Рішення

від 23.11.2017 по справі 266/2067/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 266/2067/17

Провадженя№ 2/266/742/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2017 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого судді Курбанової Н.М.,

за участю секретаря Макогон С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СРЗ про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, спонукання до проведення дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю СРЗ , які в остаточні редакції зводяться до наступного: просить скасувати наказ від 16.05.2017 року за №83, зобов'язати керівництво Товариства з обмеженою відповідальністю СРЗ прийняти новий наказ про поновлення її на посаді, стягнути середню заробітну плату з дня звільнення 16 травня 2017 року по день поновлення її на посаді, надати їй довідку про середню заробітну плату , у якій зазначені усі страхові внески (суми) сплачені застрахованою особою, а саме до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; зобов,язати посадових осіб відповідача повернути їй посвідчення, видане на її ім,я за професією наповнювач балонів 2-розряду з правом обслуговування сосудів працюючих під тиском.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 16 травня 2017 року з ТОВ СРЗ була звільнена по закінченню терміну дії трудового договору, на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Вважає це звільнення незаконним, а запис у трудовій книжці недійсним, так як термін дії трудового договору не закінчено, а триває. Вона була працевлаштована за направленням від Маріупольського міського центру зайнятості і має додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, так як вона є внутрішньо переміщеною особою, оформили її на місце працівника, який знаходився у декретній відпустці, бо було вільне місце на цій посаді. Термін дії декретної відпустки триває саме менше 3 років, а її звільнили через 6 місяців після працевлаштування у зв,язку із виходом із відпустки по огляду за дитиною основного працівника. При звільненні, за її особистим запитом щодо надання їй довідки про середню заробітну плату (дохід) для розрахунку виплат на випадок безробіття, адміністрація ТОВ СРЗ надала їй довідку, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України, а саме відсутні дані про розмір страхових внесків, сплачених застрахованою особою до Фонду загально обов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Вважає, що адміністрація TOB СРЗ приховала страхові внески, сплачені нею. Крім того, при звільненні їй не видали посвідчення на її ім.,я за професією наповнювач балонів , яке їй надали при проходженні навчання у міському навчальному закладі за направленням ТОВ СРЗ .

Позивачка ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні підтримала позовні вимоги частково, надала пояснення, аналогічні викладені нею у позові, просила його задовольнити. Крім того зазначила, що посвідчення про проходження нею навчання та отримання кваліфікації наповнювач балонів їй було вручено представником відповідача в судовому засіданні особисто, а крім того вона погоджується з доводами відповідача про те, що страхові внески підприємство за неї сплатило та у зв,язку із змінами у законодавстві такі дані не відображаються у довідці про середню заробітну плату, яку їй видали на її вимогу, тому в цій частині вона зменшує розмір позовних вимог.

Представник відповідача TOB СРЗ , ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, у відкритому судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, пояснив, що наказ генерального директора TOB СРЗ від 16.05.2017р. року є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства України, вмотивованим та таким що не підлягає скасуванню, а вимоги позивача про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, компенсації вимушеного прогулу безпідставними. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивачка була прийнята на роботу за строковим трудовим договором, на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника, про що була ознайомлена в наказі. У зв,язку із виходом з відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_1 була звільнена на підставі ч.2 ст. 36 КЗПП України. На теперішній час позивачка працевлаштована на іншому підприємстві, таким чином вимоги щодо поновлення її на посаді в ТОВ СРЗ є недоречними. Крім того зазначив, що в довідці, яка видавалася позивачці про розмір середньої заробітної плати не зазначається розмір страхових внесків, утриманих із зарплати позивачки, бо вказані страхові внески сплачує особисто підприємство та всі дані про розмір страхових внесків відображено у таких формах Пенсійного фонду України щодо особи, як 5-ок. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 23 КЗпП Україн, трудовий договір може бути:1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підставами припинення трудового договору, згідно ч.2 ст. 36 КЗпП України є: 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.;

Згідно наказу № 170 від 19.09.2016 року ТОВ СРЗ про прийом на роботу та заяви ОСОБА_1, остання прийнята тимчасово на посаду Наповнювач балонів 2 розряду з 19.09.2016 року на період декретної відпустки та відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_3 (а.с. 59, 60, 77-84).

З даним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена в той же день під особистий підпис.

Таким чином, роботодавець повідомив позивачку про тимчасовий характер її роботи, а саме на період декретної відпустки та відпустки по догляду за дитиною основного працівника, таким чином уклавши з ОСОБА_1 строковий трудовий договір.

На підтвердження укладання строкового трудового договору з позивачкою стороною відповідача надані наступні докази, які досліджені судом:

Згідно листка непрацездатності серія АГТ № 411699, виданого міською лікарнею №9 МСЧ працівників ДМФ м. Маріуполя, з 05.09.2016р. ОСОБА_3 перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами (а.с.61).

Згідно наказу №9-к від 09.01.2017 року ТОВ СРЗ , про надання відпустки по догляду за дитиною, ОСОБА_3 наповнювачу балонів станції наповнення та газифікації знижених газів електросилової ділянки з 09.01.2017р. по 16.11.2019р. надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.64).

Зазначена відпустка була надана основному працівнику ОСОБА_3на підставі ст.ст. 179, 181 КЗпП та ст..ст. 2, 18, 20 Закону України Про відпустки

Особа, яка фактично доглядає за дитиною, може оформити таку відпустку як безпосередньо після відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, так і в будь-який інший час, може на свій розсуд неодноразово переривати відпустку, а потім знову її оформляти. Для цього потрібно подати відповідну письмову заяву на ім'я власника, де зазначити строк, на який оформляється відпустка. На підставі цієї заяви має бути виданий відповідний наказ.

Отже, 15.05.2017р. ОСОБА_3 до TOB СРЗ подано заяву про переривання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та вихід на роботу на посаду наповнювач балонів з 17.05.2017р.

Згідно наказу № 173-к від 16.05.2017р. ТОВ СРЗ , ОСОБА_3 з 17.05.2017 року перервано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та вона вважається такою, що стала до роботи в якості наповнювача балонів 4 розряду станції наповнення та газифікації знижених газів електросилової ділянки з окладом 4400 грн. та доплатою за шкідливі умови праці 176 грн. (а.с.65, 66).

ОСОБА_3 приступила до виконання своїх обов,язків , що підтверджується наданим суду табелем виходу її на роботу ( а.с.93).

Згідно наказу №89 від 16.05.2017 року ТОВ СРЗ , у зв'язку з виходом із відпустки за дитиною з 17.05.2017 року основного робітника - наповнювача балонів 2 розряду станції наповнення та газифікації знижених газів енергосилової ділянки було припинено строковий договір оформлений наказом про прийом на роботу №170 від 19.09.2016 року та звільнено 16.05.2017 року, у зв'язку з закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України. Позивачка копію наказу отримала, після чого їй була видана трудова книжка та виплачені всі необхідні кошти, що супроводжують звільнення. (а.с.62).

Позивачка ставить питання про поновлення на роботі, але на теперішній час працевлаштована на іншому підприємстві, про що надала відповідну довідку та копію трудової книжки.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про те, що між нею та ТОВ СРЗ тривають трудові стосунки, не обгрунтовані на законі та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

При цьому суд приходить що висновку, що дії відповідача - ТОВ СРЗ щодо звільнення позивачка відповідали вимог закону, тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СРЗ про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, спонукання до проведення дій - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене через Приморський районний суд м. Маріуполя до Апеляційного суду Донецької області на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Курбанова Н. М.