Рішення

від 21.11.2017 по справі 395/188/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2065/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Чельник О. І.

РІШЕННЯ

іменем України

21.11.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Кіселика С.А., Суровицької Л.В.

за участі секретаря: Двоєнко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_2, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агролан про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н (далі по тексту ТОВ Агроконтракт-Н ) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агролан (далі по тексту СТОВ Агролан ) про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.

В обґрунтування позову вказало, що ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,65 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:0370, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. 09 жовтня 2008 року між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_2 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на п'ять років. Договором передбачено, що орендар має переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий термін.

Посилався на те, що позивач добросовісно, належним чином виконував свої обов'язки за договором та більше як за місяць до спливу строку його дії, двічі, а саме 28 березня 2013 року та 06 березня 2014 року, направляв ОСОБА_2 листи-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на оренду земельної ділянки з проектом додаткової угоди. Однак, у визначений законом строк - у місячний термін, ОСОБА_2 так і не направила жодної відповіді на листи-повідомлення ТОВ Агроконтракт-Н та жодним іншим чином не повідомила позивача про прийняте рішення щодо поновлення договору оренди землі.

Вказував, що на момент закінчення строку дії договору оренди землі та після його спливу товариство користувалось спірною земельною ділянкою, яку обробляло, за що сплатило орендну плату.

Зазначив, що в 2015 році йому стало відомо, що ОСОБА_2 уклала договір оренди спірної земельної ділянки із СТОВ Агролан , що на думку позивача є порушенням його переважного права на поновлення договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, оскільки товариством повністю були дотримані вимоги, зазначені у статті 33 Закону України Про оренду землі .

Після уточнення позовних вимог позивач, посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 01 вересня 2014 року №56, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ Агролан щодо оренди земельної ділянки та визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_2

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТОВ Агроконтракт-Н подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ Агроконтракт-Н задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_2, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, особисто в судове засідання не з'явилася. ЇЇ представник, ОСОБА_4, в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги.

Представники СТОВ Агролан , ОСОБА_5 і ОСОБА_6, також заперечили проти доводів апеляційної скарги і просили залишити її без задоволення, підтримали висновки суду щодо неналежної реєстрації договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 і ТОВ Агроконтракт-Н та відсутності у позивача прав орендаря спірної земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки №370 площею 3,65 га, розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523881300:02:000:0370, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 022748 (т.1, а.с.8)

Укладений договір зареєстрований 24 серпня 2009 року у Новомиргородському районному відділенні КРФ ДП ЦДЗК , про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №04.09.377.00244.

09 жовтня 2008 року між ОСОБА_2, як орендодавцем, та ТОВ Агроконтракт-Н , як орендарем, було укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на п'ять років (т.1 а.с.6-7).

Відповідно до п. 3.1 договору оренди він був укладений на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Відповідно до п.3.2 договору оренди сторони погодились, що дія договору продовжується на наступний термін дії , вказаний у пункті 3.1 цього договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за шість місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною.

Згідно з п.9.3.4. вказаного договору орендар має переважне право після закінчення строку договору на його поновлення на новий строк.

До закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, укладеного з ОСОБА_2 9 жовтня 2008 року, позивач, з метою скористатися своїм переважним правом щодо поновлення договору оренди землі, двічі направляв відповідачці листи-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди, а саме 28 березня 2013 року за №ПП-22 та 06 березня 2014 року за № 119/9 (т.1 а.с.9 -10).

Після закінчення строку дії договору позивач належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконував свої обов'язки орендаря, використовував земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачував відповідачу орендну плату, що підтверджується відомостями на виплату грошей за період дії договору, у тому числі відомістю за 2014 рік №ВпП-000199, відповідно до якої ОСОБА_2 отримала орендну плату від позивача за весь 2014 рік 24 березня 2015 року (т.1 а.с.25).

01 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та СТОВ Агролан був укладений договір оренди землі №56, відповідно до якого ОСОБА_2 надає, а СТОВ Агролан приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку №370 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дібрівської сільської ради, площею 3,65 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:0370, строком на 5 років, державна реєстрація якого здійснена 09 грудня 2014 року(т.1 а.с.30-33).

3 липня 2017 року між ОСОБА_2 та СТОВ Агролан укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), державна реєстрація якого здійснена 6 липня 2017 року (т.2 а.с.27-29).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що договір оренди землі від 9 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 і ТОВ Агроконтракт-Н , не пройшов державної реєстрації всупереч діючому на той час Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073, а тому не набув чинності і не може вважатись правовстановлюючим документом, який би закріплював за позивачем законний титул щодо спірної земельної ділянки. За відсутності у позивача права, за захистом якого він звернувся до суду, позов задоволенню не підлягає.

Суд також послався у рішенні ще на одну підставу відмови у позові - наявності ніким не оспореного договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ Агролан 3 липня 2017 року, державна реєстрація за СТОВ Агролан права землекористування здійснена 6 липня 2017 року.

Проте такі висновки суду є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 316-327 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, у тому числі укладати договори.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування (ч.1 ст.792 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Такими законами є ЗК України та Закон України Про оренду землі (далі по тексту Закон).

Згідно зі ст.1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ст.6 Закону права оренди земельної ділянки набувають орендарі на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦУ України, законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.20 Закону (у редакції, що діла станом на час укладення договору оренди земельної ділянки, тобто станом на 9 жовтня 2008 року) укладений між ОСОБА_2 і ТОВ Агроконтракт-Н договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрації договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, встановлено, що державна реєстрація договорів оренди землі проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Разом з тим, Указом Президента України № 134 від 17 лютого 2003 року Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру покладалися на Державний комітет України по земельних ресурсах.

На виконання цього Указу Президента України Держкомземом видано наказ від 2 липня 2003 року №174 Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель .

Згідно з п.4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Функції з реєстрації, зокрема, договорів оренди землі, покладені на реєстраторів Державного реєстру земель - структурні підрозділи державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах - Центр ДЗК , у межах повноважень якого є земельна ділянка.

Вказані структурні підрозділи Центру Державного земельного кадастру здійснювали видачу державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, реєстрацію договорів оренди (суборенди), а також вели Книгу реєстрації договорів оренди землі.

Вказаним Тимчасовим порядком була врегульована процедура реєстрації договорів оренди землі.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1088 повноваження щодо ведення державного реєстру земель також були покладені на Центр ДЗК.

Ця постанова Кабінету Міністрів України була прийнята пізніше, ніж Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, на яку посилався суд першої інстанції і регулювала правовідносини щодо реєстрації договорів оренди землі на час укладення договору оренди від 9 жовтня 2008 року.

Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні рішення мав би керуватись нормативно-правовим актом, який прийнятий пізніше та спеціальними нормами, які передбачають спеціальний орган щодо ведення державного реєстру земель у складі Держкомзему України.

Як свідчить довідка Відділу у Новомирогородському районі Кіровоградської області Головного Управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №4АА 005687 від 19 жовтня 2005 року за №з/п 651 договір оренди землі, укладений між ТОВ Агроконтрак-Н та ОСОБА_2 9 жовтня 2008 року, було зареєстровано Новомирогородським районним відділенням КРФ ДП ЦДЗК 24 серпня 2009 року за № 04.09.377.00244 (т.2 а.с.69).

За таких обставин висновок суду про те, що реєстрація договору оренди земельної ділянки від 9 жовтня 2008 року не проведена у законному порядку, є помилковим та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Враховуючи норми ст.792 ЦК України, Закону України Про оренду землі можна дійти висновку, що внаслідок укладення власником договору оренди землі його право володіти та користуватися належною йому земельною ділянкою переходить до орендаря, а тому протягом строку дії договору не може бути передано ним третій особі на шкоду правам орендаря.

З урахуванням дати державної реєстрації укладеного між ОСОБА_2 і ТОВ Агроконтракт-Н договору оренди земельної ділянки, а саме 28 травня 2009 року, та строку, на який сторони уклали цей договір, згідно з п.3.1. договору - 5 років, вказаний договір діяв до 24 серпня 2014 року.

За загальним правилом, встановленим ст.31 Закону, договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

При цьому ст.33 Закону визначаються правові підстави поновлення договору оренди землі.

Згідно з ч.ч.1-5 ст.33 Закону ( у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Згідно з ч.6 ст.33 Закону у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).

Підпунктом 9.3.4. пункту 9.3. договору оренди земельної ділянки від 9 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 і ТОВ Агроконтракт-Н , сторони визначили, що орендар має переважне право після закінчення строку договору на поновлення його на новий строк.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою, а саме ч.1 ст.777 ЦК України, якою законодавець закріпив переважне право наймача, що належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, встановлені ст.777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбачене ст.777 ЦК України та ст.33 Закону України Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-2539цс16, який викладено у постанові від 6 вересня 2017 року.

Протягом строку дії договору та до моменту укладення договору оренди між ОСОБА_2 і СТОВ Агролан позивач належно виконував свої зобов'язання перед орендодавцем, зокрема, щодо належного використання об'єкта оренди та сплати орендної плати, що не заперечувалося представником ОСОБА_2.

Водночас сторони визнали, що орендну плату за 2014 рік позивач сплатив у березні 2015 року, а не до 30 грудня поточного року, в якому здійснювалося користування земельною ділянкою.

Проте для констатації наявності підстав набуття орендарем переважного права на укладення договору оренди на новий строк правове значення мають його дії до моменту порушення переважного права з боку орендодавця.

Станом на 01 вересня 2014 року позивач порушень умов договору не допускав, а отже був добросовісним орендарем і набув переважне право на укладення нового договору.

Суд першої інстанції на підставі наданих позивачем і досліджених у судовому засіданні доказів правильно встановив, що з метою скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди позивач направив відповідачу цінний лист-повідомлення за вих. № 119/9 від 06 березня 2014 року з пропозицією поновлення договору оренди, до якого було додано проект додаткової угоди (т.1 а.с.10).

Вказаний лист-повідомлення, направлений позивачем за відомою йому адресою, яка вказана у договорі оренди від 9 жовтня 2008 року, а саме: 26044, Кіровоградська обл., Новомиргородський район, с. Зелене.

Факт належного повідомлення відповідача підтверджується фіскальним чеком про направлення рекомендованого листа № 2501100191730 ОСОБА_2 (т.1.а.с.12).

Посилання відповідачів на те, що у зазначеній поштовій квитанції про направлення листа-повідомлення за вих. № 119/9 від 06 березня 2014 року вказана фіктивна адреса ОСОБА_2, а саме Пересувне-2 , не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки відповідно до листа Кіровоградської дирекції Публічного акціонерного товариства Укрпошта від 22 вересня 2017 року 17-52/3215 населений пункт Зелене Новомиргородського району Кіровоградської області входить в зону обслуговування пересувного відділення поштового зв'язку №2.

Дана інформація щодо відділень поштового зв'язку розміщена на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства Укрпошта та є загальнодоступною.

Крім того, відповідачі не оскаржували рішення суду першої інстанції, зокрема і в частині встановлення обставин належного та своєчасного повідомлення ТОВ Агроконтракт-Н ОСОБА_2 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а отже погодилися з правильністю висновків суду щодо цих обставин.

З урахуванням отриманням ОСОБА_2 пропозиції позивача поновити договір оренди та проекту додаткової угоди, відповідно до ч.5 ст.33 Закону ОСОБА_2 у місячний строк мала розглянути надіслані орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди і у випадку наявності у неї наміру в подальшому здавати земельну ділянку в оренду узгодити з орендарем істотні умови договору або виказати свої заперечення щодо його поновлення.

Нічим не обумовлене заперечення орендодавця проти поновлення договору оренди, або неправдиве повідомлення ним про відсутність наміру надавати земельну ділянку в оренду на майбутнє, за умови подальшої її передачі іншому орендарю, також є порушенням переважного права попереднього орендаря.

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_2 надала докази направлення позивачу листа-повідомлення від 26 квітня 2014 року, в якому вказала про своє небажання пролонгувати договір з ТОВ Агроконтракт-Н (т.1 а.с.226, зворот).

Орендодавець втрачає переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк лише у випадках, коли між ним і орендодавцем не досягнуто домовленості щодо істотних умов договору (ч. 4 ст. 33 Закону), або коли власник землі в подальшому використовує земельну ділянку особисто, тобто не передає її в оренду.

Проте у даній справі судом встановлено, що ОСОБА_2 неправдиво заявляла про те, що не має наміру у подальшому укладати новий договір оренди на належну їй земельну ділянку, не намагалася узгодити з позивачем умови укладення додаткової угоди до договору, а після закінчення строку дії укладеного з ТОВ Агроконтракт-Н договору уклала договір з іншим орендарем - СТОВ Агролан .

Така поведінка орендодавця відносно орендаря є недобросовісною відносно попереднього орендаря, оскільки останній неправомірно позбавляється належного йому преважного права оренди.

Крім того, після закінчення строку дії договору оренди від 9 жовтня 2008 року позивач не повернув ОСОБА_2 орендовану земельну ділянку, а продовжував використовувати її шляхом вирощування посівів сільськогосподарських культур до моменту їх збирання, що відповідачами не у судовому засіданні не спростовано. Згодом позивач сплатив орендну плату орендодавцю за повний рік користування.

Відповідно до змісту ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі ОСОБА_2 могла заперечувати проти подальшого використання земельної ділянки орендарем та поновлення договору. Однак, таке право вона могла реалізувати лише протягом одного місяця після спливу строку договору.

Враховуючи, що після закінчення строку дії договору оренди від 9 жовтня 2008 року позивач продовжував використовувати земельну ділянку, а орендодавець протягом місяця після закінчення строку не направила йому лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору, а тому з останньої дати такий договір вважається поновленими в силу вимог ч.6 ст.33 Закону.

З урахуванням того, що ТОВ Агроконтракт-Н добросовісно виконував умови укладеного договору оренди землі, набув переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строку і в межах встановленого Законом строку повідомив ОСОБА_2 про свій намір скористатися своїм правом, а після закінчення строку дії договору продовжив користуватися земельною ділянкою за відсутності направлення йому орендарем протягом місяця після закінчення строку дії договору листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору, а попередні листи-повідомлення орендодавця були спрямовані лише на обмеження права орендаря, укладення 01 вересня 2014 року між ОСОБА_2 і СТОВ Агролан договору оренди тієї ж земельної ділянки є фактом порушенням прав ТОВ Агроконтракт-Н на поновлення договору і платне строкове користування земельною ділянкою за її призначенням.

Проте, права позивача не можуть бути захищені шляхом визнання оспорюваного договору оренди недійсним, оскільки станом на час ухвалення судом першої інстанції рішення цей договір був розірваний за згодою ОСОБА_2 і СТОВ Агролан , а отже предмет спору, в цій його частині, перестав існувати і оспорюваний договір більше не створює правових наслідків для позивача.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в задоволенні позову про визнання недійсним укладеного 01 вересня 2014 року між ОСОБА_2 і СТОВ Агролан договору оренди земельної ділянки належить відмовити.

Проте, розірвання укладеного між відповідачами по справі договору оренди не мало наслідком повного відновлення прав позивача, а тому, враховуючи, що відповідачі не визнають право позивача на поновлення договору, вимога про визнання договору від 9 жовтня 2008 року поновленим підлягає задоволенню. Такий спосіб захисту порушеного права відповідає п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Та обставина, що в ході розгляду спору в суді першої інстанції відповідача по справі уклали договір емфітевзису, який не оспорений позивачем, не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права і повної відмови в позові, оскільки виникла після настання обставин, з якими Закон пов'язує поновлення договору оренди, та після пред'явлення позову і не спростовує факт порушення прав позивача.

Висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, до того ж суд допустив помилку у застосуванні норм матеріального права у зв'язку з чим помилково відмовив у задоволенні позову в цілому, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору оренди землі поновленим з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ Агроконтракт-Н підлягає присудженню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н задовольнити частково.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору оренди землі поновленим, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати поновленим договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,65 га, кадастровий номер 3523881300:02:000: 0370, укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ Агроконтракт-Н судовий збір в сумі 2893,80 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: О.І. Чельник

Судді: С.А. Кіселик

ОСОБА_7