Постанова

від 12.06.2007 по справі 2/172а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/172а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                     "12" червня 2007 р.                                        Справа № 2/172а

                    10 год. 58 хв.                                                                                           

За позовом:          відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

                    14017, м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14

до                     приватно-орендного сільськогосподарського підприємства „Жадьківське”

                           16700, вул. Горького, 34, м. Ічня

про                      стягнення 7261,11   грн.                                                                         

                                                                                          Суддя        Михайлюк С.І.

                                                                                          Секретар Пищолка А.Г.  

представники сторін:

від позивача: головний спеціаліст Ковтун Л.В.  

від відповідача:  уповноважений представник Петренко Н.М.

Заявлено позов про стягнення з відповідача  7261,11 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів в 2006 році.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

Відповідач подав письмові заперечення, в яких зазначив, що  у 2006 році при середньо обліковій кількості штатних працівників 108 осіб на підприємстві фактично працювало 5 інвалідів, що перевищує норматив у 4%,  2 інваліди розрахувалися з роботи  у першому півріччі 2006 року, бажаючих працювати інвалідів не виявилося, інваліди на роботу не направлялися.  

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила.  

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд,

в с т а н о в и в:  

          Відповідно до ч.ч.  1, 2, 3 ст.  19  Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі Закон)     для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі  підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних  осіб,  які  використовують найману працю, установлюється норматив  робочих  місць  для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох    відсотків    середньооблікової   чисельності   штатних працівників  облікового  складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.     Підприємства, установи,    організації,    у    тому    числі підприємства,  організації  громадських   організацій   інвалідів, фізичні   особи,  які  використовують  найману  працю,  самостійно розраховують  кількість   робочих   місць   для   працевлаштування інвалідів  відповідно до нормативу,  встановленого частиною першою цієї  статті,  і  забезпечують  працевлаштування  інвалідів.   При розрахунках   кількість   робочих  місць  округлюється  до  цілого значення.      Підприємства, установи,    організації,    у    тому    числі підприємства,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичні  особи,  які  використовують  найману  працю,   самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих

місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

          Статтею 20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичні    особи,    які    використовують   найману   працю,   де середньооблікова   чисельність   працюючих  інвалідів  менша,  ніж установлено  нормативом,  передбаченим  статтею  19  цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів    адміністративно-господарські   санкції,   сума   яких визначається  в  розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  установі,  організації,  у тому числі підприємстві,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичної  особи,  яка  використовує найману працю, за кожне робоче місце,  призначене  для  працевлаштування  інваліда  і  не зайняте інвалідом.  Для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі підприємств,   організацій   громадських   організацій  інвалідів, фізичних   осіб,   на  яких  працює  від  8  до  15  осіб,  розмір адміністративно-господарських  санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в   розмірі   половини   середньої   річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  в установі, організації, у тому числі підприємстві,  організації  громадських  організацій  інвалідів, у фізичної  особи,  яка  використовує  найману працю.      

Адміністративно-господарські санкції    розраховуються     та сплачуються  підприємствами,  установами,  організаціями,  у  тому числі  підприємствами,   організаціями   громадських   організацій інвалідів,  фізичними  особами,  зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в  якому  відбулося  порушення  нормативу,  встановленого частиною першою статті 19 цього  Закону.  При  цьому  до  правовідносин  із стягнення адміністративно-господарських санкцій,  передбачених цим Законом,  не  застосовуються   строки,   визначені   статтею   250 Господарського кодексу України.

Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій  і  пені до  відділень Фонду соціального захисту інвалідів,  їх акумуляції, обліку,  а   також   з   урахуванням   пропозицій   всеукраїнських громадських   організацій  інвалідів  -  використання  цих  коштів затверджується Кабінетом Міністрів.   Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону,  вирішуються  Фондом  соціального  захисту інвалідів або в судовому порядку.    Фонд соціального захисту  інвалідів,  його  відділення  мають право  захищати  свої  права  та законні інтереси,  у тому числі в суді.

Відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць  для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70,  роботодавці сплачують  суму  адміністративно-господарських санкцій  відділенням  Фонду  соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації  як  юридичних осіб  або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного  банку,  відкритий  в  органах  Державного казначейства,   або   на   балансовий  рахунок  2510  в  установах комерційних банків до 15 квітня року,  що настає за роком, в якому відбулося  порушення  нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми     адміністративно-господарських     санкцій проводиться  роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і  працевлаштування  інвалідів,  затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

У   разі  коли  роботодавець  не  одержує  прибутку,  сума адміністративно-господарських санкцій сплачується за рахунок інших джерел відповідно до законодавства.

Відповідач подав звіт про зайнятість  та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу склала 108 осіб, середньо облікова кількість штатних працівників , яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 3, 08 осіб, кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону, - 3.

Зі списку працюючих інвалідів –штатних працівників випливає, що впродовж 2006 року на підприємстві працювало 5 інвалідів, кількість повних відпрацьованих ними місяців становить 37.

З урахуванням округлення середньооблікова  кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, має становити 3 особи.

4-х відсотковий норматив становить 4 робочих місця для інвалідів.

Отже  середньооблікова   чисельність   працюючих  інвалідів на підприємстві відповідача у 2006 році  менша,  ніж установлено  нормативом.

          Водночас, частиною 1 ст. 18 Закону (в редакції,  яка діяла в 2006 році до 18.03.2006р.) передбачалося, що працевлаштування    інвалідів   здійснюється центральним  органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики,    органами   місцевого   самоврядування,   громадськими організаціями інвалідів.

          Згідно з ст. 18 Закону в редакції Закону України  „Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами  права на трудову зайнятість”, який набув чинності 18.03.2006р.,  забезпечення  прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу,  в тому числі з умовою про виконання  роботи вдома,   здійснюється   шляхом  їх  безпосереднього  звернення  до підприємств,  установ,  організацій   чи   до   державної   служби зайнятості.    Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність,  з урахуванням побажань інваліда, наявних у   нього  професійних  навичок  і  знань,  а  також  рекомендацій медико-соціальної експертизи.     Підприємства, установи,  організації,  фізичні   особи,   які використовують  найману працю,  зобов'язані виділяти та створювати робочі  місця  для  працевлаштування  інвалідів,  у   тому   числі спеціальні   робочі  місця,  створювати  для  них  умови  праці  з урахуванням індивідуальних програм  реабілітації  і  забезпечувати інші    соціально-економічні    гарантії,    передбачені    чинним законодавством,  надавати державній службі зайнятості  інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів,  і звітувати Фонду   соціального   захисту   інвалідів   про   зайнятість    та працевлаштування  інвалідів  у  порядку,  встановленому  Кабінетом Міністрів України.

          Тобто, до 18.03.2006р. обов'язок з пошуку інвалідів для їх працевлаштування покладався на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.   

          З 18.03.2006р. підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів. Здійснення пошуку підходящої роботи  ч. 3 ст. 18-1 Закону віднесено і до компетенції державної служби зайнятості.   При цьому їх працевлаштування залежить і від бажання працювати, наявних у інваліда кваліфікації і знань (ч. 5 п. 1 ст. 7 Закону України „Про зайнятість населення”, ч. 3 ст. 18-1 Закону).

Як випливає з ч. 3 ст. 19 та ч. 1 ст. 18 Закону, працевлаштуванню інвалідів  передує їх звернення  безпосередньо до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.  

Статтею  19 Закону України „Про зайнятість населення” до обов'язків державної служби зайнятості віднесено ведення обліку вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування,   здійснення у  порядку,  встановленому законодавством,  збору  та опрацювання адміністративних даних,  які відображають  стан  ринку праці  та становище в сфері зайнятості населення; подання  допомоги  громадянам  у  підборі  підходящої  роботи  і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників.

Цією ж статтею передбачено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації  всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць  (вакантних  посад)  громадян,  які  звертаються  до  служби зайнятості,   відповідно   до   рівня   їх  освіти  і  професійної підготовки,  а  інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК,  наявних  у  них  кваліфікації  і  знань та з урахуванням їх побажань.  

          Наказом від 10.01.2006р. № 1 п   на підприємстві відповідача створено для забезпечення працевлаштування інвалідів такі робочі місця:

          - робітник на низько кваліфікованих ручних роботах, 4 робочі місця для інвалідів без протипоказань для виконання даної роботи згідно висновку лікарняної комісії;

          - прибиральник виробничих приміщень, 1 робоче місце для інвалідів без протипоказань для виконання даної роботи згідно висновку лікарняної комісії;

          - підсобний робітник, 1 робоче місце для інвалідів без протипоказань для виконання даної роботи згідно висновку лікарняної комісії.   

          У звітах форми 3-ПН, які подані відповідачем до районного центру зайнятості,  станом на 28.06.2006р., 14.07.2006р., 01.08.2006р., 06.10.2006р., 28.12.2006р. відповідач зазначив  вакантні посади  та про можливість працевлаштувати інвалідів 3 групи.

          Згідно з загальними положеннями Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН „звіт про наявність вакансій”, що затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.12.2005р. № 420 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.2005р. за № 1534/11814, форма використовується   для   інформування   населення   про наявність    вакансій,    сприяння    працевлаштуванню   громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі,  що  шукають  роботу, для  підбору  персоналу  на  замовлення  роботодавців,  для оцінки поточної потреби в кадрах та  організації  професійної  підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.   

У разі необхідності підбору працівників за  сприяння  центрів зайнятості  фізичні особи,  у тому числі підприємці,  також можуть інформувати центри  зайнятості  про  наявність  вакансій  за  цією формою.

Згідно з листом Ічнянського районного центру зайнятості від 03.04.2007р. № 408 протягом 2006 року бажаючі працевлаштуватися на роботу інваліди до відповідача не направлялися у зв'язку з тим, що таких осіб звернулося до районного центру зайнятості дуже обмежена кількість (всього 4 інваліди) і підібрати серед них кандидатури для задоволення кадрових потреб відповідача не виявилося можливим з ряду причин (транспортна недоступність інвалідів, котрі проживають за межами м. Ічні, відмова самих інвалідів).

          В силу ч. 3 ст. 43 Конституції України використання примусової праці  забороняється.

          У судовому засіданні представник позивача, який є суб'єктом владних повноважень,  пояснив, що не може надати доказів звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування та відмови відповідача у прийнятті на роботу інвалідів.

Відповідач довів  що ним вжито  усіх   залежних   від   нього   заходів   для   недопущення господарського  правопорушення, а тому  не може відповідати за меншу кількість працюючих інвалідів, ніж установлено нормативом  (ст. 218 ГК України).

Враховуючи викладене, а також керуючись ст.ст. 69-71, 158,  160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У позові відмовити повністю.

Постанова  набирає законної сили згідно з ст. 254 КАСУ. Постанова може бути оскаржена  до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, що передбачені ст. 186 КАСУ.

Постанова складена у повному обсязі 13.06.07 р.

Суддя                                                                                      С.І. Михайлюк