Постанова
від 05.05.2018 по справі 911/1305/17
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1305/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" на рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017 (суддя Конюх О.В.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 (головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л"

про стягнення 44 800,00 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

27.04.2017 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" про стягнення 44 800,00 грн. Також позивач просить покласти на відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.09.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" 44 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.09.2016 №1514, з призначенням платежу: оплата послуг згідно рахунку №111 від 07.09.2016. Позивач наголошує на тому, що будь-яких договірних відносин з відповідачем не має, кошти були перераховані помилково, рахунок №111 від 07.09.2016 у позивача відсутній. 19.10.2016 позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" з вимогою повернути кошти, яка залишилась без відповіді та задоволення. Таким чином, на думку позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" набуло та зберігає майно, а саме грошові кошти у розмірі 44 800,00 грн. без достатньої правової підстави та які відповідно підлягають поверненню позивачу.

10.07.2017 Господарський суд Київської області позовні вимоги задовольнив повністю.

20.11.2017 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс -Л" залишив без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017 у справі №911/1305/17 залишив без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що враховуючи відсутність між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов'язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 44 800,00 грн. за платіжним дорученням №1514 від 07.09.2016, відповідач є особою, яка набула майно - грошові кошти без достатньої правової підстави у розумінні ст.1212 ЦК України, і, як наслідок, ТОВ "Інокс-Л" зобов'язане повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 44 800, 000 грн.

30.11.2017 (згідно з реєстраційним штампом КАГС) Товариством з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 911/1305/17 до Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 911/1305/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" також заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017 у справі № 911/1305/17 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 911/1305/17 передано до Касаційного господарського суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.02.2018 року у справі № 911/1305/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Відповідно до положень підпункту 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

12.03.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження, розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 27.03.2018.

При цьому, даною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" про зупинення виконання рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017 у справі № 911/1305/17 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Скаржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л", відповідач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 911/1305/17 прийняті з порушенням норм матеріального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" зазначає, що 07.09.2016 ТОВ "Поліал-Інжиніринг" перерахувало ТОВ "Інокс-Л" 44 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1514 від 07.09.2016, з призначенням платежу - оплата послуг згідно рахунку №111 від 07.09.2016. Згідно з випискою ПАТ "Укрсоцбанк" по особовому рахунку за 07.09.2016 грошові кошти, що надійшли від позивача, були зараховані. Роботи відповідачем були фактично виконані, а металеві балки відвантажені на адресу замовника, що підтверджується квитанціями про оплату транспортних послуг, а також актами виконаних робіт, які були підписані та скріплені печаткою фізичної особи -підприємця, який надавав послуги перевезення. Дані роботи, як зазначає скаржник, були необхідними для виконання умов іншого договору, в якому ТОВ "Поліал-Інжиніринг" був підрядником.

Посилаючись на статті 202, 205 Цивільного кодексу України, ч.1. ст.181 Господарського кодексу України, скаржник вважає, що між сторонами був укладений договір підряду у спрощений спосіб. При цьому, поведінка як позивача, так і відповідача, засвідчила їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідач вказує, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору підряду, зокрема, ціну роботи в сумі 64000,00 грн., предмет договору - чищення та фарбування металевих балок.

Скаржник вважає, що відповідно до приписів статей 853, 882 Цивільного кодексу України відсутність у даному випадку своєчасно висловлених зауважень ТОВ "Поліал-Інжиніринг" до виконаних робіт ТОВ "Інокс-Л" свідчить про прийняття робіт та відповідно виникнення у позивача обов'язку щодо їх оплати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" зазначає, що 30.09.2016 відповідачем було надіслано позивачу акт надання послуг №103 від 30.09.2016 за фактично виконані роботи, а саме: чищення та фарбування металевих балок на загальну суму 44800,00 грн. Вказаний акт був підписаний директором ТОВ "Інокс-Л" та скріплений печаткою товариства, однак проігнорований повноважною особою ТОВ "Поліал-Інжиніринг".

22.12.2016 відповідачем був повторно направлений акт надання послуг №103 від 30.09.2016 та лист директору ТОВ "Поліал-Інжиніринг" з повторною вимогою підписання вказаного акту, що підтверджується поштовою квитанцією від 22.12.2016 та описом вкладенні до цінного листа. Вказаний цінний лист був отриманий позивачем 30.12.2016 та вручений за довіреністю, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, проте підписаний ТОВ "Поліал-Інжиніринг" не був.

Посилаючись на ч. 4 ст.882 Цивільного кодексу України скаржник зазначає, що позивач у даному випадку не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій з'ясовано лише факт перерахування позивачем грошових коштів на рахунок відповідача та неповернення цих коштів відповідачем.

На думку скаржника, судами не з'ясовано чи дійсно спірні грошові кошти були перераховані позивачем на розрахунковий рахунок відповідача без достатніх правових підстав, що надало б можливість застосування до даних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" зазначає, що переказ грошових коштів позивачем був здійснений не помилково, а за наявності правових підстав: на виконання зобов'язань за укладеним між сторонами у спрощений спосіб договором підряду на суму 44800,00 грн., тобто суди невірно застосували положення ст. 1212 ЦК України.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суди першої та апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі, встановили, що 07.09.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" 44 800, 00 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення №1514 від 07.09.2016, з призначенням платежу - оплата послуг згідно рахунку №111 від 07.09.2016.

Як вбачається з залученої до матеріалів справи копії претензії №162 від 19.10.2016, позивач звертався до відповідача з вимогою, в якій просив останнього протягом 7 днів повернути безпідставно набуті кошти в добровільному порядку, зазначивши, що в разі не виконання вказаної вимоги буде змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Вимога 21.10.2016 була отримана директором ТОВ "Інокс-Л", про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Доказів того, що відповідач надав відповідь на вимогу, або здійснив повернення коштів, суду не подано.

Суди попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів по справі, дійшли наступних висновків.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу Україну особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав (норми закону, адміністративного акту, правочину (договору) тощо) або якщо такі відпали.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.06.2014 року у справі № 13/096-12.

Відповідно до змісту ст.1212 Цивільного кодексу України, зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої ст.1212 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного Суду України у Постанові від 24.09.2015 року по справі № 6-122 цс14).

Відтак, конструкція ст.1212 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст.1212 Цивільного кодексу України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Суд апеляційної інстанції вказав, що місцевий господарський суд, ухвалами від 28.04.2017 та від 29.05.2017 зобов'язував відповідача подати суду докази підставності та обґрунтованості набуття та утримання відповідачем грошових коштів позивача. Зазначені докази відповідачем подані не були.

Враховуючи відсутність між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов'язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 44 800,00 грн. за платіжними дорученнями №1514 від 07.09.2016, апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач є особою, яка набула майно - грошові кошти без достатньої правової підстави у розумінні ст.1212 ЦК України, і, як наслідок, ТОВ "Інокс-Л" зобов'язане повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 44 800, 000 грн.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що між сторонами був укладений договір підряду у спрощений спосіб, при цьому, поведінка як позивача так і відповідача засвідчила їх волю до настання відповідних правових наслідків до уваги судовою колегією не прийняті з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Разом з тим, вчинення особою дій, спрямованих на виконання умов договору, має підтверджуватись відповідними документами. У випадку надання послуг або виконання робіт (згідно рахунку на оплату №111 від 07.09.2016р. - "чищення та фарбування металевих балок") оформлюються акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи доказів укладення договору в спрощений спосіб сторонами не надано, рахунок на оплату №111 від 07 вересня 2016р., в якому вказана вартість виконання робіт на суму 64000грн., відповідачеві вручений не був, акт надання послуг №103 від 30.09.2016р. на суму 44800грн. від замовника, "ТОВ "Поліал-Інжиніринг", не підписано, що разом з іншими встановленими місцевим господарським судом обставинами дає підстави для висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 44800грн. з підстав, передбачених ст.1212 Цивільного кодексу України, підлягає задоволенню, як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї суд касаційної інстанції відмічає наступне .

Відповідно до ч.1. ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.4. ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 205 Цивільного кодексу України:

"1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків."

Згідно з ч.ч.1-3 ст.180 Господарського кодексу України:

"1. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

2. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

3. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору ."

Відповідно до ч.1 ст.181 зазначеного Кодексу:

"Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів."

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України:

"Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду , а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди."

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.837 вказаного Кодексу:

"1. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

2. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові."

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі, а саме, зазначивши, що доказів укладення договору в спрощений спосіб сторонами не надано, рахунок на оплату №111 від 07 вересня 2016р., в якому вказана вартість виконання робіт на суму 64000грн., відповідачеві вручений не був, акт надання послуг №103 від 30.09.2016р. на суму 44800грн. від замовника, "ТОВ "Поліал-Інжиніринг", не підписано, разом з іншими встановленими обставинами дійшли законного та обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 44800 грн. з підстав, передбачених ст.1212 Цивільного кодексу України, підлягає задоволенню, як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених відповідачем, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність відповідачем зазначених фактів, покладених ним в основу касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати та перевіряти докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись п.8 ст.13, статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс-Л" на рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі №911/1305/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі №911/1305/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення05.05.2018
Оприлюднено10.05.2018
Номер документу73840230
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/1305/17

Постанова від 05.05.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кушнір І.В.

Ухвала від 12.03.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кушнір І.В.

Постанова від 20.11.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Пашкіна С.А.

Ухвала від 01.11.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Пашкіна С.А.

Рішення від 10.07.2017

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

Ухвала від 28.04.2017

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні