Постанова

від 17.01.2018 по справі 915/917/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/917/17 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судового засідання Одеського апеляційного господарського суду №7

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Лавриненко Л.В.

суддів: Лашина В.В., Аленіна О.Ю.

при секретарі судового засідання - Чеголі Є.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Геліос Агро» Миколаївська обл.,

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2017 р.

у справі № 915/917/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Геліос Агро» Миколаївська область

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агроторговий Сервіс-Центр» м. Миколаїв

про стягнення 160 000,00 грн.

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_2

час та місце ухвалення рішення: 21.11.2017 р., 12:00 год., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області, зал судових засідань № 3

повний текст складено та підписано: 27.11.2017 р.

за участю представників сторін:

від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Геліос Агро» Миколаївська область: ОСОБА_3 - за довір.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 р. прийнята до провадження та призначена до розгляду апеляційна скарга ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Геліос Агро» Миколаївська область на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2017 р. по справі № 915/917/17.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Геліос Агро» Миколаївська область розглянута в межах процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

У вересні 2017 р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Геліос Агро» Миколаївська область звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позов до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агроторговий Сервіс-Центр» м. Миколаїв про стягнення 160 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем здійснено передоплату за договором виконання проектних робіт від 17.03.2016 р., проте відповідач отримавши грошові кошти, не виконав своїх зобов'язань по договору, в результаті чого на даний час незаконно володіє та розпоряджається коштами, належними позивачу.

Також позивач зазначає, що оскільки договір від 17.03.2016 р. за своєю правовою природою є договором підряду, правове регулювання відносин за вказаним договором повинно здійснюватися у відповідності до Глави 61 Цивільного кодексу України.

Проте, нормами наведеної Глави 61 Цивільного кодексу України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати у разі невиконання виконавцем своїх зобов'язань за договором та правового механізму її повернення, тому, для захисту свого права позивач просить суд застосовувати до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем за договором від 17.03.2016 р. аналогію закону, а саме ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2017 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Геліос Агро» Миколаївська область відмовлено у повному обсязі.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не правильно обраний спосіб захисту свого порушеного права.

Не погодившись з наведеним рішенням, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Геліос Агро» Миколаївська область оскаржило його до Одеського апеляційного господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Геліос Агро» Миколаївська область посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права.

Також позивач зазначає, що місцевий господарський суд, встановивши, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Геліос Агро» Миколаївська область при зверненні до господарського суду з позовом невірно обраний спосіб захисту порушеного права, в порушення постанови Верховного суду України від 18.05.2016 р. № 3-194гс16 не здійснив правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та не застосував в оскаржуваному рішенні ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2016 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Геліос Агро» Миколаївська область та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агроторговий Сервіс-Центр» м. Миколаїв укладено договір на виконання проектних робіт.

Відповідно до п. 1.1 договору ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агроторговий Сервіс-Центр» м. Миколаїв, (як підрядник), прийняло на себе зобов'язання у встановлений цим договором строк за завданням замовника розробити та передати останньому проектно-кошторисну документацію для реконструкції діючого комплексу по зберіганню і перевалці сільськогосподарської продукції, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Турбінна, 15а.

Згідно з п. 1.4 договору ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Геліос Агро» Миколаївська область, (як замовник), взято на себе зобов'язання прийняти роботи, виконані підрядником, згідно з п. 1.1, 1.2 цього договору, оплатити їх своєчасно та в повному розмірі.

За змістом п. 3.1 договору загальна вартість виконання робіт за цим договором складає 460 000 грн., без ПДВ.

Відповідно до п. 3.5 - 3.6 договору згідно виставлених рахунків, замовник протягом 10 днів з моменту укладання договору сплачує суму 310000,00 грн., без ПДВ.

Залишок суми 150 000 грн. сплачується замовником після закінчення виконання п. п. 1.2.9 1.2.12 і передачі проектно-кошторисної документації замовнику.

Пунктом 4.1 сторонами узгоджено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до закінчення виконання робіт і передачі замовнику проектно-кошторисної документації в повному обсязі - 17 липня 2016 року включно.

Зміна строків виконання робіт можлива лише за згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного договору, та підписується обома сторонами.

На виконання умов договору, відповідачем оформлено позивачу рахунок - фактуру від 18.03.2016 р. № СФ-0000001 на суму 310 000 грн. за проектно - кошторисну документацію.

Доказів виставлення цього рахунку позивачу матеріали справи не містять.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Геліос Агро» Миколаївська область платіжним дорученням від 18.03.2016 р. р. № 360 перераховано відповідачу 160 000 грн. у якості передоплати за проектно - кошторисну документацію згідно договору від 17.03.2016 р.

09.08.2017 р. позивач направив ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агроторговий Сервіс-Центр» м. Миколаїв претензію, у якій зазначив, що останнім роботи по договору від 17.03.2016 р. виконані не були, а 17.07.2016 р. договір на виконання проектних робіт від 17.03.2016 закінчив свою дію.

Тому, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач вимагав від відповідача негайно в день отримання цієї претензії, повернути йому грошові кошти в розмірі 160 000 грн., оскільки відповідач незаконно володіє та розпоряджається коштами, належними позивачу.

Наведена претензія залишена відповідачем без відповіді та без реагування.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права та просить суд, застосувати аналогію закону та стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 160 000 грн., сплачені ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агроторговий Сервіс-Центр» м. Миколаїв як передоплата за проектно - кошторисну документацію згідно договору від 17.03.2016 р. на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи предмет укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Геліос Агро» Миколаївська область та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агроторговий Сервіс-Центр» м. Миколаїв договору від 17.03.2016 р. на виконання проектних робіт, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за своєю правовою природою наведений договір має риси, що характерні для договору підряду.

Так, згідно з приписами статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За приписами ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Геліос Агро» Миколаївська область, посилаючись на ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, просило суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 160 000 грн., сплачені як передоплата за проектно - кошторисну документацію за договором від 17.03.2016 р.

Статтею 693 Цивільного кодексу України врегульовані правові питання здійснення попередньої оплати за договором купівлі - продажу.

За приписами цієї норми якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Аналізуючи викладені норми, що регулюють положення про підряд та купівлю - продаж, суд апеляційної інстанції зазначає, що останні не є подібними за змістом, тобто до відносин за договором підряду не може бути застосована аналогія договірних відносин про купівлю - продаж.

Поряд з цим, у договірних відносинах про підряд, відсутнє таке поняття, як передоплата тоді, як у відносинах про купівлі продаж законодавцем передбачена така форма оплати.

Окрім того, положення про підряд та про купівлю - продаж врегульовані взагалі різними розділами Цивільного кодексу України.

Також ст. 849 Цивільного кодексу України врегульовано питання повернення сплачених грошових коштів за договором підряду.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що позивач самостійно визначився з предметом та підставами позову.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів зміни позивачем підстав або предмету позову відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017 р.).

При цьому, господарський суд під час розгляду справи позбавлений можливості самостійно змінювати предмет позову.

З огляду на викладене, підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2017 р. по справі № 915/917/17, у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 267-282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2017 р. по справі № 915/917/17 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Геліос Агро» Миколаївська область без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено та підписано 22.01.2018 р.

Головуючий суддя : Л.В. Лавриненко

Судді: В.В. Лашин

ОСОБА_4