Ухвала

від 22.11.2017 по справі 308/9798/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/9798/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2017 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання заступника начальника слідчого відділу СУ Прокуратури Закарпатської області старшого радника юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, українця за національністю, громадянина України, з повною вищою освітою, працюючого старшим оперуповноваженим СКП Виноградівського відділення Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, старшого лейтенанта поліції, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.366, ч.1 ст.28 ч.3 ст.371, ч.1 ст.396, ч.2 ст.365 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчим відділом Прокуратури Закарпатської області проводиться досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.2 ст.317, ч.1 ст.310 КК України, відомості про які внесено до ЄРДР за №12017070000000090 від 24.04.2017 за матеріалами Закарпатського управління ДВБ НП України щодо вимагання та отримання працівниками Виноградівського відділення Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області неправомірної вигоди в особливо великих розмірах за попереднім зговором групою осіб, вирощування коноплі, збуту наркотичних засобів групою осіб, тощо.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у лютому 2017 року, громадяни ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою, з метою організації місця для вирощування, тобто виробництва наркотичних засобів, а саме вирощування рослин наркотичної рослини коноплі, придбали у невстановленої досудовим розслідуванням особи незареєстроване у встановленому законом порядку будинковолодіння, яке розташоване на земельній ділянці АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2121210100:07:010:0108.

В наступному, у невстановлений слідством час, вказані громадяни ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з метою доведення злочинного умислу до кінця, та з метою створення приміщення для вирощування, тобто виробництва наркотичних засобів, а саме вирощування рослин наркотичної рослини коноплі, придбали спеціальне електричне та вентиляційне обладнання, інше обладнання для контролю за температурним та світловим режимом у приміщенні для створення сприятливих умов для вирощування канабісу, а також закупили насіння зазначених рослин, яке посіяли у приміщенні та почали вирощувати зазначені рослини.

16.08.2017 року старшим слідчим СВ Виноградівського відділення Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_10 , який, будучи включеним до групи слідчих, виконував слідчі дії у рамках кримінального провадження №12017070080000722 від 06.08.2017 за фактом крадіжки з будинку громадянки ОСОБА_11 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, разом з начальником сектору кримінальної поліції ОСОБА_12 , оперуповноваженим СКП ОСОБА_13 , старшим оперуповноваженим СКП ОСОБА_4 , інспектором з ювенальної превенції СППП ОСОБА_14 , інспектором СРПП №2 ОСОБА_15 , згідно ухвал слідчого судді проводився обшук у домоволодінні в АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 2121210100:07:010:0108.

Під час проведення вказаного обшуку співробітниками Виноградівського відділення Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області у незареєстрованому будинковолодінні на вказаній земельній ділянці, було виявлено понад 100 сироростучих рослин коноплі, спеціальне обладнання для вирощування зазначених рослин, тощо, тобто фактично було виявлено злочин, передбачений ч.2 ст.310 КК України, - який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких.

Проте, працівники поліції, з метою укриття тяжкого злочину, з використанням службового становища, з корисною метою, маючи на меті протиправне збагачення, стали вимагати у громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були виявлені ними у вказаному приміщенні, неправомірну вигоду у розмірі 50000 доларів США.

В наступному, цього ж дня, тобто 16.08.2017, один із працівників поліції, а саме ОСОБА_12 отримав від невстановленої слідством особи, яка являється знайомим ОСОБА_8 , неправомірну вигоду у розмірі 50000 доларів США за те, що ними не будуть складатись процесуальні документи про виявлення та вилучення наркотичних рослин, а вказані особи не будуть притягнуті до кримінальної відповідальності за вчинення тажкого злочину.

В той же час, у порушення вимог кримінального процесуального законодавства, слідчий ОСОБА_10 , умисно, усупереч інтересам служби, 16.08.2017 року, у період з 13.20 до 14.30 години, перебуваючи на території земельної в АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 2121210100:07:010:0108, склав завідомо неправдивий офіційний документ протокол обшуку від 16.08.2017, у якому зазначив, що в цей день, тобто 16.08.2017, він слідчий Виноградівського відділення Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_10 , у зв`язку із провадженням досудового розслідування кримінального провадження №12017070080000722 від 06.08.2017 на підставі ухвали слідчого судді Виноградівського районного суду від 15.08.2017 у присутності понятих: 1) ОСОБА_16 , мешканця АДРЕСА_3 та 2) ОСОБА_17 , мешканки АДРЕСА_3 , провів обшук житла та іншого володіння особи за адресою АДРЕСА_2 , адреса СТ: урочище «Чорна Гора», у ході якого нічого не виявлено та не вилучено.

Зазначений протокол обшуку від 16.08.2017 року підписала особа, у якої проводився обшук ОСОБА_8 , слідчий ОСОБА_10 , поняті, а також учасники слідчої дії ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 .

В той же час, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за виробництво наркотичних засобів, зранку 17.08.2017 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знищили посіви канабісу а рослини викинули на земельну ділянку поблизу домоволодіння.

В цей же день, тобто 17.08.2017 року, під час обшуку зазначеного вище домоволодіння, яке розташоване на земельній ділянці АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2121210100:07:010:0108, проведеного слідчим прокуратури Закарпатської області спільно з працівниками Закарпатського управління ДВБ НПУ, за участю затриманих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , було виявлено та вилучено понад 130 стебел рослини коноплі, спеціальне електричне та вентиляційне обладнання, інше обладнання для контролю за температурним та світловим режимом у приміщенні, для створення сприятливих умов для вирощування коноплі.

Відповідно до вимог ст.ст.103, 104 КПК України, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі, який складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); 2) описової частини, яка повинна містити відомості про:послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження; 3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Таким чином, слідчий ОСОБА_10 склав завідомо неправдивий офіційний документи протокол обшуку від 16.08.2017 року за участю власника ОСОБА_8 , а також працівників поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , у якому зазначені відомості про результати проведеної слідчої дії, які не відповідають дійсності та є завідомо неправдивими.

Оперуповноважений сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , підписавши вказаний завідомо неправдивий документ протокол обшуку від 16.08.2017 року, заяв та зауважень з приводу викладених у ньому фактів не заявив, тим самим своїм підписом підтвердив викладені у ньому завідомо неправдиві відомості щодо результатів проведеної слідчої дії.

Крім цього, незаконними умисними діями ОСОБА_12 , оперуповноваженого СКП ОСОБА_13 , старшого оперуповноваженого СКП ОСОБА_4 , інспектора з ювенальної превенції СППП ОСОБА_14 , інспектор СРПП №2 ОСОБА_15 , заподіяно істотної шкоди охоронюваним Конституцією України, Міжнародно-правовими актами, Законами України правам та інтересам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а саме права на повагу до гідності, свободи та особистої недоторканості особи.

В наступному оперуповноважений сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , підписавши вказаний завідомо неправдивий документ протокол обшуку від 16.08.2017 року, заяв та зауважень з приводу викладених у ньому фактів не заявив, тим самим своїм підписом підтвердив викладені у ньому завідомо неправдиві відомості щодо результатів проведеної слідчої дії, про виявлений тяжкий злочин своє безпосереднє керівництво не повідомив, рапорт про виявлене кримінальне правопорушення не склав та керівництву не подав.

Крім того, у порушення вимог кримінального процесуального законодавства, працівник поліції, а саме старший оперуповноважений СКП ОСОБА_4 , діючи умисно, перевищуючи наданй йомку владу та службові повноваження, тобто умисно вчиняючи дії, як явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, під час проведення зазначеної слідчої дії обшуку на території земельної в АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 2121210100:07:010:0108, з метою приховання злочину, вчиненого працівниками поліції, протиправно вилучив з вказаного будинку відео реєстратор марки «Тексар», на який здійснювався запис з двох камер зовнішнього відеоспостереження, які знаходились на будинку ззовні, інформацію про вилучення вказаного відео реєстратора до протоколу обшуку не вніс, а вказаний прилад слідчому ні під час проведення обшуку, ні після нього слідчому не передав, а привласнив.

У сукупності ОСОБА_4 вчинив злочини, передбачені ч.5 ст.27 ч.1 ст.366, ч.1 ст.28 ч.3 ст.371, ч.1 ст.396, ч.2 ст.365 КК України.

17.11.2017 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні зазначених вище злочинів.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, у тому числі показаннями інших підозрюваних у провадженні, зокрема ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , іншими матеріалами у сукупності.

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, який належить до категорії тяжких і за який йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

З огляду на те, що чинним Кримінальним кодексом України у корупційних злочинах виключена можливість застосування судами звільнення від кримінальної відповідальності, призначення відбування покарання з випробуванням, та призначення більш м`якого покарання, ніж передбаченого законом, орган досудового розслідування не виключає можливості, що ОСОБА_4 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. В ході досудового розслідування також встановлений факт схиляння невстановленими особами свідка ОСОБА_18 до відмови від наданих ним показань, та відмови від давання показань у кримінальному провадженні, про що останній заявив під час допиту у судовому засіданні під час досудового розслідування.

Допитані у провадженні підозрювані ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , дають викривальні ОСОБА_4 та інших працівників поліції покази, сприяють розкриттю злочинів, а тому є ризик впливу працівників поліції, у тому числі і ОСОБА_4 на вказаних підозрюваних, а тому орган досудового розслідування не виключає можливості, що він безпосередньо чи за посередництва інших осіб з метою уникнення кримінальної відповідальності буде незаконно впливати на вказаних осіб.

З метою запобігання вчинити підозрюваним ОСОБА_4 будь-якої з вищеописаних дій, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.

Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_4 заходу забезпечення кримінального провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.

З урахуванням вищенаведеного, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У випадку внесення визначеної судом суми застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити. Зазначив, що обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України підтверджена, а тому просив обрати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, пов`язаними із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження. Водночас, наголосив на тяжкості можливого покарання, яке може бути призначене підозрюваному.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечували проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів на підтвердження існування заявлених у клопотанні ризиків. Окрім наведеного, клопотання не містить обґрунтування неможливості запобігання заявленим ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою. З урахуванням наведеного, а також того, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дитину, не має судимостей, є учасником бойових дій, просили розглянути можливість обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Заслухавши пояснення прокурора з приводу внесеного клопотання, підозрюваного та його захисника, суд приходить до наступних висновків.

Слідчим відділом Прокуратури Закарпатської області проводиться досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.2 ст.317, ч.1 ст.310 КК України, відомості про які внесено до ЄРДР за №12017070000000090 від 24.04.2017 року.

17.11.2017 року гр. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.366, ч.1 ст.28 ч.3 ст.371, ч.1 ст.396, ч.2 ст.365 КК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність гр. ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.366, ч.1 ст.28 ч.3 ст.371, ч.1 ст.396, ч.2 ст.365 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантованіст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Також при обранні виду запобіжного заходу враховуються й вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно з висновком, викладеним ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, не арештований, а сторона обвинувачення повинна продемонструвати дані, які свідчать з достатнім ступенем переконливості, що арештованому необхідно знаходитися під вартою.

У контексті достатності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як найбільш суворого, ЄСПЛ у рішенні у справі «В. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року дійшов висновку, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки в залежності від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховуватись від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. У рішенні у справі «Мамедова проти РФ» від 01 червня 2006 року Суд констатував, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину

Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня(Panchenko v. Russia(Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню(Becciev v. Moldova(Бекчиєв проти Молдови)).

Як встановлено слідчим суддею, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. Разом з цим, доводи, які зазначені в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, наданими та дослідженими в судовому засіданні доказами, долученими до матеріалів клопотання, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

Посилання прокурора на тяжкість кримінальних правопорушень та тяжку міру покарання, як на підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованим, оскільки самі по собі не можуть бути підставою для застосування до підозрюваного такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, виходячи з сукупності заявлених ризиків.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Разом з тим, в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 відсутнє обґрунтування, що більш м`який запобіжний захід від такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, не здатний запобігти ризикам у кримінальному провадженні, не доведено і прокурором в судовому засіданні необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та неможливість обрання альтернативного запобіжного заходу.

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

В той же час, слідчий суддя бере до уваги дані щодо особи підозрюваного ОСОБА_4 в їх сукупності, зокрема, те, що останній одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, має освіту, є учасником бойових дій.

За вищевказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В той же час, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, загальних засад кримінального провадження, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків з урахуванням початкової стадії досудового розслідування, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, шляхом заборони підозрюваному залишати місце проживання: АДРЕСА_1 , в період часу з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. без дозволу слідчого, прокурора, або суду. А також покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 193, 194, 196, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання відмовити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання АДРЕСА_1 , в період часу з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. без дозволу слідчого, прокурора, або суду.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом - до 16 січня 2018 року включно.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді доручити Виноградівському ВП ГУНП в Закарпатській області.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Закарпатської області протягом п`яти днів з дня ї проголошення.

Повний текст ухвали складено і проголошено 24 листопада 2017 року о 16 год. 25 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1