Рішення

від 20.11.2017 по справі 914/1821/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2017р. Справа № 914/1821/17

За позовом: Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Тучапської сільської ради Городоцького району Львівської області, с. Тучапи, до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Агротучапи , м. Львів, про: стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Суддя Березяк Н.Є. Секретар судового засідання Кравець О.І. Представники: прокурор:ОСОБА_1, позивач:не з'явився, відповідач:ОСОБА_2 - представник (довіреність від 13.10.2017).

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Тучапської сільської ради Городоцького району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Агротучапи про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.09.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.09.2017.

Розгляд справи відкладався зпідстав і мотивів, викладених в попередніх ухвалах суду.

В судове засідання 20.11.2017 року прокурор з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав усні пояснення по суті справи. В обгрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що відповідач у період з 05.08.2015 по 22.06.2016 користувався земельною ділянкою площею 11 га на території Тучапської сільської ради Городоцького району Львівської області без правовстановлюючих документів та без здійснення будь-якої оплати за користування такою, внаслідок чого позивачу було завдано збитки в розмірі 7176,66 грн., які просить стягнути з відповідача.

В судове засідання 20.11.2017 року представник позивача не з'явився, поданими 23.10.2017 письмовими пояснення підтвердив, що позовну заяву повністю підтримує. В обгрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що неодноразово скеровував на адресу відповідача листи про необхідність оформлення належних документів на право користування земельною ділянкою. Також, повідомив, про можливість проведення судових засідань без участі представника позивача.

В судовому засіданні 20.11.2017 року представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, наведених у письмовому запереченні. Свої доводи обґрунтовує тим, що після винесення припису Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області, відповідач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації по встановленню та відведенню меж земельної ділянки в натурі та надання її в оренду. Отримавши даний дозвіл на розроблення такої технічної документації, отримав таку із встановленими межовими знаками на місцевості та в подальшому отримав наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення . Відтак, стверджує, що ним вживалися всі залежні від нього заходи, спрямовані на укладення договору оренди землі, на якій розташовані належні йому на праві власності господарські будівлі. Також зазначає про відсутність своєї вини у тривалому оформленні права користування земельною ділянкою, оскільки прийняття рішень про затвердження технічної документації, нормативно-грошової оцінки та про передачу земельної ділянки залежить не від нього, тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 20.11.2017 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області проведено перевірку ТзОВ Агротучапи якою встановлено, що товариство використовує земельну ділянку площею 11 га на території Тучапської сільської ради Городоцького району Львівської області без належно оформлених документів. Результати перевірки відображені в Акті № 50 від 05 серпня 2015 року в результаті чого винесено припис №27 щодо виявлених порушень ТзОВ Агротучапи щодо користування земельною ділянкою площею 11 га в супереч вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України та зобов'язано відповідача взяти дозвіл на виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та оформити належним чином користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що право оренди земельної ділянки (кадастровий номер - 4620989100:06:000:0003) зареєстроване 17.08.2017, на підставі договору оренди землі від 14.06.2017, укладеного на підставі наказу №5836/16-16 від 23.06.2016 виданого ГУ Держгеокадастру у Львівській області.

З огляду на ті обставини, що 06.03.2008 та 27.11.2008 за відповідачем зареєстроване право власності на нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці площею 11 га., а право оренди земельної ділянки зареєстроване відповідачем лише 17.08.2017 року, Городоцька місцева прокуратура звернулась 13 червня 2017 року листом №05/14-453 до Городоцької районної державної адміністрації щодо встановлення та визначення збитків власнику земельної ділянки завданих ТзОВ Агротучапи у зв'язку з використанням земельної ділянки (кадастровий номер - 4620989100:06:000:0003) у період з 05.08.15-22.06.2016 без правовстановлюючих документів.

02 серпня 2017 року Городоцькою районною державною адміністрацією розпорядженням №394 Про створення комісії із визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам створено комісію із визначення та відшкодування збитків власникам та землекористувачам.

03 серпня 2017 року Актом комісії про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлено, що земельна ділянка, площею 11 га, яка розташована на території Тучапської сільської ради використовується ТзОВ Агротучапи без правовстановлюючих документів на землекористування. Нормативна грошова оцінка у період з 05.08.2015 по 22.06.2016 не проведена, а тому за основу для розрахункубула взята середня оцінка ріллі та перелогів у Львівській області, яка у 2015 році становить 22 185,10 грн., у 2016 році - 26 622,12 грн. Як зазначає пркурор, розмір збитків, заподіяних відповідачем територіальній громаді з 05.08.2015 по 31.12.2015 становить - 2 988,60 грн., а з 01.01.2016 по 22.06.2016 - 4 188,06 грн., які просить стягнути з ТзОВ "Агротучапи".

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають до задоволення .

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

На органи прокуратури відповідно до статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України Про прокуратуру та частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою статтею 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною першою та другою статті 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування (ч.2, 3 ст.16 Закону України Про оренду землі ).

Як встановлено з матеріалів справи, 06.03.2008 відповідачем зареєстроване право власності на нежитлові приміщення: склад, будинок критого току, пилораму, телятник, склад, будинок критого току, 27.11.2008 на свинарник, телятник, а 17.03.2009 - на водонапірну башту та корівник.

Відповідно до абзацу 3 статті 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди) (ст. 415 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, та застосування інших, передбачених законом, способів захисту, зокрема визначених у ст. 16 ЦК України.

Відповідно до статті 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право, зокрема, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (ст.156 Земельного кодексу України).

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.157 цього ж кодексу).

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 р.). У п. 3 Порядку зазначено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому, неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Як стверджує прокурор, відповідач користувався земельною ділянкою без належного оформлення правовстановлюючих документів, з вини якого за період з 05.08.2015 року по 22.06.2016 року терииоріальній громаді було завдано збитки в розмірі 7 176,66 грн., які просить стягнути з ТзОВ "Агротучапи".

Доводи позивача необгрунтовані належними і допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно визначення ч. 2 ст. 22 ЦК України до збитків відносяться, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Вищенаведені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із положеннями Господарського кодексу України, ст. 224, якого передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завданні цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до п. 3.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 284. Вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

У даному випадку, як встановлено з матеріалів справи, відповідач набув право власності на нежитлові будівлі, які знаходяться на спірній земельній ділянці у 2008 та 2009 роках, і з цього часу набув право на отримання відповідної ділянки в користування.

Тучапська сільська рада, як уповноважений законом суб'єкт розпорядження (орендодавець) спірної земельної ділянки, у своїх письмових пояснення вказує, що неодноразово зверталась з листами до відповідача про необхідність оформлення належних документів на право користування земельною ділянкою, однак ні листів ні інших письмових доказів, які б свідчили про такі звернення до матеріалів справи не долучено .

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення відшкодування шкоди встановлені Розділом 1 ОСОБА_2 82 ЦК України.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому діяння заподіювача шкоди має містити всі ознаки, передбачені ст. 1166 ЦК України, а саме: 1) воно повинно заподіювати шкоду, 2) бути протиправним,3) причинно пов'язаним зі шкодою, 4) винним.

Тому для застосування позадоговірної відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі № 42/266-6/492).

Як стверджує в позовній заяві прокурор, завдані збитки - це неодержані доходи до бюджету Тучапської сільської ради у звязку з тимчасовим невикористанням земельної ділянки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Оскільки предметом спору є стягнення неодержаного доходу (упущеної вигоди) внаслідок протиправної поведінки відповідача, то позивачу необхідно було відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, довести склад цивільного правопорушення та розмір неодержаних доходів.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірному періоді після складеного Акту №50 від 05.08.2015 Державної інспекції сільського господарства у Львівській області про використання земельної ділянки площею 11 га на території Тучапської сільської ради Городоцького району Львівської області без належно оформлених документів та винесення припису №27 про виявлення порушень ТзОВ Агротучапи щодо користування земельною ділянкою, відповідачем було здійснено увесь комплекс дій, передбачених законом, для укладення договору оренди земельної ділянки.

Зокрема: 21 грудня 2015 року відповідач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації по встановленню та відведенню меж земельної ділянки в натурі та надання її в оренду (долучено до матеріалів справи).

20 січня 2016 року наказом №398/16-16 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надало ТзОВ Агротучапи дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки площею 11 га, розташованої на території Тучапської сільської ради.

16 березня 2016 року ТзОв "Агротучапи" звернулося до ТзОВ Юридично-землевпорядна фірма із заявою про виготовлення технічної документації та 05.05.2016 таку документацію було виготовлено та передано відповідачу (докази звернення долучено до матеріалів справи).

06 травня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Львівській області погоджено кадастровий план вказаної земельної ділянки та внесено її до Державного земельного кадастру.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 23.06.2016 №5836/16-16 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення затверджено технічну документацію із землеустрою, надано ТзОВ Агротучапи в оренду земельну ділянку площею 11 га строком на 7 років (кадастровий номер - 4620989100:06:000:0003) із земель сільського господарського призначення, розташованих на території Тучапської сільської ради та визначено розмір орендної плати 8% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки..

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до землевпорядних організацій стосовно проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, однак це питання затягувалось в звязку з прийняттям та затвердженням нової методики оцінки землі, яка була прийнята 16.11.2016 року та затверджена Постановою КМ України № 831 і набрала чинності 28.02.2017 року.

14.03.2017 року між відповідачем та ТзОВ "Західземлепроект" було укладено договір на виготовлення технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка була виготовлена і направлена на державну експертизу . 28.03.2017 року Держгеокадастром було дано висновок за № 173 про відповідність зазначеної документації вимогам чинного законодавства.

12.04.2017 року ТзОВ "Агротучапи" звернулося до Городоцької районної ради про затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яку було затверджено рішенням №284 від 18.05.2017 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що відводяться ТзОВ Агротучапи для іншого сільськогосподарського призначення на території Тучапівської сільської ради Городоцького району Львівської області .

14.06.2017 року Головним управлінням геокадастру у Львівській області з ТзОВ "Агротучапи" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 11 га .

Відповідно до абз. 2, 3 п. 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин у розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Таким чином, суд проаналізувавши письмові докази наявні у матеріалах справи, вважає, що відповідач після набуття права власності на нежитлові будівлі розташовані на спірній земельній ділянці, взявши до виконання складений Акту №50 від 05.08.2015 та припис №27 про виявлення порушень ТзОВ Агротучапи щодо користування земельною ділянкою, у період з моменту складення Акту та винесення припису (05.08.2016) до отримання наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області, яким затверджено технічну документацію із землеустрою та надання ТзОВ Агротучапи в оренду земельної ділянки (23.06.2016) вживало всіх можливих дій з метою оформлення права оренди земельної ділянки.

Відтак, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами, тому не підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що прокурором та позивачем не доведено, а відповідачем спростовано доводи позовної заяви, не надано суду інших доказів, які би свідчили про підставність позову та не встановлено інших обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись ст.ст.3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 ,4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,82, 83,84,85 , ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.11.2017 року.

Суддя Березяк Н.Є.