Постанова

від 04.06.2007 по справі 6/121пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/121пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.06.2007  року                                                            Справа № 6/121пд

          Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого:                                        Перлова Д.Ю.,

суддів                                                           Журавльової Л.І.,

          Медуниці О.Є.

при секретарі

судового засідання                                 Михайличенко Д.В.

         за участю

        представників сторін:

        від позивача                                         Бурлаченко А.С., дов. № 135 від 19.02.07,

        від відповідача                               Головко Є.В., дов. № 70 від 01.06.07,

розглянувши  

апеляційну скаргу                              Сільськогосподарського товариства з                                         обмеженою відповідальністю „Машинно-                                        технологічна станція „Альянс”,

          смт. Білокуракине Луганської області   

на рішення

господарського суду                              Луганської області

від                                                  13.04.07

у справі                                                          № 6/121пд (суддя Василенко Т.А.)

за позовом                                         Сільськогосподарського товариства з                                         обмеженою відповідальністю „Машинно-                                        технологічна станція „Альянс”,

          смт. Білокуракине Луганської області   

до відповідача                               Сільськогосподарського товариства з                                         обмеженою відповідальністю „Агрофірма                               „Партнер”, смт. Білокуракине Луганської області

про                                                   визнання договору купівлі-продажу дійсним

В С Т А Н О В И В:

         Суддя –доповідач Д.Ю. Перлов.

Позивач –Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Машинно-технологічна станція „Альянс” звернувся до господарського суду Луганської області з позовом від 01.03.07 до відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Партнер” про визнання договору купівлі-продажу дизельного пального в кількості 4220 літрів за ціною 2,90 грн. за один літр палива на загальну суму 12 238 грн., укладеного 28.07.04 між позивачем (як продавцем) та відповідачем (як покупцем) дійсним та таким що підлягає виконанню сторонами в термін до 31.12.04 з моменту його укладення.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.04.07 у справі № 6/121пд (суддя Василенко Т.А.) у задоволенні позову СТОВ МТС „Альянс” до СТОВ „Агрофірма „Партнер” відмовлено.

Рішення з посиланням на норми ст.ст. 16, 220, 626, 655, 657, Цивільного кодексу України мотивовано наступним.

Позивачем неправильно обраний спосіб захисту прав. Сторонами не досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору та договір купівлі –продажу дизельного палива не передбачає обов'язкової письмової форми та нотаріального посвідчення.

За таких обставин, підстав для задоволення позову про визнання дійсним договору купівлі –продажу не має.

Позивач - СТОВ МТС „Альянс”, не погодившись з винесеним рішенням, звернувся до Луганського апеляційного суду з апеляційною скаргою від 26.04.07, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 13.04.07 по справі № 6/121пд в повному обсязі, як таке, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти по справі нове рішення, яким визнати договір купівлі-продажу дійсним та таким, що підлягає виконанню сторонами в термін до 31.12.04 з моменту його укладення.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Суд першої інстанції в своєму рішенні невірно застосував норми матеріального права, а саме ст. 655, 657, 220 Цивільного кодексу України, та не прийняв до уваги ст. 208 Цивільного кодексу на яку посилався позивач. Не вказав  яких самих реквізитів не містить накладна № 725 від 28.07.04, а також чому саме відсутність того чи іншого реквізиту не дає можливість підтвердити факт здійснення господарської діяльності у вигляді купівлі-продажу пального. Разом з тим, керівник підприємства відповідача Сушков В.Д. в судовому засіданні свій підпис на зазначеній накладній підтвердив. Не взяв до уваги і не дав відповідної оцінки наданому позивачем письмовому доказу –довідці ДП „Білокуракинська нафтобаза” від 26.02.07 № 7, яка була надана позивачем у підтвердження ціни дизельного палива на момент укладення угоди купівлі-продажу в порядку ст. 691 та ч. 4 ст. 632 ЦК України.  

Відповідач –СТОВ „Агрофірма „Партнер” у відзиві від 02.06.07 на апеляційну скаргу позивача просить залишити рішення господарського суду Луганської області від 13.04.07 у справі № 6/121пд без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення з огляду на те, що суд вірно послався на ст. ст. 657, 220 Цивільного кодексу України; визнав накладну № 725 від 28.07.04 такою, що не відповідає вимогам ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія  дійшла висновку, що апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Машинно-технологічна станція „Альянс” слід залишити без задоволення, рішення  господарського суду Луганської області від 13.04.07  у справі № 6/121пд слід залишити без змін з  наступних підстав.

Позивач –Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Машинно-технологічна станція „Альянс”, зареєстроване у якості суб'єкта господарювання  Білокуракинською районною державною адміністрацією Луганської області 26.02.00, про зроблений запис № 1 364 120 0000 000026.

Відповідач –Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Партнер”, зареєстроване у якості суб'єкта господарювання  Білокуракинською районною державною адміністрацією Луганської області 29.10.99, про зроблений запис № 1 364 120 0000 000104, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців за станом на 15.03.07 та довідкою з ЄДРПОУ від 13.03.07 № 13-48/1073.

Як вбачається з матеріалів справи 28.07.2004. відповідачем - СТОВ „Агрофірма „Партнер” виписана довіреність серії ЯЗТ № 942247 Сушкову Віктору Даниловичу на отримання від позивача –СТОВ „МТС „Альянс” дизельного палива у кількості 4220 літрів.

У свою чергу, позивачем була виписана накладна №725 від 28.07.04 на дизельне пальне у кількості 4220 літрів. У цій накладній є посилання на те, що вказаний товар був відпущений СТОВ “Партнер” через Сушкова В.Д.  та вона містить підписи чотирьох осіб, без визначення їх посад та прізвищ.

У преамбулі Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову                звітність в Україні” від 16.07.99 № 996-ХІV зазначено, що цей Закон  визначає правові засади регулювання,  організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:  первинний документ –документ,  який  містить  відомості  про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 цього Закону чітко визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

ѕ          назву документа (форми);

ѕ          дату і місце складання;

ѕ          назву підприємства, від імені якого складено документ;

ѕ          зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

ѕ          посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

ѕ          особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При огляді накладної №725 від 28.07.2004. встановлено, що цей документ не містить усіх перерахованих вище необхідних реквізитів, а саме даних про зміст господарської операції та її виміру у вартісному виразі, та таких, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції у зв'язку з чим не може підтверджувати факт здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ст.ст. 626, 655 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 Цивільного кодексу України визначена форма окремих видів договорів купівлі-продажу, а саме - договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.  

Статтею 220 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Інших випадків визнання договору купівлі – продажу дійсним закон не передбачає.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 218 Цивільного кодексу України, на яку між іншим посилається позивач у апеляційній скарзі, передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Тобто діючим законодавством не встановлено інших випадків недійсності правочину - договору купівлі-продажу у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, крім випадків передбачених ст. 657 ЦК України, тому він не може бути визнаний судом дійсним.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу встановленими у ній способами.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що  у даному випадку, інші способи захисту цивільних прав сторонами не були встановлені. Позивачем неправильно обраний спосіб захисту прав. Сторонами не досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору та договір купівлі – продажу дизельного палива не передбачає обов'язкової письмової форми та нотаріального посвідчення. Підстав для задоволення позову про визнання дійсним договору купівлі –продажу не має, та відмовив у задоволенні позову за необґрунтованістю.

                 На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги   спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення господарського суду Луганської області відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито по апеляційній скарзі покладається на заявника апеляційної скарги.

Декретом Кабінету міністрів України „Про державне мито”,  від 21.01.1993 року № 7-93,  пп. г, п. 2 ст. 3 передбачено, що із апеляційних і касаційних скарг на рішення державне мито сплачується в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, цей спір є немайновим. Позивачем –Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Машинно –технологічна станція „Альянс” при зверненні з позовом до господарського суду Луганської області, квитанцією від 01.03.07 № 00613 було сплачене державне мито в сумі 85,00грн., а при зверненні з апеляційною скаргою до Луганського апеляційного господарського суду, квитанцією від 26.04.07 № 716910 в сумі 61,19 грн. замість 42,50грн.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, витрати із сплати державного мита по апеляційній скарзі в сумі 42,50грн. покласти на позивача, заявника апеляційної скарги - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Машинно –технологічна станція „Альянс”, м. Білокуракине Луганської області. Повернути з Державного бюджету України надмірно сплачене позивачем –Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Машинно –технологічна станція „Альянс”, м. Білокуракине Луганської області державне мито за подачу апеляційної скарги в сумі 18 грн. 69 коп. на його розрахунковий рахунок.

У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 43, 47, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

                                              П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу від 26.04.07 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Машинно-технологічна станція „Альянс” на  рішення господарського   суду   Луганської   області   від  13.04.07  у справі № 6/121пд  залишити без задоволення.

2.          Рішення  господарського суду Луганської області від 13.04.07  у справі  №  6/121пд залишити без змін.

3.          Витрати із сплати державного мита по апеляційній скарзі в сумі 42 грн. 50 коп. покласти на позивача, заявника апеляційної скарги – Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Машинно –технологічна станція „Альянс”, м. Білокуракине Луганської області.

4.          Повернути з Державного бюджету України надмірно сплачене позивачем –Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Машинно –технологічна станція „Альянс”, м. Білокуракине Луганської області державне мито за подачу апеляційної скарги в сумі 18 грн. 69 коп. на його розрахунковий рахунок. Підставою для повернення є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою суду.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

              Головуючий                                                                             Д.Ю. Перлов                        

              Суддя                                                                                                       Л.І. Журавльова

                   Суддя                                                                                         О.Є. Медуниця