Постанова

від 05.03.2018 по справі 813/3611/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/12041/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Яворського І.О.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Паливосервіс на постанову Львівського окружного адміністративного суду, прийняту о 9 годині 58 хвилин 23 листопада 2017 року у м. Львові суддею Брильовським Р.М. (повний текст постанови складено 28 листопада 2017 року), у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Паливосервіс до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення і акту,

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Авто-Паливосервіс (далі - ТОВ Авто-Паливосервіс ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати акт Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС) № 1504/13-01-14-10/39805194 від 20 вересня 2017 року про результати документальної планової виїзної перевірки, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення відповідача від 5 жовтня 2017 року № НОМЕР_1, яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (далі - ПНП) на 84110,50 грн., з яких 69439,00 грн. за основним платежем та 14671,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі № 813/3611/17 у задоволенні позову було відмовлено повністю.

У апеляційній скарзі ТОВ Авто-Паливосервіс просило зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення його позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідач не звернув належної уваги на зміст укладених між ТОВ Авто-Паливосервіс та ТОВ АЗС ІНВЕСТ-ЮГ договорів, згідно з якими позивач приймає від останнього в строкове платне користування нежитлові приміщення та зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату, а саме за користування орендованими приміщеннями, за електроенергію, податок на землю, за користування телефонними лініями та амортизаційні витрати, тощо.

Окрім того, акт перевірки містить численні помилки, неточності та суперечності, що дає змогу стверджувати про безпідставність припущень та міркувань податкового органу, які не ґрунтуються на реальному та детальному аналізі обставин справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ Авто-Паливосервіс , суд першої інстанції виходив із того, що у договорах оренди, укладених позивачем із ТОВ АЗС ІНВЕСТ-ЮГ , відсутня інформація про умови та розмір відшкодування вартості використаної для роботи АЗС електроенергії, немає рахунків на відшкодування вартості електроенергії із зазначенням показників лічильника та розшифровки розміру і складу орендної плати. У наданих позивачем рахунках орендної плати вказано лише фіксований платіж щомісячної орендної плати та відшкодування розходів на утримання і обслуговування АЗС, однак із даних рахунків неможливо встановити за які саме розходи сплатив позивач та не вказано обсягів використаної електроенергії щодо кожного об'єкту.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акту перевірки № 1504/13-01-14-10/39805194 від 20 вересня 2017 року, то такий не є рішенням суб'єкта владних повноважень і оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта. З огляду на викладене така позовна вимога не підлягає задоволенню.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Авто-Паливосервіс , за результатами якої у акті від 20 вересня 2017 року № 1504/13-01-14-10/39805194 зазначено про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК), у результаті чого було занижено ПНП за період з 27 травня 2017 року по 30 червня 2017 року на загальну суму 69 439,00 грн. На підставі вказаних висновків відповідачем було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 5 жовтня 2017 року.

На переконання апеляційного суду, суть даного публічно-правового спору зводиться до оцінки обґрунтованості висновку ГУ ДФС про те, що ТОВ Авто-Паливосервіс безоплатно отримало від ТОВ АЗС ІНВЕСТ-ЮГ електричну енергію для обслуговування орендованих АЗС на загальну суму 385774,49 грн.

Приписами підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК) встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями підпункту 14.1.13. пункту 14.1. статті 14 ПК передбачено, що безоплатно наданими товарами, роботами, послугами слід вважати:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до наданих позивачем копій документів, із серпня 2015 року для ведення своє підприємницької діяльності ТОВ Авто-Паливосервіс орендує у ТОВ АЗС ІНВЕСТ-ЮГ нежитлові приміщення та обладнання для АЗС, уклавши договори оренди нежитлових приміщень:

- договір № 10/08/5 від 10 серпня 2015 року;

- договір № 07/08/1 від 7 серпня 2015 року;

- договір № 11/08/2 від 11 серпня 2015 року.

Окрім того, ТОВ Авто-Паливосервіс було надано копії укладених із ТОВ АЗС ІНВЕСТ-ЮГ договорів оренди обладнання:

- договір № 01/09 від 1 вересня 2016 року;

- договір № 01/09/1 від 1 вересня 2016 року;

- договір № 07/08/2 від 7 серпня 2015 року;

- договір № 11/08/1 від 11 серпня 2015 року;

- договір № 10/08/2 від 10 серпня 2015 року;

- договір № 16/09/1 від 16 вересня 2015 року;

- договір № 11/08/3 від 11 серпня 2015 року.

Положеннями вказаних договорів оренди нежитлових приміщень було передбачено, що власником приміщень залишається Орендодавець , а Орендар користується ними протягом строку оренди (частина 2.5 Договорів). Частиною 4.3 Договорів передбачено, що в рахунок орендної плати входять витрати на електроенергію, податок на землю, плата за користування телефонними лініями, амортизаційні витрати.

При цьому податковим органом не заперечується факт сплати позивачем орендної плати за вказаними договорами шляхом безготівкового розрахунку.

Окрім того, податковим органом під час проведеної перевірки не було встановлено укладення ТОВ Авто-Паливосервіс договорів на постачання електроенергії, отримання послуг з постачання електроенергії та їх оплати.

Одночасно апеляційний суд вважає доречними посилання позивача на те, що відповідно до вимог пункту 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 року за № 417/1442, із наступними змінами (далі - Правила № 28) постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Пунктом 1.11 Правил № 28 передбачено, що у разі передачі електроустановки або її частини в оренду та обумовлення договором оренди передачі орендареві відповідних повноважень щодо врегулювання договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії щодо електрозабезпечення орендованої електроустановки або її частини між орендарем та суб'єктами електроенергетики мають бути укладені відповідні договори згідно з вимогами цих Правил.

Таким чином, якщо договором оренди не обумовлено передачі орендареві відповідних повноважень щодо врегулювання договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії щодо електрозабезпечення орендованої електроустановки або її частини, то енергопостачальна компанія не має належних підстав для укладення з таким орендарем відповідного договору згідно з вимогами Правил № 28 і обов'язок по розрахунку за використану електричну покладається на орендодавця.

При цьому відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Оскільки у вказаних договорах оренди позивача із ТОВ АЗС ІНВЕСТ-ЮГ було передбачено, що в рахунок орендної плати входять витрати, зокрема, і на спожиту під час оренди майна електроенергію, то суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність у ТОВ Авто-Паливосервіс інформації про розмір відшкодування ТОВ АЗС ІНВЕСТ-ЮГ вартості використаної для роботи АЗС електроенергії, рахунків на відшкодування вартості електроенергії із зазначенням показників лічильників, актів виконаних робіт (накладних) та податкових накладних на відшкодування вартості електроенергії, не є підставою для висновку про безоплатне отримання позивачем електроенергії.

Окрім того, визнаючи факт проведення розрахунків за договорами оренди із ТОВ АЗС ІНВЕСТ-ЮГ , представник відповідача у ході апеляційного розгляду не змін пояснити чому податковий орган вважає, що вся спожита для обслуговування орендованих АЗС електроенергія на загальну суму 385774,49 грн. була отримана ТОВ Авто-Паливосервіс безоплатно.

Відтак, виходячи із покладеного на відповідача приписами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції на час вирішення спору судом першої інстанції обов'язку доказування правомірності свого рішення, слід погодитися із позивачем у тому, що висновок податкового органу про безоплатне отримання ним від ТОВ АЗС ІНВЕСТ-ЮГ за період, що підлягав перевірці, електричної енергії для обслуговування орендованих АЗС на загальну суму 385774,49 грн. є необґрунтованим, а отже прийняте на підставі такого висновку податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 5 жовтня 2017 року № НОМЕР_1 про збільшення товариству суми грошового зобов'язання з ПНП на 84110,50 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Разом із тим, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що акт перевірки відповідача не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України і дії службових осіб податкового органу щодо включення до такого акту певних висновків не можуть бути предметом розгляду у адміністративному суді, оскільки не мають обов'язкового характеру та не створюють для позивача жодних правових наслідків. Такий акт є лише носієм певної доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а оцінка обґрунтованості викладених у акті перевірки висновків надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішень, прийнятих на підставі такого акту.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про те, що позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування акту перевірки № 1504/13-01-14-10/39805194 від 20 вересня 2017 року не підлягає задоволенню.

За приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційні вимоги ТОВ Авто-Паливосервіс слід задовольнити частково шляхом скасування постанови суду першої інстанції у частині відмови у задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 5 жовтня 2017 року № НОМЕР_1 та їх задоволення судом апеляційної інстанції.

Одночасно, на підставі приписів частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України слід стягнути на користь ТОВ Авто-Паливосервіс за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС сплачений судовий збір у розмірі 3360,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 317, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Паливосервіс задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі № 813/3611/17 у частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 5 жовтня 2017 року № НОМЕР_1 та прийняти нову, якою такі позовні вимоги задовольнити.

У решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Паливосервіс (код ЄДРПОУ 39805194; адреса 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 297/16) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700; адреса 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) 3360 (три тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді І.О.Яворський

ОСОБА_5

Постанова у повному обсязі складена 7 березня 2018 року.