Ухвала

від 04.11.2019 по справі 395/188/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 395/188/17

провадження № 61-27475св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агролан ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Чельник О. І., Кіселика С. А., Суровицької Л. В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н (далі - ТОВ Агроконтракт-Н ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агролан (далі - СТОВ Агролан ) про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,65 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:0370, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. 09 жовтня 2008 року між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_1 укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на п`ять років. Договором передбачено, що орендар має переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий термін.

Посилався на те, що позивач добросовісно, належним чином виконував свої обов`язки за договором та більше як за місяць до спливу строку його дії, двічі, а саме 28 березня 2013 року та 06 березня 2014 року, направляв ОСОБА_1 листи-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на оренду земельної ділянки з проектом додаткової угоди. Однак, у визначений законом строк - у місячний термін, ОСОБА_1 так і не направила жодної відповіді на листи-повідомлення ТОВ Агроконтракт-Н та жодним іншим чином не повідомила позивача про прийняте рішення щодо поновлення договору оренди землі.

Позивач вказував, що на момент закінчення строку дії договору оренди землі та після його спливу товариство користувалось спірною земельною ділянкою, яку обробляло та сплачувало орендну плату. Проте у 2015 році йому стало відомо, що ОСОБА_1 уклала договір оренди спірної земельної ділянки із СТОВ Агролан , що на думку позивача є порушенням його переважного права на поновлення договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, оскільки товариством повністю були дотримані вимоги, зазначені у статті 33 Закону України Про оренду землі .

Враховуючи наведене, з урахуванням уточнення позовних вимог позивач просив визнати недійсним договір оренди землі від 01 вересня 2014 року № 56, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ Агролан щодо оренди земельної ділянки та визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_1 .

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агроконтракт-Н , не пройшов державної реєстрації всупереч діючому на той час Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, а тому не набув чинності і не може вважатись правовстановлюючим документом, який би закріплював за позивачем законний титул щодо спірної земельної ділянки. При цьому, суд також послався на наявність ніким неоспорюваного договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Агролан 03 липня 2017 року, державна реєстрація за СТОВ Агролан права землекористування здійснена 06 липня 2017 року.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору оренди землі поновленим, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано поновленим договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,65 га, кадастровий номер 3523881300:02:000: 0370, укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору оренди землі поновленим та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову в цій частині, апеляційний суд виходив із того, що ТОВ Агроконтракт-Н добросовісно виконував умови укладеного договору оренди землі, набув переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строку і в межах встановленого Законом строку повідомив ОСОБА_1 про свій намір скористатися таким правом, а після закінчення строку дії договору продовжив користуватися земельною ділянкою за відсутності направлення йому орендарем протягом місяця після закінчення строку дії договору листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору, а попередні листи-повідомлення орендодавця були спрямовані лише на обмеження права орендаря, укладення 01 вересня 2014 року між ОСОБА_1 і СТОВ Агролан договору оренди тієї ж земельної ділянки є фактом порушенням прав ТОВ Агроконтракт-Н на поновлення договору і платне строкове користування земельною ділянкою за її призначенням.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині визнання поновленим договору оренди відмовити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що висновок апеляційного суду суперечить матеріалам справи та не відповідає умовам застосування чинного законодавства.

При ухваленні оскаржуваного рішення апеляційний суд послався на статтю 33 Закону України Про оренду землі , зазначивши при цьому різні взаємовиключні правові підстави для поновлення договору оренди. Крім того, апеляційний суд не надав оцінки факту неналежного виконання ТОВ Агроконтракт умов договору оренди, а саме несвоєчасній сплаті орендної плати. Позивач не надав доказів належного повідомлення орендодавця про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди на новий строк. При цьому, нею двічі направлялися позивачу листи-повідомлення про відмову продовжувати дію оспорюваного договору оренди на новий строк. Проект додаткової угоди до оспорюваного договору оренди земельної ділянки, направлений ТОВ Агроконтракт-Н , містить інші умови, ніж сам договір оренди земельної ділянки від 09 жовтня 2008 року, тому для поновлення договору в силу частини четвертої статті 33 Закону України Про оренду землі необхідна згода сторін, проте такої згоди між сторонами досягнуто не було.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки , у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Справу розподілено судді-доповідачу.

Позиція та висновки Верховного Суду

Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агролан про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

А. І. Грушицький

І. М. Фаловська