Рішення

від 21.11.2017 по справі 915/917/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року Справа № 915/917/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІОС АГРО» (57154, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Подимове, вул. Набережна, 21/А; ідентифікаційний код 39249031)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТОРГОВЫЙ СЕРВИС-ЦЕНТР» (54031, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 33083948)

про: стягнення 160000,00 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю.

Суть спору:

11 вересня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІОС АГРО» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 07.09.2017 (вх. № 12704/17), в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТОРГОВЫЙ СЕРВИС-ЦЕНТР» 160000,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов договору на виконання проектних робіт від 17.03.2016; претензії від 09.08.2017; платіжного доручення № 360 від 18.03.2016 на 160000,00 грн. - передоплата за проектно-кошторисну документацію; норм статей 693, 8 Цивільного кодексу України, та мотивовані тим, що оскільки відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 160000,00 грн. по договору від 17.03.2016 та не виконав своїх зобов'язань по договору, відповідач на даний час незаконно володіє та розпоряджається коштами належними позивачу.

Позивач вважає, що оскільки договір від 17.03.2016 за своєю правовою природою є договором підряду, правове регулювання відносин за вказаним договором здійснюється у відповідності до Глави 61 Цивільного кодексу України. Проте, нормами наведеної Глави 61 Цивільного кодексу України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати у разі невиконання виконавцем своїх зобов'язань за договором та правового механізму її повернення. Тому, враховуючи наведене, з метою дійсного захисту прав позивача, останній застосовує ч. 2 ст. 693 ЦК України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем за договором від 17.03.2016.

Відповідач у відзиві б/н від 17.10.2017 (вх. № 14419/17 від 17.10.2017) на позов заперечує, вважає позовні вимоги незаконними, безпідставними та необґрунтованими, просить суд в їх задоволенні відмовити, мотивуючи таким: позивачем було замість обумовленої договором суми сплачено тільки 160000,00 грн., навіть незважаючи на те, що відповідач виставив рахунок на 310000,00 грн.; позивачем безпідставно було проігноровано наступний рахунок-фактуру за № СВ-0000003 від 01 червня 2016 року на суму 140000,00 грн., що в свою чергу є грубим порушенням умов договору, а саме розділу 3 Договору; отже, позивачем замість обумовленої суми в 310000,00 грн. було сплачено тільки 160000,00 грн., що надає відповідачу право відмовитися або зупинити виконання зобов'язання за договором на виконання проектних робіт; відповідач на свій страх та ризик, навіть незважаючи на несплату в повному обсязі авансовою платежу, все ж таки розпочав виконання проектних робіт та було виконано Містобудівний розрахунок; відповідач повідомив позивача та рекомендував надати йому ці документи, як можливо скоріше, для приведення містобудівних умов відповідно до діючих норм та вимог проектування, однак жодного документу замовником так і не було надано. Роботи були призупиненні. Після надання вище перелічених документів виготовлення проектної документації можливо було б продовжити.

В судовому засіданні двічі оголошувались перерви: до 07 листопада 2017 року та до 21 листопада 2017 року.

Клопотанням б/н від 21.11.2017 (вх. № 16439/17 від 21.11.2017) позивач просив суд призначити справу № 915/917/17 до колегіального розгляду в складі трьох суддів Господарського суду Миколаївської області, мотивуючи тим, що дана справа є достатньо складною та нетиповою для такої категорії справ.

Суд відмовив позивачу в задоволенні заявленого клопотання з причин відсутності підстав у суду для здійснення відповідних процесуальних дій.

21.11.2017 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2016 року між сторонами був укладений договір на виконання проектних робіт, згідно з предметом якого відповідач, як підрядник, зобов'язався у встановлений цим договором строк за завданням замовника розробити та передати останньому проектно-кошторисну документацію для реконструкції діючого комплексу по зберіганню і перевалці сільськогосподарської продукції, розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Турбінна, 15а (п. 1.1 договору).

Позивач же, як замовник, взяв на себе зобов'язання прийняти роботи, виконані підрядником, згідно з п. 1.1, 1.2 цього договору, оплатити їх своєчасно та в повному розмірі (п. 1.4 договору).

За умовами п. 2.3.1 договору позивач має право вимагати від відповідача виконання робіт в узгодженні ним строки.

Згідно розділу 3 договору: загальна вартість виконання робіт за цим договором складає 460000,00 грн., без ПДВ (п. 3.1 договору). Згідно виставлених рахунків, замовник протягом 10 днів з моменту укладання договору сплачує суму 310000,00 грн., без ПДВ (п. 3.5 договору).

Залишок суми - 150000,00 грн. - сплачується замовником після закінчення виконання п. п. 1.2.9 - 1.2.12 і передачі проектно-кошторисної документації замовнику (п. 3.6 договору).

Пунктом 4.1 сторони обумовили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до закінчення виконання робіт і передачі замовнику проектно-кошторисної документації в повному обсязі - 17 липня 2016 року включно. Зміна строків виконання робіт можлива лише за згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного договору, та підписується обома сторонами.

Договір скріплено підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову є майнова вимога замовника до підрядника про стягнення з останнього суми передоплати за виконання проектно-кошторисної документації.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків:

Спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про підряд.

Так, згідно з приписами статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

За правилами статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до змісту статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається таке:

1) 18 березня 2016 року постачальник (відповідач) оформив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000001 на суму 310000,00 грн. за проектно-кошторисну документацію.

Доказів виставлення позивачу цього рахунку відповідач суду не надав.

2) Платіжне доручення № 360 від 18.03.2016 свідчить, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 160000,00 грн. у якості передоплати за проектно-кошторисну документацію згідно договору від 17.03.2016.

Водночас, п. 3.5 договір від 17.03.2016 не містить такі умови порядку та суми розрахунків.

Обґрунтованих пояснень щодо відхилення від умов договору позивач суду не надав.

3) Надані відповідачем до відзиву в якості додатків копії матеріалів містобудівних розрахунків були оглянуті судом. Разом із тим, сама лише наявність цих документів у відповідача не свідчить про виконання ним умов п. 1.3 договору від 17.03.2016.

4) 09.08.2017 позивач скерував відповідачу претензію, у якій зазначив, що відповідачем роботи по договору від 17.03.2016 виконані не були, а 17.07.2016 договір на виконання проектних робіт від 17.03.2016 закінчив свою дію. Тому, з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України , позивач вимагав від ТОВ АГРОТОРГОВЬІЙ СЕРВИС-ЦЕНТР негайно в день отримання цієї претензії, повернути ТОВ ГЕЛІОС АГРО грошові кошти в розмірі 160000,00 грн., оскільки відповідач незаконно володіє та розпоряджається коштами, належними ТОВ ГЕЛІОС АГРО .

Позивач як у позові, так і у додаткових поясненнях просить суд, на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України , застосовуючи аналогію закону, стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 160000,00 грн., сплачені відповідачу як передоплата за проектно-кошторисну документацію згідно договору від 17.03.2016.

За приписами статті 693 (ч. ч. 1, 2) Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 8 (ч. 1) ЦК України закріплено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

По-перше, цивільні відносини, які регулюють загальні положення про підряд, не є подібними за змістом та правовою конструкцією загальним визначенням договірних відносин про купівлю-продаж.

По-друге, відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як судом було встановлено вище, умовами договору на виконання проектних робіт сторони, по-перше, не передбачили оплати послуг за договором у вигляді передоплати; по-друге, строк дії договору закінчився 17.07.2016.

Крім того, за умовами договору, першою сумою, належною до оплати позивачем відповідачу за проектно-кошторисну документацію було передбачено в розмірі 310000,00 грн. Натомість, позивачем сплачено відповідачу лише 160000,00 грн.

До того ж, зі змісту претензії від 09.08.2017 вбачається, що позивач вимагав від відповідача повернути вказану суму грошових коштів саме як безпідставно набуте майно з посиланням на статтю 1212 ЦК України, а не як попередню оплату за договором від 17.03.2016.

Таким чином, враховуючи наведене в сукупності, оскільки спір фактично стосується деліктних правовідносин, виходячи із наведених норм та обставин справи, позивачем не доведено суду правових підстав для застосування до спірних відносин аналогії закону, а отже, відповідно, - стягнення визначеної грошової суми з відповідача.

Поняття безпідставного набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регламентовано Главою 83 Цивільного кодексу України.

Тому, аналізуючи вищенаведені норми, вказані факти та обставини, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до господарського суду з даним позовом невірно обраний спосіб захисту порушеного права, що призвело до відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 27 листопада 2017 року.

Суддя О.Г. Смородінова