ВЕРХОВНИЙ СУД
УХВАЛА
11.01.2018 Київ К/9901/2342/17 справа № 820/6242/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області до Комунального підприємства Люботинська центральна міська лікарня Люботинської міської ради Харківської області про стягнення коштів,
в с т а н о в и в:
Касаційна скарга передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до пункту 4 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - КАС України).
Разом тим, пунктом 12 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Також, відповідно до пункту 14 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.
Як свідчать матеріали переданої касаційної скарги, остання ухвалою судді Вищого адміністративного суду України (далі - ВАС України) від 21 листопада 2017 року залишена без руху, оскільки, зокрема, подана після закінчення строку касаційного оскарження, встановленого статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону № 2136-VІІІ, і вказані позивачем підстави для поновлення цього строку визнані неповажними.
Особі, яка подала касаційну скаргу, встановлено тридцятиденний, з моменту одержання ухвали, строк для усунення її недоліків.
З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвалу судді ВАС України про залишення касаційної скарги без руху одержано Державною фінансовою інспекцією в Харківській області 1 грудня 2017 року.
У встановлений судом процесуальний строк позивач надіслав заяву про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування вимог якої зазначив, що був позбавлений можливості підготувати та подати касаційну скаргу в строк, встановлений статтею 212 КАС України в редакції Закону № 2136-VІІІ, у зв'язку з неодержанням копії оскаржуваної ухвали апеляційного суду, хоча вчиняв для цього усі можливі і залежні від нього дії.
Зокрема, у заяві зазначено, що у судовому засіданні апеляційного суду, яке відбулось 19 вересня 2017 року за участю представника позивача, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення, а 22 вересня 2017 року останній звернувся за отриманням копії повного тексту цього судового рішення, яке не було одержано у зв'язку з тим, що його виготовлення у повному обсязі відкладено до 25 вересня 2017 року.
За твердженням представника позивача 26 вересня 2017 року він звернувся до апеляційного суду про видачу копії вказаного судового рішення, однак, на той час останнє вже було направлено на його адресу засобами поштового зв'язку.
У своїй заяві позивач також зазначає, що, не одержавши поштою копію наведеного судового рішення, 3 жовтня 2017 року повторно звертався до апеляційного суду з письмовою заявою про видачу копії оскаржуваної ухвали.
У відповідь на вказану заяву позивача апеляційний суд надіслав лист від 1 жовтня 2017 року, який, за твердженнями заявника, одержаний ним 9 жовтня 2017 року, про неможливість видачі копії судового рішення з огляду на направлення 28 вересня 2017 року адміністративної справи до суду першої інстанції.
У зв'язку з наведеним представником Державної фінансової інспекції в Харківській області подано заяву до суду першої інстанції, яка зареєстрована у канцелярії суду 17 жовтня 2017 року, про ознайомлення з матеріалами справи, з якими останній ознайомився 27 жовтня 2017 року і з цього часу був обізнаний із повним текстом ухвали апеляційного суду.
Однак, наведені у заяві про поновлення строку касаційного оскарження обставини не свідчать про поважність підстав пропуску цього строку з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 212 КАС України в редакції Закону № 2136-VІІІ було встановлено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції виготовлене у повному обсязі 25 вересня 2017 року, а тому, враховуючи положення статей 103, 212 КАС України в редакції Закону № 2136-VІІІ, останнім днем строку на касаційне оскарження, у даному випадку, є 17 жовтня 2017 року.
Проте, касаційна скарга згідно з датою штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті подана лише 15 листопада 2017 року, тобто з пропуском строку касаційного оскарження.
Колегія суддів звертає увагу, що як статтею 49 КАС України в редакції Закону № 2136-VІІІ, так і статтею 44 у чинній редакції цього Кодексу передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Представник позивача був присутній у судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення апеляційного суду, й відповідно обізнаний про дату виготовлення цього судового рішення у повному обсязі.
При цьому, на час звернення представника позивача 26 вересня 2017 року до апеляційного суду з заявою про видачу копії судового рішення, адміністративна справа ще перебувала у цьому суді, а отже він не був позбавлений можливості одержати це судове рішення, незважаючи на його направлення засобами поштового зв'язку, що узгоджується з приписами частини 5 статті 167 КАС України в редакції Закону №2136-VІІІ і частини 2 статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI Про судовий збір , які не обмежують право на одержання судового рішення певною кількістю його копій.
Більше того, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр) ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року була надіслана судом до Реєстру ще 25 вересня 2017 року і оприлюднена 27 вересня 2017 року, а відтак, з урахуванням положень частини першої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", з цієї дати була відкритою для безоплатного цілодобового доступу.
З цієї ж дати позивач мав реальну можливість ознайомитись із правовою позицією суду, висловленою у цій справі, та подати касаційну скаргу, підготовлену з урахуванням такої позиції.
До того ж, позивачем не надано доказів на підтвердження доводів заяви щодо неодержання копії вищевказаного судового рішення і щодо звернення з заявами до суду апеляційної інстанції 22 та 26 вересня 2017 року.
В додаток до наведеного колегія суддів акцентує увагу на тому, що згідно з частиною 2 статті 6 КАС України в редакції, чинній нас постановлення ухвали Верховним Судом, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у пункті 41 рішення від 3 квітня 2008 року по справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відтак, не може слугувати поважною підставою пропуску строку касаційного оскарження саме лише посилання на неодержання копії судового рішення, до того ж, особою, представник якої був присутній при його проголошенні та мав реальну можливість отримати копію такого за власною заявою в порядку частини 2 статті 167 КАС України у межах строку, встановленого процесуальним законом для подання касаційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про неповажність наведених у заяві підстав для поновлення строку касаційного оскарження.
Згідно з частиною четвертою статті 332 КАС України розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений у порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене та керуючись статтею 333, пунктами 12, 14 Розділу VІІ "Прикінцеві положення" КАС України, суд
у х в а л и в :
Відмовити Державній фінансовій інспекції в Харківській області у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області до Комунального підприємства Люботинська центральна міська лікарня Люботинської міської ради Харківської області про стягнення коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач С.С. Пасічник
Судді: І.А. Васильєва
В.П. Юрченко
Суд | Верховний Суд |
Дата ухвалення рішення | 11.01.2018 |
Оприлюднено | 16.01.2018 |
Номер документу | 71578832 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Верховний Суд
Пасічник С.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні