Ухвала

від 21.11.2017 по справі 820/6242/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

              ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА 21 листопада 2017 року                    м. Київ                              К/800/38832/17 Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області до Комунального підприємства "Люботинська центральна міська лікарня" Люботинської міської ради Харківської області про стягнення суми, встановив: До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної фінансової інспекції в Харківській області на зазначені рішення. Відповідно до частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження. В поданій касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, але не надано належних доказів причин пропущення строку. Таким чином, касаційна скарга подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху. Крім того, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником не додано копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та документ про сплату судового збору. Скаржником подано клопотання про відстрочку сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів. Як встановлено ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Оскільки наведені скаржником у клопотанні обставини не свідчать про наявність підстав для звільнення, відстрочки або розстрочки сплати судового збору, передбачених ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, в задоволені клопотання слід відмовити. За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без руху, та надати заявнику строк для усунення недоліків касаційної скарги. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, - ухвалив: Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області до Комунального підприємства "Люботинська центральна міська лікарня" Люботинської міської ради Харківської області про стягнення суми залишити без руху та встановити, що вказані в ухвалі недоліки можуть бути усунуті протягом 30 днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя                                                                                                         В.Ф. Мороз