Ухвала

від 21.11.2017 по справі 635/2253/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/2253/17 Головуючий суддя І інстанції Токарєва

Провадження № 22-ц/790/6126/17 Суддя доповідач Бровченко І.О.

Категорія: спори, що виникають

із сімейних правовідносин

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Кіся П.В., Хорошевського О.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності на 2/3 частини житлового будинку, загальною площею 69,30 кв.м, житловою площею 44,40 кв.м, з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також про визнання права власності на 2/3 частини земельної ділянки, що розташована на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, призначення якої: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) площею 0,2500 га та на 2/3 частини земельної ділянки, що розташована на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, призначення якої: для ведення особистого селянського господарства площею 0,1650 га, в порядку поділу спільного майна подружжя.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона з 09 лютого 1991 року знаходилася в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04 серпня 2014 року шлюб між сторонами було розірвано. В період шлюбу позивач разом з відповідачем придбали житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки, що розташовані на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, призначення якої: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, та для ведення особистого селянського господарства площею 0,1650 га.

В даний час виникла необхідність в поділу спільного майна подружжя, в зв'язку з чим позивач змушена звернутися до суду з відповідним позовом.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку поділу спільного майна подружжя.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини земельної ділянки, що розташована на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини земельної ділянки, що розташована на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, та для ведення особистого селянського господарства площею 0,1650 га, кадастровий НОМЕР_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що рішення суду порушує його права, оскільки на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 червня 2017 року були відкладені виконавчі дії, а саме проведення торгів реалізації арештованого в результаті забезпечення позову майна.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає за необхідне закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України Про міжнародне приватне право .

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Згідно статті 13 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, апеляційна перевірка судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, є гарантією реалізації права на судовий захист.

Частиною 1 статті 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків останньої, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Судове рішення слід вважати таким, що прийнято про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки останніх.

Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов'язки цієї особи.

За змістом ч. 1 ст. 292 ЦПК України право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається в несприятливих для них наслідках (постанова Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року справа № 6-76цс16).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку , при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого ст. 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та ч. 3 ст. 297 ЦПК України постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Матеріалами справи встановлено, що предметом позову ОСОБА_2 є поділ майна подружжя.

ОСОБА_1 не є стороною спірних правовідносин, до участі у справі не залучався, позовних вимог до ОСОБА_1 позивачем не заявлялись.

При цьому, ані в мотивувальній, ані в резолютивні частині рішення Харківського районного суду Харківської області від 05 липня 2017 року, будь-яких висновків суду щодо прав та обов'язків ОСОБА_1 не міститься й таке питання судом першої інстанції взагалі не вирішувалось.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1, що рішення суду впливає на його права, оскільки єдиною метою сторін є уникнення від виконання рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2015 року не може братись до уваги як підтвердження вирішення питання про його права та обов'язки рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27 червня 2017 року.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 13 листопада 2012 року в розмірі 90120 грн. 50 коп., з урахуванням трьох процентів річних та за договором позики від 08 серпня 2014 року в розмірі 64143 грн. 77 коп., а всього 154264 грн. 27 коп.

З рішення суду вбачається, що 13 листопада 2012 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 позику у розмірі 4000 дол. США. та 08 серпня 2014 року у розмірі 3000 дол. США.

Постановою державного виконавця міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та міст Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 21 вересня 2017 року відкладено проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2015 року.

При розгляді позову щодо поділу майна подружжя судом першої інстанції було враховано, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 лютого 1991 року. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04 серпня 2014 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано.

За період шлюбу сторонами було набуте майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки, що розташовані на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, призначення яких: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) площею 0,2500га., та для ведення особистого селянського господарства площею 0,1650га.

Згідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Матеріали справи не містять доказів, що договори позики укладались ОСОБА_3 в інтересах сім'ї, позовні вимоги до ОСОБА_2 не пред'являлись.

У зв'язку з вищезазначеним судова колегія вважає, що оскаржуване ОСОБА_1 рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 червня 2017 року не порушує його та не завдає несприятливі для нього наслідки.

Крім того, судова колегія враховує, що ОСОБА_3 на праві власності належить 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями та 1/3 частини земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що робить можливим виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу в установленому законом порядку.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, а також те, що апелянт ОСОБА_1 участі в розгляді справи в суді першої інстанції у будь-якому статусі не брав і рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27 червня 2017 року, ухваленим по справі, питання про права та обов'язки апелянта безпосередньо не вирішувалось, рішення суду не завдає несприятливі для нього наслідки, тобто апеляційне провадження у справі було відкрито за апеляційною скаргою особи, яка не є суб'єктом апеляційного оскарження цього судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 293, 297, 303, 304, 307, 312 ЦПК України, судова колегія , -

УХВАЛИЛА :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 червня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: