Ухвала

від 23.11.2017 по справі 825/1153/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1153/17 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В.; Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року, Дочірнє підприємство Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (далі - ДП Чернігівський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України ) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 19.04.2017 № 0001191400, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП Чернігівський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України з податку на доданку вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 113 812, 50 грн. (основний платіж - 75 875, 00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 37 937, 50 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що акт перевірки від 31.03.2017 № 139/14/32016315, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містить неправомірні висновки, які суперечать нормам Податкового кодексу України, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується первинними документами. Крім того, зазначив, що право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року позов задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 19.04.2017 № 0001191400, яким збільшено суму грошового зобов'язання Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 113 812 (сто тринадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 50 коп. (основний платіж - 75 875 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн., штрафна (фінансова) санкція - 37 937 (тридцять сім тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 50 коп.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що ДП Чернігівський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України зареєстровано в якості юридичної особи з 05.06.2002, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 101028 та є платником податку на додану вартість з 12.06.2002 згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 33910416.

Працівником ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі направлення на перевірку від 21.03.2017 № 450 та відповідно до наказу від 21.03.2017 № 359, проведено з 21.03.2017 по 27.03.2017 документальну позапланову виїзну перевірку ДП Чернігівський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ НСК АЛЬЯНС за вересень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 31.03.2017 № 139/14/32016315, яким встановлено порушення ДП Чернігівський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України податкового законодавства, зокрема: пункту 185.1. статті 185, пункту 188.1. статті 188, пунктів 198.3., 198.6. статті 198, пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2016 року на суму 75 875, 00 грн.

На підставі вказаного вище акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2017 № 0001191400, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП Чернігівський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України з податку на доданку вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 113 812,50 грн. (основний платіж - 75 875,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 37 937,50 грн.).

Також, встановлено, що не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, 04.05.2017 ДП Чернігівський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на адресу ДФС України направлено скаргу, в якій позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.04.2017 № 0001191400.

Рішенням ДФС України від 20.06.2017 № 13224/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги, скаргу ДП Чернігівський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України від 04.05.2017 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 19.04.2017 № 0001191400.- без змін.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні положення відображені у абзаці першому пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Пунктом 185.1. статті 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У свою чергу, у відповідності до пункту 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 ПК України).

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення ПК України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність їх винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, зокрема, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з податку на додану вартість та бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Щодо взаємовідносин ДП Чернігівський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України та ТОВ НСК АЛЬЯНС , колегія суддів зазначає наступне.

Так, 23.09.2015 між ТОВ НСК АЛЬЯНС (Продавець) та ДП Чернігівський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (Покупець) укладено договір поставки № 03-15/4 та 05.01.2016 укладено додаткову угоду № 2 до нього (т.1 а.с.28-32), за умовами яких продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: нерудні будівельні матеріали (пісок, щебень, відсів та інше) та нафтопродукти (бітумна емульсія тощо) у асортименті, кількості та по цінам, викладеним у рахунках-фактурах та видаткових накладних, що видаються постачальником.

Вищевказаний договір підписаний уповноваженими на те особами та скріплений печатками.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ НСК АЛЬЯНС зареєстровано в якості юридичної особи з 05.03.2015, що підтверджується витягом та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявними у матеріалах справи та є платником податку на додану вартість з 01.04.2015 згідно витягу з реєстру платників податків на додану вартість від 06.04.2015 № 1526554503204.

У свою чергу, на підтвердження здійснення господарських операцій за укладеним з ТОВ НСК АЛЬЯНС договором поставки від 23.09.2015 № 03-15/4 та додаткової угоди від 05.01.2016 № 2 позивачем надано до суду: податкові та видаткові накладні; акти наданих послуг; накладні на перевезення вантажу; акт звірки взаєморозрахунків; товарно-транспортні накладні; подорожні листи; накладні на внутрішні переміщення; відомості по рахунку 201; звіти про виконані роботи та витрати матеріалів; акти приймання виконаних будівельних робіт; звіти про рух основних і допоміжних матеріалів; звіти про рух матеріалів у майстра, прораба; звіти про використання основних матеріалів у будівництві; відомості ресурсів та матеріальні звіти; звіти про рух основних та допоміжних матеріалів, запасних частин та малоцінного інвентаря, інструментів і спецодягу.

Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4. Положення № 88.

Відтак, фактично позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, з наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Отже, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки від 31.03.2017 № 139/14/32016315 на факти відсутності у ТОВ НСК АЛЬЯНС та ТОВ КОНРАТ ТОРГ матеріальних та трудових ресурсів, які необхідні для здійснення товарно-експедиційних послуг, та наявності податкової інформації щодо ТОВ КОНРАТ ТОРГ з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками за вересень 2016 року, якою встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій за вересень 2016 року по ланцюгу постачання, колегія суддів зазначає наступне.

Так, оскільки вищевказані факти стосуються виключно діяльності контрагента позивача - ТОВ НСК АЛЬЯНС та контрагентів останнього, а тому не можуть слугувати безспірним та об'єктивним доказом того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ НСК АЛЬЯНС не відбувались.

Окрім вище зазначеного, колегія суддів зазначає, що відсутність достатніх (на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів, не може свідчити про невиконання суб`єктами господарювання договірних зобов`язань, оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, контрагент позивача не був позбавлений права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Аналогічна правова позиція була викладена і Вищим адміністративним судом в ухвалі від 30.08.2017 (справа №К/800/14680/17).

Таким чином, у випадку, коли платник податку виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, зазначені у акті обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом та його контрагентами податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цих осіб. Позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента, а тим більше за дії контрагентів свого контрагента.

Крім того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента та його контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що як встановлено матеріалами справи, а також підтверджено матеріалами справи, позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам ПК України та відображають зміст господарських операцій, а суми за цими накладними було включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому їх і отримано.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Так, Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт у судовому засіданні був повністю доведений позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, згідно рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, у рішенні Булвес АД проти Болгарії , як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти, Європейський суд з прав людини посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об'єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs & Excise і об'єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12січня 2006 року зазначається: ... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов'язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати .

Аналогічна правова позиція міститься й у другому рішенні Суду ЄС від 6 липня 2006 року: … якщо отримувач товару не знав і не міг знати, що купляючи товар, він бере участь в ухиленні від сплати податку, загальна система податкового права ЄС має трактуватися як виключаюча норму національного права, у відповідності до якої той факт, що угода купівлі-продажу товару вважається недійсною-як така що суперечить публічному порядку та вчинена продавцем на протиправних основах,- приводить до того, що платник податку втрачає право на податковий кредит ПДВ, який фактично ним було сплачено; у цьому відношенні не важливо, чи визнано угоду недійсною через шахрайство з ПДВ або через інші обманні дії… лише у випадку, якщо на підставі дослідження об'єктивних факторів буде встановлено, що товар поставлявся платнику податку, який знав або мав знати про те, що купляючи товар, він бере участь в угоді, пов'язаній з ухиленням від сплати податку, національний суд може відмовляти такому платнику податку в праві на податковий кредит .

Щодо посилання відповідача у акті перевірки від 31.03.2017 № 139/14/32016315 на наявність кримінального провадження за ознаками злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 та частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, щодо реєстрації на підставних осіб ряду суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ МИЛТОН , реквізити та рахунки яких використовувались для прикриття незаконної діяльності, що полягала у наданні послуг по незаконному формуванню податкового кредиту шляхом документального оформлення безтоварних господарських операцій, а також на свідчення ОСОБА_2, яка нібито працювала засновником, керівником, головним бухгалтером на ТОВ МИЛТОН , щодо непричетності останньої до діяльності вищевказаного товариства, колегія суддів зазначаєж науступне.

Так, у відповідності до статті 62 Конституції України та статті 17 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Тобто, вищевказаними нормами чинного законодавства України закріплено принцип презумпції невинуватості.

При цьому, суд зазначає, що вищевказаний принцип також закріплений і у пункті 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який визначає його як однин із найважливіших елементів справедливого кримінального процесу.

Так, пункт 2 статті 6 Конвенції забезпечує право вважатися невинним доти, доки вину не буде доведено в законному порядку .

У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини у справі Аллен проти Об'єднаного Королівства презумпція невинуватості, котра розглядається як процесуальна гарантія в контексті самого кримінального провадження, визначає вимоги щодо: тягаря доведення; правових презумпцій факту і права; привілею проти самообвинувачення; досудового оприлюднення елементів справи; передчасних висловлювань суду або інших представників держави щодо вини особи.

При цьому, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Грабчук проти України" наголошувалось, що принцип презумпції невинуватості порушено, якщо твердження посадової особи стосовно людини, обвинуваченої у скоєнні злочину, відображає думку, що людина винна, коли це не було встановлено відповідно до закону.

У свою чергу, принцип презумпції невинуватості можуть порушувати не тільки судді або суд, а й інші державні органи влади, відзначається в рішенні у справі Дактарас проти Литви .

Таким чином, Європейський суд з прав людини підкреслює, що порушення принципу презумпції невинуватості має місце і тоді, коли є висловлювання з приводу вини особи до встановлення цього факту відповідно до закону.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень України - в ухвалі Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.02.2017 у справі № 751/10326/16-к (кримінальне провадження від 13.06.2016 № 32016270000000061) зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи створили, шляхом реєстрації на підставних осіб, ряд суб'єктів підприємницької діяльності (зокрема, ТОВ МИЛТОН ), реквізити та рахунки яких використовувались для прикриття незаконної діяльності, що полягала у наданні послуг по незаконному формуванню податкового кредиту реально діючим суб'єктам господарської діяльності шляхом документального оформлення безтоварних господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Також, відповідачем зазначено у акті перевірки про надання слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернігівській області протоколу допиту від 10.10.2016 ОСОБА_2, відповідно до якого остання заперечувала свою участь у створенні та діяльності ТОВ МИЛТОН .

Проте, колегія зазначає, що ГУ ДФС у Чернігівській області не надано жодної інформації щодо винесення стосовно посадових осіб ряду суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, і контрагента контрагента позивача (ТОВ НСК АЛЬЯНС ) - ТОВ МИЛТОН , вироку суду, який набрав законної сили, як і не надано, засвідченої належним чином, копії такого вироку.

Крім того, відповідачем до не надано, засвідченої належним чином, копії протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 10.10.2016.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів зазначає, що позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента, а тим більше за дії контрагентів свого контрагента.

Щодо посилання представника відповідача у судовому засіданні на відсутність у ДП Чернігівський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України договору на надання транспортно-експедиційних послуг, оскільки вищевказаний договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, колегія суддів зазнача наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У свою чергу, факт руху активів позивача та руху його капіталу підтверджено останнім у судовому засіданні в повному обсязі.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 15.12.2015 (справа № 21-4266а15).

У відповідності до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 19.04.2017 № 0001191400 та задоволення позовних вимог ДП Чернігівський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України у повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 28 листопада 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.