Ухвала

від 02.08.2007 по справі 20-4/111-7/012-8/339-6/008

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-4/111-7/012-8/339-6/008

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

14 серпня 2007 року   Справа № 20-4/111-7/012-8/339-6/008

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Волкова К.В.,

суддів                                                                      Дугаренко О.В.,

                                                                                          Латиніна О.А.,

секретар судового засідання                                        Рєвєнко М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: Кочкаренко Вікторія Олександрівна, довіреність №1584/9/10-036                                  від 30.05.07;

відповідача 1: Гребеньова Олександра Вікторівна , довіреність № б/н від                                         02.04.07;

відповідача 2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у місті Севастополі на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Лазарев С.Г.) від 06.06.2007 року у справі № 20-4/111-7/012-8/339-6/008

за позовом  Державної податкової адміністрації у місті Севастополі (вул. Кулакова, 56,Севастополь,99011)

до          малого приватного підприємства "Фірма "Техком" (вул. Комуністична, 90,Севастополь,99003)

приватного підприємства "УкрАзовДон" (пр. Ленінський, 13а-16,Донецьк,83000)

про визнання угоди недійсною

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Державна податкова адміністрація у місті Севастополі звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання недійсним договору №20 від 11.02.2002 року, укладеного між малим приватним підприємством "Фірма "Техком" та приватним підприємством "УкрАзовДон", а також стягнення з малого приватного підприємства "Фірма "Техком" у доход держави вартості отриманого від приватного підприємства "УкрАзовДон" товару на суму 162000,00 грн.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.07.2003 року у справі №20-4/111 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір №20 від 11.02.2002 року, укладений між малим приватним підприємством "Фірма "Техком" та приватним підприємством "УкрАзовДон". Врешті у позові відмовлено.

                    Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.09.2003 року рішення господарського суду міста Севастополя від 24.07.2003 року у справі №20-4/111 було скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

                    Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2003 року постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.09.2003 року та рішення господарського суду міста Севастополя від 24.07.2003 року у справі №20-4/111 скасовані, справу направлено на новий розгляд.

                    Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Лазарев С.Г.) від 06.06.2007 року у справі №20-4/111-7/012-8/339-6/008 у задоволенні позову Державної податкової адміністрації у місті Севастополі відмовлено.

                    Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом не було надано доказів щодо наявності у сторін договору умислу на укладання угоди з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, тобто з метою приховування прибутку від оподаткування, а рішенням Ленінського району міста Донецька, на яке посилався позивач, лише підтверджує невідповідність установчих документів вимогам закону.

          Не погодившись з постановою суду, Державна податкова адміністрація у місті Севастополі звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що приватним підприємством "УкрАзовДон" суми податку за спірним договором до бюджету спечено не було, а обставини, встановлені рішенням Ленінського району міста Донецька, свідчать про наявність у сторін договору мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Розпорядженням в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 07.08.2007 року у зв'язку з відпустками суддів у складі колегії було замінено суддів Фенько Т.П. та Черткову І.В. на суддів Дугаренко О.В. та Латиніна О.А.

                    У судовому засіданні 07.08.2007 року представник податкової адміністрації підтримав вимоги апеляційної скарги, представник малого приватного підприємства "Фірма "Техком" проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції. Представник приватного підприємства "УкрАзовДон" у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

                    У судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.08.2007 року.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

                    З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2003 року співробітниками Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації міста Севастополя було проведено позапланову документальну зустрічну перевірку з питань дотримання податкового законодавства малим приватним підприємством „Фірма “Техком” при взаємних розрахунках з приватним підприємством „УкрАзовДон” у 2002 році. По результатах перевірки був складений акт №046/26-216 від 11.03.2003 року.

                    Перевіркою зокрема було встановлено, що 11.02.2002 року між малим приватним підприємством "Фірма "Техком" та приватним підприємством "УкрАзовДон" був укладений договір поставки №20, відповідно до якого приватне підприємство "УкрАзовДон" поставляє, а мале приватне підприємство "Фірма "Техком" приймає та сплачує вартість товару.

                    Податкова адміністрація вважає, що зазначена угода укладались приватним підприємством "УкрАзовДон" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а саме, з метою приховування прибутку від оподаткування, оскільки рішенням місцевого суду Ленінського району міста Донецьк від 22.07.2002 року було встановлено, що зазначене підприємство було засновано на підставну особу, за юридичною адресою відсутнє.

                    Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

                    Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

                    Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28 квітня 1978 року N 3 встановлено, що при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі статті 49 Цивільного кодексу УРСР судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування.

                    За змістом статті 49 Цивільного кодексу УРСР недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - в обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

                    Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, податкова адміністрація зазначає, що приватним підприємством "УкрАзовДон" господарська діяльність здійснювалась з метою від сплати податків та зборів, про що свідчать обставини, встановлені рішенням місцевого суду Ленінського району міста Донецьк від  22.07.2002 року.

Відповідно до пункту 3 Договору № 20 від 11.02.2002 року, продукція, що поставляється, сплачується згідно з виставленим рахунком, вартість продукції складає 162000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість –27000,00 грн.

Поставку товару було оформлено видатковою накладною №320 від 11.02.2002 року та податковою накладною №20 від 11.02.2002 року.

Мале приватне підприємство "Фірма "Техком" здійснило оплату отриманого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунки в установах банку приватного підприємства "УкрАзовДон", що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи. Таким чином, зазначений договір виконаний обома сторонами у повному обсязі.

Рішенням  місцевого суду Ленінського району міста Донецьк від  22.07.2002 року установчі документи приватного підприємства "УкрАзовДон" були  визнані недійними  з  моменту  реєстрації, а свідоцтво платника податку на додану вартість №08164374 визнано недійсним з моменту видачі –з 17.08.2002 року.

Рішення набрало законної сили 22.08.2002 року, про що зроблені відмітка на копії, наявної у матеріалах справи. Судом було встановлено, що реєстрація приватного підприємства "УкрАзовДон" здійснена з порушенням  законодавства, на підставну особу.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України є її укладання з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

                    Вирішуючи спор про визнання угоди недійсною, суд зобов'язаний встановити наявність тих обставин, з якими закон  зв'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних юридичних наслідків. Отже, необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, хто з учасників мав намір на досягнення цієї мети, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

                    Позивачем не було надано доказів того, що спірну угоду було укладено відповідачами умисно з метою, явно що суперечить інтересам держави і суспільства, в чому ця мета виражалася і чи була вона направлена на приховання доходів від  оподаткування, а також наявність в діях відповідачів умислу. Позивач також не надав доказів того, що в результаті виконання відповідачами  угоди, інтересам держави заподіяний збиток.

                    Проте, судова колегія зазначає, що наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів однієї сторони договору недійсним та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

                    Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

                    Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов'язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин.

                    Контролюючий орган, відповідно до вимог підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, статей 5, 21,81 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, зобов'язаний самостійно визначати суму податкового зобов'язання платника податків в разі якщо платник податків не подає у встановлені строки декларацію.

                    Проте, як свідчать матеріали справи, а саме листом Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Донецька вих. №8742/10/10-013 від 06.04.2004 року, згідно з яким документальна перевірка стосовно дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватним підприємством "УкрАзовДон" не проводилася. Відомостей про наявність податкового боргу у підприємства позивачем також не було надано.

                    Згідно з довідкою Донецького обласного  Управління статистики №25-583 від 03.03.2004 року, приватне підприємство "УкрАзовДон" значиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Отже, на момент укладання та виконання договору №20 від 11.02.2002 року  приватне підприємство "УкрАзовДон" мало цивільну правоздатність.

                    Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

                    Судова колегія під час апеляційного провадження дійшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Державної податкової адміністрації у місті Севастополі щодо визнання недійсним договору №20 від 11.02.2002 року, укладеного між малим приватним підприємством "Фірма "Техком" та приватним підприємством "УкрАзовДон", а також стягнення з малого приватного підприємства "Фірма "Техком" у доход держави вартості отриманого від приватного підприємства "УкрАзовДон" товару на суму 162000,00 грн.

                    Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає постанову суду першої інстанції такою, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у місті Севастополі залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 06.06.2007 року у справі № 20-4/111-7/012-8/339-6/008 залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            К.В. Волков

Судді                                                                                          О.В. Дугаренко

                                                                                          О.А.Латинін