Постанова

від 24.05.2007 по справі 40/406

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/406

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.05.2007 р.                                                                           справа №40/406

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дзюби  О.М.

суддів Діброви  Г.І. , Стойка  О.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Новіков В.І. (довіреність б/н від 10.01.2006р.),

від відповідача:від 3-ої особиБєломєстнов О.Ю. (довіреність б/н від 08.05.2007р.)Писанка І.В. (довіреність №168 від 07.08.2006р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання” м.Донецьк

на рішення  господарського суду

Донецької області

від30.01.2007 року

по справі№40/406  (суддя Підченко Ю.О.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Маквуглепостачання” м.Макіївка Донецької області

до

3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруВідкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання” м.ДонецькРегіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

простягнення 28562грн.40коп. та виконання певних дій

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2006року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Маквуглепостачання” м.Макіївка Донецької області, звернувся до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання” м.Донецьк, з вимогами повернути йому залізнічні рельси в кількості 14 штук загальною довжиною 137,31 м/п, стягнення збитків в розмірі 23562 грн. 40 коп., моральної шкоди в розмірі 5000 грн., заподіяної у зв'язку з невиконанням останнім умов договору зберігання б/н від 06.12.05р., та забезпечити доступ до товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на підприємстві відповідача.

У відповідності до ст.22 ГПК України заявою про уточнення позовних вимог, позивач намагався  повернути йому залізничні рельси в кількості 14 штук загальною довжиною 137,31 м/п; стягнення збитків в розмірі 23562 грн. 40 коп. та забезпечення доступу до товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на підприємстві відповідача (а.с.78).

Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі  5000грн. позивач відмовився і така відмова була прийнята судом першої інстанції на підставі  п.4 ст.80 ГПК України.

Рішенням від 30 січня 2007року господарський суд Донецької області (суддя Підченко Ю.О.)   позовні вимоги задоволені у повному обсязі з урахуванням уточнень.

Не погодившись з прийнятим рішення, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить  рішення по справі скасувати повністю. Прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на те, що  судом першої інстанції при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Крім того, судом не з'ясовано право власності продукції, яке знаходиться на зберіганні.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін.

До участі у справі апеляційним господарським судом було залучено 3-ю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, який підтвердив, що згідно Наказу регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області  №3468 від 21.07.1995р. видано перелік нерухомого майна, яке передано  у власність ВАТ „Завод коксохімобладнання” м.Донецьк №203 від 21.01.2000р., відповідно до якого у власність ВАТ „Завод коксохімобладнання” був переданий об'єкт під'їзний залізничний шлях.

Згідно зі ст.ст.28,29 Закону України “Про судоустрій в Україні” розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду була призначена нова колегія суддів для розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, ст.ст.44,811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши  юридичну  оцінку  обставин  справи та повноту їх  встановлення, дослідивши  правильність  застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У ході розгляду справи господарським судом встановлено, що згідно протоколу №1 аукціону №8 Донецької товарної біржі „Південний Схід” від 17.10.05р. по продажу майна, що знаходиться на балансі підприємства-банкрута ВАТ „Пролетарська залізниця”, та договору купівлі-продажу №20 від 17.10.05р. позивач придбав ділянку залізничної колії під розбирання, що належать до Заводу коксохімобладнання, загальною довжиною 0,342км. Дана ділянка складається із залізничної колії у вигляді рельс  Р-43 на дерев'яних шпалах, довжиною 0,107км. та залізничної колії у вигляді рельс Ы-49 на з/б шпалах, довжиною 0,235 км. (а.с.24-28).

Предметом даного спору у справі є  договір зберігання б/н від 06.12.2005року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Маквуглепостачання” (позивач) та Відкритим акціонерним товариством „Завод коксохімобладнання” (зберігач-відповідач у справі) (а.с.29).  

Так, з акту прийому-передачі від 06.12.2005року вбачається, що позивач передав відповідачеві залізничні рельси в кількості 14 штук загальною довжиною 137,31 м/п  (а.с.33). Тоді як, відповідно до п.1.1 даного договору,  відповідач зобов'язався зберігати матеріальні цінності, які були передані позивачем, і повернути їх у збереженні.  Пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що предметом даного договору є зберігання товарно-матеріальних цінностей. Але, саме яких цінностей, сторонами не визначено.

При укладенні договору сторони визначилися, що після закінчення строку зберігання позивач зобов'язується забрати передані йому на зберігання матеріальні цінності (п.5.1 договору). В свою чергу, відповідно до п.6.1 договору зберігач зобов'язаний повернути підприємству (позивачу) ті ж самі матеріальні цінності, які були йому передані на зберігання. Так,  із матеріалів справи вбачається, що 25.01.2006року позивач звернувся до відповідача з листом №22 про повернення раніше переданих до договору зберігання товарно-матеріальних цінностей у вигляді залізничних рельс в кількості 14 штук загальною довжиною 137,31 м/п (а.с.43).  Представник позивача в апеляційній інстанції пояснив, що відповідачем була надана письмова відповідь на вищевказаний лист і нібито майно буде повернуто ним пізніше. Але, у підтвердження свого пояснення ним ніяких доказів не надано. В матеріалах справи також відсутні належні письмові докази відмови відповідача у поверненні позивачеві належних останньому товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи,  що позивачем не доведено належним чином перешкоджання у доступу до товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на підприємстві відповідача, а саме:  у матеріалах справи відсутні письмові докази щодо відмови відповідача про повернення товарно-матеріальних цінностей. Також у ході розгляду справи суд першої інстанції не з'ясував у позивача, яке саме майно належить поверненню, і яке саме право порушено у позивача. А тому, висновок господарського суду  відносно того, що відповідачем порушені договірні зобов'язання за договором зберігання у відповідності до ст.ст.193,203 ГК України, є помилковим.

Крім того, одним із позовних вимог позивача було стягнення збитків у розмірі 23562,40грн. на підставі ст.623 ЦК України, 224,225 ГК України, які утворилися нібито внаслідок невиконання своїх договірних зобов'язань ТОВ „Маквуглепоставка” перед ТОВ  „Ігніс” за договором купівлі-продажу №1 від 03.02.2006року, згідно якого позивач зобов'язався продати ТОВ „Ігніс” залізничні рельси в кількості 14 штук загальною довжиною 137,31 м/п. Відповідно до п.3.4 вказаного договору  позивач зобов'язався передати товар на протязі 3 днів ТОВ „Макметснаб”, який в свою чергу повинен був прийняти товар від позивача та передати його на протязі 3 днів ТОВ „Ігніс” (а.с.45). Оскільки ТОВ „Маквуглепоставка” своєчасно не виконав свої зобов'язання по передачі товару ТОВ „Ігніс”, йому було пред'явлено претензію №1/03/06 щодо відшкодування завданої шкоди у вигляді штрафу в сумі 23562 грн. 40 коп.. (а.с.48).

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, місцевий суд дійшов висновку щодо доведеності розміру збитків та наявності  причинного зв'язку між неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором зберігання б/н від 06.12.2005р. та настанням наслідків у вигляді збитків, заподіяних позивачу.

Судова колегія  вважає даний висновок суду  неправомірним,  оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, яка застосовується при наявності вини, умислу або необережності у розумінні ст.614 Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено договором або законом.

В даному випадку, при укладені договору купівлі-продажу від 03.02.2006року сторони не визначилися, що ТОВ „Маквуглепостачання” повинно передати ТОВ „Ігніс” продукцію саме, яка знаходиться на збереженні у відповідача по спірному договору збереження. В матеріалах справи відсутні письмові докази, що сплата штрафних санкцій за договором купівлі-продажу №1 від  03.02.2006р. пов'язана саме з відмовою відповідача  про повернення спірного майна за договором зберігання. Отже, на момент укладання договору купівлі-продажу  від 03.02.2006р. продукція у позивача була відсутня. Тому, договір купівлі-продажу від 03.02.2006року позивач уклав на свій ризик.

Одним із елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є

- об'єктивна сторона, яку утворюють наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання;

- причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.

В даному випадку, позивачем не доведено усіх умов цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що у задоволені позову слід відмовити у зв'язку з недоведеністю.

У ході розгляду апеляційної скарги позивачем було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи у якості додаткового доказу лист №154 від 22.02.2006року у задоволені якого судова колегія відмовляє у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки у відповідності до ч.3 ст.101 Господарського процесуального кодексу України даний лист не був предметом розгляду в суді першої інстанції.  

Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.  В даному випадку,  позивач не обґрунтував причини не надання цього документу у суд першої інстанції.

У задоволені клопотання відповідача щодо витребування у позивача відомостей про наявність судового спору за договором купівлі-продажу №20 від 17.10.2005року, судова колегія також відмовляє у зв'язку з недоцільністю.

Заперечення відповідача щодо права власності на спірні залізничні рельси, судова колегія до уваги не приймає, оскільки договір купівлі-продажу №20 від 17.10.05р. не був оспрюваний, рішення суду про визнання даного договору недійсним відсутнє. В даному випадку, предметом спору у даній справі є договір зберігання б/н від 06.12.2005року.

Враховуючи викладене, за результатами апеляційного провадження, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від  30.01.2007року у справі №40/406 підлягає скасуванню, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита покладаються на  позивача у справі на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,104,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання” м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 30.01.2007року у справі №40/406 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.01.2007року у справі №40/406 –скасувати.

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Маквуглепостачання” м.Макіївка Донецької області до Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання” м.Донецьк відмовити у повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Маквуглепостачання”, 86108, м. Макіївка, Донецька область, вул.Лихачова, 60, ід.код 33614063, р/р 26005040000304 в ФАБ „Український бізнес банк” м. Макіївки, код банку 335980 на користь відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”, 83030, м. Донецьк, вул. Майська, 86, ід. код 00191543, р/р 2600836922004 в ДРУ КБ „Приватбанк”, код банку 335496 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 477,50грн.

Господарському суду Донецької області видати наказ.

Головуючий          О.М.  Дзюба

Судді:          Г.І.  Діброва

          О.В.  Стойка

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС