Постанова

від 06.02.2018 по справі 924/961/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року Справа №924/961/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників сторін:

позивач - адвокат ОСОБА_1, посвідчення №4792/10 від 16.02.2012р., представник ТзОВ "Ледовіт"

відповідач - адвокат ОСОБА_2, посвідчення №517 від 15.06.2011р., представник ТзОВ "Кармен-меблі"

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Кармен-меблі" на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.11.2017р. (ухвалене о 11:30 год., у м. Хмельницькому, повний текст складено 27.11.2017р.)

у справі № 924/961/17 (суддя Гладій С.В.)

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ледовіт"

до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Кармен-меблі"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_4 підприємства "СІ-Транс"

про стягнення 193119,54 грн

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ледовіт" звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Кармен-меблі" 195124,72 грн. збитків.

В подальшому позивачем подано суду першої інстанції уточнення до позовної заяви, в якій зменшено позовні вимоги, позивач просить стягнути з відповідача 193119,54 грн., з яких 156093,93 грн. - вартість пошкодженого товару, 29213,61 грн. - сума митного платежу, сплаченого позивачем за пошкоджений товар та 7812,00 грн. - витрати на проведення експертизи

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.11.2017р. у справі №924/961/17 позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ледовіт" до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Кармен-меблі" про стягнення 193119,54 грн. задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Кармен-меблі" на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ледовіт" 193119,54 грн. збитків, 2896,79 грн. витрат на оплату судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Кармен-меблі" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити, стягнути з позивача судові витрати.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано приписи ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а тому висновок суду щодо виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин, що виникають з договорів перевезення є помилковим, вимоги позивача щодо стягнення збитків - безпідставними. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що пошкодження вантажу відбулося під час його вивантаження, в якій прийняв участь водій транспортного засобу, до обов'язків якого не входить завантаження та розвантаження вантажу. Також вказані обов'язки водія не передбачені сторонами заявки-договору №52.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017р. у даній справі апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Кармен-меблі" прийнято до провадження.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. залучено до участі у справі Приватне підприємство "СІ-Транс", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

У поясненнях третя особа зазначає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 21.11.2017р. у справі №924/961/17 є законним та обґрунтованим. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

У судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.

Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, однак у наданих суду поясненнях просить розгляд справи здійснювати без участі третьої особи.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також враховуючи клопотання третьої особи про розгляд справи здійснювати без участі представника третьої особи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останньої.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.03.2017р. між ТзОВ "Ледовіт" (далі - замовник) та ПП "СІ-ТРАНС" (далі - експедитор) було підписано заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом по маршруту: м. Прага (Чехія) - м. Нове - Место - над - Вагом (Словакія) - м. Київ (Україна). Автомобіль - єврофура тент бокова та задня загрузка. Дата та час завантаження вказано 17.03.2017р. Адреса розвантаження: м. Київ, вул. Фрунзе, 62-В, 04080 /а.с.35/.

Крім того, заявка - договір містить особливі умови: 1. Закріплення вантажу ременями. 2.Проставити на митниці безкоштовні відтиски печаток. 3. Витрати на митне оформлення вантажу за рахунок замовника. 4. Збереження копій експортних декларацій відправника. 4. Не залишати місце завантаження без погодження з замовником.

Автомобіль, що надається для перевезення DAF ВХ7456ВХ/ВХ3917ХР. Водій - ОСОБА_5.

Заявка підписана та скріплена печатками сторін.

14.03.2017р. між ПП "СІ-ТРАНС" (далі - експедитор) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Кармен - Мебель" (далі - перевізник) підписано заявку - договір №52 на перевезення вантажу автомобільним транспортом по маршруту: Hostivice (Чехія) + Nove Mesto nad Vagom (Словакія) - м. Київ (Україна). Дата та час завантаження вказано 17-20.03.2017р. Вид вантажу - обладнання, теплообмінники. Адреса розвантаження: м. Київ, вул. Фрунзе, 62-В, 04080 /а.с. 34/.

Судом встановлено, що заявка містить особливі умови: 1. Проставити на кордоні обов'язкові відтиски печаток. 2. Ремені обов'язково. 3. Доставка до м. Києва копій експортних декларацій. 5. Не залишати місце завантаження без згоди замовника.

Вказана заявка - договір підписана та скріплена печатками сторін.

Згідно митних декларацій №UA100030/2017/315090 від 13.04.2017р. та №UA100030/2017/315053 від 24.03.2017р. та аркушу коригування митної декларації №UA100030/2017/315090 здійснено міжнародне перевезення вантажу - конденсаторів (теплообмінників) /а.с. 55, 57, 59/. При цьому одержувачем вказаного вантажу зазначено ТзОВ "Ледовіт".

25.03.2017р. ТзОВ "Ледовіт" складено акт претензію /а.с. 36/, згідно якої під час розвантаження теплообмінників представник перевізника (водій) ОСОБА_5 проявивши ініціативу допомогти, без присутності представників компанії "Ледовіт" намагався перемістити два палети з теплообмінниками по причепу автомобіля. Під час переміщення водій не втримав обладнання, що призвело до падіння палетів з причепу автомобіля. В результаті вищевказаного випадку було пошкоджено теплообмінники в кількості 9 шт. моделей SPR90 (артикул ВР815К851) - 4 шт. та SPR60 (артикул ВР215К849) - 5 шт. Крім того, при огляді обладнання було виявлено: втрату товарного вигляду через пошкодження, механічні пошкодження ребер теплообмінників, пошкодження внутрішніх труб, порушення герметичності теплообмінників. Вказано, що в результаті даного випадку, компанія "Ледовіт" зазнала збитків в розмірі 5005,00 Євро, а також з сплати податків при проходженні митниці в розмірі 1001,00 євро.

Акт претензію підписано директором та комірником позивача, а також представником перевізника (водієм) ОСОБА_5

На підтвердження суми завданих збитків внаслідок пошкодження теплообмінників позивач подав в матеріали справи експертний висновок №СІ-140 від 07.09.2017р., у відповідності до якого вказано, що пред'явлені 9 теплообмінників без упаковки, у тому числі: 4 теплообмінника, на яких згідно маркування значиться: виробник "LLOYD COILS EUROPE s.r.o.", модель SPR 90, артикул ВР815К851, дата виробництва - 03.2017р., та 5 теплообмінників, на яких згідно маркування значиться виробник "LLOYD COILS EUROPE s.r.o.", модель SPR 60, артикул ВР215К849, дата виробництва - 03.2017р. мають механічні пошкодження. Згідно акту випробувань б/н від 28.03.2017р. ТзОВ "Ледовіт", теплообмінники моделей SPR (артикул ВР815К851) - 4 шт. і SPR 60 (артикул ВР215К849) - 5 шт., не можуть в подальшому використовуватися і виконувати свої прямі функції в роботі, так як основне завдання, це робота під високим тиском /а.с. 60-61/.

Згідно акту приймання-передачі виконаних послуг від 26.09.2017р. вартість послуг становить 7812,00грн., у тому числі ПДВ (20%) 1302,00грн. /а.с.62/.

Крім того, на підтвердження суми збитків (враховуючи митні платежі) позивач подав в матеріали справи рахунок фактуру №8090014388 від 16.03.2017р. на суму 22482,00 Євро /а.с. 50-53/, платіжне доручення №148 від 22.03.2017р., згідно якого позивачем оплачено 209000,00 грн. митних платежів /а.с. 54/.

Матеріали справи також містять посвідчення водія №075680 від 26.08.1998р. видане на ім'я ОСОБА_5, фотокопії пошкоджених теплообмінників та автомобіля /а.с. 37/.

07.07.2017р. позивач звертався до відповідача з претензією про відшкодування шкоди в сумі 178195,98грн. /а.с. 45-47/.

У відповіді на претензію відповідач не визнає своєї вини у завданих позивачу збитках та вказує, що із даним позовом необхідно звертатись до експедитора, оскільки саме він взяв на себе обов'язок по організації перевезення вантажу.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" укладені і належним чином ратифіковані вони становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства, а якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулося у формі закону, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Законом України від 01.08.2006р. "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" встановлено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції з таким застереженням: "Відповідно до п. 1 ст. 48 Конвенції Україна не вважає себе зобов'язаною статтею 47 цієї Конвенції".

Відповідно до ст. 1 п. 1 Конвенції остання застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Враховуючи той факт, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, то на спірні правовідносини поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажі, а також полеження глави 32 Господарського кодексу України та глави 64 Цивільного кодексу України.

Однак, з урахуванням положень статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів мають пріоритет над нормами, передбаченими законодавством України.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. При цьому згідно з п. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються між пунктами відправлення та призначення, один з яких, або обидва, розташовані за межами території України. Організація міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізником відповідно до міжнародних договорів з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, що виникають з договорів міжнародного автомобільного перевезення. Так, за замовленням позивача відповідач здійснив перевезення конденсаторів (теплообмінників), про що свідчать митні декларації №UA100030/2017/315090 від 13.04.2017р. та №UA100030/2017/315053 від 24.03.2017р. та аркуш коригування митної декларації №UA100030/2017/315090, акт претензія від 25.03.2017р. та не заперечується сторонами у справі /а.с. 36, 55, 57, 59/.

В ході виконання відповідачем своїх зобов'язань з перевезення вантажу останнім було пошкоджено обладнання (теплообмінники), що підтверджується актом претензією від 25.03.2017р. /а.с. 36/.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Згідно ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Як вбачається із позовної заяви, ТзОВ "Ледовіт", з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 193119, 54 грн. збитків, з яких 156093,93грн. - вартість пошкодженого товару, 29213,61грн. - сума митного платежу, сплаченого позивачем за пошкоджений товар та 7812,00грн. - витрати на проведення експертизи.

Загальне поняття збитків визначається у статті 22 ЦК України. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Тобто, кредитор має право вимагати в якості відшкодування збитків як витрати, які він вже зробив для відновлення свого порушеного права, так і витрати, які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

В свою чергу, ч. 2 статті 623 ЦК України покладає на кредитора тягар доказування розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання.

За змістом ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність щодо збитків не настає. Такою ж є правова позиція Верховного суду України від 25.02.2015р. у справі №17/192.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Тягар доказування протиправної поведінки боржника, наявності збитків та їх розміру, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками несе кредитор (позивач у даній справі).

Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ст. 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник відповідає за дії і недогляд своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Як вбачається з акту претензії від 25.03.2017р. (підписаної позивачем та водієм ОСОБА_5І.) /а.с. 36/ під час розвантаження теплообмінників представник перевізника (водій) ОСОБА_5 не втримав обладнання, що призвело до падіння палетів з причепу автомобіля. В результаті вищевказаного випадку було пошкоджено теплообмінники в кількості 9 шт. моделей SPR90 (артикул ВР815К851) - 4 шт. та SPR60 (артикул ВР215К849) - 5 шт.

Крім того, факт пошкодження вищевказаних теплообмінників підтверджується наявним в матеріалах справи експертним висновком №СІ-140 від 07.09.2017р. /а.с. 60-61/, у відповідності до якого вказано про неможливість в подальшому використання теплообмінників та виконання ними своїх прямих функцій в роботі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що пошкодження теплообмінників є доведеним фактом та виникло з вини відповідача внаслідок його дій, що свідчить про протиправну поведінку останнього та причинний зв'язок між його протиправною поведінкою та майновою шкодою.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару. Підлягають відшкодуванню плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропозиції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Як вбачається із рахунку фактури №8090014388 від 16.03.2017р. вартість пошкоджених теплообмінників складає 5005 євро, що еквівалентно 156093,93 грн. (4*645,00 євро = 2580 та 5 485,00 = 2 425 євро).

Згідно платіжного доручення №148 від 22.03.2017р. позивачем за ввезення товару (теплообмінників) було сплачено 209000,00 грн. митних платежів, нарахованих згідно рахунку фактури №8090014388 від 16.03.2017р., що становить 20 % від загальної вартості товару. Розмір митних платежів, сплачених за ввезення пошкодженого товару, становить: 5005 * 20% = 1001 євро ( 29213,61 грн.).

Також позивач просить стягнути з відповідача 7812,00 грн. збитків, які він отримав у зв'язку із понесенням витрат на проведення експертизи якості товару.

Таким чином, заявлений до стягнення розмір збитків є обґрунтованим та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 193119,54грн. збитків.

Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зокрема, колегія суддів не погоджується із доводами скаржника, що заподіяні збитки підлягають стягненню виключно з експедитора ПП "СІ-Транс", оскільки відносини перевезення виникли саме між позивачем та відповідачем. Доказів на спростування вказаного в матеріали справи не подано.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на положення Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", оскільки як зазначалося вище, з урахуванням положень статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, які мають пріоритет над нормами, передбаченими законодавством України.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 269-270, 273, 275-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Кармен-меблі" на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.11.2017р. у справі №924/961/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 21.11.2017р. у справі №924/961/17 залишити без змін.

3. Справу №924/961/17 повернути до господарського суду Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.02.2018р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І. Ю.