Постанова

від 22.11.2017 по справі 824/2464/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/2464/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

22 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача - Лютікової Наталії Олександрівни,

представника відповідача - Олара Валеріу Георгійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Грін Рей" та Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Грін Рей" до Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2009 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія "Грін Рей", звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області (правонаступник -Новоселицька об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Чернівецькій області), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив визнати нечинним податкові повідомлення рішення: №6/23000022300/0 від 12.01.2009 р. щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 80194,00 грн та застосування штрафної санкції в сумі 40097,00 грн; №7/23000022300/0 від 12.01.2009 р. щодо донарахування податку на прибуток у сумі 158773,00 грн та застосування штрафної санкції у сумі 67275,90 грн; №6/230000012300/1 від 09.02.2009 р. щодо нарахування податку на додану вартість у сумі 80194,00 грн та застосування штрафної санкції у сумі 40097,00 грн; №7/23000022300/1 від 09.02.2009 р. щодо донарахування податку на прибуток у сумі 158773,00 грн та застосування штрафної санкції у сумі 67275,90 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року адміністративний позов задоволено частково:

-визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №7/230000012300/0 від 12.01.2009 р. та №109/230000012300/1 від 09.02.2009 р. в частині донарахування податку на прибуток у сумі 3058,00 грн та застосування штрафної санкції у сумі 5966,40 грн.;

-в іншій частині позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити судове рішення на підставі того, що постанова суду першої інстанції правильна по суті, про те судом помилково застосовано норми матеріального права в частині скасування штрафної санкції.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги ТОВ ТПК "Грін Рей" та просила суд апеляційної інстанції задовольнити її з підстав, викладених в ній. Проти апеляційної скарги відповідача заперечила та просила залишити її без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернівецькій області та просив змінити рішення суду. Проти апеляційної скарги позивача заперечив та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу ТОВ ТПК "Грін Рей" слід задовольнити, а постанову суду - скасувати, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Підприємство з іноземними інвестиціями товариство з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія "Грін Рей" зареєстроване як юридична особа 23.05.2003 р. та взято на облік в органах державної податкової служби.

Основними видами діяльності позивача згідно КВЕД є: вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; виробництво м'яса; виробництво м'ясних продуктів (основний); інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н. в. і. у.; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

На підставі направлення від 28.11.2008 р. №75, згідно з п. 1 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами відповідача проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.08.2008 р., за результатами якої 25.12.2008 р. складено акт №1180/23-31887196.

За результатами перевірки відповідачем встановлено наступні порушення позивачем, в тому числі:

- п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст.4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 162196,00 грн, у тому числі: за 3 квартал 2007 р. - 53548,00 грн, за 4 квартал 2007 р. - 47007,00 грн, за 1 квартал 2008 р. - 3420,00 грн, за 3 квартал 2008 р. - 58218,00 грн;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 80194,00 грн, у тому числі: за жовтень 2007 р. - 50394,00 грн, за листопад 2007 р. - 9767,00 грн, за грудень 2007 р. - 16218,00 грн, за січень 2008 р. - 3815,00 грн, та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, станом на 01.10.2008 р. на суму 273789,00 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач подав до Новоселецької МДПІ Чернівецької області письмове заперечення.

На підставі висновків акту перевірки, 12.01.2009 р. Новоселецькою МДПІ Чернівецької області винесено податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №6/230000022300/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 120291,00 грн, в тому числі за основним платежем на суму 80194,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40097,00 грн (Т. 1 а.с. 45);

- форми "Р" №7/230000012300/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 230836,90 грн, в тому числі за основним платежем на суму 162193,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 68643,90 грн (Т. 1 а.с. 46).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку (Т. 1 а.с. 49 - 62).

Згідно рішення відповідача про результати розгляду скарги від 09.02.2009 р. №851/8/25-007, податкові повідомлення - рішення від 12.01.2009 р. № 7/230000012300/0 та №6/230000022300/0 залишено без змін, а скаргу ТОВ ТПК "Грін Рей" від 21.01.2009 р. без задоволення, у зв'язку з чим 09.02.2009 р. Новоселецькою МДПІ Чернівецької області прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 108/230000022300/1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 120291,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 80194,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40097,00 грн. (Т. 1 а.с. 47);

- № 109/230000012300/1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 230836,90 грн., в тому числі за основним платежем на суму 162193,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 68643,90 грн. (Т. 1 а.с. 48).

Згідно розрахунку податкових зобов'язань та штрафних санкцій по податку на додану вартість сума виявленого порушення позивачем по контрагенту ТОВ "Грем" склала 80194,00 грн та застосовані штрафні санкції в розмірі 40 097 грн., по ТОВ "Стелз ЛТД" - 44 128 грн., по ВАТ "Новоселицькою харчосмаковою фабрикою" - 229 412 грн.

Відповідно до розрахунку податкових зобов'язань та штрафних санкцій по податку на прибуток сума виявленого порушення позивачем по контрагенту ТОВ "Грем" склала 100 555, грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 55 632,30 грн., по ТОВ "Стелз ЛТД" - 55 160 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 11 032 грн., по ВАТ "Новоселицькою харчосмаковою фабрикою" - 3 058 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 611,60 грн., по ПП Егоров - 3 420 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1 365 грн. Отже, відповідачем встановлено порушення позивачем за основним зобов'язанням на суму 162 193 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 68 643 грн., в результаті чого прийнято податкові повідомлення-рішення № 7/23000022300/0 від 12.01.2009 року на вищевказану суму.

Згідно уточнення позовних вимог до складу суми основного платежу та суми застосованих штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями № 7/23000022300/0 від 12.01.2009р. та № 7/23000022300/1 від 09.02.2009р. ввійшли 3 420 грн. основного платежу донарахованих по взаєморозрахунках з ПП Єгоровим та 1 368 грн. застосованої на цю суму штрафної санкції. Зазначені вище донарахування не оспорюються позивачем, є узгодженими і перераховані до бюджету позивачем добровільно.

Позивач, не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з позовом до суду.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.02.2010 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 р., адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано прийняті Новоселицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Чернівецької області відносно ТОВ ТПК "Грін Рей" податкові повідомлення рішення: №6/23000022300/0 від 12.01.2009 р. щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 80194,00 грн та застосування штрафної санкції в сумі 40097,00 грн; №7/23000022300/0 від 12.01.2009 р. щодо донарахування податку на прибуток у сумі158773,00 грн та застосування штрафної санкції у сумі 67275,90 грн; №6/230000012300/1 від 09.02.2009 р. щодо нарахування податку на додану вартість у сумі 80194,00 грн та застосування штрафної санкції у сумі 40097,00 грн №7/23000022300/1 від 09.02.2009 р. щодо донарахування податку на прибуток у сумі 158773,00 грн та застосування штрафної санкції у сумі 67275,90 грн (Т. 3 а.с. 45 - 51, 160 - 163).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2015 року ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 р. та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.02.2010 р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (Т. 4 а.с. 128 - 134).

23 травня 2017 року частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи не підтверджують реальність господарської операції, у зв'язку з чим висновок податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та включення сум до валових витрат по контрагентам позивача є правомірним, а тому наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції, що діяв на момент спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 7 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 названого Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст. 2 цього Закону сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Під терміном первинний документ, згідно ст. 1 Закону № 996-XIV, слід розуміти документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування та об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух товарів, а не декларування обсягів на папері.

Таким чином, окрім формальних вимог щодо оформлення господарської операції первинними документами, умовою виконання податкової вигоди обґрунтованою є реальність господарської операції.

В ухвалі Вищого адміністративного суду від 18.11.2015 року вказано, що судам необхідно перевірити, чи була у позивача при укладенні договорів з ТОВ ВП Грем та з ТОВ Стелз ЛТД мета на отримання необґрунтованої податкової вигоди, зокрема, перевірити такі обставини: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку. Крім іншого, також вказано на необхідність врахування обставин, які викладені у постанові слідчого Чернівецької міжрайонного природоохоронної прокуратури від 22 квітня 2010 року про закриття кримінальної справи № Ф-109009 в частині частини 2 статті 364, частини 2 статті 366, частини 3 статті 358 Кримінального кодексу України (т.3 арк. справи 123-125).

Статтею 227 КАС України визначено підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд.

Відповідно до п.5 статті 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду від 18.11.2015 року судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

01.06.2007 р. між ТОВ ВП "Грем" (Продавець) та ТОВ ТПК "Грін Рей" (Покупець) укладено договір №10. Відповідно до вказаного договору Продавець постачає, а Покупець отримує та сплачує товари згідно накладних, які складають невід'ємну частину договору. Ціна на товари, які постачаються згідно цього договору, визначаються у відповідних накладних. Загальна сума Договору складається з вартості окремих партій товарів, відпущених згідно відповідних накладних.

Судом апеляційної інстанції досліджено податкові накладні, накладні, ветеринарні свідоцтва, посвідчення про якість, долучені позивачем до матеріалів справи за період з 02.07.2007 року по 10.12.2007 року, що підтверджують виконання умов договору №10. Розрахунки ТОВ ТПК "Грін Рей" за отриманий товар від ТОВ ВП "Грем" проводило готівкою через касу підприємства. Загальна сума проведених розрахунків становить 289145,00 грн відповідно до видаткових касових ордерів.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що на видаткових касових ордерах підпис ОСОБА_14, який є керівником ТОВ ВП "Грем" та одержувачем коштів, згідно вказаного договору, не відповідає зразку, відображеному в паспорті останнього. Також, зазначено, що у видаткових касових ордерах вказані недостовірні відомості щодо паспортних даних одержувача, а саме паспорт серії НОМЕР_2, виданий Зенківецьким РОВД 28.09.2007 р. Проте, фактичні паспортні дані ОСОБА_5 паспорт серії НОМЕР_1, виданий Макаровським РВ ГУ МВС України в Київській області 10.11.2000 р.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вказані обставини спростовуються копією письмової заяви ОСОБА_5 від 13.02.2007 року, згідно якої останнім у 2006 році був втрачений паспорт громадянина України, при цьому договір між ТОВ ТПК "Грін Рей" та ТОВ ВП "Грем" укладений 01.06.2007 року, а тому з врахуванням заяви ОСОБА_5 від 13.02.2007 року укладений договір з позивачем документований новим паспортом ОСОБА_5 на підставі заяву про втрату попереднього.

З питань підтвердження видачі ветеринарних свідоцтв ТОВ ВП "Грем" та посвідчень якості, де виробником м'ясної продукції зазначено ВКК "Веста", відповідачем на Головне управління ветеринарної медицини в м. Києві направлено запит від 16.12.2008 р. №10253/10/23-007.

Згідно відповіді № 609 від 22.12.2008 р. зазначено, що ТОВ ВП "Грем" та ВКК "Веста" не знаходяться на обліку в Об'єднанні ветеринарної медицини в м. Києві, державний ветеринарно - санітарний контроль та нагляд на них не здійснюється, ветеринарні свідоцтва форми №2 офіційним лікарем ветеринарної медицини ОСОБА_6 не видавались. Лікар ветеринарної медицини - офіційний лікар ОСОБА_7 в об'єднанні ветеринарної медицини не працює, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку про їх фіктивність.

Судом апеляційної інстанції досліджено ветеринарні свідоцтва №075728 від 02.07.2007 р., ветеринарне свідоцтво №084030 від 02.07.2007 р., ветеринарне свідоцтво №084092 від 02.07.2007 р., ветеринарне свідоцтво №0840092 від 02.07.2007 р., ветеринарне свідоцтво №232816 від 09.08.2007 р., ветеринарне свідоцтво №232701 від 09.08.2007 р., , ветеринарне свідоцтво №232701 від 09.08.2007 р., ветеринарне свідоцтво №232683 від 09.08.2007 р., ветеринарне свідоцтво №243409 від 04.09.2007 р., ветеринарне свідоцтво №497431 від 04.09.2007 р., ветеринарне свідоцтво №334363 від 04.09.2007 р., ветеринарне свідоцтво №472933 від 12.10.2007 р., ветеринарне свідоцтво №471434 від 12.10.2007 р., ветеринарне свідоцтво №595128 від 12.10.2007 р., ветеринарне свідоцтво №824114 від 02.10.2007 р., ветеринарне свідоцтво №650406 від 02.10.2007 р., ветеринарне свідоцтво №470546 від 02.10.2007 р., ветеринарне свідоцтво №470546 від 02.10.2007 р., ветеринарне свідоцтво №796279 від 10.12.2007 р., ветеринарне свідоцтво №266102 від 10.12.2007 р., ветеринарне свідоцтво №730336 від 10.12.2007 р.

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що поставка продукції тваринного походження ТОВ Грем та ТОВ Стелз ЛТД мала ветеринарні свідоцтва, які за формою та реквізитами повністю відповідали формам, що встановлені законодавством України Про ветеринарну медицину .

Також, судом встановлено, що копіями з Журналу обліку прийому сировини підтверджується факт перевірки ветеринарним лікарем Новоселицького районного управління ветеринарної медицини продукції тваринницького походження, що надходила на адресу позивача від контрагентів ТОВ Грем та ТОВ Стелз та відповідно ветеринарних свідоцтв, що їх супроводжували.

Тобто, перевірку відповідності ветеринарних свідоцтв, які супроводжували кожну товарну партію сировини, що постачалась ТОВ Грем та ТОВ Стелз ЛТД , здійснювала незалежна особа - офіційний лікар ветеринарної медицині Новоселицької районної державної ветеринарної служби.

Отже, факт підроблення ветеринарних свідоцтв під час судового засідання представником відповідача не доведено, а з матеріалами справи такого не встановлено.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що постановою слідчого Чернівецької міжрайонної природоохоронної прокуратури від 22.04.2010р. закрито кримінальна справа № Ф-109009 в частині ст. 364 ч.2 КК, ст. 366 ч.2, ч.З ст, 358 КК України. З вказаної постанови вбачається, що органом досудового слідства не здобуто доказів участі директора ТОВ ТПК Грін Рей ОСОБА_8 в виготовленні ветеринарних свідоцтв, що мають ознаки підроблення та обізнаності його в тому, що ці документи є підробленими. За цих обставин кримінальну справу відносно директора ТОВ ТПК Грін Рей ОСОБА_8 за ст. 358 ч.2, 366 ч.2 КК України закрито на підставі п.2 ст. 6 КПК України ( за відсутністю складу злочину).

Вказані обставини не враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення, що прямо суперечить висновкам Вищого адміністративного суду, викладених в ухвалі від 18.11.2015 року.

01.09.2008 року між ТОВ ТПК "Грін Рей" (Покупець) та ТОВ "Стелз ЛТД" (Продавець) укладено договір №03/09 (Т. 1 а.с. 91 - 92, 93, 94).

Відповідно до п. 1.1 договору Продавець зобов'язувався передати у власність (продати) яловичину та куряче м'ясо сильної заморозки (далі - Товар), в асортименті і цінам вказаним в Специфікації, яка являється невід'ємною частиною вказаного договору, а Покупець прийняти і оплатити товар.

Згідно п. 2.2 поставка товару здійснюється за рахунок Продавця.

Судом апеляційної інстанції досліджено документи, які долучені до матеріалів справи позивачем на підтвердження реальності господарських операцій на загальну суму 264768,00 грн, в т.ч. 44128,00 грн.:

- податкову накладну №0809-03 та накладну на відвантаження товарів №0809 від 05.09.2008 р., на загальну суму 109804,80 грн, в тому числі ПДВ 91504,00 грн;

- податкову накладну №1109-03 та накладну на відвантаження товарів №1109 від 09.09.2008 р., на загальну суму 154963,20 грн, в тому числі ПДВ 25827,20 грн (Т. 1 а.с. 97 - 100).

Згідно додатку до договору № 03/09 від 01.09.2008 р. розрахунки ТОВ ТПК "Грін Рей" проводило за отриманий товарі від ТОВ "Стелз ЛТД" товарообмінною операцією на загальну суму 264768,00 грн, в т.ч. ПДВ 44128 згідно наступних документів:

- податкової накладної №81 та видаткової накладної №ГР-00069 від 08.09.2008 р. на загальну суму 110017,25 грн, в тому числі ПДВ 18336,21 грн;

- податкової накладної №82 та видаткової накладної №ГР-00070 від 11.09.2008 р. на загальну суму 154750,75 грн, в тому числі ПДВ 25791,79 грн (Т. 1 а.с. 101 - 102).

Судом першої інстанції встановлено відсутність підпису особи, що отримувала товар, а також відсутні прізвища, ім'я по-батькові особи, відповідальної за виписку документа. Про те, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.1. ст.7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами, з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно пп.7.2.1 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість встановлено перелік відомостей, які має містити податкова накладна, як податковий та розрахунковий документ.

Відповідно до пп.7.2.1. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт,послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Тобто, висновки суду щодо відсутності особистих даних особи в податковій накладній не свідчать про нереальність господарської операції, оскільки Законом України Про податок на додану вартість вказані відомості не визначені як обов'язкові.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що при поставці ТОВ ВП "Грем" та ТОВ "Стелз ЛТД" позивачу сировини номера податкових накладних та вид сировини не співпадають із наданим та дослідженим судом першої інстанції "Журналу прийому сировини", оскільки в "Журналі прийому сировини", про що прямо вказано в ньому, зазначається не податкова накладна, а номера ветеринарних свідоцтва та ветеринарних документів, що супроводжують м'ясну сировину, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців засновником ТОВ "Стелз ЛТД" (ідентифікаційний код 35649014) являється ОСОБА_9, а керівником та підписантом є ОСОБА_10, тоді як договір №03/09 від 01.09.2008 р. від імені ТОВ "Стелз ЛТД" укладено громадянином ОСОБА_11

Згідно пояснень відібраних заступником начальника ВПМ Новоселицької МДПІ від 20.11.2009 р., ОСОБА_10 підтвердив, що підприємство зареєстровано ним за винагороду в розмірі 300,00 грн. на прохання невідомого на ім'я ОСОБА_10, жодних фінансових документів в якості посадової особи ТОВ "Стелз ЛТД" не підписував, громадянина ОСОБА_11 на укладення договорів від імені підприємства не уповноважував (Т. 3 а.с. 15).

Однак, колегія суддів критично ставиться до висновків суду першої інстанції щодо фіктивності ТОВ "Стелз ЛТД" з вищевказаних підстав, оскільки пояснення особи не є належним чином оформленими процесуальними документами, при цьому особа про кримінальну відповідальність не попереджалась та в матеріалах справи відсутні докази щодо відкритого кримінального провадження щодо вказаних обставин.

Відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства в рамках кримінальної справи не є доказами в адміністративному судочинстві при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків до їх закріплення процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства по кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган, на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі № К/800/61969 від 27.07.2015 року.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.11.2015 року судом апеляційної інстанції докази, які підтверджують наявність в позивача власної виробничої бази для виробництва м'ясних консервів: договір оренди з Новоселицькою харчосмаковою фабрикою, договір купівлі-продажу нерухомого майна, договір купівлі-продажу технологічного обладнання та накладні на передачу обладнання, дозвільні документи на здійснення виробництва консервованої продукції, наявність штатного персоналу, виготовлення товарної продукції та її реалізація з повним відображенням результатів такої діяльності в бухгалтерському та податковому обліку, сплати податків з отриманих доходів.

Тобто, вказані документи підтверджують здійснення господарської операції шляхом реалізації поставленої контрагентами сировини, оскільки позивачем надано документи, які підтверджують наявність приміщення та персоналу для виготовлення продукції, а також відомості щодо реалізації такої продукції.

Щодо документів на підтвердження факту транспортування, які, як зазначає в акті перевірки податковий орган, відсутні в позивача, колегія суддів зазначає, що транспортування сировини, яка була придбана ТОВ ТПК Грін Рей у ТОВ Грем та ТОВ Стелз ЛТД здійснювалось за рахунок контрагентів на склад позивача, при цьому витрати на транспортування сировини були включені контрагентами в реалізаційну ціну товару, що підтверджується договором №03/09 від 01.09.2008 року між позивачем та ТОВ Стелз ЛТД , договором №10 від 01.06.2007 року між позивачем та ТОВ Грем .

Отже, висновку суду першої інстанції щодо відсутності первинних документів щодо транспортування придбаної продукції від контрагентів ТОВ ВП "Грем" та ТОВ "Стелз ЛТД" відсутності доказів придбання або орендування транспортних засобів для здійснення перевезення товару, наказів на відрядження працівників, звітів про використання коштів вказаними особами, наданих на відрядження, табеля обліку відпрацьованого часу, актів списання паливно-мастильних матеріалів, журналів обліку довіреностей та інструктажу з водіями, які виїжджали за межі області, що підтверджують самостійну доставку продукції (м'ясопродуктів), прямо суперечать умовам договору між позивачем та контрагентами та в даному випадку не свідчать про відсутність поставки.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарської операції. Правила перевезень вантажів автотранспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків. Документи, обумовлені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема ТТН та подорожний лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товаро-матеріальних цінностей.

Аналогічні правові висновки викладені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 року № К/800/20004/15, від 27.07.2015 року №К/800/56974/13, від 07.12.2015 року №К/800/17289/13.

В матеріалах справи міститься висновок експерта №31 від 01.08.2016 року щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ ВП "Грем" та ТОВ "Стелз ЛТД"

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки первинні документи, які містяться в матеріалах справи, не підтверджують реальність господарських операцій, відсутні підстави для врахування висновків експерта при прийнятті рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що з'ясуванню експертним шляхом підлягало питання чи вплинули проведені позивачем господарські операції з ТОВ Грем та ТОВ Стелз на зміни в структурі активів та зобов'язань або власному капіталі позивача.

Висновком судової економічної експертизи № 31 від 01,08.2016р. встановлено, що господарські операції, що здійснені позивачем з ТОВ Грем та ТОВ Стелз безпосередньо вплинули на структуру активів та зобов'язань ТОВ Грін Рей у податкових періодах, що перевірялися.

Отже, колегія суддів зазначає, що висновком експерта №31 від 01.08.2016 року підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Грем та ТОВ Стелз , оскільки виконання умов договору потягнуло зміну майнового стану позивача.

Крім того, наявність чи відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про не проведення господарських операцій, якщо з інших даних убачаються зміни в структурі активів та зобов'язань або власному капіталі підприємства.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 22.09.2015р. № 2а-2717/11/2670.

Отже, відповідність первинних документів вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" свідчить про правомірність дій позивача щодо формування податкової звітності з ПДВ на підставі вказаних документів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган неправомірно заперечує фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами позивача ТОВ Грем та ТОВ Стелз , а також стверджує про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по цих операціях, оскільки право позивача на такий кредит підтверджується податковими накладними та сукупністю інших наданих первинних документів.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення 6/23000002300/0 від 12.01.2009 року, №108/230000022300/1 від 09.02.2009 року, якими визначено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 80 194,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 40 097,00 грн., а також №7/230000012300/0 від 12.01.2009 року та №109/230000012300/1 від 09.02.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 158 773,00 грн. та штрафні санкції в сумі 67 275,90 грн.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ ТПК "Грін Рей" сплачено судовий збір при поданні адміністративного позову до Чернівецького окружного адміністративного суду - у розмірі 13,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №625 від 16.04.2009 року та при поданні апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду - у розмірі 15 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4342 від 16.06.2017 року.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань 28,60 грн. судового збору на користь підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Грін Рей".

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні апеляційної скарги Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області відмовити.

Апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Грін Рей" задовольнити повністю.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року скасувати.

Винести нову постанову, якою адміністративний позов підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Грін Рей" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення 6/23000002300/0 від 12.01.2009 року та №108/230000022300/1 від 09.02.2009 року, якими визначено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 80 194,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 40 097,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №7/230000012300/0 від 12.01.2009 року та №109/230000012300/1 від 09.02.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 158 773,00 грн. та штрафні санкції в сумі 67 275,90 грн.

Стягнути з Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань 28,60 грн. судового збору на користь підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Грін Рей".

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 28 листопада 2017 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.