Рішення

від 23.11.2017 по справі 917/1330/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2017Справа №917/1330/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662"

до Публічного акціонерного товариства "КРИСТАЛБАНК"

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

1) Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна,

2) Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєва Валентина Іванівна,

3) ОСОБА_4,

4) Приватне підприємство ЛІРО

про визнання частково недійсним іпотечного договору та застосування наслідків недійсного правочину

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Вакуленко Є.В.;

від відповідача: Оленко Н.О.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: ОСОБА_7;

від третьої особи-4: ОСОБА_8;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "КРИСТАЛБАНК" (далі -відповідач) про:

- визнання недійсним п.п. 7.1, 7.1.1, 7.1.2., 7.1.3. іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.06.2013 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством "КРИСТАЛБАНК" та Приватним акціонерним товариством "Полтавське автотранспортне підприємство 1662", що посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І., за реєстровим № 838;

- застосування наслідків недійсного правочину шляхом визнання незаконним та скасування рішення, індексний номер 33914068, прийняте 17.02.2017 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. про державну реєстрацію права власності ПАТ "КРИСТАЛБАНК" на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладаючи договір про задоволення вимог іпотекодержателя, викладений у 7 розділі іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 у формі застереження, від імені позивача, ОСОБА_4 вийшов за межі повноважень, наданих йому згідно довіреності від 25.06.2013, а тому такий правочин вчинений без наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності, у зв'язку з чим, на думку позивача, підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" до Публічного акціонерного товариства "КРИСТАЛБАНК" про визнання частково недійсним іпотечного договору та застосування наслідків недійсного правочину, з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

17.08.2017 позовна заява Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" з доданими до неї матеріалами надійшла до Господарського суду міста Києва та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.09.2017 за участю представників сторін. Також, залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповдача - 1) Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторію Вікторівну, 2) Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєву Валентину Іванівну, 3) ОСОБА_4.

14.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" надійшла заява про зміну предмету позову в частині п. 2 вимоги позовної заяви, в якій позивач просить суд визнати недійсним п.п. 7.1, 7.1.1, 7.1.2., 7.1.3. іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.06.2013 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством "КРИСТАЛБАНК" та Приватним акціонерним товариством "Полтавське автотранспортне підприємство 1662", що посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І., за реєстровим № 838; визнати недійсним рішення індексний номер 33914068, прийняте 17.02.2017 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. про державну реєстрацію права власності ПАТ "КРИСТАЛБАНК" на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13 та скасувати реєстраційний запис за індексним номером 33914068, прийняте 17.02.2017 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією Вікторівною про державну реєстрацію права власності ПАТ "КРИСТАЛБАНК" на житлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13.

14.09.2017 представник відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що факт посвідчення договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.06.2013 року свідчить про встановлення нотаріусом відповідності договору вимогам закону.

Також, 14.09.2017 представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначає, що договір іпотеки підписаний 25.06.2013, а з позовною заявою позивач звернувся більше ніж через 4 роки, у зв'язку з чим просить застосувати строк позовної давності за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662".

У судовому засіданні 14.09.2017 представник позивача підтримав подану заяву про зміну предмету позову.

Суд відклав розгляд даної заяви на наступне судове зсідання.

Представник третьої особи-2 у судове засідання 14.09.2017 не з'явився. Через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного нотаріуса Полтавського нотаріального округу Медвєдєвої Валентини Іванівни надійшло клопотання, в якому остання просить розглянути дану справи без її участі.

Представники третьої особи-1 та третьої особи-3 у судове засідання 14.09.2017 не з'явились, причин неявки суду не повідомили, вимог ухвали суду від 19.08.2017 не виконали.

29.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни (третя особа-1) надійшли пояснення до позовної заяви.

05.10.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав пояснення на відзив відповідача та заперечення на заяву про застосування строку позовної давності.

05.10.2017 представником відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду подано клопотання про долучення документів та заперечення на заяву про зміну предмету позову.

Також, 05.10.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав заяву про залучення третьої особи, в якому просить залучити Приватне підприємство ЛІРО у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні 05.10.2017 розглянувши подану позивачем заяву про зміну предмету позову, враховуючи те, що суд не перейшов до розгляду справи по суті, суд визнав подану заяву про зміну предмету позову такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 заяву Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" про залучення третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі Приватне підприємство "ЛІРО", у якості третьої особи (третя особа-4), яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, зокрема розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 26.10.2017, за участю представників сторін.

23.10.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного підприємства "ЛІРО" надійшов відзив на позовну заяву, в якому третя особа-4 зазначає, що позивачем на виконання іпотечного договору здійснено ряд дій, а саме - підписано акти перевірки стану наявності та вартості майна, та застраховано предмет іпотеки за договором № 100Р/05-00126 добровільного страхування майна від 17.06.2014, що свідчить про наступне схвалення правочину. Крім того, третя особа просить застосувати позовну давність та наслідки її спливу до позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662".

25.10.2017 представник відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду подав письмові пояснення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у поясненнях.

Крім того, 25.10.2017 представник відповідача подав клопотання про припинення провадження у справі, в якому просить суд припинити провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині вимоги про визнання недійсним рішення індексний номер 33914068, прийняте 17.02.2017 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. про державну реєстрацію права власності ПАТ "КРИСТАЛБАНК" на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13 та скасування реєстраційного запису за індексним номером 33914068, прийняте 17.02.2017 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією Вікторівною про державну реєстрацію права власності ПАТ "КРИСТАЛБАНК" на житлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, як такої, що не підлягає розгляду в господарському суді.

Розглянувши у судовому засіданні 26.10.2017 подане відповідачем клопотання про припинення провадження у справі № 917/1330/17 в частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення індексний номер 33914068, прийняте 17.02.2017 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. про державну реєстрацію права власності ПАТ "КРИСТАЛБАНК" на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13 та скасування реєстраційного запису за індексним номером 33914068, прийняте 17.02.2017 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією Вікторівною про державну реєстрацію права власності ПАТ "КРИСТАЛБАНК" на житлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13 на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, як таких, що не підлягають розгляду в господарському суді, суд відмовив у його задоволенні, оскільки позивачем не оскаржуються дії приватного нотаріуса, як державного реєстратора, у зв'язку з недотриманням ним вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 23.11.2017, зокрема зобов'язано позивача надати суду належним чином засвідчену читабельну копію статуту Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" в редакції на момент укладення іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.06.2013 року.

15.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2017 надав витребувані судом документи.

17.11.2017 Приватне підприємство ЛІРО через відділ автоматизованого документообігу суду подало клопотання здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та заперечення на доводи позивача, викладені у письмових поясненнях, в яких третя особа-4 зазначає, що протоколом зборів Наглядової ради від 26.06.2013 ОСОБА_4 було надано право визначити самостійно інші умови договору іпотеки, які не визначено цим протоколом на власний розсуд з погодженням із банком.

21.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного підприємства ЛІРО надійшли заперечення проти доводів позивача, в яких третя особа-4 зазначає, що позивач станом на 26.06.2013 був обізнаний про те, що його представник буде здійснювати підписання іпотечного договору, оскільки 25.06.2013 була видана нотаріальна довіреність та 25.06.2016 відбулося засідання наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662".

21.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвої Валентини Іванівни надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких вона, зокрема зазначає, що голова наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" ОСОБА_4 діяв в межах наданих йому повноважень та іпотечний договір був посвідчений, згідно з діючим законодавством, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

22.11.2017 Приватне підприємство ЛІРО через відділ автоматизованого документообігу суду подало клопотання про винесення окремої ухвали та надсилання повідомлення прокурору або органу досудового розслідування про порушення Приватним акціонерним товариством "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" законності, а також подало клопотання про призначення судової експертизи давності документів (судової технічної експертизи документів).

Крім того, 22.11.2017 від Приватного підприємства ЛІРО надійшли додаткові письмові пояснення, в яких третя особа-4 зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" на виконання іпотечного договору здійснювало ряд юридично значимих дій, зокрема уклало договір добровільного страхування майна № 100Р/05-00126 від 17.06.2014.

23.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суд від Публічного акціонерного товариства "КРИСТАЛБАНК" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У даному судовому засіданні представник позивача надав клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у Приватного підприємства ЛІРО належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу (серія та номер: 961, від 08.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Івченко А.В.) предмету іпотеки - нежитлових приміщень та виробничих будівель, розташованих за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, буд. 13.

Представники відповідача та третьої особи-4 заперечили проти задоволення даного клопотання.

Представник третьої особи-3 не заперечив проти задоволення даного клопотання.

Розглянувши подане позивачем клопотання суд зазначає, що відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: - який доказ витребовується; - обставини, що перешкоджають його наданню; - підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; - обставини, які може підтвердити цей доказ.

Однак позивач не зазначив, які обставини може підтвердити цей доказ, а тому суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання про витребування доказів.

Також, у даному судовому засіданні представник третьої особи-4 підтримав подане клопотання про винесення окремої ухвали та клопотання про призначення судової експертизи.

Представник відповідача не заперечив проти задоволення даних клопотань.

Представники позивача та третьої особи-3 заперечили проти задоволення клопотання про винесення окремої ухвали та клопотання про призначення судової експертизи.

Розглянувши подане Приватним підприємством ЛІРО клопотання про винесення окремої ухвали та надіслання повідомлення прокурору або органу досудового розслідування про порушення представниками та службовими особами позивача законності, суд відзначає наступне.

Окрема ухвала та повідомлення господарського суду - засоби реагування господарського суду на виявлені під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб

Відповідно до ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.

Якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

У п. 5.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що на відміну від окремої ухвали повідомлення прокурору або органу досудового розслідування (частина четверта статті 90 ГПК) надсилаються господарським судом не з будь-якого факту порушення підприємством або організацією законності, а лише у тих випадках, коли господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства, організації такі порушення законності, які містять ознаки кримінального правопорушення.

Отже, розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для винесення окремої ухвали у даній справі, як і надіслання повідомлення прокурору або органу досудового розслідування про порушення представниками та службовими особами позивача законності, відповідно у задоволенні клопотання третьої особи-4 суд відмовляє.

Щодо поданого Приватним підприємством ЛІРО клопотання про призначення у справі судової експертизи давності документів (судової технічної експертизи документів), суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Однак, суд вважає що в матеріалах справи достатньо доказів, необхідних для встановлення фактичних даних у даній справі, а отже не вбачає необхідності у призначенні експертизи, а тому відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання третьої особи.

Також, у даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи-4 заперечили проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи-3 просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 у судове засідання не з'явились, у раніше поданих клопотаннях просили суд розглядати справи за відсутності Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни та Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвої Валентини Іванівни.

Приймаючи до уваги, що представники третьої особи-1 та третьої особи-2 були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників третьої особи-1 та третьої особи-2 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи-3 та третьої особи-4, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.06.2013 між Публічним акціонерним товариством Терра Банк (далі - іпотекодержатель) та Приватним акціонерним товариством "Полтавське автотранспортне підприємство 1662", в особі ОСОБА_4 (далі - іпотекодавець) укладено іпотечний договір № КЛ/2013/03-40, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Мєдвєдевою В.І., зареєстрованого в реєстрі за № 838, умовами якого передбачено, що даний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, укладеного між Приватним підприємством РЕСУРС-ОІЛ (далі - позичальник) та ПАТ Терра Банк , а також договір про внесення змін та доповнень, що можуть бути укладені до нього майбутньому (в тому числі, але не включно, стосовно збільшення розміру процентів за користування кредитом, збільшення строку повернення кредиту, збільшення розміру (суми) кредиту), далі - кредитний договір, згідно умов якого позичальник зобов'язаний: повернути іпотекодержателю кредит в розмірі - 2 900 000, 00 грн., сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі - 22, 5% річних, та у розмірі, передбаченому п. 3.10. кредитного договору, який може бути змінений у відповідності до умов кредитного договору, сплачувати процент за понадстрокове користування кредитом ( у випадку такого прострочення) в розмірі - 32, 5% річних; сплатити неустойку (пеню, штраф), інші платежі, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, предметом іпотеки за цим договором є наступне нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі (нежитлові приміщення, виробничі будівлі), загальною площею 2 883, 0 кв.м. (згідно Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 16.04.2013), що розташовані за адресою: місто Полтава, вулиця Харчовиків, будинок 13, реєстраційний номер 34618053101 та складаються з: профілакторію, площею - 1 659,9 кв.м., гаражу для легкових автомобілів, площею - 108,5 кв.м., пост-3141 (автозаправочний пункт), площею - 18, 9 кв.м., камера для вузла обліку води, площею - 3,3 кв.м., гараж для вантажних автомобілів, площею - 1 055,9 кв.м., трансформаторний пункт, площею - 36, 5 кв.м., пункт охорони (переносний) металевий, огорожі № 1,2,3,4,5, хвіртка №6, ворота №7, ємності № 8-11.

Відповідно до п. 7.1. договору, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя згідно ст.36 Закону України Про іпотеку за своїми правовими наслідками для сторін є договором про задоволення вимог іпотекодержателя і визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця, а саме шляхом:

- 7.1.1 продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження (додаткового погодження). Продаж предмету іпотеки здійснюється за ціною відповідно до оцінки предмету іпотеки, здійсненої незалежним суб'єктом оціночної діяльності, визначеним за вибором іпотекодержателя.

Договір купівлі-продажу, укладений відповідно до цього пункту договору, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Для реалізації цього права іпотекодержателя сторони з укладанням цього договору досягли згоди, що іпотекодавець доручає іпотекодержателю, а іпотекодержатель зобов'язується безпосередньо на підставі цього договору (незалежно від оформлення будь-яких інших документів на представництво) від імені та за рахунок іпотекодавця представляти інтереси іпотекодавця в державному органі, який відповідно до закону здійснює реєстрацію права власності на нерухоме майно, ЖЕК, органах нотаріату та інших органах і організаціях, з правом здійснювати від імені іпотекодавця усі дії, необхідні для підготовки та проведення продажу іпотекодержателем предмету іпотеки згідно п.7.1.1 цього договору (отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно на предмет іпотеки або іншого належного документу, який підтверджує реєстрацію прав власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, проведення інвентаризації предмету іпотеки, отримання будь яких інших необхідних документів).

Також іпотекодавець доручає іпотекодержателю, при виборі такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, надати нотаріусу правовстановлювальні документи на предмет іпотеки, у разі, якщо вони перебувають на відповідальному зберіганні у іпотекодержателя.

Зазначена умова є договором доручення та відповідно довіреністю у розумінні ст.ст.1000-1010 Цивільного кодексу України, що набувають чинності з укладенням цього договору та припиняються з припиненням дії цього договору.

При продажі предмету іпотеки згідно п.7.1.1 цього договору обов'язок сплатити усі обумовлені законодавством витрати, в тому числі податки, збори, мито, інші платежі, передбачені чинним законодавством для договорів про перехід права власності , покладається на іпотекодавця.

- 7.1.2 набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору у порядку, передбаченому ст.37 ЗУ Про іпотеку . При цьому ціною придбання іпотекодержателем у власність предмету іпотеки є ринкова вартість предмету іпотеки, яка визначається незалежним суб'єктом оціночної діяльності, визначеним за вибором іпотекодержателя. Задовлення вимог іпотекодержателя при цьому відбувається в порядку, визначеному статтею 37 ЗУ Про іпотеку . Підписанням цього договору іпотекодавець та іпотекодержатель дійшли згоди про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодавця після спливу 40-денного строку з моменту надходження письмової вимоги на адресу іпотекодавця попередження про стягнення на предмет іпотеки. В даному випадку цей договір буде виступати право встановлюваним документом та правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

При переході права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя обов'язок сплатити всі обумовлені законодавством податки, збори мито, передбачені чинним законодавством для договорів про перехід права власності, покладається на іпотекодавця.

Якщо згідно закону обов'язок щодо здійснення певних витрат покладається на іпотекодержателя або фактично були сплачені ним замість іпотекодавця, іпотекодавець зобов'язується в повному обсязі негайно компенсувати вказані витрати іпотекодержателю проте не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту здійснення вказаних витрат іпотекодержателем.

- 7.1.3. Іншим способом, що не суперечить чинному на момент реалізації предмету іпотеки законодавству України.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 у справі № 917/1922/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015, постановою Правління Національного банку України від 06.08.2014 № 463/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" до категорії проблемних" ПАТ "Терра Банк" віднесено до категорії проблемних банків. 21.08.2014 Правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 518 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" до категорії неплатоспроможних". На підставі вищевказаної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.08.2014 прийнято рішення № 72 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Терра Банк", згідно якого в ПАТ "Терра Банк" з 22.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці, з 22.08.2014 по 22.11.2014. Строк здійснення тимчасової адміністрації продовжено до 22.12.2014 згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.11.2014.

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2014 № 148 призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Терра Банк" - Ірклієнка Юрія Петровича (далі - Уповноважена особа). Наказом № 232 від 21.11.2014 повноваження Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації було продовжено.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 23.12.2014 № 831 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2014 № 159 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Терра Банк" та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію", згідно з яким строком з 24.12.2014 до 23.12.2015 розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Терра Банк" Ірклієнка Юрія Петровича.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування 13.10.2014 було затверджено план врегулювання, яким передбачено виведення неплатоспроможного банку ПАТ "Терра Банк"" з ринку у спосіб утворення перехідного банку із передачею всіх або частини активів і зобов'язань одного або декількох неплатоспроможних банків. На підставі вказаного плану врегулювання Фондом гарантування 08.12.2014 було прийнято рішення про створення перехідного банку ПАТ Перехідний банк КРИСТАЛБАНК .

Для виведення з ринку неплатоспроможного банку ПАТ "ТЕРРА БАНК" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було створено Публічне акціонерне товариство Перехідний банк КРИСТАЛБАНК , статут якого затверджено рішенням засновника - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 08.12.2014. Відповідно до п.1 Статуту Перехідний банк є правонаступником визначених відповідно до плану врегулювання, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.10.2014 активів (включаючи права за договорами забезпечення) та обов'язків за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" (найменування неплатоспроможного банку), зареєстрованого Національним банком України 18.10.1996 за номером 263. Засновником ПАТ Перехідний банк КРИСТАЛБАНК є Фонд, якому належить 100 % банку.

Рішенням акціонера ПАТ Перехідний банк КРИСТАЛБАНК від 22.12.2014 було уповноважено директора ПАТ Перехідний банк КРИСТАЛБАНК ОСОБА_13 на підписання від імені ПАТ Перехідний банк КРИСТАЛБАНК акту приймання - передавання активів та зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ "ТЕРРА БАНК". Відповідно до вказаного рішення ПАТ "Терра Банк" та ПАТ Перехідний банк КРИСТАЛБАНК було складено та підписано Акт приймання- передавання активів та зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ "Терра Банк" від 22.12.2014.

Серед інших активів, згаданим вище актом передано від ПАТ "Терра Банк" до ПАТ "Перехідний банк КРИСТАЛБАНК" актив, який виник із кредитного договору № КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, який було укладено між ПАТ "Терра Банк" та ПП "РЕСУРС ТРЕЙД-ОІЛ".

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Терра Банк (далі - неплатоспроможний банк) та Публічним акціонерним товариством "Перехідний банк КРИСТАЛБАНК" (далі - перехідний банк) укладено договір про передачу прав за договорами іпотеки та договорами застави ПАТ Терра Банк , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 1908, відповідно до якого на підставі зокрема, акту приймання-передавання активів та зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ ТЕРРА БАНК від 21.12.2014, укладеного між неплатоспроможним банком та перехідним банком (далі - акт про передачу активів та зобов'язань), сторони дійшли згоди, що за цим договором неплатоспроможний банк передає, а перехідний банк приймає всі права за договорами іпотеки та застав, що нотаріально посвідчені, перелік яких наведено у плані врегулювання та у реєстрі договорів іпотеки та застави (додаток № 1 до цього договору) (далі - права за договорами іпотеки та застави).

Відповідно до п. 1.2. договору, передача прав за договорами іпотеки та застави за цим договором здійснюється одночасно з передачею прав вимоги на активи неплатоспроможного банку за актом про передачу активів та зобов'язань.

Права передаються неплатоспроможним банком в обсязі та на умовах, що існували на дату останньої редакції Плану врегулювання та складання Реєстру договорів іпотеки та застави (додаток № 1 до договору) (п. 1.3. договору).

Вартість майна, права за договорами іпотеки та застави що передається за цим договором, складає суму вартостей майна (предметів іпотеки за договорами іпотеки та за договорами застави), відповідно до Реєстру договорів іпотеки та застави (додаток № 1 до договору). (додаток № 1 до договору) (п. 1.4. договору).

За умовами п. 1.11. спірного договору передача прав за договорами іпотеки та застави від неплатоспроможного банку до перехідного банку здійснюється за актом приймання - передавання прав, який є невід'ємною частиною цього договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та нотаріального посвідчення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 9.1. договору).

Згідно ст. 512 та ст. 513 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Тож, на підставі договору від 22.12.2014 про передачу прав за договорами іпотеки та договорами застави ПАТ Терра Банк , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 1908, до відповідача Публічного акціонерного товариства Перехідний банк КРИСТАЛБАНК право вимоги до позивача, за кредитним договором та за договорами іпотеки та застави.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 у справі № 917/1922/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" до Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" та Публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "КРИСТАЛБАНК" про визнання недійсним договору про передачу прав за договорами іпотеки та договорами застави ПАТ "Терра Банк" від 22.12.2014. Здійснено заміну відповідача - 2 - Публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "Кристалбанк" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк".

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Приватне акціонерне товариство "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" зазначає, що оспорюваний договір іпотеки, був підписаний головою Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від 25.06.2013, однак, як зазначає позивач, ОСОБА_4 не було надано повноважень на укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, викладений у розділі 7 іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 у формі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто договір про задоволення вимог іпотекодержателя, викладений у розділі 7 іпотечного договору вчинений представником позивача з перевищенням повноважень, у зв'язку з чим просить суд визнати недійсними п.п. 7.1, 7.1.1, 7.1.2., 7.1.3. іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.06.2013 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством "КРИСТАЛБАНК" та Приватним акціонерним товариством "Полтавське автотранспортне підприємство 1662", посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І., за реєстровим № 838.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як встановлено судом вище, в забезпечення вимоги іпотекодержателя (ПАТ Терра Банк ), що випливають з кредитного договору №КЛ2013/03-40 від 26.06.2013, укладеного між Приватним підприємством РЕСУРС-ОІЛ (далі - позичальник) та ПАТ Терра Банк , 26.06.2013 між Публічним акціонерним товариством Терра Банк (далі - іпотекодержатель) та Приватним акціонерним товариством "Полтавське автотранспортне підприємство 1662", в особі ОСОБА_4 (далі - іпотекодавець) укладено іпотечний договір № КЛ/2013/03-40, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Мєдвєдевою В.І., зареєстрованого в реєстрі за № 838, умовами якого передбачено, що за даним договором в іпотеку передається наступне нерухоме майно, а саме: не житлові будівлі (не житлові приміщення, виробничі будівлі), загальною площею 2 883, 0 кв.м. (згідно Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 16.04.2013), що розташовані за адресою: місто Полтава, вулиця Харчовиків, будинок 13, реєстраційний номер 34618053101 та складаються з: профілакторію, площею - 1 659,9 кв.м., гаражу для легкових автомобілів, площею - 108,5 кв.м., пост-3141 (автозаправочний пункт), площею - 18, 9 кв.м., камера для вузла обліку води, площею - 3,3 кв.м., гараж для вантажних автомобілів, площею - 1 055,9 кв.м., трансформаторний пункт, площею - 36, 5 кв.м., пункт охорони (переносний) металевий, огорожі № 1,2,3,4,5, хвіртка №6, ворота №7, ємності № 8-11.

Відповідно до п. 7.1. договору, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя згідно ст.36 Закону України Про іпотеку за своїми правовими наслідками для сторін є договором про задоволення вимог іпотекодержателя і визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця, а саме шляхом:

- 7.1.1 продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження (додаткового погодження). Продаж предмету іпотеки здійснюється за ціною відповідно до оцінки предмету іпотеки, здійсненої незалежним суб'єктом оціночної діяльності, визначеним за вибором іпотекодержателя.

Договір купівлі-продажу, укладений відповідно до цього пункту договору, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Для реалізації цього права іпотекодержателя сторони з укладанням цього договору досягли згоди, що іпотекодавець доручає іпотекодержателю, а іпотекодержатель зобов'язується безпосередньо на підставі цього договору (незалежно від оформлення будь-яких інших документів на представництво) від імені та за рахунок іпотекодавця представляти інтереси іпотекодавця в державному органі, який відповідно до закону здійснює реєстрацію права власності на нерухоме майно, ЖЕК, органах нотаріату та інших органах і організаціях, з правом здійснювати від імені іпотекодавця усі дії, необхідні для підготовки та проведення продажу іпотекодержателем предмету іпотеки згідно п.7.1.1 цього договору (отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно на предмет іпотеки або іншого належного документу, який підтверджує реєстрацію прав власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, проведення інвентаризації предмету іпотеки, отримання будь яких інших необхідних документів).

Також іпотекодавець доручає іпотекодержателю, при виборі такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, надати нотаріусу правовстановлювальні документи на предмет іпотеки, у разі, якщо вони перебувають на відповідальному зберіганні у іпотекодержателя.

Зазначена умова є договором доручення та відповідно довіреністю у розумінні ст.ст.1000-1010 Цивільного кодексу України, що набувають чинності з укладенням цього договору та припиняються з припиненням дії цього договору.

При продажі предмету іпотеки згідно п.7.1.1 цього договору обов'язок сплатити усі обумовлені законодавством витрати, в тому числі податки, збори, мито, інші платежі, передбачені чинним законодавством для договорів про перехід права власності , покладається на іпотекодавця.

- 7.1.2 набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору у порядку, передбаченому ст.37 ЗУ Про іпотеку . При цьому ціною придбання іпотекодержателем у власність предмету іпотеки є ринкова вартість предмету іпотеки, яка визначається незалежним суб'єктом оціночної діяльності, визначеним за вибором іпотекодержателя. Задовлення вимог іпотекодержателя при цьому відбувається в порядку, визначеному статтею 37 ЗУ Про іпотеку . Підписанням цього договору іпотекодавець та іпотекодержатель дійшли згоди про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодавця після спливу 40-денного строку з моменту надходження письмової вимоги на адресу іпотекодавця попередження про стягнення на предмет іпотеки. В даному випадку цей договір буде виступати право встановлюваним документом та правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

При переході права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя обов'язок сплатити всі обумовлені законодавством податки, збори мито, передбачені чинним законодавством для договорів про перехід права власності, покладається на іпотекодавця.

Якщо згідно закону обов'язок щодо здійснення певних витрат покладається на іпотекодержателя або фактично були сплачені ним замість іпотекодавця, іпотекодавець зобов'язується в повному обсязі негайно компенсувати вказані витрати іпотекодержателю проте не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту здійснення вказаних витрат іпотекодержателем.

- 7.1.3. Іншим способом, що не суперечить чинному на момент реалізації предмету іпотеки законодавству України.

В подальшому, 22.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Терра Банк (далі - неплатоспроможний банк) та Публічним акціонерним товариством Перехідний банк КРИСТАЛБАНК (далі - перехідний банк) укладено договір про передачу прав за договорами іпотеки та договорами застави ПАТ Терра Банк , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 1908, відповідно до якого на підставі зокрема, акту приймання-передавання активів та зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ ТЕРРА БАНК від 21.12.2014, укладеного між неплатоспроможним банком та перехідним банком (далі - акт про передачу активів та зобов'язань), сторони дійшли згоди, що за цим договором неплатоспроможний банк передає, а перехідний банк приймає всі права за договорами іпотеки та застав, що нотаріально посвідчені, перелік яких наведено у плані врегулювання та у реєстрі договорів іпотеки та застави (додаток № 1 до цього договору) (далі - права за договорами іпотеки та застави).

Тож, на підставі договору від 22.12.2014 про передачу прав за договорами іпотеки та договорами застави ПАТ Терра Банк , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 1908, до відповідача Публічного акціонерного товариства Перехідний банк КРИСТАЛБАНК право вимоги до позивача, за кредитним договором та за договорами іпотеки та застави.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 у справі № 917/1922/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" до Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" та Публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "КРИСТАЛБАНК" про визнання недійсним договору про передачу прав за договорами іпотеки та договорами застави ПАТ "Терра Банк" від 22.12.2014. Здійснено заміну відповідача - 2 - Публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "Кристалбанк" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк".

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 3 Закону України Про іпотеку , іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя

виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Пунктом 1 ст. 7 Закону України Про іпотеку встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про іпотеку , майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Згідно ст. 18 Закону України Про іпотеку , іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 36 Закону України Про іпотеку передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку , іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як стверджує позивач, укладаючи договір про задоволення вимог іпотекодержателя, викладеного у розділі 7 іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 у формі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя директор позивача ОСОБА_4 вийшов за межі повноважень наданих йому згідно довіреності від 25.06.2013, оскільки згідно зазначеної довіреності, ОСОБА_4 мав повноваження лише на підписання договору іпотеки, однак не був уповноважений визначити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як шляхом укладення окремого договору, так і підписання іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Так, відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ч. 1 ст. 239 Цивільного кодексу України).

Так, з іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Мєдвєдевою В.І., зареєстрованого в реєстрі за № 838, вбачається, що останній підписаний директором Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності, вчиненої від імені Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" головою правління ОСОБА_15, посвідченої приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дяченко В.А. 25.06.2013 та зареєстрованої в реєстрі за № 2916.

На момент укладення спірного договору Приватне акціонерне товариство "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" здійснювало свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого зборами акціонерів ВАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" протокол № 1 від 25.03.2011.

Відповідно до п. 9.1. Статуту, управління товариством здійснюють:

- Вищий орган товариства - Загальні збори;

- Наглядова рада;

- Виконавчий орган - Правління.

Кожен орган управління уповноважений приймати рішення на своєму відповідному рівні з питань, віднесених цим статутом до його компетенції та в порядку, передбаченому статутом або прийнятими відповідно до нього внутрішніми (локальними) нормативними документами (актами) товариства, з дотриманням чинного законодавства (п. 9.2. Статуту).

За умови п. 9.22 Статуту, Наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариств, і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу - Правління.

Відповідно до п. 9.29 Статуту, Правління здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції Правління належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів наглядової ради.

До складу Правління входять - Голова та члени Правління.

Згідно п. 9.32 Статуту, Голова Правління має право без довіреності діяти від імені товариства, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Крім того Голова Правління Товариства здійснює юридичні, фінансові та інші операції, зокрема укладає угоди, в тому числі трудові (п. 9.34 Статуту).

Таким чином, з наведених вище положень статуту товариства вбачається право Голови Правління без довіреності діяти від імені товариства, в тому числі вчиняти правочини від імені товариства.

З наявного у матеріалах справи протоколу № 1 від 25.06.2013 Засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" вбачається, що по другому питанню порядку денного, щодо надання повноважень на підписання від імені Товариства з Банками усіх необхідних документів, вирішили надати Голові Наглядової Ради Товариства ОСОБА_4 повноваження підписати та укласти від імені Товариства з Банком іпотечний договір на умовах визначених у питанні першому порядку денного цього протоколу (в забезпечення виконання зобов'язань ПП Ресурс Трейд-Оіл за кредитним договором перед банком надати в іпотеку банку нерухоме майно, що належить товариству на праві власності, а саме - нежитлові будівлі (нежитлове приміщення, виробничі будівлі), які знаходяться за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Харчовиків, буд. 13, заставною вартістю 4 148 000, 00 грн.), а також підписати усі інші будь-які документи, що необхідні для укладання іпотечного договору. При цьому, щодо інших умов вищезазначеного договору, які не визначені за текстом цього протоколу, Голові Наглядової ради Товариства пану ОСОБА_4 надано повноваження визначити самостійно на власний розсуд за погодженням з банком.

Тож, відповідно до довіреності від 25.06.2013 вчиненої від імені Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" головою правління ОСОБА_15, посвідченої приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дяченко В.А. та зареєстрованої в реєстрі за № 2916, Голову Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" ОСОБА_4 уповноважено, зокрема, підписувати документи в межах наданих повноважень, в тому числі підписати договір іпотеки на передбачених вище умовах; виконувати всі інші дії в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством України для такого роду уповноважень.

Таким чином, суд відзначає, що протоколом № 1 від 25.06.2013 Засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" було надано Голові Наглядової Ради Товариства ОСОБА_4 повноваження підписати та укласти від імені Товариства з Банком іпотечний договір, а також підписати усі інші будь-які документи, що необхідні для укладання іпотечного договору . При цьому, Голові Наглядової ради Товариства ОСОБА_4 надано право інші умови іпотечного договору, які не визначені за текстом протоколу № 1 від 25.06.2013, визначити самостійно на власний розсуд за погодженням з банком.

Отже, суд приходить до висновку, що Голова Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" ОСОБА_4 укладаючи договір про задоволення вимог іпотекодержателя, викладеного у розділі 7 іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 у формі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, діяв в межах повноважень, наданих Статутом Товариства та протоколом № 1 від 25.06.2013 Засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662".

Так, згідно ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як зазначено в п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

В матеріалах справи наявні належні докази схвалення позивачем правочину, а саме Приватним акціонерним товариством "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" на виконання умов іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, зокрема п. 5.15 здійснило ряд дій, а саме: підписало акт перевірки стану наявності та вартості майна від 04.03.2014 та від 20.02.2015, а також укладено договір/поліс добровільного страхування майна юридичних осіб № 43020003-2114 від 26.06.2013, договір № 100Р/05-00126 добровільного страхування майна від 17.06.2014, сплачено страхові платежі до договором страхування № 100Р/05-00126 від 17.06.2014.

Щодо твердження позивача, стосовного того, що ОСОБА_4, під час укладення іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя досяг зловмисної домовленості із представниками ПАТ Терра Банк , спрямовану на встановлення додаткових прав іпотекодержателя на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 232 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Згідно п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Кваліфікація правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює доведення та встановлення судом таких умов:

- від імені однієї із сторін правочину виступав представник;

- зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника;

- наявність умислу в діях представника щодо зловмисної домовленості;

- настання несприятливих наслідків для особи, яку представляють;

- наявність причинного зв'язку між зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють (п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Проте, суд відзначає, що позивачем не надано суду належних доказів, які підтверджують, що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя викладене у розділі 7 іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013 року вчинено представником позивача - Головою Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" ОСОБА_4 внаслідок зловмисної домовленості з представниками ПАТ Терра Банк .

В абзаці 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що оспорюваний ним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, викладений у розділі 7 іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 у формі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений Головою Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" з перевищенням повноважень, без необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662"

до Публічного акціонерного товариства "КРИСТАЛБАНК" про визнання недійсним п.п. 7.1, 7.1.1, 7.1.2., 7.1.3. іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013 року із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя не підлягають задоволенню.

Крім того, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" в частині визнання недійсним рішення індексний номер 33914068, прийнятого 17.02.2017 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. про державну реєстрацію права власності ПАТ "КРИСТАЛБАНК" на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13 та скасування реєстраційного запису за індексним номером 33914068, прийняте 17.02.2017 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією Вікторівною про державну реєстрацію права власності ПАТ "КРИСТАЛБАНК" на житлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13 також не підлягають задоволенню, як похідні вимоги від позовної вимоги про визнання недійсними пунктів договору, у задоволенні якої судом відмовлено.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 28.11.2017

Суддя Щербаков С.О.