Рішення

від 22.11.2017 по справі 2-207/2005

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/619/2017(м)

2-207/2005

Головуючий в 1 інстанції Доценко С.І.

Категорія 5 Доповідач Лопатіна М.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю

суддів Ткаченко Т.Б., Принцевської В.П.,

при секретарі Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Агроцеху № 53 комбінату імені Ілліча про визнання угоди дійсною,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Володарського районного суду Донецької області від 09 березня 2005 року,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив визнати договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 що був укладений між ним та Агроцехом № 53 комбінату імені Ілліча 19 березня 1982 року, дійсним, посилаючись на те, що незважаючи на відсутність нотаріального посвідчення даної угоди, він виконав її умови та сплатив відповідачу вартість домобудівлі у повному обсязі.

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 09 березня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано дійсною угоду купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 що була укладена між ОСОБА_1 та колгоспом імені Жданова ( Агроцех № 53 комбінату імені Ілліча) на підставі договору від 19 березня 1982 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Розподілено судові витрати.

З вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, визнати дійсною угоду купівлі-продажу житлового АДРЕСА_1, що була укладена між ОСОБА_1 та колгоспом імені Жданова (Агроцех № 53 комбінату імені Ілліча) на підставі договору від 19 березня 1982 року та визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини, а за нею - на 1/ 4 частину жилого АДРЕСА_1.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначила, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було враховане, що даний будинок є спільною сумісною власністю позивача та його, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, дружини ОСОБА_3, яка є її матір'ю.

Тобто, враховуючи те, що вона, як і позивач, є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3, вона має право на долю у спадщині.

Представник особи, яка подала апеляційну скаргу, адвокат Каменюк Л.М. в судовому засіданні апеляційного суду підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Позивач та його представник адвокат Коваленко К.О. у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, згідно заяв, просили розглянути справу за їх відсутності, заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засіданні не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 292 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що на підставі рішення Ради Міністрів СРСР від 19 червня 1978 року, позивачу, як члену колгоспу імені Жданова, було продане домоволодіння в селі Республіка, що підтверджується договором. Дана угода не була нотаріально оформлена. Разом з тим, позивач, зі свого боку, виконав умови угоди та сплатив вартість будинку, вступив в його володіння.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач виконав умови договору купівлі-продажу та, незважаючи на відсутність нотаріального посвідчення угоди, відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК Української РСР, наявні підстави для визнання спірного договору купівлі-продажу дійсним.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення не відповідає.

Згідно п.п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У відповідності до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Так, відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином на спірні правовідносини поширюється дія норм Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Статтею 47 ЦК Української РСР визначено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою ст. 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Апеляційним судом встановлено, що 19 березня 1982 року між позивачем та колгоспом імені Жданова (господарством), був укладений типовий договір про передачу господарством робітнику у власність індивідуального жилого будинку з надвірними будівлями.

Згідно пункту 1 даного договору, господарство передає, працівник приймає жилий будинок, який складається з 4 кімнат з надвірними будівлями у АДРЕСА_1. У пункті 2 договору сторони погодили, що передача жилого будинку відбувається на наступних умовах: половина суми кредиту погашається господарством, а погашення решти кредиту призводиться працівником. При укладенні даного договору, працівник виплачує господарству первісний внесок у сумі 3000 рублів, решта суми у розмірі 10 875 рублів підлягає виплаті протягом двадцяти років щомісячно рівними частками, в розмірі не менш 1/3 від суми квартального платежу, зазначеного в зобов'язанні.(а.с.33-35).

Також встановлено, що колгосп імені Жданова у 1995 році був реорганізований у Колективне сільськогосподарське підприємство Родіна (ІНН 00694787, вул. Леніна, 1А, село Республіка, Нікольський район, Донецька обл.), яке діяло до 13 травня 2014 року. (а.с.78-80).

Крім того, 13 березня 2000 року в селі Республіка Нікольського району, на базі земельних та майнових паїв/ділянок колишніх членів колективного сільськогосподарського підприємства, було створено ТОВ Республіка (ідентифікаційний код - 30867960).(а.с.81-83).

В свою чергу, з 2001 року ПРАТ ММК ім. Ілліча , на базі збиткових сільськогосподарських підприємств, почало створювати у Донецькій області агроцехи.

Відповідно до наказу ВАТ ММК ім. Ілліча ( нині: ПРАТ ММК ім. Ілліча ) № 508 від 12 листопада 2004 року, комбінат уклав з громадянами договір оренди землі, що розташована на території ТОВ Республіка (колишнє: КСП Родіна ), а на базі орендованих земель створив Агроцех № 53 (а.с.84-85).

Утворені в ПРАТ ММК ім. Ілліча агроцехи, в тому числі Агроцех № 53, були структурними підрозділами комбінату без створення юридичних осіб.

Таким чином, позивачем було пред'явлено позов до відповідача, який не мав статусу юридичної особи та не був правонаступником колгоспу імені Жданова, з яким ОСОБА_1 19 березня 1982 року уклав договір про передачу у власність індивідуального жилого будинку.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному ч. 3 цієї статті, суд, зокрема, вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

Отже, якщо з матеріалів справи вбачається, що склад осіб, які беруть участь у справі, має бути інший, суд з урахуванням вищенаведеного повинен вчинити дії, які від нього вимагає положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Проте, в порушення вимог статей 10, 33, 130 ЦПК України суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив позивачу його право заявити клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем та не попередив про наслідки невчинення цієї процесуальної дії.

Таким чином, суд першої інстанції, всупереч вимогам статей 212 - 214 ЦПК України, не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належним чином не визначив суб'єктний склад сторін спору, а тому дійшов передчасного висновку у справі.

Оскільки на стадії апеляційного розгляду справи правила щодо заміни відповідача або залучення співвідповідача не можуть бути застосовані, то оскаржене рішення місцевого суду, згідно з ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Керуючись ст. ст.303, 307, 309, 314-316 ЦПК України, апеляційний суд

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Володарського районного суду Донецької області від 09 березня 2005 року скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_1 до Агроцеху № 53 комбінату імені Ілліча про визнання угоди дійсною відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: