Постанова

від 23.11.2017 по справі 916/814/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2017 р.Справа № 916/814/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від Одеської міської ради - ОСОБА_1 - за довіреністю;

від ТОВ Модуль-Юг - ОСОБА_2 - за довіреністю;

від ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради - ОСОБА_4 - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 14 вересня 2017 року

по справі №916/814/17

за первісним позовом Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Модуль-Юг

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення 780477,35грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Модуль-Юг

до Одеської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради

про розірвання договору

Сторони та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 07.11.2017р. оголошувалась перерва згідно ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні 23.11.2017р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

06.04.2017р. Одеська міська рада (надалі - позивач, Одеська міськрада) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Модуль-Юг (надалі - відповідач, ТОВ Модуль-Юг ), в якому просила суд стягнути з відповідача заборгованість за договором на резервування (використання) місця розташування об'єкту від 02.03.2015р. №261 у розмірі 390877,11грн., інфляційні витрати у розмірі 35856,68грн., пеню у розмірі 20509,89грн., штраф у розмірі 78175,42грн. та 3% річних у розмірі 8281,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог Одеська міськрада зазначила, що 02.03.2015р. між Одеською міською радою (Власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Модуль-Юг (Місцевикористовувач) укладено Договір №261 на резервування (використання) місця розташування об'єкту, за умовами п. 1.1. якого Власник надає, а Місцевикористовувач приймає в строкове платне користування місце розташування об'єкту, який знаходиться з адресою: м. Одеса, Малиновський район, пров. 1-й Амурський, 18-Б. Пунктом 3.2 Договору визначено, що плата за цим договором складає 193320грн. на рік; сплачується рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця . Проте відповідач неналежно виконував свої зобов'язання за договором в частині сплати коштів протягом часу з 30.05.2015р. по 31.12.2016р., через що станом на 31.12.2016р. у нього утворилась заборгованість у сумі 390877,11грн., на які позивачем нараховані інфляційні втрати, пеня, штраф та 3% річних у вищезазначених розмірах, які підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

З посиланням норми ч.2 ст.509, ч.1 ст.526, ч.1 ст.530, ч.1 ст.626, ч.1 ст.628, ст.629, ч.1 ст.612, ст.625, 546, 549, ч.1 ст.5501, ч.ч.1,2 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.175, ч.2 ст.193, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою місцевого господарського суду від 10.04.2017р. порушено провадження у справі; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради.

05.05.2017р. ТОВ Модуль-Юг подало суду першої інстанції зустрічну позовну заяву, у якій просило суд розірвати з 15.05.2015р. Договір №261 на резервування (використання) місця розташування об'єкту, укладений між ТОВом Модуль-Юг та Одеською міською радою.

Ухвалою місцевого господарського суду від 10.05.2017р. прийнято зустрічний позов ТОВа Модуль-Юг у справі №916/814/17; об'єднано зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом; залучено до участі у справі №916/814/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради.

07.07.2017р. представником ТОВа Модуль-Юг до господарського суду Одеської області надано додаткові пояснення по справі, в яких він просив суд застосувати строк позовної давності щодо пені та заявленого до стягнення штрафу первісним позивачем у даній справі.

Остаточна редакція зустрічних позовних вимог вмотивована наступним. Договір від 02.03.2015р. набув чинності з 16.04.2015р., а саме з моменту прийняття Рішення Одеської міської ради від16.04.2015р. №6624- VІ. Одеською міською радою Рішенням від 19.10.2011р. №1396-VІ було затверджено Положення з регулювання земельних відносин та організації землеустрою у місті Одесі та рішенням Одеської міської ради від 08.07.2011 року №846-VІ затверджено Типовий договір резервування (використання) місця розташування об'єкту. Саме на підставі вищевказаних рішень Одеської міської ради було укладено спірний правочин, розірвання якого є предметом зустрічних позовних вимог. Проте в подальшому рішенням Одеської міської ради від 16.04.2015р. №6534-VІ „Про визнання такими, що втратили чинність, рішення Одеської міської ради» враховуючи зміни в законодавстві України у галузі земельних правовідносин визнано такими, що втратили чинність вищезазначені рішення Одеської міської ради, отже були скасовані усі норми, які мали виконуватись згідно вимог цих рішень Одеської міської ради та оспорюваного Договору, у їх сукупності; скасування рішень скасувало зобов'язання за укладеним Договором та створило умови для припинення таких зобов'язань, тобто, для розірвання Договору. Договір №261 на резервування (використання) місяця розташування об'єкту від 02.03.2015р. ставить ТОВ Модуль-Юг у нерівні з Одеською міською радою умови, оскільки здійснюючі відповідний платіж в рамках Договору, відповідна сума буде вважатись сумнівною, та, у сукупності із витратами по сплаті земельного податку Товариством, збільшує безпідставне грошове навантаження на Товариство без зустрічних зі сторони Одеської міської ради, гарантій та прав, які покладаються Положенням та Договором на неї. Подальше виконання Договору, на погляд Товариства з обмеженою відповідальністю „Модуль-Юг» , порушує баланс співвідношення майнових прав та інтересів сторін і позбавляє Товариство того, на що воно розраховувало при укладанні Договору, насамперед, наявність механізму спрощення оформлення землекористування, отже, Договір втратив сенс для підприємства, а також втратив чинність.

23.08.2017р. Одеська міськрада подала суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила стягнути з ТОВа Модуль-Юг заборгованість за договором на резервування (використання) місяця розташування об'єкту від 02.03.2015р. №261 у розмірі 560787,45 грн., інфляційні витрати у розмірі 74960,61 грн., пеню у розмірі 16228,74 грн., штраф у розмірі 112157,49 грн. та 3% річних у розмірі 16343,06 грн.

31.08.2017р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю Модуль-Юг подано суду уточнення до зустрічної позовної заяви про розірвання договору на резервування (використання) місяця розташування об'єкту, у яких зустрічний позивач просить суд розірвати з 15.05.2015р. Договір №261 на резервування (використання) місяця розташування об'єкту, укладений між ТОВом „Модуль-Юг» та Одеською міськрадою.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.09.2017р. (головуючий суддя Д'яченко Т.Г., судді Степанова Л.В., Волков Р.В.) у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Модуль-Юг про стягнення 780477,35 грн. відмовлено; на підставі п.1 ч.1 ст.83 ГПК України визнано недійсним Договір №261 від 02.03.2015р. на резервування (використання) місця розташування об'єкту, укладений між Одеською міською радою (65044, м. Одеса, площа Думська, 1; код 26597691) та ТОВом Модуль-Юг ; у задоволені зустрічних позовних вимог ТОВа Модуль-Юг до Одеської міської ради про розірвання договору відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ст.11, 12, 15, 509, 629, ч.ч.1,2,3,5 ст.203, ч.ч.1-3 ст.215, ст.ст.210, 640, 235, 792 ЦК України, ст.175 ГК України, роз'яснення, які містяться у пунктах 8, 25 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , пункти 2.3, 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , ст.ст.1,13,6,4 ЗУ Про оренду землі , ст.123 ЗК України та вмотивовано наступним. Аналізуючи умови та положення укладеного між сторонами Договору від 02.03.2015р. №261 на резервування (використання) місця розташування об'єкту, на підставі якого виникли спірні правовідносини між Одеською міськрадою та ТОВом „Модуль-Юг» , суд дійшов висновку, що йому притаманні всі суттєві ознаки та умови договору оренди землі. З Договору №261 на резервування (використання) місця розташування об'єкту від 02 березня 2015 року вбачається, що в ньому зазначена конкретна сформована земельна ділянка із визначеними на місцевості межами, зазначеною площею - 34100 кв.м., чітко визначеною адресою розташування такої земельної ділянки - м. Одеса, Малиновський район, провулок Амурський, 18-Б, а також з чітко зазначеним цільовим призначенням використання цієї земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування виробничих будівель. Розмір плати за користування за укладеним договором визначається та нараховується у відповідному відсоткову розмірі саме від розрахунку нормативної грошової оцінки землі. Також умовами укладеного договору передбачено, що плата підлягає індексації згідно із щорічною індексацією нормативної грошової оцінки землі. Більш того, як вказує сам первісний позивач у поданій до суду позовній заяві, „орендар не виконує обов'язки за Договором щодо внесення оплати, у зв'язку із чим утворилась заборгованість» . З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що Договір №261 на резервування (використання) місяця розташування об'єкту від 02 березня 2015 року - є удаваним правочином, який вчинено з метою отриманням Одеською міською радою плати за користування землею, на період, доки Товариством з обмеженою відповідальністю „Модуль-Юг» не буде оформлено у встановленому Земельним кодексом України порядку право користування земельною ділянкою. З урахуванням положень п.1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання недійсним Договору №261 на резервування (використання) місця розташування об'єкту від 02 березня 2015 року, укладеного між Одеською міською радою та ТОВом „Модуль-Юг» , вчиненого сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме - договору оренди земельної ділянки.

Ухвалюючи це рішення на підставі ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України з використанням повноважень господарського суду, встановлених п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, суд застосував до Договору №261 як удаваного правочину норми законодавства, що регулюють підстави та порядок набуття права користування землею - ст.116, ч.ч.2,6 ст.123, ст. 124 Земельного кодексу України, встановив відсутність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями про передачу земельної ділянки в оренду, яка знаходиться у м.Одесі, пров.1-й Амурський, 18Б, отже невідповідність Договору №261 вимогам земельного законодавства.

Приймаючи до уваги, що підставою вимог Одеської міської ради для стягнення з ТОВа Модуль-Юг заборгованості є Договір №261 на резервування (використання) місця розташування об'єкту від 02 березня 2015 року, який судом визнано недійсним, суд відмовив у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради.

В частині зустрічних позовних вимог суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що приймаючи до уваги визнання правочину - Договору №261 на резервування (використання) місця розташування об'єкту від 02.03.2015р. у судовому порядку недійсним, не вбачається правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ТОВа Модуль-Юг .

В частині наданих ТОВом Модуль-Юг додаткових пояснень, в яких останній просив суд застосувати строк позовної давності щодо заявлених до стягнення первісним позивачем у даній справі пені та штрафу суд зазначив, що враховуючи встановлення судом відсутності підстав для задоволення первісних позовних вимог у справі, встановлену судом відсутність порушення прав чи інтересів позивача - Одеської міської ради, позовна давність у даному випадку не застосовується, а господарський суд відмовляє у задоволенні позову саме за необґрунтованістю, безпідставністю та недоведеністю первісних позовних вимог, а не за спливом позовної давності, про застосування якої заявлено первісним відповідачем, у зв'язку з чим, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про застосування позовної давності щодо пені та заявленого до стягнення штрафу.

Не погодившись з рішенням суду від 14.04.2017р., Одеська міськрада. звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою , в якій просить суд:

- скасувати оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог Одеської міськради;

- скасувати рішення в частині визнання недійсним договору на резервування (використання) місця розташування об'єкта від 02.03.2015р. №261;

- залишити без змін рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВа Модуль-Юг

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню з наступних підстав:

- судом зроблено невірний висновок, що Договір № 261 на резервування (використання) місця розташування об'єкту від 02 березня 2015 р. є удаваним правочином, який вчинено з метою отримання Одеською міською радою плати за користування землею на період, доки товариством з обмеженою відповідальністю Модуль-Юг не буде оформлено у встановленому Земельним кодексом України порядку право належного користування земельною ділянкою ;

- з метою сприяння створенню правових умов щодо забезпечення процесу реалізації прав на землю, спрощення процедури оформлення передачі у власність, надання у користування земельних ділянок громадянам та юридичним особам, запобігання безкоштовного використання комунального майна та втрат місцевого бюджету, між Одеською міською радою та юридичними і фізичними особами укладалися договори на резервування (використання) місця розташування об'єкту;

- враховуючи, що на даний час договір оренди землі земельної ділянки між ТОВ Модуль-Юг та Одеською міською радою не укладено, договір на резервування (використання) місця розташування об'єкта є чинним;

- судом зроблено невірний висновок щодо того, що договір на резервування (використання) місця розташування об'єкту приховує договір оренди. На підставі оспорюваного договору на резервування (використання) місця розташування об'єкта, площею 34 100 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. 1-й Амурський, 18-Б, виникли правовідносини саме щодо резервування місця розташування об'єкту, що відрізняється від договору оренди землі предметом та строком договору;

- рішення суду у справі № 916/814/17 суперечить висновкам Вищого господарського суду України, зробленим в аналогічних справах, що призведе до правової невизначеності та порушення принципу сталості судової практики;

- у резолютивній частині рішення не зазначено моменту визнання Договору від 02.03.2015р. № 261 недійсним; не зазначено моменту припинення зобов'язань за даним Договором, а також не визначено зобов'язання ТОВ Модуль-Юг відшкодувати Одеській міськраді вартість користування місцем розташування об'єкта;

- судом не надано оцінку доводам Одеської міської ради щодо пропозиції ТОВ Модуль-Юг про укладення договору на резервування (використання) місця розташування об'єкта. Договір було укладено на основі заяви ТОВ Модуль-Юг про укладення договору на резервування (використання) місця розташування об'єкта, орієнтовною площею 3,41 га, за адресою: м. Одеса, пров. Амурський, 1, 18-6, від 05.02.2015р.;

- ТОВ Модуль-Юг здійснило оплату 20000 грн. на рахунок УДКС у м. Одесі, місцевий бюджет Малиновського району із зазначенням призначення платежу: плата за резервування згідно Договору 261 від 02.03.2015 р. , що, на думку Одеської міської ради є вчиненням дії, яка спрямована на виконання умов Договору та, відповідно, його визнання. При цьому, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні надано невірну оцінку даному факту.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.

16.11.2017р. та 22.11.2017р. Одеська міська рада та ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради подали суду апеляційної інстанції додаткові та письмові пояснення відповідно.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника та ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник ТОВ Модуль Юг заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що 24.02.2011р. ТОВ Модуль-Юг звернулось до Одеського міського голови із заявою (вих №111/21.02 від 21.02.2011р.), в якій просило відвести ТОВу Модуль-Юг земельну ділянку в оренду орієнтовною площею 5га за адресою: м.Одеса, 1-й.Амурський пров., 18Б під виробничо-складські приміщення, які знаходяться у власності заявника на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2009р. (т.1, а.с.156).

04.04.2011р. ТОВ Модуль-Юг звернулось до Одеського міського Управління земельних ресурсів з листом, в якому просило доручити розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 5га, що знаходиться під нежитловими приміщеннями за адресою: м.Одеса, 1-й.Амурський пров., 18Б та належать заявнику, Одеському відділенню інституту Укргеофнформ (т.1, а.с.157).

Рішенням Одеської міської ради від 08.07.2011 року №846-VІ Про затвердження Типового договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту , відповідно до ст.ст. 25,26,59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , ст.12 ЗК України, ст.ст. 11, 509, 627-630 ЦК України, Податкового кодексу України, Бюджетного Кодексу України з метою впорядкування земельних правовідносин, недопущення безкоштовного використання земельних ділянок та запобігання втрат місцевого бюджету від несплати за землю особами, що використовують її без оформлених у встановленому законом порядку правовстановлюючих документів, затверджено Типовий договір резервування (використання) місця розташування об'єкту (т.1, а.с.72-75).

Рішенням Одеської міської ради від 19.10.2011р. №1396-VІ Про врегулювання земельних відносин та організацію землеустрою у місті Одесі відповідно до ст.26 ЗУ Про місцеве самоврядування в України , враховуючи істотні зміни, які відбулись в національному законодавстві у галузі регулювання земельних відносин, з метою встановлення єдиного механізму набуття та реалізації прав на земельні ділянки на території Одеси, затверджено Положення з регулювання земельних відносин та організації землеустрою у місті Одесі (т.1, а.с.59-71).

22.08.2012р. між ТОВ Модуль-Юг (Співвласник 1) та Приватним підприємством АТП-1501 (Співвласник 2) був укладений договір про поділ нерухомого майна (т.1, а.с.169), відповідно до умов пунктів 1,2 якого Співвласники, вчинили поділ майна, яке є об'єктом спільної часткової власності, що складається з нежитлових будівель і знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одесі, провулок Амурський 1, буд. 18б (вісімнадцять б), що розташовані на земельній ділянці загальною площею 70300 кв.м, яка знаходиться у фактичному користуванні, кадастровий номер 5110137300:13:009:0002. Нежитлові будівлі в цілом складаються з: літ. А - побутове-прохідна, загальною площею 246,0 кв.м, літ. Б - склад, загальною площею 2686,9 кв.м, літ. В-склад, загальною площею 2068,9 кв.м, літ. Г- трансформаторна підстанція, літ. Д- майстерня авто, загальною площею 990,0 кв.м, літ. Е - вбиральня, літ. Ж - адміністративне складське № 2, загальною площею 487,5 кв.м, літ. З - прохідна-оглядова, № 1-4 - огорожа, І, II - мостіння. Майно, що є предметом цього договору, належить Співвласникам на праві спільної часткової власності, в наступних частках: 813/1000 часток належить ТОВу МОДУЛЬ ЮГ , що підтверджується Договором купівлі-продажу, посвідченим ОСОБА_5, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 30.07.2009р., реєстровий № 2346. Право власності зареєстровано в реєстрі прав власності в книзі 86неж-192, номер запису 6075, реєстраційний номер 25156950; 187/1000 часток належить ПП АТП-1501 , що підтверджується Договором купівлі-продажу, посвідченим ОСОБА_5, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 23.11.2011р., реєстровий №3635. Право власності зареєстровано в реєстрі прав власності в книзі 106неж-152, номер запису 6075, реєстраційний номер 25156950.

Згідно п.7.1 Договору від 22.08.2012р. у власності ТОВа Модуль-Юг залишається: нежитлові будівлі, які у цілому складаються з побутове-прохідна літ. А , загальною площею 246,0 кв.м, склад літ. Б , загальною площею 2686,9 кв.м, склад літ. В , загальною площею 2068,9 кв.м, трансформаторна підстанція літ. Г , прохідна-оглядова літ. З частина мостіння-І, огорожа №4, частина огорожі 2, загальною площею 5001,8кв.м., розташовані на земельній ділянці 49460кв.м. за адресою: м.Одеса, провулок Амурський, 1, буд.18б.

Договір про поділ нерухомого майна від 22.08.2012р. посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №2012.

25.04.2014р. ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міськради звернувся до ТОВ Модуль Юг з пропозицією №01-13/3443, в якій зазначив, що відповідачу необхідно звернутись до ОСОБА_3 для вирішення питання укладення договору резервування місця розташування земельної ділянки за адресою: м. Одеса, 1-й Амурський пров,18-б; у разі відмови від укладення договору резервування земельної ділянки, передбаченого рішенням Одеської міської ради №1396-VІ від 19.10.2011р., ОСОБА_3 будуть вжиті заходи щодо врегулювання цього питання відповідно до чинного законодавства (т.1, а.с.137).

12.02.2015р. ТОВ Модуль-Юг звернулось до ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міськради з заявою, в якій просило укласти договір резервування (використання) місця розташування об'єкта площею 3,4072 га, за адресою: м. Одеса, пров. Амурський 1, 18-Б, яке використовується для виробничих потреб (т.1, а.с.76).

02.03.2015р.між Одеською міською радою (Власник) в особі першого заступника директора ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Модуль-Юг (Місцевикористовувач) укладено Договір №261 (т.1, а.с.15-16) на резервування (використання) місця розташування об'єкту (надалі - Договір від 02.03.2015р.), за умовами пунктів 1.1-1.3 якого Власник надає, а Місцевикористовувач приймає в строкове платне користування місце розташування об'єкту, який знаходиться з адресою: м. Одеса, Малиновський район, пров. 1-й Амурський, 18-Б. Об'єкт розташований на земельній ділянці загальною площею 34100 кв.м. На земельній ділянці заходяться виробничі будівлі.

Згідно із п.2.1 Договору від 02.03.2015р. дія договору починається з моменту прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту земельної ділянки в оренду і закінчується у момент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки або права власності за земельну ділянку відповідно до законодавства України.

Плата за місце розташування об'єкту (далі - плата) вноситься Місцевикористовувачем виключно у грошовій формі. Плата за цим Договором нараховується у розмірі 3% від розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 193320,10 грн. ( з урахуванням індексації за 2014 рік).Умови цього договору щодо розміру плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які будуть невід'ємними частинами цього договору, крім випадків зміни розміру земельного податку, відповідно до вимог чинного законодавства України; коригування „Грошової оцінки земель міста Одеси» , яка затверджується рішенням Одеської міської ради. У цих випадках розмір плати за резервування (використання) місця розташування об'єкту змінюється Власником - Одеською міською радою шляхом письмового повідомлення Місцевикористовувача у місячний термін з дня їх настання (пункти 3.1-3.3Договору від 02.03.2015р.).

Положеннями п.3.4, 3.6, 3.7 Договору від 02.03.2015р. сторони погодили, що плата вноситься Місцевикористовувачем рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця, на рахунок Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області. Плата за резервування (використання) місця розташування об'єкту підлягає індексації згідно із щорічною індексацією нормативної грошової оцінки землі. У разі не внесення плати за резервування (використання) місця розташування об'єкту у строки, визначені цим договором, нараховується пеня на суму боргу із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України діючої на день виникнення боргу. При затримці плати за договором на резервування (використання) місця розташування об'єкту до 30 календарних днів, нараховується штраф у розмірі 10 відсотків суми непогашеного боргу, більше 30 календарних днів - у розмірі 20 відсотків суми непогашеного боргу.

Згідно із пунктами 4.1, 4.2, 4-4 Договору від 02.03.2015р. цільове призначення місця розташування об'єкту - для експлуатації та обслуговування виробничих будівель. Місце розташування об'єкту передається виключно для експлуатації та обслуговування виробничих будівель у 3-й термін з моменту початку дії цього договору, визначеного п. 2.1. цього Договору, за актом приймання-передачі. Договір на резервування (використання) місця розташування об'єкту не дає права Місцевикористовачу на проведення будівництва будь-яких споруд та здійснення земельних, будівельних чи інших робіт відносно місця розташування об'єкту, в тому числі поліпшення його стану, окрім його експлуатації відповідно до п. 4.2.

Відповідно до п.7.1 Договору від 02.03.2015р. Власник має право вимагати своєчасного внесення плати, відвідувати місце розташування об'єкту з метою контролю за додержанням вимог цього договору, у разі завдання збитків місцю розташуванню об'єкту з вини Місцевикористовувача, вимагати їх відшкодування, вимагати від Місцевикористовувача оплати штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Згідно із п.п.7.4.1, 7.4.2 Договору від 02.03.2015р. Місцевикористовувач зобов'язаний: здійснювати належним чином плату за резервування (використання) місця розташування об'єкту, передбачену п. 3.2. цього договору; використовувати об'єкт, місце розташування якого резервується цим Договором, у відповідності з його функціональним призначенням, зазначеним у п. 4.2. Договору, а також забезпечити його належний санітарний, протипожежний, екологічний стан.

Відповідно до п.9.1 Договору від 02.03.2015р. за невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору.

Цей Договір набуває чинності з моменту, визначеного у п. 2.1. Договору та реєстрації в ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради (п. 10.1. Договору від 02.03.2015р.).

Відповідно до ОСОБА_4 від 02.03.2015р. прийому-передачі місця розташування об'єкту за адресою: м. Одеса, Малиновський район, пров. 1-й Амурський, 18-Б, Одеською міською радою на користь ТОВа Модуль-Юг на виконання Рішення Одеської міської ради від 08.07.2011р. №846-VІ Про затвердження Типового договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту , було передано в строкове платне користування місце розташування об'єкту, який знаходиться на земельній ділянці, площею 34100 кв.м. за адресою: м. Одеса, Малиновський район, пров. 1-й Амурський, 18-Б.( т.1, а.с.224).

Згідно рішення Одеської міської ради від 16.04.2015р. №6624- VІ Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю Модуль-Юг на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 3,41 га, за адресою: м. Одеса, пров. Амурський 1, 18-Б для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель , ОМР керуючись ст.ст.12, 123, 124 ЗК України, п.34. ч.1 ст.26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , розглянувши клопотання ТОВа Модуль-Юг про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 3,41га, за адресою: м.Одеса, пров.Амурський 1, 18-Б, подані документи та обґрунтовуючі матеріали, надала дозвіл ТОВу Модуль-Юг на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 3,41га, за адресою: м. Одеса, пров. Амурський 1, 18-Б для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель (т.1, а.с.31).

Рішенням Одеської міської ради від 16.04.2015р. №6534-VІ Про визнання такими, що втратили чинність, рішень Одеської міської ради відповідно до ст.ст. 25,26,59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , враховуючи зміни в законодавстві України у галузі земельних правовідносин визнано такими, що втратили чинність, рішення Одеської міської ради:

1) від 19.10.2011р. №1396-VІ Про регулювання земельних відносин та організації землеустрою у місті Одесі ;

2) від 08.07.2011р. №846-VІ Про затвердження Типового договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту (т.1, а.с.223).

27.07.2015р. ТОВ Модуль-Юг звернулось до ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради з листом (пропозицією) (вих №23/07/2015-1 від 23.07.2015р.) з якому просило розірвати Договір №261 на резервування (використання) місця розташування об'єкту від 02.03.2015р., у зв'язку із тим, що 16.04.2015р. Одеська міська рада прийняла рішення про визнання таким, що втратило чинність, рішення від 08.07.2011р. №846-VІпро затвердження типового договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту (т.1, а.с.56).

22.05.2017р. Відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням вимог земельного законодавства ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради був складений ОСОБА_4 огляду земельної ділянки, в якому зазначено, що Відділом було оглянуто земельну ділянку, що розташована за адресою: м.Одеса, пров.Амурський, 18-Б та за результатами обстеження встановлено, що на вищевказаній земельній ділянці знаходяться виробничо-складські будівлі, які належать ТОВ Модуль-Юг (т.1, а.с.127).

Одеська міськрада вважає, що невнесенням плати за резервування об'єкту Товариством порушуються її права за договором №261 від 02.03.2015р. як Власника, що і зумовило подання позову про стягнення заборгованості з 3% річних та інфляційними, а також штрафних санкцій згідно розрахунку позивача.

Зустрічний позов Товариства спрямований на припинення правовідносин за цим договором, оскільки Товариство вважає, що відбулась у зв'язку із втратою чинності рішеннями Одеської міськради, на підставі яких укладався договір, істотна зміна обставин, та подальша дія договору спричиняє для нього негативні наслідки.

Суд першої інстанції проаналізувавши спірні правовідносини в контексті положень договору №261 від 02.03.2015р., встановив його удаваність відповідно до ст.235 ЦК України та дійшов висновку про його недійсність у зв'язку із порушенням норм ст.ст. 123, 124, 116 ЗК України при його укладенні та норм ЗУ Про оренду землі , у зв'язку із чим відмовив у задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів, оскільки недійсний договір не породжує будь-яких правових наслідків та не може бути розірваний.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Згідно із ч.ч.1-3 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1-3,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч.1 ст.377 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності,право користування на земельну ділянку , на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виникнення права власності на об'єкт нерухомості тягне за собою необхідність оформлення права користування земельною ділянкою під цим об'єктом. Так, правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомий об'єкт, є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.182, ч.2 ст. 331, ст.657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. При цьому, з виникненням прав власності на будівлю чи споруду у особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України підставою набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результати аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами ч.2 та ч.6 ст. 123 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірний договір №261 від 02.03.2015р. насправді є договором, який за змістом його умов є договором оренди земельної ділянки , метою укладення якого було отримання плати за користування земельною ділянкою (п.3.2.,3.4. Договору від 02.03.2015р.), на якій, як і зазначено у п.1.3, знаходяться виробничі будівлі, що належать на праві власності ТОВ Модуль-Юг .

Суд першої інстанції правильно зазначив, що вчинений між сторонами правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Знаходження на земельній ділянці належних ТОВ Модуль-Юг на праві власності будівель та споруд виключає можливість надання цієї земельної ділянки у користування будь-яким третім особам, відповідно, відсутня необхідність у резервуванні такої земельної ділянки, натомість, при фактичному її використанні власником майна виникає необхідність в одержанні плати за землю, що наразі належить до комунальної власності.

Судом апеляційної інстанції встановлено з пояснень сторін та не заперечується Одеською міськрадою, що ТОВ Модуль-Юг сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, на підставі поданих до контролюючого органу податкових декларацій (т.1 а.с.19, 19 зворот).

Зміст положень договору, як і рішень Одеської міськради, відповідно до яких цей договір укладався, свідчить, що настання правових наслідків за ним у вигляді резервування місця розташування об'єкта позбавлено будь-якого нормативного та змістовного навантаження, адже перехід права користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомості до набувача нерухомості відбувається в силу прямої вказівки в законі (ст.377 ЦК України), не потребує додаткового підтвердження у будь-який спосіб, у тому числі у вигляді договірних домовленостей про резервування місця розташування об'єкта до оформлення правовстановлювальних документів на право користування землею.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

При цьому цивільні права та обов'язки можуть виникати виключно щодо об'єктів цивільних прав, визначення яких наведено у ст.177 ЦК України.

Відповідно до ст.177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

На момент укладення договору №261 об'єкт нерухомості вже був розташований на місці розташування (на земельній ділянці), тому резервування цього місця розташування видається цілком беззмістовною юридичною конструкцією, посвідчення якої договором не призводить до виникнення цивільних прав.

Суд першої інстанції цілком обґрунтовано звернув увагу на умови договору, які як окремо, так і у сукупності є тотожніми умовам, притаманним договору оренди землі (розмір плати та порядок її внесення, індексація, тощо).

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Статтею 235 Цивільного кодексу України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Тобто, воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. При цьому підлягає доведенню те, що правочин укладений з метою приховати інший правочин і який правочин насправді укладений сторонами.

Суперечливою та непереконливою є позиція Одеської міськради, яка, заперечуючи удаваність правочину та приховання за договором №261 від 02.03.2015р. договору оренди землі, водночас наводить аргументи та надає докази, які беззаперечно доводять зворотнє - метою укладення договору №261 є врегулювання саме земельних відносин, недопущення неотримання плати за користування землею власником земель комунальної власності, отримання плати за землю у розмірі, що прив'язується до нормативної грошової оцінки землі та встановлюється у відсотках до неї, тощо.

Типовий договір на резервування (використання) місця розташування об'єкту був затверджений рішенням Одеської міськради №846-VІ від 08.07.2011р., при цьому це рішення у своїй преамбулі визначає справжню мету укладання таких договорів - впорядкування земельних відносин та недопущення безкоштовного використання земельних ділянок та зазначає відповідні правові підстави.

Пленум Верховного Суду України в зазначеній постанові також роз'яснив: встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати , що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним . Аналогічні роз'яснення містяться у п. 3.11 Пленуму Вищого господарського суду України постанови від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» .

Колегія суддів повністю погоджується із висновками місцевого господарського суду стосовно удаваності договору, зміст положень якого повністю співпадає із умовами Типового договору оренди землі, форма якого затверджена постановою Кабінету міністрів України від 03.03.2014р. №220. Відмінністю є те, що замість земельної ділянки договір визначає об'єктом оренди місце розташування об'єкта , при цьому щодо останнього Одеською міською радою у поясненнях надано юридично неспроможне обгрунтування, що такий об'єкт може виступати об'єктом оренди (майном, річчю) зокрема та об'єктом цивільних прав взагалі у розумінні ст.177 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції знов звертає увагу на те, що резервування права користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомості, як тлумачить Одеська міськрада у своїх поясненнях суду апеляційної інстанції предмет договору №261, суперечить положенням ст.377 ЦК України, за якими з набуттям права власності на нерухоме майно до власника переходить право власності або право користування земельною ділянкою, з подальшим оформленням правовстановлювальних документів на землю.

Оскільки між сторонами у справі фактично був укладений договір оренди земельної ділянки, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст.93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до ст.1 ЗУ Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ст.13 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно зі ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент укладення договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

З договору від 02.03.2015р. вбачається, що він не містить таких істотних умов та невід'ємних частин (встановлених ст.15 ЗУ Про оренду землі ), як:

- зазначення кадастрового номеру земельної ділянки;

- строк дії договору;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відсутні план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- відсутній кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів.

Згідно ст.116 ЗК України (в редакції станом на 02.03.2015р.) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно із ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Отже надання земельної ділянки у користування повинно відбуватись із дотриманням положень земельного законодавства, зокрема, частин першої, другої статті 124 Земельного кодексу України, відповідно до яких, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідного рішення про передачу ТОВ Модуль-Юг в оренду спірної земельної ділянки за адресою: м.Одеса, пров. 1-й Амурський, 18Б Одеською міською радою не приймалось.

Місцевим господарським судом встановлена та підтверджена в ході апеляційного розгляду відсутність рішення органу місцевого самоврядування згідно з його повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, щодо передачі в оренду земельної ділянки яка знаходиться за адресою: м. Одеса, Малиновський район, пров. 1-й Амурський, 18-Б загальною площею 34100 кв.м. ТОВу Модуль-Юг .

Згідно із п.1 ч. 1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пунктах 2.3 та 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину. Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони. Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України, має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Колегія суддів зазначає, що за вищевикладених обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що Договір №261 на резервування (використання) місця розташування об'єкту від 02.03.2015р., укладений між Одеською міською радою та ТОВом Модуль-Юг для приховання іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, який сторони насправді вчинили, тобто, зазначений договір є удаваним правочином згідно із ч.1 ст.235 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.6 ЗУ Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ч.2 ст.16 ЗУ Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визнання недійсним Договору №261 на резервування (використання) місця розташування об'єкту від 02.03.2015р., укладеного між Одеською міськрадою та ТОВом Модуль-Юг як договору оренди земельної ділянки, оскільки цей договір не відповідає положенням ст.ст.15, 16, 6 ЗУ Про оренду землі , ст.ст.116,123, 124 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

За приписами цих норм цивільного законодавства договір №261 від 02.03.2015р. є недійсним з моменту його вчинення та за ним будь-яких прав та обов'язків у його сторін не виникло.

Суд першої інстанції, визнавши недійсним пов'язаний з предметом як первісного, так і зустрічного позовів договір №261 від 02.03.2015р., на законних підставах відмовив ТОВу Модуль-Юг у розірванні цього договору, адже розірвати недійсний договір неможливо як такий, що не утворив правових наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Щодо посилань Одеської міськради на схвалення Товариством договору №261 у зв'язку із сплатою 20000грн. 16.08.2017р., то ця обставина, як і підписання договору з Одеською міськрадою за проханням самого ТОВ Модуль-Юг , не може впливати на результати вирішення спору судом першої інстанції, оскільки судом відмовлено обом позивачам у задоволенні їх вимог у зв'язку із визнанням недійсним договору, на підставі якого заявлені позовні вимоги. Наступне схвалення правочину згідно ст.241 ЦК України може мати значення у випадку укладення правочину особою з перевищенням повноважень, проте в даному спорі таких обставин не встановлено.

За таких обставин, оскільки як на підставу для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, пені та штрафу Одеська міськрада посилалась на Договір №261 на резервування (використання) місця розташування об'єкту від 02.03.2015р., який визнано недійсним господарським судом Одеської області, відсутні правові підстави для стягнення з ТОВа Модуль-Юг заборгованості на підставі цього договору відповідно до ст.216 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги Одеської міської ради колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Посилання Одеської міської ради на наявність судової практики Вищого господарського суду, яка є протилежною висновкам суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення слугувати неспроможні, оскільки відповідно до ч.1 ст.111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Одеська міська рада у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що з метою сприяння створенню правових умов щодо забезпечення процесу реалізації прав на землю, спрощення процедури оформлення передачі у власність, надання у користування земельних ділянок громадянам та юридичним особам, запобігання безкоштовного використання комунального майна та втрат місцевого бюджету, між Одеською міською радою та юридичними і фізичними особами укладалися договори на резервування (використання) місця розташування об'єкту.

Якщо метою укладення спірного договору, як стверджує скаржник, зокрема, є запобігання безкоштовного використання комунального майна та втрат місцевого бюджету, то законодавством визначається тільки дві форми плати за землю: орендна плата та земельний податок.

Одержання плати за землю у формі плати за резервування місця розташування об'єктів нерухомості чинним законодавством не передбачено.

Посилання Одеської міськради на те, що у резолютивній частині рішення не зазначено моменту визнання Договору від 02.03.2015р. №261 недійсним колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Решта доводів апеляційної скарги зводиться до намагання скаржника спростувати удаваність договору №261 від 02.03.2015р., обґрунтування правомірності його укладення як такого, що відповідає принципу свободи договору та спрямований на недопущення безоплатного користування відповідачем земельною ділянкою до моменту укладення договору оренди землі, але юридична оцінка таких аргументів Одеської міськради наведена вище у постанові апеляційного господарського суду, тому як підстава для скасування оскаржуваного судового акту такі доводи колегією суддів до уваги не приймаються.

Щодо посилань Одеської міськради на безпідставне порушення судової практики (рішення Вищого господарського суду України) в аналогічних справах, то цей аргумент з точки зору наявності порушення норм процесуального права є недоречним. Крім того, розглядувана Одеською міськрадою, як єдина, судова практика в аналогічних справах такою насправді не є, про що свідчать, наприклад, судові рішення у справі №916/4161/14 (постанова Вищого господарського суду України від 01.04.2015р.).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 14.09.2017р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, тому залишається без змін.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 14.09.2017р. у справі №916/814/17 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 28.11.2017р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.