Постанова

від 26.06.2018 по справі 824/2464/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №824/2464/15-а

адміністративне провадження №К/9901/32984/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

за участю секретаря - Калініна О.С.,

учасники справи:

представник відповідача - Олара В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 (судді Драчук Т. О., Полотнянк Ю.П., Загороднюк А.Г.)

у справі №824/2464/15-а

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальності Торгово-промислова компанія Грін Рей

до Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року Підприємство з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальності Торгово-промислова компанія Грін Рей (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - ДПІ) від 12.01.2009.

Позов мотивовано безпідставністю висновків ДПІ про те, що Товариство неправильно визначило суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість та на податку на прибуток.

Справа неодноразово розглядалась адміністративними судами різних рівнів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2015 року частково задоволено касаційну скаргу ДПІ постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду постановою Чернівецького окружного адміністративного суду (суддя - Левицький В.К.) від 23 травня 2017 року позов задоволено частково:

визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №7/230000012300/0 від 12.01.2009 та №109/230000012300/1 від 09.02.2009 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 3 058 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 5 966, 40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ДПІ та задоволено апеляційну скаргу Товариства, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року скасована та прийнято нову постанову, якою позов задоволено:

визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення 6/23000002300/0 від 12.01.2009 та №108/230000022300/1 від 09.02.2009, якими визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 80 194 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 40 097 грн.; №7/230000012300/0 від 12.01.2009 та №109/230000012300/1 від 09.02.2009 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 158 773 грн. та штрафні санкції в сумі 67 275, 90 грн.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову. Судом не враховано, що матеріали справи не підтверджено реальність виконання укладених Товариством угод, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку складено з порушенням вимог чинного законодавства.

Товариство у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).

Постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.08.2008, податковим органом складено акт від 25.12.2008 №1180/23-31887196.

В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог:

- п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст.4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 162 196 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 80 194 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, станом на 01.10.2008 на суму 273 789 грн.

На цій підставі ДПІ 12.01.2009 винесено податкові повідомлення-рішення:

- №6/230000022300/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 120291 грн., в тому числі за основним платежем на суму 80194 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40097 грн.;

-

- №7/230000012300/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 230 836, 90 грн., в тому числі за основним платежем на суму 162 193 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 68 643, 90 грн.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу Товариства без задоволення, у зв'язку з чим 09.02.2009 ДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення: №108/230000022300/1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 120 291,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 80194 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40097 грн. та № 109/230000012300/1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 230 836, 90 грн., в тому числі за основним платежем на суму 162 193 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 68 643, 90 грн.

Постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 щодо часткового задоволення адміністративного позову не оскаржується сторонами, відтак законність судового рішення не є предметом касаційного перегляду.

З урахуванням цього, судом касаційної інстанції перевіряється законність постанови апеляційного суду щодо реальності виконання укладених між позивачем та ТОВ ВП "Грем" і ТОВ "Стелз ЛТД" господарських угод.

Спірні правовідносини внормовано приписами Законів України "Про оподаткування прибутку підприємства", "Про податок на додану вартість", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

Відмовивши в задоволенні частини позовних суд першої інстанції послався на те, що надані Товариством первинні документи бухгалтерського обліку не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , не підтверджують фактичне виконання укладених між Товариством та ТОВ ВП "Грем" і ТОВ "Стелз ЛТД" договорів та не дають підстав для врахування наслідків цих взаємовідносин під час визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Натомість, скасувавши постанову суду першої інстанції та задовольнивши позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час нового розгляду справи встановлено, що при укладенні угод з ТОВ ВП Грем та ТОВ Стелз ЛТД у позивача не було мети на отримання необґрунтованої податкової вигоди, а надані позивачем документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо їх змісту і форми та підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що аналіз положень статті 1,5,11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", статей 1,7 Закону України "Про податок на додану вартість" та положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" свідчить про те, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Матеріалами справи встановлено, що 01.06.2007 позивач уклав з ТОВ ВП "Грем" договір поставки, відповідно до якого останнє зобов'язалась поставити в адресу Товариства товар.

Предметом договору є сільськогосподарська продукція тваринного походження.

Під час розгляду справи ДПІ надано інформацію про те, що ТОВ ВП "Грем" не здійснювало та не мало можливості здійснювати поставку обумовленого договором товару, а ветеринарні свідоцтва, які повинні супроводжувати товар від продавця до покупця не видавались закладами державного ветеринарно-санітарний контролю та нагляду.

01.09.2008 між позивачем та ТОВ "Стелз ЛТД" укладено договір поставки, відповідно до якого останнє зобов'язалась поставити в адресу Товариства товар, предметом якого також є продукція тваринного походження.

Відповідачем надано інформацію про те, що ТОВ "Стелз ЛТД" не здійснювало та не мало можливості здійснювати поставку обумовленого договором товару, а ветеринарні свідоцтва, які повинні супроводжувати товар від продавця до покупця не видавались закладами державного ветеринарно-санітарний контролю та нагляду.

З огляду на це судом першої інстанції на підставі системного аналізу обставин справи зроблено правильний висновок що надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку (податкові накладні) та докази здійснення оплати на підставі вищевказаних договорів, самі по собі не спростовують висновків контролюючого органу про безтоварність угод та не підтверджують їх реальне виконання, здійснення транспортування та зберігання товару, тощо. При цьому судом першої інстанції дано належну оцінку висновку судового експерта від 01.08.2016.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що що судом апеляційної інстанції, внаслідок невірної оцінки матеріалів справи, скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 352 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 344, 349,352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 скасувати, залишивши без змін постанову Чернівецького окружного адміністративного суду (суддя Левицький В.К.) від 23 травня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер