Рішення

від 21.11.2017 по справі 924/961/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2017 р.Справа № 924/961/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ледовіт", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-меблі", с. Стуфчинці, Хмельницького району, Хмельницької області

про стягнення 193119,54 грн.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1- довіреність №5 від 27.10.2017р.

від відповідача ОСОБА_2- адвокат (посвідчення №517 від 15.06.2017р.)

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 195124,72 грн. збитків. В обґрунтування позову посилається на те, що 16.03.2017р. ТОВ „Ледовіт» (Вантажоодержувач) було придбано обладнання (теплообмінники) у постачальника LLOYD CJILS EUROPE s.r.o. країна Чехія по інвойсу №8090014388 від 16.03.2017 відповідно до контракту №1509 від 10.09.2015 року. Для перевезення придбаного товару з Чехії до України між ТОВ „Ледовіт» та ПП „СІ-ТРАНС» (Експедитор - третя особа) було укладено договір-заявку від 14.03.2017 на перевезення вантажу за маршрутом м. Прага (Чеська республіка) - м. Нове-Место-над-Вагом (Словаччина) - м. Київ. На виконання перевезення, Експедитором було замовлено послуги перевезення у ТОВ „Кармен-Меблі» . 14.03.2017р. між ПП „СІ-ТРАНС» та ТОВ „Кармен-Меблі» (Перевізник) укладено заявку-договір №52 на перевезення вантажу автомобільним транспортом. Відповідно до умов Договору, Відповідач зобов'язався доставити вантаж за маршрутом Hostivice (Чехія) + Nove Mesto nad Vagom (Словакія) - м. Київ (Україна), Згідно умов Договору, вантажоодержувачем є ТОВ „Ледовіт» , адреса вивантаження - м. Київ, вул. Фрунзе, 62-В. 25 березня 2017 року відповідач доставив вантаж за визначеною адресою, однак під час вивантаження товару на складі позивача, представник відповідача, водій ОСОБА_3, при відсутності представників позивача за власною ініціативою вирішив перемістити вантаж по причепу автомобіля. Проте, під час переміщення водію не вдалося втримати вантаж, що призвело до падіння палетів з причепу автомобіля. Внаслідок падіння, було пошкодження обладнання (теплообмінники) в кількості 9 штук моделі 8РК90 (артикул ВР815К851) - 4 шт. та 8РК60 (артикул ВР215К849) - 5 шт. В результаті події, компанія ТОВ Ледовіт зазнала збитків в розмірі 5005,00 Євро, а також в розмірі пропорційної частини сплачених податків при проходженні митниці (ПДВ)- 1001,00 Євро. На місці події був складений Акт претензія, який був підписаний представниками позивача та представником відповідача (водієм). Звертає увагу суду, що пошкодження вантажу з вини відповідача сталося до моменту його видачі вантажоодержувачу, а тому просить стягнути з останнього 195124,72 грн. збитків.

Крім того, в уточненнях до позовної заяви позивач вказує, що вина працівника відповідача (водія) та причинно-наслідковий зв'язок між його протиправними діями та збитками, понесеними позивачем, підтверджується актом-претензією від 25.03.2017 р., підписаною безпосередньо самим водієм - працівником перевізника. На момент здійснення перевезення вантажу та на час заподіяння шкоди майну позивача водій ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем, тобто, виконував трудові обов'язки. Відомості про водія були зазначені відповідачем у заявці-договорі №52 від 14.03.2017 р., укладеному між відповідачем та експедитором - ПП „Сі-Транс» . Крім того, вказує, що при ввезені вантажу на територію України позивачем було сплачено обов'язкові митні платежі у розмірі 20% від загальної вартості товару. Вартість ввезеного та розмитненого товару, який був пошкоджений працівником відповідача (водієм), в перерахунку на національну валюту згідно з курсом Національного банку України на дату розмитнення становила - 146068 грн. 04 коп. Відповідно, розмір обов'язкових митних платежів, сплачений позивачем за пошкоджений вантаж, становив - 29 213 грн. 61 коп. За таких обставини, сума завданих збитків, що підлягають відшкодуванню, становить 193119, 54 грн., з яких 156093,93грн. вартість пошкодженого товару, 29213,61грн. сума митного платежу, сплаченого позивачем за пошкоджений товар та 193119,54грн. - витрати на проведення експертизи.

Враховуючи ст. 22 ГПК України, судом прийнято вищевказане зменшення позовних вимог позивача, у зв'язку із чим предметом спору у даній справі є стягнення саме 193119,54 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги (з урахуванням їх зменшення) у повному обсязі, при цьому вказуючи на їх правомірності та обґрунтованості наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує щодо задоволення позовних вимог, при цьому у відзиві на позов вказує, що ТОВ „Кармен - Меблі» здійснив перевезення вантажу автомобільним транспортом у відповідності до заявки - договору №52 від 14.03.2017р. укладеним з експедитором ФОП „Сі-Транс» . Отже, у відповідача виникли договірні відносини не з Позивачем, а з третьою особою (експедитором), а укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування. В свою чергу зобов'язання за даною заявкою - договором перевізник виконав в повному обсязі здійснивши перевезення вантажу та його доставку до місця призначення за вказаною в заявці - договорі адресою: м. Київ, вул.. Фрунзе,62-В. Вказує, що ані законом, ані заявкою-договором від 14.03.2017р. не встановлено відповідальність перевізника за втрату або пошкодження вантажу, обов'язок по організації перевезення якого взяв на себе експедитор. За таких обставин, збитки, завдані клієнту внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов'язку щодо перевезення вантажу залученими експедитором особами (безпосередніми виконавцями), підлягають стягненню виключно з експедитора. А тому, на підставі викладеного просить в позові відмовити.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступне.

14.03.2017р. між ТОВ "Ледовіт" (далі - замовник) та ПП "СИ-ТРАНС" (далі - експедитор) було підписано заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом по маршруту м. Прага (Чехія) - м. Нове - Место - над- Вагом (Словакія) - м. Київ (Україна). Автомобіль - єврофура тент бокова та задня загрузка. Дата та час завантаження вказано 17 та 20.03.2017р. Адреса розвантаження: м. Київ, вул. Фрунзе, 62-В, 04080.

Крім того, заявка - договір містить особливі умови: 1. Закріплення вантажу ременями. 2.Проставити на митниці безкоштовні відтиски печаток. 3. Витрати на митне оформлення вантажу за рахунок замовника. 4. Збереження копій експортних декларацій відправника. 4. Не залишати місце завантаження без погодження з замовником.

Автомобіль, що надається для перевезення DAF ВХ7456ВХ/ВХ3917ХР. Водій - ОСОБА_3.

Заявка підписана та скріплена печатками сторін.

14.03.2017р. між ПП "СИ-ТРАНС" (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен - Мебель" (далі - перевізник) підписано заявку - договір №52 на перевезення вантажу автомобільним транспортом по маршруту : Hostivice (Чехія) + Nove Mesto nad Vagom (Словакія) - м. Київ (Україна). Дата та час завантаження вказано 17-20.03.2017р. Вид вантажу - обладнання, теплообмінники. Адреса розвантаження: м. Київ, вул. Фрунзе, 62-В, 04080.

Заявка містить особливі умови: 1. Проставити на кордоні обов'язкові відтиски печаток. 2. Ремені обов'язково. 3. Доставка до м. Києва копій експортних декларацій. 5. Не залишати місце завантаження без згоди замовника.

Заявка - договір підписана та скріплена печатками сторін.

Згідно митних декларацій №UA100030/2017/315090 від 13.04.2017р. та №UA100030/2017/315053 від 24.03.2017р. та аркушу коригування митної декларації №UA100030/2017/315090 здійснено міжнародне перевезення вантажу - конденсаторів (теплообмінників). При цьому одержувачем вказаного вантажу зазначено ТОВ "Ледовіт".

25.03.2017р. ТОВ "Ледовіт" складено акт претензію, у відповідності до якої вказано, що під час розвантаження теплообмінників представник перевізника (водій) ОСОБА_3 проявивши ініціативу допомогти, без присутності представників компанії "Ледовіт" намагався перемістити два палети з теплообмінниками по причепу автомобіля. Під час переміщення водій не втримав обладнання, що призвело до падіння палетів з причепу автомобіля. В результаті вищевказаного випадку було пошкоджено теплообмінники в кількості 9 шт. моделей SPR90 (артикул ВР815К851) - 4 шт. та SPR60 (артикул ВР215К849) - 5 шт.

Крім того, вказано, що при огляді обладнання було виявлено: втрату товарного вигляду через пошкодження, механічні пошкодження ребер теплообмінників, пошкодження внутрішніх труб, порушення герметичності теплообмінників. Вказано, що в результаті даного випадку, компанія "Ледовіт" зазнала збитків в розмірі 5005,00 Євро, а також з сплати податків при проходженні митниці в розмірі 1001,00 євро.

Акт претензію підписано директором та комірником позивача, а також представником перевізника (водієм) ОСОБА_3

На підтвердження суми завданих збитків внаслідок пошкодження теплообмінників позивач подав в матеріали справи експертний висновок №СІ-140 від 07.09.2017р., у відповідності до якого вказано, що пред'явлені 9 теплообмінників без упаковки, у тому числі: 4 теплообмінника, на яких згідно маркування значиться: виробник "LLOYD COILS EUROPE s.r.o.", модель SPR 90, артикул ВР815К851, дата виробництва - 03.2017р., та 5 теплообмінників, на яких згідно маркування значиться виробник "LLOYD COILS EUROPE s.r.o.", модель SPR 60, артикул ВР215К849, дата виробництва - 03.2017р. мають механічні пошкодження. Згідно акту випробувань б/н від 28.03.2017р. ТОВ "ЛЕДОВІТ", теплообмінники моделей SPR (артикул ВР815К851) - 4 шт. і SPR 60 (артикул ВР215К849) - 5 шт., не можуть в подальшому використовуватися і виконувати свої прямі функції в роботі, так як основне завдання, це робота під високим тиском.

Згідно акту приймання-передачі виконаних послуг від 26.09.2017р. вартість послуг становить 7812,00грн., у тому числі ПДВ (20%) 1302,00грн.

Крім того, на підтвердження суми збитків (враховуючи митні платежі) позивач подав в матеріали справи рахунок фактуру №8090014388 від 16.03.2017р. на суму 22482,00Євро, платіжне доручення №148 від 22.03.2017р., згідно якого позивачем оплачено 209000,00грн. митних платежів.

Матеріали справи також містять посвідчення водія №075680 від 26.08.1998 року видане на ім'я ОСОБА_3, фотокопії пошкоджених теплообмінників та автомобіля.

07.07.2017р. позивач звертався до відповідача з претензією про відшкодування шкоди в сумі 178195,98грн.

У відповіді на претензію відповідач не визнає своєї вини у завданих позивачу збитках та вказує, що із даним позовом необхідно звертатись до експедитора, оскільки саме він взяв на себе обов'язок по організації перевезення вантажу.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд враховує наступне.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2017р. між ТОВ "Ледовіт", який виступав замовником послуг та ПП "СИ-ТРАНС" - експедитором було підписано заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом по маршруту м. Прага (Чехія) - м. Нове - Место - над - Вагом (Словакія) - м. Київ (Україна). Вантаж, що підлягав супроводженню - обладнання, теплообмінники. Адреса розвантаження: м. Київ, вул. Фрунзе, 62-В, 04080.

Разом з тим, 14.03.2017р. між ПП "СИ-ТРАНС" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен - Мебель" (перевізник) було укладено договір №52 на перевезення вантажу автомобільним транспортом по маршруту : Hostivice (Чехія) + Nove Mesto nad Vagom (Словакія) - м. Київ (Україна). Дата та час завантаження вказано 17-20.03.2017р. Вид вантажу - обладнання, теплообмінники. Адреса розвантаження: м. Київ, вул. Фрунзе, 62-В, 04080.

Відповідно до ст.64 Закону України „Про автомобільний транспорт» міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються між пунктами відправлення та призначення, один з яких, або обидва, розташовані за межами території України. Організація міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізником відповідно до міжнародних договорів з питань міжнародних автомобільних перевезень. При цьому правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні врегульовані, зокрема, главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів від 19.05.1956р., яка ратифікована Україною згідно з Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006р.

Пунктом 1 ст.1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції. Про необхідність застосування до спірних правовідносин цієї Конвенції також зазначено у Постанові Вищого господарського суду України від 6.12.2016р. по справі №924/1875/15.

Відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. При цьому згідно з п.1 ст.9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, що виникають з договорів перевезення. Так, за замовленням позивача відповідач здійснив перевезення конденсаторів (теплообмінників), про що свідчать митні декларації №UA100030/2017/315090 від 13.04.2017р. та №UA100030/2017/315053 від 24.03.2017р. та аркуш коригування митної декларації №UA100030/2017/315090, акт претензія від 25.03.2017р. та не заперечується сторонами у справі.

В ході виконання відповідачем своїх зобов'язань з перевезення вантажу останнім було пошкоджено обладнання (теплообмінники), що підтверджується актом претензією від 25.03.2017р.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

У відповідності до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 193119, 54 грн. збитків, з яких 156093,93грн. - вартість пошкодженого товару, 29213,61грн. - сума митного платежу, сплаченого позивачем за пошкоджений товар та 7812,00грн. - витрати на проведення експертизи.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормами ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Згідно ст. 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник відповідає за дії і недогляд своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Як вбачається з акту претензії від 25.03.2017р. (підписаної позивачем та водієм ОСОБА_3І.) під час розвантаження теплообмінників представник перевізника (водій) ОСОБА_3 не втримав обладнання, що призвело до падіння палетів з причепу автомобіля. В результаті вищевказаного випадку було пошкоджено теплообмінники в кількості 9 шт. моделей SPR90 (артикул ВР815К851) - 4 шт. та SPR60 (артикул ВР215К849) - 5 шт.

Крім того, факт пошкодження вищевказаних теплообмінників підтверджується наявним в матеріалах справи експертним висновком №СІ-140 від 07.09.2017р., у відповідності до якого вказано про не можливість в подальшому використання теплообмінників та виконання ними своїх прямих функцій в роботі.

Враховуючи обсяг відповідальності перевізника згідно норм чинного законодавства, приймаючи до уваги наведені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що пошкодження теплообмінників є доведеним фактом та виникло з вини відповідача внаслідок його дій, що свідчить про протиправну поведінку останнього та причинний зв'язок між його протиправною поведінкою та майновою шкодою.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару. Підлягають відшкодуванню плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропозиції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Як вбачається із рахунку фактури №8090014388 від 16.03.2017р. вартість пошкоджених теплообмінників складає 5005 євро, що еквівалентно 156093,93грн. ( 4 * 645,00 євро = 2580 та 5 * 485,00 = 2 425 євро).

Згідно платіжного доручення №148 від 22.03.2017р. позивачем за ввезення товару (теплообмінників) було сплачено 209000,00грн. митних платежів, нарахованих згідно рахунку фактури №8090014388 від 16.03.2017р., що становить 20 % від загальної вартості товару. Розмір митних платежів, сплачених за ввезення пошкодженого товару, становить: 5005 * 20% = 1001 євро, що еквівалентно 29213,61грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 7812,00грн. збитків, які він отримав у зв'язку із понесенням витрат на проведення експертизи якості товару.

Таким чином, заявлений до стягнення розмір збитків є обґрунтованим та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 193119,54грн. збитків.

Доводи відповідача з приводу того, що заподіяні збитки підлягають стягненню виключно з експедитора ПП "Сі-Транс" суд до уваги не приймає зважаючи на те, що відносини перевезення виникли саме між позивачем та відповідачем. Доказів на спростування вказаного в матеріали справи не подано.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача, в зв'язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ледовіт", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-меблі", с.Стуфчинці, Хмельницького району, Хмельницької області про стягнення 193119,54 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-меблі" (Хмельницька обл., с.Стуфчинці, вул. Леніна, 4/3, код 35916492) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ледовіт", (м. Київ, вул. Чаплигіна, б.20, код 35648052) 193119,54 грн. (сто дев'яносто три тисячі сто дев'ятнадцять гривень 54 коп.) збитків 2896,79 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто шість гривень 79 коп.) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 27.11.2017р.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук. 5 прим. :

1 - до справи,

2,3 - позивачу, (04086, м. Київ, вул. Чаплигіна,20 та 04080, м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе),60)

4,5 - відповідачу (31323, Хмельницька обл., Хмельниький р-ну, с. Стуфчинці, вул. Леніна,4/3 та м. Хмельницький, вул. Свободи,19