Постанова

від 06.06.2007 по справі 20-4/111-7/012-8/339-6/008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-4/111-7/012-8/339-6/008

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-4/111-7/012-8/339-6/008

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"06" червня 2007 р.  10:40                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Лазарева С.Г., при секретарі Єфременко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Державної податкової адміністрації у місті Севастополі до Малого приватного підприємства „Фірма „Техком”, Приватного підприємства „УкрАзовДон” про визнання угоди недійсною,

за участю представників:

позивача  –  Форостяній І.В., довіреність № 1005/9/10-035 від 05.04.2006,

                    Гінтєр К.Ф., довіреність № 1003/9/10-035 від 05.04.2006,

відповідач – Гребеньова О.В., довіреність б/н від 02.04.2007 – МПП „Фірма „Техком”,

відповідач -  не з'явився –ПП „УкрАзовДон”,

С у т ь   с п о р а:

Державна податкова адміністрація у місті Севастополі (далі –ДПА у м.Севастополі) звернулася до суду в порядку господарського процесуального кодексу України з позовною заявою до Малого приватного підприємства „Фірма „Техком” (далі –МПП „Фірма „Техком”), Приватного підприємства „УкрАзовДон” (далі –ПП „УкрАзовДон) про визнання недійсним на підставі ст.49 Цивільного кодексу України договору  № 20 від 11.02.2002 укладеному відповідачами, а також стягнення з МПП „Фірма „Техком” в доход держави вартість отриманого от ПП „УкрАзовДон” товару у сумі 162000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішенням  місцевого суду установчі документи   ПП “УкрАзовДон” були  визнані недійними  з  моменту  реєстрації, а свідоцтво платника податку на додану вартість визнано недійсним з моменту видачі. Отже, оскільки місцевий суд дійшов до висновку, що реєстрація ПП “УкрАзовДон” здійснена з порушенням діючого законодавства на підставну особу, ПП “УкрАзовДон”, укладаючи договір № 20 від 11.02.2002 з МПП „Фірма „Техком” переслідувало мету  заховання від оподаткування доходів, отриманих від реалізації товарів МПП „Фірма „Техком”.

Рішенням від 24.07.2003 позовні вимоги задоволені частково, договір № 20 від 11.02.2002 укладений між  МПП “Фірма “Техком” та ПП “УкрАзовДон” визнано недійсним на підставі ст.49 Цивільного кодексу України, з МПП „Фірма „Техком” в доход держави стягнуто державне мито у сумі 85,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. у частині стягнення з МПП “Фірма “Техком” в доход державного бюджету 162 000, 00 грн. в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.09.2003 рішення господарського суду м.Севастополя скасовано, у задоволенні позову ДПА у м. Севастополі відмовлено з мотивів недоведення позивачем факту укладання відповідачами угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2003 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.09.2003 та рішення господарського суду м.Севастополя від 24.07.2003 скасовані, справа передана на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду м.Севастополя від 19.05.2004 провадження по справі припинено на підставі п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Але постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.07.2004 ухвала господарського суду м.Севастополя від 19.05.2004 скасована, справа передана на розгляд до господарського суду м.Севастополя.

Ухвалою від 27.07.2004 справа прийнята до провадження суддею Ткаченко М.І., присвоїв їй № 20-4/111-7/012-8/339.

Ухвалою суду від 27.09.2004 провадження по справі зупинено відповідно до положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України до закінчення проведення прокуратурою міста Донецька перевірки посадових осіб ПП  „УкрАзовДон”, оскільки в їх діях убачаються ознаки злочину, передбаченого положеннями Кримінального кодексу України.

20.09.2004 матеріали справи № 20-4/111-7/012-8/339 були направлені на адресу прокуратури м.Донецька для перевірки, встановлення та підтвердження викладених фактів.

З матеріалів справи убачається, що досудове слідство по кримінальної справі № 10-14933 зупинено 19.11.2003 на підставі пункту 3 статті 206 Кримінально-процесуального кодексу України  до встановлення осіб, що вчинили злочин. Матеріали справи № 20-4/111-7/012-8/339 залучені до матеріалів  кримінальної справи № 10-14933.

Крім того, на адресу суду надійшла апеляційна скарга ДПА у місті Севастополі на ухвалу господарського суду міста Севастополя  від 27.09.2004 про зупинення провадження у справі № 20-4/111-7/012-8/339.

02.04.2007 на адресу суду з СУ Донецького МУ УМВС України в Донецької області надішли матеріали справи № 20-4/111-7/012-8/339 та належним чином засвідчена копія постанови про зупинення  досудового слідства по кримінальної справі № 10-14933.

03.04.2007 за вих. № 5075 матеріали справи разом з апеляційною скаргою ДПА у місті Севастополі направлені до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 20.02.2007 по розпорядженню голови суду, у зв'язку з призначенням судді Ткаченко М.І. на посаду судді Севастопольського апеляційного господарського суду, справа прийнята до провадження суддею Лазаревим С.Г.  

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.04.2007, у зв'язку з відмовою ДПА у м.Севастополя від апеляційної скарги, апеляційне провадження закрите.

01.09.2005 набрав чинність Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV, яким до компетенції адміністративних судів віднесено вирішення публічно-правових спорів, у яких хоча б однією стороною є суб'єкт владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій  чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.       

Статтею 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Враховуючи викладене, звернення податкового органу до суду із вимогою про визнання угоди, укладеною між відповідачами, недійсною, є публічно-правовим спором, підвідомчим адміністративним судам України.

Відповідно до пункту 6 розділу VII Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою від 14.05.2007  провадження по справі було поновлено. Крим того, суд призначив справу до судового розгляду в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач, МПП “Фірма “Техком”, з позовними вимогами не згоден з мотивів, викладених у відзиві на позов (вх. № 17748 від 24.05.2007), основні з яких складаються у тому, що визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації статутних документів платника податку та його свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання здійснення їм відносно других суб'єктів господарювання юридично значних дій недійсними, оскільки його контрагенти по договору несуть відповідність при наявності умислу.

Представник відповідача, ПП  „УкрАзовДон”, судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність другого відповідача, ПП  „УкрАзовДон”, за наявними в неї матеріалами.

Згідно ст.ст.27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслуховуючи пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

11.03.2003 співробітниками Управління податкової міліції ДПА м.Севастополя проведена позапланова документальна зустрічна перевірка з питань дотримання податкового законодавства МПП “Фірма “Техком” при взаємних розрахунках з ПП  „УкрАзовДон” у 2002 році, за результатами якої складений акт № 046/26-216.

В ході проведеної перевірки встановлено, що 11.02.2002 між МПП “Фірма “Техком”  та ПП  „УкрАзовДон” був укладений договір поставки № 20, відповідно до умов якого ПП  „УкрАзовДон” поставляє, а МПП “Фірма “Техком”  приймає та сплачує товар.

Відповідно до п.3 Договору № 20 від 11.02.2002, продукція, що поставляється сплачується згідно виставленого рахунку, вартість продукції складає 162000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість –27000,00 грн.

Поставка товару оформлена накладною № 320 від 11.02.2002 та податковою накладною № 20 від 11.02.2002.

МПП “Фірма “Техком”   здійснило оплату отриманого товару шляхом перерахунку грошових коштів на рахунки в установах банку ПП  „УкрАзовДон”, що підтверджується відповідними платіжними дорученнямі, прикладеними до матеріалів справи.

Таким чином, зазначений договір виконаний обома сторонами у повному обсязі.

Рішенням  місцевого суду Ленінського  району м.Донецька  від  22.07.2002 установчі документи   ПП “УкрАзовДон” були  визнані недійними  з  моменту  реєстрації, а свідоцтво платника податку на додану вартість № 08164374 визнано недійсним з моменту видачі –з 17.08.2002.

Рішення набрало законної сили 22.08.2002, про що зроблені відмітка на копії, прикладеної до матеріалів справи (т.2 а.с. 12-14).

Судом встановлено, що реєстрація ПП “ УкрАзовДон” здійснена  з порушенням  законодавства,  на  підставну особу.

Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги ДПА у м.Севастополі про визнання  недійсним договору  № 20 від 11.02.2002, укладеному між МПП „Фірма „Техком” та ПП „УкрАзовДон” на підставі ст.49 Цивільного кодексу України такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, діючого з 01.01.2004, Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 визнаний таким, що втратив чинність з 1 січня 2004 року:

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цивільні відносини, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У зв'язку з тим, що правовідносини між відповідачами припинилися, положення Цивільного кодексу України, діючого з 01.01.2004, при розгляду цього спору,  судом не застосовуються.

Згідно статті 49 Цивільний кодекс Української РСР недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу  - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди – обома чи однією.

Вирішуючи спор про визнання угоди недійсною, суд зобов'язаний встановити наявність тих обставин, з якими закон  зв'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних юридичних наслідків. Отже, необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, хто з учасників мав намір на досягнення цієї мети, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Позивачем не представлено доказів того, що оспорювана угода була укладена відповідачами умисно з метою, явно що суперечить інтересам держави і суспільства, в чому ця мета виражалася і чи була вона направлена на приховання доходів від  оподаткування, а також наявність в діях відповідачів умислу.

Позивач не представив доказів того, що в результаті виконання відповідачами  угоди, інтересам держави заподіяний збиток.

В обґрунтування позову позивачем зроблено посилання на протиправність умислу лише у ПП „УкрАзовДон”.

Крим того, слід зазначити, що наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням місцевого суду Ленінського  району м.Донецька   про визнання установчих документів ПП „УкрАзовДон” недійсними, оскільки предметом дослідження місцевого суду Ленінського  району м.Донецька  є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу при укладенні угоди, що мала місце під час здійснення підприємницької діяльності ПП „УкрАзоДон”.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 14.02.2006.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стверджуючи, що  спірна угода була укладена з метою несплати податків, тобто з метою, за відомо суперечною інтересам держави та суспільства, позивач мав довести факт несплати відповідачами податкового зобов'язання за результатами виконання спірної угоди у відповідному податковому періоді.

Відповідно до вимог п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000, з наступними змінами та доповненнями, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Пунктом 4.3 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлений порядок визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання за непрямими методами.

В ході розгляду справи на запит суду ДПІ у Ленінському районі м.Донецька направив лист вих. № 8742/10/10-013 від 06.04.04 згідно з яким документальна перевірка відносно дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП „УкрАзовДон” не проводилася (т.2 а.с.17).

Ухилення однією із сторін від сплати податків, після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності.

Суду не надані докази, які підтверджують обставини на які позивач посилається в обґрунтовування своїх вимог, у тому числі факту умисного ухилення від  сплати податків відповідачем –ПП „УкрАзовДон”.

Жодних доказів наявності у ПП „УкрАзовДон” податкової заборгованості позивачем не надано.

Крим того, позивачем не надано доказів, які б підтвердили, що , укладаючи угоду, сторони діяли з метою, як суперечила інтересам соціалістичної держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що МПП „Фірма „Техком” сплатило продавцю в ціні товару податок на додану вартість.

Відповідно до ст.29 Цивільного кодексу Української РСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Згідно положень ст.9 Закону України „Про підприємства в „України”, що діяв до 01.01.2004, підприємство діє на підставі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

Згідно довідки Донецького обласного  Управління статистики № 25-583 від 03.03.2004, ПП „УкрАзовДон”  значиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Отже, на момент укладення та виконання договору № 20 від 11.02.2002 ПП „УкрАзовДон” володіло цивільною правоздатністю.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов'язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин.

Пунктом 11 Роз'яснень  Вищого арбітражного суду України  № 02-5/111 від 12.03.1999 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” встановлено, що Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою. Отже, наявність прямого умислу і корисливої мети на ухилення від сплати податків, може  бути встановлений тільки у фізичної особи. Фізична особа (посадова особа) визнається винною судом загальної юрисдикції.   

Вина також може бути підтверджена обвинувальним вироком складу відносно посадових осіб підприємства.

Постановою УПМ ДПА в м.Севастополі від 07.04.2003 відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб  МПП “Фірма “Техком” за знаками злочину, передбаченому ст.212 Кримінального кодексу України, на підставі п.2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України –за відсутністю в її діях складу злочину (т.2 а.с.20-21).

Крим того, постановою Слідчого Управління Донецького міського управління УМВС України в Донецької області від 21.02.2005 на підставі п.3 ст.206 Кримінально-процесуального кодексу України зупинено досудове слідство по кримінальної справі № 10-14933 до встановлення особи, яка вчинила злочин.

При вказаних обставинах, враховуючи, що позивачем належним чином не доведено наявності у сторін умислу при укладенні спірної угоди, на ухилення від сплати податків, суд вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі висловленого, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову відмовити.

Копії постанови направити сторонам.

Суддя                                            підпис                                                   С.Г.Лазарев

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                                    С.Г.Лазарев

11.06.2007

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

11.06.2007.