Постанова

від 20.11.2017 по справі 911/1305/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2017 р. Справа№ 911/1305/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Калатай Н.Ф.

За участю представників сторін:

від позивача: Ільяшов Б.М. (довір. б/н від 08.04.17);

від відповідача: Дяченко Л.М. - директор; Кулішенко М.Ю. (довір. №20/11/2017 від 20.11.2017);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс -Л"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017р.

у справі №911/1305/17 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс -Л"

про стягнення 44800, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2017р. у справі №911/1305/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Поліал-Інжинірінг задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" 44 800,00 основного боргу, 1 600,00 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що враховуючи відсутність між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов'язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 44 800,00 грн. відповідач є особою, яка набула майно, грошові кошти, без достатньої правової підстави у розумінні ст.1212 ЦК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що 07.09.2016р. ТОВ Поліал-Інжиніринг перерахувало ТОВ Інокс-Л 44 800,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1514 від 07.09.2016, з призначенням платежу - оплата послуг згідно рахунку №111 від 07.09.2016р. Роботи відповідачем були фактично виконані, а металеві балки відвантажені на адресу замовника, що підтверджується квитанціями про оплату транспортних послуг, а також актами виконаних робіт, які були підписані та скріплені печаткою фізичної особи -підприємця, який надавав послуги перевезення. Дані роботи, як зазначає скаржник, були необхідними для виконання умов іншого договору, в якому ТОВ Поліал-Інжиніринг був підрядником.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 07.09.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" 44 800, 00 грн. Даний факт підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення №1514 від 07.09.2016 з призначенням платежу - оплата послуг згідно рахунку №111 від 07.09.2016.

Звертаючись з позовом до місцевого господарського суду позивач зазначає про те, що між ТОВ "Поліал-Інжиніринг" та ТОВ "Інокс-Л" відсутні будь-які договірні зобов'язання, а кошти в сумі 44 800,00 грн. перераховані відповідачу помилково, рахунок №111 від 07.09.2016 у нього відсутній.

З залученої до матеріалів справи копії претензії №162 від 19.10.2016 вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою, в якій просив останнього протягом 7 днів повернути безпідставно набуті кошти в добровільному порядку, зазначивши, що в разі не виконання вказаної вимоги буде змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Вимога 21.10.2016 була отримана директором ТОВ "Інокс-Л", про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Докази того, що відповідач надав відповідь на вимогу, або здійснив повернення коштів в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу Україну особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав (норми закону, адміністративного акту, правочину (договору) тощо) або якщо такі відпали.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 17.06.2014 року у справі № 13/096-12 та постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2015 року у справі 914/2373/14.

Відповідно до змісту ст.1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої ст.1212 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного суду України у Постанові від 24.09.2015 року по справі № 6-122 цс14).

Відтак, конструкція ст.1212 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст.1212 Цивільного кодексу України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відтак, наповнення доказової бази у справі є процесуальним обов'язком сторін, а не суду, а невиконання цього обов'язку тягне за собою відповідні наслідки.

Місцевий господарський суд, ухвалами від 28.04.2017 та від 29.05.2017 зобов'язував відповідача подати суду докази підставності та обґрунтованості набуття та утримання відповідачем грошових коштів позивача. Зазначені докази відповідачем подані не були.

Враховуючи відсутність між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов'язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 44 800,00 грн. за платіжними дорученнями №1514 від 07.09.2016, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач є особою, яка набула майно - грошові кошти без достатньої правової підстави у розумінні ст.1212 ЦК України, і, як наслідок, ТОВ "Інокс-Л" зобов'язане повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 44 800, 000 грн.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що між сторонами був укладений договір підряду у спрощений спосіб, при цьому, поведінка як позивача так і відповідача засвідчила їх волю до настання відповідних правових наслідків до уваги судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Разом з тим, вчинення особою дій, спрямованих на виконання умов договору, має підтверджуватись відповідними документами. У випадку надання послуг або виконання робіт (згідно рахунку на оплату №111 від 07.09.2016р. - чищення та фарбування металевих балок ) оформлюються акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи доказів укладення договору в спрощений спосіб сторонами не надано, рахунок на оплату №111 від 07 вересня 2016р., в якому вказана вартість виконання робіт на суму 64000грн., відповідачеві вручений не був, акт надання послуг №103 від 30.09.2016р. на суму 44800грн. від замовника, ТОВ Поліал-Інжиніринг , не підписано, що разом з іншими встановленими місцевим господарським судом обставинами дає підстави для висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 44800грн. з підстав передбачених ст.1212 Цивільного кодексу України підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс -Л" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017р. у справі №911/1305/17 залишити без змін.

3. Справу №911/1305/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.Г. Сітайло

Н.Ф. Калатай