Постанова

від 23.11.2017 по справі 813/3611/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 року справа № 813/3611/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Паливосервіс" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та акту, -

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Паливосервіс" (далі - позивач, ТОВ "Авто-Паливосервіс") до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати акт № 1504/13-01-14-10/39805194 від 20.09.2017 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Авто-Паливосервіс";

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 05.10.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 20.09.2017 № 1504/13-01-14-10/39805194 про результати планової виїзної перевірки позивача є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач зазначив, що в акті перевірки відповідач дійшов до висновку, що позивач занизив суму інших доходів на вартість безоплатно отриманих комунальних послуг, що призвело до порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України. Однак, позивач вважає, що вказаний висновок в акті перевірки не відповідає дійсності, оскільки відповідно до договорів оренди, послуга із користування об'єктом оренди включає можливість споживати електричну енергію, а отже, позивач поніс витрати на придбання електричної енергії, використаної для експлуатації орендованих АЗС. Зокрема, позивач зазначив, що саме Акт № ОУ-0000028 надання послуг оренди від 30.06.2017 є первинним документом, який підтверджує факт понесення витрат на користування (оренди) та здійснення орендарем витрат на отримання електричної енергії, необхідної для користування орендованим майном. Щодо порушення п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України, позивач зазначив, що в червні 2016 року у декларації акцизного податку занизив сума зобов'язань з акцизного податку на загальну суму 14319,70 грн., однак податок сплатив в повному обсязі. Стверджує, що за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у податковій звітності з акцизного податку товариство визначило податкові зобов'язання по операціях із заправки пальним на АЗС власного транспорту для власних господарських потреб, застосовуючи до таких операцій передбачену підпунктом 215.3.10 ПК України ставку в розмірі 0,042 євро за кожний літр пального. При цьому здійснення таких операцій не вважається реалізацією пального для цілей розділу VI ПК України відповідно до п.п. 14.1.212 п. 4.1 цього Кодексу, оскільки немає переходу права власності або права розпорядження на це пальне до іншої особи. Отже, позивачем було завищено податкові зобов'язання із акцизного податку за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на суму 8828,00 грн, тому акцизний податок сплачено в повному обсязі. Позивач вважає, що акт перевірки є протиправним, а податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд скасувати акт та податкове повідомлення рішення.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав викладених у запереченні. В обґрунтування зазначили, ТОВ Авто-Паливосервіс безоплатно отримало від TOB АЗС Інвест Юг комунальні послуги (вартість використаної електроенергії для обслуговування АЗС) в загальній сумі 385 774.49 грн. Однак, всупереч п. 5, п. 7, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - П(с)БО 15) позивачем занижено суму інших доходів на вартість безоплатно отриманих комунальних послуг (вартість використаної електроенергії). Внаслідок таких дій позивач порушив п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження показників рядка 02 Декларацій „Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандарті в фінансової звітності". Окрім того, відповідач зазначив, що перевіркою встановлено що ТОВ Авто - Паливосервіс згідно документів, наданих до перевірки, реалізував в червні 2016 року по автоматичній АЗС Млин паливо в загальній кількості 55 849,81 літрів (що підтверджується касовими документами, даними первинних документів, оборотно-сальдових відомостей по 28 рахунку (реалізація пального в кількості 56 521,14 л), по 203-рахунку (використання на власні погреби по підприємству) в кількості 671,33 літри)), тощо) та задекларував акцизного податку до сплати в сумі 56 521 грн. Таким чином, ТОВ Авто - Паливосервіс в порушення п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213, п.п.215.3.10 п.215.3 ст. 215 Податкового кодексу України занижено суму акцизного податку за червень 2016 року на загальну суму 14 319,7 грн. Додатково відповідач звернув увагу суду, що позивачем надані до матеріалів справи договори та акти прийому передачі, які не були предметом дослідження перевірки. На переконання відповідача позивачем не надано акти виконаних робіт за усі періоди, щодо яких відбулися нарахування, а отже підстав для скасування податкового повідомлення рішення немає. Водночас відповідач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав позивача. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ТОВ "Авто-Паливосервіс" зареєстроване як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 39805194 та перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області. Основним видом економічної діяльності ТОВ "Авто-Паливосервіс" є роздрібна торгівля пальним (47.30).

ГУ ДФС у Львівській області у період з 22.08.2017 по 13.09.2017 проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Авто-Паливосервіс" (код ЄДРПОУ 39805194) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 27.05.2015 по 30.06.2017, про що 20 вересня 2017 року складено акт № 1504/13-01-14-10/39805194 (далі - акт перевірки).

Згідно з актом перевірки, встановлено порушення ТОВ "Авто-Паливосервіс" вимог:

- п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 27.05.2015 по 30.06.2017 на загальну суму 69 439 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 10 753 грн., за 2016 рік на суму 39 392 грн., за 1 квартал 2017 року на суму 10 926 гри, за 2 квартал 2017 року на суму 8 368 грн;

- п.п.213.1.9 п. 213.1 ст. 213, п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму акцизного податку за червень 2016 року на загальну суму 14 319,7 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта перевірки, відповідачем 05 жовтня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Авто-Паливосервіс" за податком на прибуток на загальну суму 84110, 50 грн, з яких 69439, 00 грн за податковими зобов'язаннями та 14671, 50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Окрім того, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний лист Головного управління ДФС у Львівській області № 19349/10/13-01-14-10-12 від 02.11.2017 відповідно до якого ГУ ДФС у Закарпатській області листом повідомило, що в ході формування податкового повідомлення-рішення було встановлено, що в інтегрованій картці ТОВ АВТО-ПАЛИВОСЕРВІС за кодом платежу 14040000 за червень 2016 року відображено суму 71 692 грн. акцизного податку згідно додатку №6 до декларації акцизного податку від 05.07.2016 №9111314808. Зважаючи на вищевикладене, податкові зобов'язання з акцизного податку в ІКП за кодом платежу 14040000 за червень 2016 року відображені та сплачені до бюджету в повному обсязі. Враховуючи викладене, у зв'язку із відсутністю недоплати акцизного податку за червень 2016 року, податкове повідомлення рішення не виносилось.

Отже, з наведеного слідує, що предметом дослідження у даній справі є встановлення порушень позивачем п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 27.05.2015 по 30.06.2017 на загальну суму 69 439 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським кодексом України.

Статтею 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації;, відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Так, статтею 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з п.1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються серед іншого на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 затверджено Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід .

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід визначено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Відповідно до п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Відповідно до п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно з п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів є продажем (реалізацією) товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування з податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Як встановлено судом між ТОВ АЗС Інвест Юг (35570044) надалі Орендодавець та ТОВ Авто-ІІаливосервіс надалі Орендар, укладено наступні договори оренди:

- договір оренди нежитлового приміщення від 10.08.2015 №10\08\5, а саме: АЗС Короп , автодорога Київ-Чоп 781 км. на земельній ділянці 0,06000 га.

- договір оренди обладнання на АЗС Короп (автодорога Київ-Чоп 781 км) згідно додатку від 10.08.2015 №10\08\4.

- договір оренди обладнання (касова система на АЗС) Короп від 10.08.2015

№ 10\08\3.

- договір оренди нежитлового приміщення від 10.08.2015 №07\08\1, а саме: АЗС Коростень на автодорозі Київ-Ковель-Ягодин, 154 км. + 500 м. Площа оренди становить 160,9 кв.м.

- договір оренди обладнання на АЗС Коростень від 07.08.2015 №07\08\2.

- договір оренди обладнання (касова система АЗС) на АЗС Коростень від 05.08.2015 №07\08\3.

- договір оренди комплексу АЗС Млин від 11.07.2015 №11\08\3 за адресою: Закарпатська обл.., Мукачівський р-н, с. Зняцево, вул.. Леніна 68-В, траса Е50;

- договір оренди нежитлового приміщення від 11.08.2015 №11\08\2. АЗС Любомиль за адресою : Волинська обл.., м. Любомль, вул.. 1-го Травня, 190. Площа оренди становить 17,4 кв.м.

- договір оренди обладнання на АЗС Любомль від 07.08.2015 №10\08\1.

- договір оренди обладнання на АЗС Любомль від 10.08.2015 №10\08\1.

- договір оренди комплексу АЗС та обладнання АЗС Банюнин від 10.08.2015 № 10\08\2.

Згідно умов вищевказаних договорів:

- комплекс АЗС (обладнання АЗС) надається в оренду для використання Орендарем у підприємницькій діяльності, а саме-експлуатація АЗС (п.2.1 Договорів),

- розмір орендної плати визначається щомісячно з урахуванням витрат на утримання орендованого майна (гі.5.1 Договорів). В наданих до перевірки договорах оренди не визначено розміру орендної плати, її склад.

Як встановлено судом, підставою для винесення оскаржуваного рішення стало не підтвердження факту понесення позивачем витрат на придбання електроенергії використаної для експлуатації орендованих АЗС.

На спростування доводів податкового органу, що викладені в акті перевірки, позивач надав суду наступні документи:

- договір оренди обладнання від 11.08.2015 № 11/08/1;

- договір оренди нежитлового приміщення та обладнання АЗС від 11.08.2015 № 11/08/2;

додаток № 1 до договору оренди обладнання та комплексу АЗС № 11/08/2с від 10.08.2015;

- акт прийому-передачі від 11.08.2015;

- договір оренди обладнання № 07/08/2 від 07.08.2015;

- акт прийому-передачі обладнання № 02 від 07.08.2015;

- договір оренди обладнання № 07/08/3 від 05.08.2015;

- акт прийому-передачі обладнання № 01 від 05.08.2015;

- договір оренди нежитлового приміщення № 07/08/1 від 07.08.2015;

- акт прийому-передачі обладнання № 03 від 07.08.2015;

- договір оренди обладнання № 11/08/3 від 11.07.2015;

- акт прийому-передачі обладнання від 11.08.2015

- акт прийому-передачі обладнання та комплексу АЗС № 01 від 10.08.2015;

- договір оренди обладнання № 10/08/1 від 10.08.2015;

- додаток до договору оренди обладнання та комплексу АЗС №10/08/2 від 10.08.2015;

- договір оренди нежитлового приміщення № 10/08/5 від 10.08.2015;

- акт прийому-передачі обладнання від 10.08.2015;

- договір оренди обладнання № 10/08/2 від 10.08.2015;

- акт прийому-передачі від 10.08.2015;

- договір оренди обладнання № 10/08/3 від 10.08.2015;

- акт прийому-передачі обладнання від 10.08.2015;

- договір оренди обладнання № 10/08/4 від 10.08.2015;

- додаток № 1 до Договору оренди обладнання та комплексу АЗС № 10/08/4 від 10.08.2015;

- акт прийому-передачі обладнання та комплексу АЗС № 01 від 10.08.2015;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000043 від 30.09.2016, № ОУ-0000050 від 31.10.2016, № ОУ-0000065 від 31.12.2016 , № ОУ-0000037 від 31.08.2017, № ОУ-0000040 від 31.08.2017, № ОУ-0000039 від 31.08.2017, № ОУ-0000038 від 31.08.2017, № ОУ-0000036 від 31.08.2017;

- лист від 02.11.2017 № 19349/10/13-01-14-10-12;

- рахунок орендної плати за червень 2017 року по АЗС Мукачево до Договору оренди № 11/08/3 від 11.08.2015;

- рахунок орендної плати за червень 2017 року по АЗС Банюнин до Договору оренди № 10/08/2 від 10.08.2015;

- рахунок орендної плати за червень 2017 року по АЗС Короп до Договору оренди № 10/08/5 від 10.08.2015;

- рахунок орендної плати за червень 2017 року по АЗС Коростень до Договору оренди № 07/08/1 від 07.08.2015;

- рахунок орендної плати за червень 2017 року по АЗС Любомиль до Договору оренди № 11/08/2 від 11.08.2015;

- рахунок орендної плати за травень 2017 року по АЗС Мукачево до Договору оренди № 11/08/3 від 11.08.2015;

- рахунок орендної плати за травень 2017 року по АЗС Банюнин до Договору оренди № 10/08/2 від 10.08.2015;

- рахунок орендної плати за травень 2017 року по АЗС Короп до Договору оренди № 10/08/5 від 10.08.2015;

- рахунок орендної плати за травень 2017 року по АЗС Коростень до Договору оренди № 07/08/1 від 07.08.2015;

- рахунок орендної плати за травень 2017 року по АЗС Любомиль до Договору оренди № 11/08/2 від 11.08.2015;

Позивач стверджує, що поніс витрати на придбання електроенергії використаної для орендованих АЗС, оскільки договорами оренди визначено, що послуга із користування об'єктом оренди включає можливість споживати електричну енергію, необхідну для утримання такого об'єкта під час користування. Зазначив, що підтверджуючим документом здійснення господарської операції є акт № ОУ 0000028 про надання послуг оренди від 30.06.2017.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскілки у вказаних договорах відсутня інформація про умови та розмір відшкодування Орендодавцю ТОВ АЗС Інвест Юг вартості комунальних послуг, зокрема вартості використаної для роботи АЗС електроенергії, немає рахунків на відшкодування вартості електроенергії із зазначенням показників лічильника та розшифровки розміру та складу орендної плати.

Окрім того, суд звертає увагу, що податковим органом здійснено перевірку ТОВ "Авто-Паливосервіс" за період з 27.05.2015 по 30.06.2017, однак як вбачається із наданих суду документів, серед них є такі, які не були предметом дослідження податковим органом під час перевірки та не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки не стосуються оскаржуваного рішення. (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000043 від 30.09.2016, № ОУ-0000050 від 31.10.2016, № ОУ-0000065 від 31.12.2016 , № ОУ-0000037 від 31.08.2017, № ОУ-0000040 від 31.08.2017, № ОУ-0000039 від 31.08.2017, № ОУ-0000038 від 31.08.2017, № ОУ-0000036 від 31.08.2017).

Як слідує з матеріалів справи, позивач надав суду рахунки орендної плати за червень та травень 2017 року по АЗС Мукачево, Банюнин, Короп, Коростень, Любомиль.

Водночас, як встановив суд, у зазначених рахунках орендної плати вказано фіксований платіж щомісячної орендної плати та відшкодування розходів на утримання і обслуговування АЗС, однак із даних рахунків неможливо встановити за які саме розходи сплатив позивач та не вказано обсягів використаної електроенергії щодо кожного об'єкту.

Окрім того, суд погоджується з доводами відповідача, що з наданих суду розрахунків сума ПДВ нараховується на весь обсяг наданих послуг, однак ТОВ АЗС Інвест Юг не є виробником електроенергії та придбає електроенергію з ПДВ, а отже в своїх розрахунках до актів наданих послуг має відмінусовувати суми нарахованих ПДВ, оскільки відбуватиметься подвійне податкове нарахування.

Як встановлено податковим органом та зазначено в акті перевірки, згідно з даними ЄРПН ТОВ АЗС Інвест Юг (Орендодавець) використано активної електроенергії для обслуговування АЗС від постачальників ПАТ "Львівобленерго , Кам'янка-Бузьке ВЕП (обслуговування АЗС Банюнин ), ПрАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго", ПрАТ "ЕК "Житомиробленерго" Коростенський РЕМ (обслуговування АЗС Коростень ), ПрАТ Закарпаттяобленерго , Мукачівський РЕМ (обслуговування АЗС Млин ), ПрАТ "Закарпаггяобленерго", Ужгородський РЕМ (обслуговування АЗС Короп ) за період з серпня 2015 року по червень 2017 року в загальній сумі 385774,49 грн.

Однак, суду не надано належних доказів на підтвердження понесення витрат на придбання електроенергії використаної для експлуатації АЗС.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні рахунки на відшкодування вартості електроенергії із зазначенням показників лічильника, акти виконаних робіт (накладні) та податкові накладні на відшкодування вартості електроенергії, розшифровка розміру га складу орендної плати.

Так, згідно з ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може витребувати додаткові докази з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 3 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Відповідно до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Крім того, суд вживає передбачені законом заходи необхідні для з'ясування обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд звертає увагу, що згідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства зобов'язував сторін надати докази на підтвердження та спростування позовних вимог.

Однак, позивач не скористався свої правом та не надав суду належні докази на підтвердження понесення ним витрат на відшкодування вартості електроенергії та не зазначив причин через які ці докази не можуть бути надані суду.

За викладених обставин суд погоджується з податковим органом, що ТОВ Авто-Паливосервіс в порушення п. 5, п. 7, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід занижено суму інших доходів на вартість безоплатно отриманих комунальних послуг (вартість використаної електроенергії) за період з 27.05.2015 по 30.06.17 на загальну суму 385 774,49 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку податковий орган в повній мірі довів правомірність оскаржуваного рішення, тому суд дійшов висновку, що підстави для скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20 вересня 2017 року відсутні.

Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати акт перевірки № 1504/13-01-14-10/39805194 від 20.09.2017, суд зазначає наступне.

Податковим Кодексом України встановлено, що результати податкової перевірки оформляються у формі акта або довідки, які підписуються представниками контролюючого органу, реєструються в податкових органах та надаються для ознайомлення та підписання платника податку. Якщо при перевірці встановлено порушення податкового законодавства - складається акт перевірки. Якщо ж під час проведення перевірки не було виявлено порушення - складається довідка, що передбачено пунктом 86.1 статті 86.1 Податкового кодексу України.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії в розумінні ч.1 ст.17 КАС.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду в суді, оскільки заперечення, зауваження до акта перевірки (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені в акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків.

Отже, предметом оскарження є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст.17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення в ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Вказана позиція узгоджується з постановою Вищого адміністративного суду у справі № К/800/9261/16 від 08 червня 2017 року, в якій суд зазначає, що висновки, викладені в акті податкового органу, складеного за результатом перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків. Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо протиправності дій по складанню та включенню до актів перевірки будь-яких даних.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування акту перевірки № 1504/13-01-14-10/39805194 від 20.09.2017 не підлягає задоволенню.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивач має право розраховувати на ті податкові вигоди, визначені чинним законодавством України, які пов'язані з реальним здійсненням господарської діяльності, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 15.08.2017.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що податковим органом доведено факт правомірності прийняття оскаржуваних рішень, а відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до статті 94 КАС України, особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.11.2017.

Суддя Р.М. Брильовський