ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 916/814/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,
секретар судового засідання Овчарик В.М.,
за участю представників:
позивача за первісним позовом - Степанишиної А.С. (дов. від 20.02.2018),
відповідача за первісним позовом - не з'явився,
третьої особи - не з'явився,
розглянувши касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2017 (судді: Д'яченко Т.Г., Степанова Л.В., Волков Р.В.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 (судді: Мишкіна М.А., Будішевська Л.О., Таран С.В.) у справі
за позовом Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Юг",
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради,
про стягнення 780 477,35 грн,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Юг"
до Одеської міської ради,
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради,
про розірвання договору,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2017 року Одеська міська ради звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Юг" (далі - ТОВ "Модуль-Юг") заборгованості за договором резервування (використання) місця розташування об'єкта від 02.03.2015 № 261 (далі - договір № 261), втрат від інфляції, пені, штрафу та 3 % річних.
У травні 2017 року ТОВ "Модуль-Юг" подало до суду першої інстанції зустрічну позовну заяву про розірвання договору № 261 з 15.05.2015 у порядку статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), оскільки суттєво змінилися обставини, якими сторони керувалися під час укладення цього договору, у зв'язку з втратою чинності рішеннями Одеської міської ради, на підставі яких було укладено договір, подальша дія договору спричиняє для товариства негативні наслідки.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.09.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено; на підставі пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017, визнано недійсним договір № 261; у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що спірному договору притаманні всі суттєві ознаки та умови договору оренди землі, тому договір № 261 є удаваним правочином, який вчинено з метою отримання Одеською міською радою плати за користування землею на період виготовлення документації із землеустрою та реєстрації права користування земельною ділянкою ТОВ "Модуль-Юг"; також суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним через невідповідність його вимогам земельного законодавства, а тому відмовив у задоволенні первісних і зустрічних позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині визнання недійсним договору № 261 і відмови у задоволенні первісних позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, наголошуючи на тому, що користування місцем розташування об'єкта не могло бути предметом договору оренди землі; судами порушено норми матеріального права щодо наслідків недійсності договору, судом апеляційної інстанції надано оцінку доказам, які не були предметом дослідження та оцінки місцевого суду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Модуль-Юг" зазначає про законність судових рішень у справі, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній судові рішення, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішенням Одеської міської ради від 08.07.2011 № 846-VІ "Про затвердження Типового договору на резервування (використання) місця розташування об'єкта" відповідно до статей 25, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон України № 280/97-ВР), статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статей 11, 509, 627- 630 ЦК, Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України з метою впорядкування земельних правовідносин, недопущення безкоштовного використання земельних ділянок і запобігання втратам місцевого бюджету через невнесення плати за землю особами, які використовують її без оформлених у встановленому законом порядку правовстановлюючих документів, затверджено Типовий договір резервування (використання) місця розташування об'єкта.
Рішенням Одеської міської ради від 19.10.2011 № 1396-VІ "Про врегулювання земельних відносин та організацію землеустрою у місті Одесі" відповідно до статті 26 Закону України № 280/97-ВР, ураховуючи істотні зміни, що відбулися у національному законодавстві у галузі регулювання земельних відносин, з метою встановлення єдиного механізму набуття та реалізації прав на земельні ділянки на території Одеси, затверджено Положення з регулювання земельних відносин та організації землеустрою у місті Одесі.
02.03.2015 між Одеською міською радою (власник) в особі першого заступника директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ "Модуль-Юг" (місцевикористовувач) укладено договір № 261 на резервування (використання) місця розташування об'єкта (надалі - договір № 261), за умовами якого власник надає, а місцевикористовувач приймає у строкове платне користування місце розташування об'єкта за адресою: м. Одеса, Малиновський район, пров. 1-й Амурський, 18Б. Об'єкт розташовано на земельній ділянці загальною площею 34 100 м 2 . На земельній ділянці розміщено виробничі будівлі.
Згідно з пунктом 2.1 договору № 261 його дія починається з моменту прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту земельної ділянки в оренду і закінчується у момент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки або права власності за земельну ділянку відповідно до законодавства України.
Плата за місце розташування об'єкта (далі - плата) вноситься місцевикористовувачем виключно у грошовій формі. Плата за цим договором нараховується у розмірі 3 % від розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 193 320,10 грн (з урахуванням індексації за 2014 рік). Умови цього договору щодо розміру плати може бути змінено за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які будуть невід'ємними частинами цього договору, крім випадків зміни розміру земельного податку, відповідно до вимог чинного законодавства України; коригування грошової оцінки земель міста Одеси, яка затверджується рішенням Одеської міської ради. У цих випадках розмір плати змінюється власником - Одеською міською радою шляхом письмового повідомлення місцевикористовувача у місячний термін з дня їх настання. Плата вноситься місцевикористовувачем рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця, на рахунок Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області. Плата за резервування (використання) місця розташування об'єкта підлягає індексації згідно із щорічною індексацією нормативної грошової оцінки землі. У разі невнесення плати за резервування (використання) місця розташування об'єкта у строки, визначені цим договором, нараховується пеня на суму боргу із розрахунку 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення боргу. У разі затримки плати за договором на резервування (використання) місця розташування об'єкта до 30 календарних днів нараховується штраф у розмірі 10 % суми непогашеного боргу, більше 30 календарних днів - у розмірі 20 % суми непогашеного боргу (пункти 3.1- 3.4, 3.6, 3.7 договору № 261).
Цільове призначення місця розташування об'єкта - для експлуатації та обслуговування виробничих будівель. Місце розташування об'єкта передається виключно для експлуатації та обслуговування виробничих будівель у 3-денний термін із моменту початку дії цього договору, за актом приймання-передачі. Договір № 261 не дає права місцевикористовувачу на проведення будівництва будь-яких споруд і здійснення земельних, будівельних чи інших робіт відносно місця розташування об'єкта, в тому числі поліпшення його стану, окрім його експлуатації (пункти 4.1, 4.2, 4.4 договору № 261)
Відповідно до пункту 7.1 договору № 261 власник має право вимагати своєчасного внесення плати, відвідувати місце розташування об'єкта з метою контролю за додержанням вимог цього договору, у разі завдання збитків місцю розташування об'єкта з вини місцевикористовувача вимагати їх відшкодування, вимагати від місцевикористовувача сплати штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Місцевикористовувач зобов'язаний: здійснювати належним чином плату за резервування (використання) місця розташування об'єкта, передбачену пунктом 3.2 цього договору; використовувати об'єкт, місце розташування якого резервується згідно з цим договором, відповідно до його функціонального призначення, зазначеного у пункті 4.2 цього договору, а також забезпечити його належний санітарний, протипожежний, екологічний стан (пункти 7.4.1, 7.4.2 договору № 261).
За змістом пункту 9.1 договору від 02.03.2015 за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
Цей договір набуває чинності з моменту, визначеного у пункті 2.1 цього договору та реєстрації в Департаменті комунальної власності Одеської міської ради (пункт 10.1 договору № 261).
Відповідно до акта від 02.03.2015 прийому-передачі місця розташування об'єкта Одеською міською радою на користь ТОВ "Модуль-Юг" на виконання рішення Одеської міської ради від 08.07.2011 № 846-VІ "Про затвердження Типового договору на резервування (використання) місця розташування об'єкта", було передано у строкове платне користування місце розташування об'єкта, який розташованого на земельній ділянці площею 34 100 м 2 за адресою: м. Одеса, Малиновський район, пров. 1-й Амурський, 18Б.
Рішенням від 16.04.2015 № 6624-VІ Одеська міська рада на підставі статей 12, 123, 124 ЗК, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України № 280/97-ВР надала ТОВ "Модуль-Юг" дозвіл на розробку проекту щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 3,41 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Малиновський район, пров. 1-й Амурський, 18Б, для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель.
Рішенням від 16.04.2015 № 6534-VІ, оприлюдненим у газеті "Думська площа" 15.05.2015, Одеська міська рада відповідно до статей 25, 26, 59 Закону України № 280/97-ВР, ураховуючи зміни у законодавстві України у галузі земельних правовідносин, визнала такими, що втратили чинність, рішення Одеської міської ради:
1) від 19.10.2011 № 1396-VІ "Про регулювання земельних відносин та організації землеустрою у місті Одесі";
2) від 08.07.2011 № 846-VІ "Про затвердження Типового договору на резервування (використання) місця розташування об'єкта" .
27.07.2015 ТОВ "Модуль-Юг" звернулося до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з листом, у якому просило розірвати договір № 261, оскільки 16.04.2015 Одеська міська рада прийняла рішення про визнання таким, що втратило чинність, рішення від 08.07.2011 № 846-VІ.
Відповідно до статті 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1-3 статті 6 ЦК сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (стаття 203 ЦК).
Відповідно до статті 120 ЗК і статті 377 ЦК у редакції, чинній на час укладення спірного договору, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Із виникненням прав власності на будівлю чи споруду в особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення у строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
Розділом III ЗК (який є спеціальною правовою нормою, що регулює земельні правовідносини в Україні) визначено перелік видів прав на землю, до яких належить право власності та право користування, набуті в порядку та на встановлених законом умовах.
Главою 15 ЗК передбачено вичерпний перелік прав користування землею та підстав набуття цих прав.
Згідно із статтею 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до статті 116 ЗК підставою набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результати аукціону.
За змістом частин 2, 6 статті 123 ЗК у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Статтею 235 ЦК встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Аналіз зазначених норм та умов спірного договору дає підстави для висновку, що цей правочин за змістом його умов насправді є договором оренди земельної ділянки, метою укладення якого було отримання плати за користування земельною ділянкою, на якій розташовані виробничі будівлі, що належать на праві власності ТОВ "Модуль-Юг".
Пунктом 3.4 договору № 261 передбачено плату за користування предметом договору, яка здійснюється з кодом бюджетної класифікації 18010600 "Орендна плата з юридичних осіб" (наказ Міністерства фінансів України від 31.12.2014 № 1290).
Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, і вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Відповідно до статті 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, а як установлено судами попередніх інстанцій, відповідного рішення про передачу ТОВ "Модуль-Юг" в оренду спірної земельної ділянки Одеською міською радою прийнято не було.
Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що договір № 261 - це удаваний правочин, яким приховано договір оренди земельної ділянки, особливий порядок укладення якого визначено законодавством, і якого Одеською міською радою не дотримано, тому є правові підстави для визнання спірного договору резервування земельної ділянки недійсним і відмови у задоволені первісних і зустрічних позовних вимог.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу
Посилання скаржника на те, що місце розташування належного ТОВ "Модуль-Юг" об'єкта нерухомості не було сформовано у земельну ділянку і не має кадастрового номера, а тому не могло бути об'єктом договору оренди землі, колегія суддів вважає правильним.
Однак наведені доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що порядок і підстави набуття права користування земельною ділянкою врегульовано статтями 122, 123, 124 ЗК, які не передбачають такого права користування земельною ділянкою як резервування (використання). Метою укладення спірного договору є одержання місцевим бюджетом плати за землю у період, коли триває оформлення документів із землеустрою, але законодавством визначено тільки дві форми плати за землю: орендна плата та земельний податок, який, як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Модуль-Юг" сплачує та заборгованості зі сплати якого не має. Одержання плати за землю у формі плати за місце розташування об'єктів нерухомості чинним законодавством не передбачено.
Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального права щодо наслідків недійсності договору із посиланням на положення пункту 2 частини 1 статті 216 ЦК колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки таких вимог Одеська міська рада до суду не заявляла.
Аргументи Одеської міської ради про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо справедливого розгляду справи і прийняття рішення лише на основі доказів, які були предметом оцінки і дослідження, колегія суддів вважає хибними з огляду на те, що суд апеляційної інстанції додаткових доказів не приймав, а надав оцінку тим доказам, які було подано сторонами суду першої інстанції, який, у свою чергу, прийняв рішення за результатами оцінки всіх наявних у справі доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд
Надаючи правову кваліфікацію доказам, наданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог, місцевий та апеляційний суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для визнання спірного договору резервування земельної ділянки недійсним і відмови у задоволенні первісних і зустрічних позовних вимог.
Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що доводи скаржника про наявність правових підстав для скасування судових рішень попередніх інстанцій не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови немає.
Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314- 317 ГПК, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 у справі № 916/814/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Я. Чумак
Судді: Т.Б. Дроботова
К.М. Пільков
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 10.04.2018 |
Оприлюднено | 19.04.2018 |
Номер документу | 73442004 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Чумак Ю.Я.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні