалізованих у 2016 році на користь ТОВ Профіпартс , та відсутні відомості про придбання послуг оренди транспортних засобів, транспортні послуги, послуги зберігання товарно-матеріальних цінностей. За наведених мотивів, контролюючий орган дійшов висновку, що мало місце маніпулювання показниками податкової звітності шляхом формування податкового кредиту для інших суб?єктів господарювання (а саме для ТОВ Профіпартс ) за відсутності факту реальної поставки товарів. У зв?язку з цим перевіряючий кваліфікував задекларовані позивачем господарські операції з придбання товарів у ТОВ Оптіма-Д і ТОВ Петра Транс Груп , як такі, що оформлені лише документально з метою отримання податкової вигоди, шляхом зменшення податкового зобов?язання з податку на додану вартість.

01.09.2016 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки прийняло спірні у справі податкові повідомлення-рішення:

- за № 0015941404 (форми Р ), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, за порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2 і 198.6 ст. 198 цього ж Кодексу, визначило позивачу до сплати грошове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 911 963 грн. (в тому числі за основним платежем - 729 570 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 182 393 грн.);

- за № 0015951404 (форми В4 ), яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України, за порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2 і 198.6 ст. 198 цього ж Кодексу, зменшило задекларований позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року розмір від?ємного значення цього податку, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 599 851 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, зазначені податкові повідомлення-рішення від 01.09.2016 року залишено без змін згідно рішення Державної фіскальної служби України від 28.10.2016 року № 23267/6/99-99-11-01-02-25.

Не погоджуючись із цими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до норм п. 200.1, п. в п. 200.4 ст. 200Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, в тому числі, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого ) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (далі по тексту - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Одночасно в іншому своєму листі від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11 Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зі змісту акта перевірки та пояснень представника позивача вбачається, що протягом перевіряємого періоду ТОВ Профіпартс здійснювало господарську діяльність у сфері роздрібної та оптової торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, а саме: запасними частинами для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімією, мастилами (оливи), супутніми товарами для автотранспорту та ін.

Судом встановлено, що між ТОВ Профіпартс (в особі генерального директора Ільченка В.В.), як покупцем, та ТОВ Оптіма-Д (в особі директора Шаповалової М.С.), ТОВ Петра Транс Груп (в особі директора Коломойцевої О.О.) - як постачальниками, були укладені однотипні за змістом договори поставок, а саме: договір поставки № ОПТ-28 від 28.07.2015 року з ТОВ Оптіма-Д , договір поставки № ПТГ-0937 від 02.02.2016 року з ТОВ Петра Транс Груп (далі за текстом - договори поставок).

За умовами цих договорів поставок постачальник зобов'язується потягом дії договору постачати покупцю запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше (далі за текстом - товар) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах. Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що постачається за цими договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, який постачався окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору протягом його дії. Ціна товару вважається остаточно визначеною у видатковій накладній на момент постачання (передачі) партії товару. Замовлення на постачання оформлюється покупцем на підставі діючих на цей день цін на товар у постачальника. Постачальник підтверджує замовлення з урахуванням наявних на його складі товарних позицій, або які можуть бути поставлені покупцю у відповідні строки з інших складів постачальника. Підтвердження замовлення та рахунок на оплату (п.п. 3.1, 3.2 договору) можуть передаватися надсилатися іншій стороні в оригіналі, а також копії факсимільним зв'язком або електронною поштою. Окремі поточні питання вирішуються представниками сторін в робочому порядку, в тому числі телефонним зв'язком. Постачальник зобов'язаний постачати покупцю товар окремими партіями у строки, в кількості, асортименті та номенклатурі, що вказані у видаткових накладних. Сторони також можуть в кожному окремому випадку обумовити строки і вартість доставки товару. Приймання Товару по кількості та якості здійснюється покупцем. Якість товару повинна відповідати діючим стандартам, технічним умовам і підтверджуватись документами, передбаченими чинним законодавством України. Розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом перерахування суми ціни товару в безготівковому порядку в гривнях на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до письмових пояснень представника позивача транспортування придбаних товарів здійснювалося за рахунок ТОВ Профіпартс , в тому числі з використанням власного транспорту, навантаження та розвантаження вантажів (товарів) виконували працівники ТОВ Профіпартс за місцем розташування складських приміщень постачальників/позивача. Поставлений товар до моменту реалізації зберігався на складі ТОВ Профіпартс за адресою: м. Київ, вул. Марко Вовчок, 14.

На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту за вказаними договорами поставок позивач надав суду наступні документи:

- оригінали видаткових накладних за січень-квітень 2016 року, з текстів яких вбачається, що відпуск партій товарів здійснювався керівниками ТОВ Оптіма-Д і ТОВ Петра Транс Груп , а приймання таких товарів - завідуючим складом ТОВ Профіпартс ОСОБА_5;

- витягів з Єдиного реєстру податкових накладних, роздруківки електронних податкових накладних, виписаних ТОВ Оптіма-Д і ТОВ Петра Транс Груп на адресу ТОВ Профіпартс ;

- оригінали товарно-транспортних накладних форми №1-ТН (далі за текстом - ТТН), датованих січнем-квітнем 2016 року. Зі змісту цих ТТН вбачається, що замовником автоперевезень та вантажоодержувачем спірних товарів значиться ТОВ Профіпартс , вантажовідправниками товарів на адресу позивача - ТОВ Оптіма-Д (м. Харків) і ТОВ Петра Транс Груп (Київська обл., м. Вишневе), автомобільними перевізниками: ТОВ Дніпро Груп , код ЄДРПОУ 39006209 (водії ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) з використанням автомобілів МАН НОМЕР_6 (причіп НОМЕР_7), ДАФ НОМЕР_8 (причіп НОМЕР_9), МАН НОМЕР_10 (причіп НОМЕР_11); ТОВ Профіпартс (водії ОСОБА_9, ОСОБА_10) з використанням автомобілів FORD TRANSIT НОМЕР_12, FORD TRANSIT Connect НОМЕР_13, а в якості пунктів навантаження зазначено: м. Харків/м. Вишневе, вул. Залізнична, пунктів розвантаження - м. Київ/м. Київ, вул. Марка Вовчка;

- копію договору про надання послуг № 01122015-02Т на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.12.2015 року, укладеного між ТОВ Профіпартс та ТОВ Дніпро Груп , та актів про надання послуг до такого договору;

- копії сертифікатів відповідності на придбані товари з відтисками печаток ТОВ Оптіма-Д і ТОВ Петра Транс Груп ;

- банківські виписки по рахунку ТОВ Профіпартс та копії платіжних доручень з відомостями про перерахування коштів на користь ТОВ Оптіма-Д і ТОВ Петра Транс Груп за поставлений товар;

- загальні оборотно-сальдову відомість по рахунках бухгалтерського обліку ТОВ Профіпартс за січень, лютий, березень, квітень, травень і червень 2016 року; оборотно-сальдові відомості по рахунках бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками (в розрізі по постачальниках) , 281 Товари на складі за січень-квітень 2016 року, аналізи карток рахунку 631.

Згідно письмових пояснень представника позивача, отримані у ТОВ Оптіма-Д і ТОВ Петра Транс Груп товари були у подальшому реалізовані кінцевим споживачам. Станом на 01.01.2016 року товарні залишки на складі ТОВ Профіпартс складали 127 307 штук на загальну суму 19 322 385,37 грн., а станом на 30.04.2016 року - 174 839 штук на загальну суму 29 771 873,87 грн.

Додатково представник позивач надав суду: копії фінансових звітів суб?єкта малого підприємництва ТОВ Профіпартс станом на кінець 2015 року, 31.03.2016 року та 30.06.2016 року; загальну оборотно-сальдову відомість по рахунках бухгалтерського обліку ТОВ Профіпартс за період з 01.01.2016 року по 01.06.2016 року; оборотно-сальдові відомості по рахунках бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з вітчизняними покупцями , 281 Товари на складі за січень-квітень 2016 року; реєстр видаткових накладних складених ТОВ Профіпартс за період з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року; реєстр накладних на повернення реалізованих товарів від покупців; списки працівників ТОВ Профіпартс ; копію штатного розкладу ТОВ Профіпартс , затвердженого 31.12.2015 року; копію документації з оформлення трудових відносин між ТОВ Профіпартс та фізичними особами ОСОБА_9 і ОСОБА_5; копії договору оренди приміщення № 20 від 20.08.2012 року, відповідно до якого позивачу, як орендарю, орендодавцем - ПрАТ Київресурспостач передано у строкове платне користування складське приміщення загальною площею 925 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Марко Вовчок, 14, з копіями первинної документації до цього договору оренди; копії технічних паспортів на належні ТОВ Профіпартс транспортні засоби; оборотно-сальдова відомість по рахунку бухгалтерського обліку 105 Основні засоби в частині відомостей про обліковувані транспортні засоби за січень-квітень 2016 року; копії договорів на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, та закупівлю паливно-мастильних матеріалів, з первинною документацією до них.

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів, суд встановив, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, і в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Також з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ Профіпартс на придбання товарів і здійсненням ним основного виду господарської діяльності.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua), станом момент укладення спірних договорів поставок та виписки податкових накладних за звітні періоди 2016 року на підставі цих договорів, контрагенти позивача (ТОВ Оптіма-Д і ТОВ Петра Транс Груп ) були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Одним із видів діяльності названих товариств є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, що відповідає характеру та суті спірних господарських операцій.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача належних первинних документів, фізичних і технічних можливостей для здійснення операцій з купівлі-продажу запчастин до літальних апаратів, та наявністю зв'язку між фактом придбання таких товарів і подальшою господарською діяльністю, що, в свою чергу, є обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 року у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Суд вважає, що відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій, з наступних мотивів.

Посилання відповідача на обставини неподання ТОВ Оптіма-Д і ТОВ Петра Транс Груп окремої податкової, фінансової та іншої звітності до контролюючих органів, на думку суду, не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки в силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за № К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань .

Такий правовий висновок суду касаційної інстанції відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, як зазначено у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 року у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії, у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Дану позицію викладено, також в ухвалі Вищого адміністративного суду від 01.03.2016 року у справі № К/800/1616/15, в якій зазначено, що, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Також суд визнає документально необгрунтованими посилання відповідача на недоведеність реальності спірних господарських операцій з поставки товарів через невідповідність найменувань номенклатур товарів за ланцюгом постачання, оскільки належні документальні докази, що підтверджують факт наявності на складі ТОВ Профіпартс товарів, аналогічних тим, що були придбані позивачем у ТОВ Оптіма-Д і ТОВ Петра Транс Груп , станом на момент укладання спірних договорів поставок відповідач до суду не подав.

Крім того, під час судового розгляду справи відповідач не пред'явив суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ Профіпартс і названими товариствами, а також жодні достовірні документальні докази на підтвердження факту підписання договорів поставок та первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В ході судового розгляду даної справи відповідач не надав суду будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ Профіпартс , ТОВ Оптіма-Д і ТОВ Петра Транс Груп , - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум податку на додану вартість в ціні товарів, придбаних у ТОВ Оптіма-Д і ТОВ Петра Транс Груп , що були віднесені позивачем до складу податкового кредиту за звітні періоди січень-квітень 2016 року, та як наслідок про протиправність здійснених відповідачем нарахування суми грошового зобов'язання та зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2016 року згідно податкових повідомлень-рішень від 01.09.2016 року № 0015941404 і № 0015951404.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Профіпартс задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.09.2016 року № 0015941404 і № 0015951404.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю Профіпартс (код ЄДРПОУ 36698083, місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 12, каб. 410) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 671,21 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова