Ухвала

від 22.11.2017 по справі 804/698/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 листопада 2017 рокусправа № 804/698/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі № 804/698/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО

до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО (далі по тексту - Позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, правонаступником якої є Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 21.01.2016 р. № 0000034700, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 139683 грн. та нараховано штрафних санкцій в сумі 224965 грн.;

- від 21.01.2016 р. № 0000044700, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у листопаді 2014 року на суму 90535 грн., у грудні на суму 1551225 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року відкрито провадження у справі № 804/698/16.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зокрема зазначив, що висновки податкового органу щодо відсутності реальності господарських операцій з контрагентами були зроблені на підставі співставлення інформаційних баз ДФС, які не мають статусу офіційних, не сертифіковані та можуть містити помилки, а тому не можуть бути належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо Позивача. Зазначено, що всі належним чином оформлені первинні документи були надані Відповідачу до перевірки, при цьому поставлений товар було використано ТОВ ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО у власній господарській діяльності. Посилання на податкову інформацію відносно ТОВ Клірфілд є безпідставним, оскільки останнє є постачальником ТОВ Вторглас , а не позивача, та відносини з ним не були предметом перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі № 804/698/16 позов задоволено (суддя - Гончарова І.А.) .

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000034700 від 21.01.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 139683 грн., за штрафними санкціями 224965 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000034700 від 21.01.2016 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у листопаді 2014 року на суму 90535 грн., у грудні на суму 1551225 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що надані первинні документи є оформленими у відповідності до приписів чинного законодавства та у своїй сукупності спростовують висновки податкового органу є помилковими та ґрунтуються на припущеннях.

Відповідач - Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі № 804/698/16 в повному обсязі та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог Відповідач, зокрема, зазначив, що згідно аналізу даних ЄРПН та наявної податкової інформації встановлено відсутність у ТОВ Вторгласс будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, крім того, встановлено відсутність взаємовідносин з фізичними особами, а саме збирання склобою від населення. Також по контрагенту по ланцюгу постачання - ТОВ Клірфілд було внесено запис щодо відсутності останнього за місцезнаходженням, дані про чисельність працівників вказаного підприємства, заробітну плату та основні фонди відсутні. Зауважено, що надані до перевірки видаткові накладні та товарно-транспортні накладні містять численні розбіжності та недоліки.

Крім того, зазначено, що відповідно до постанови КМУ від 30.03.2016 року № 247 реорганізовано Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС шляхом приєднання останньої до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

На підставі ст. 55 КАС України судом апеляційної інстанції здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 804/698/16, здійснено заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС правонаступником -Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО , подало заперечення на апеляційну скаргу, в якій просили залиши останню без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану. Зауважували, що розбіжності у видаткових накладних зумовлені фатом надходження товару залізницею та автомобільним транспортом відповідно до залізничних та товарно-транспортних накладних, при цьому одночасне підписування видаткових накладних у м. Костянтинівка та приймальних актів у м. Вільногірськ не спростовує факт поставки товару, адже його фактичне надходження відображено саме у залізничних та товарно-транспортних накладних. Твердження Відповідача щодо невірного зазначення номеру вагону у видатковій накладній від 02.10.2014 року № РН-0000001 не має істотного значення для справи, оскільки вказана обставина є технічною помилкою. Зауважено, що чинними на залізниці правилами не передбачено проставляння на залізничній накладній будь-яких штампів як відправника, так і одержувача товару. Посилання податкового органу на факт використання одного транспортного засобу різними перевізниками не вказує на відсутність факту перевезення товару, з огляду на те, що відповідне перевезення здійснювалось в різні проміжки часу одним і тим же водієм.

Представник Відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просили скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі № 804/698/16 та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник Позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити останню без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану.

У судовому засіданні, заслухавши представників Позивача та Відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 20.03.2001 р., перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС.

У період з 28.12.2015 р. по 31.12.2015 р. СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Вторгласс за період з 01.09.2014 р. по 31.12.2014 р.

За результатами перевірки 12.01.2016 року складено акт №1/28-01-47-30809384, у висновку якого зазначено про встановлення порушень:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит всього у сумі 1781443 грн., у тому числі за листопад 2014 року - 230218 грн., грудень 2014 року - 1551225 грн., що призвело до:

завищення від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за листопад 2014 року у сумі 90535 грн.,

завищення податкових зобов'язань за листопад 2014 року у сумі 139683 грн.,

завищення від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за грудень 2014 року у сумі 1551225 грн.;

- завищення від'ємного значення сум податку на додану вартість у сумі 1551225 грн. (відповідно до уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 19.06.2015 р. №9128824449, від 21.06.2015 р. №9129234342), яке залишилося непогашеним станом на 1 липня 2015 року в податковій звітності з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми податку, на яку платника має право зареєструвати податкові накладні/ розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної п.200-1.3 ст.200-1 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта 21.01.2016 р. СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000034700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 139683 грн., за штрафними санкціями 224965 грн.;

- № 0000034700, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у листопаді 2014 року на суму 90535 грн., у грудні на суму 1551225 грн.

Визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень і було предметом судового розгляду.

Надаючи правову оцінку рішенням суб'єкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Так, 01.10.2014 р. між ТОВ ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО (покупець) та ТОВ Вторгласс (продавець) укладено договір постачання № 005/СБ, предметом якого є постачання товару - склобій кольоровий тарний дроблений та змішаний тарний дроблений, у кількості, що визначена у Специфікаціях. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом за рахунок покупця на умовах FCA - станція вантажоодержувача.

До вказаного договору сторонами погоджено Специфікація №1 від 01.10.2014 р.на суму 6000000 грн., Специфікація №2 від 01.10.2014 р.на суму 4250000 грн., Специфікація №3 від 01.11.2014 р.на суму 60000000 грн.

Виконання умов цього договору підтверджується приймальними актами, видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (том 1 а.с.96-том 2 а.с.145).

Транспортування здійснено залізничним та автомобільним транспортом, що підтверджено залізничними накладними, та ПП Скрипка, МПП Ельва , ФОП ОСОБА_1, ТОВ ТТК , ПП ДИЗУс , за замовленням ТОВ ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО , що підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними.

Транспортування залізничним транспортом фіксувалось у залізничних накладних, а також у відомостях філії ВГМК ПрАТ Кримський ТИТАН , згідно з умовами договору від 19.12.2012 р. №1232-3 про надання послуг з подачі та придбання вагонів.

За фактом постачання товару ТОВ Вторгласс виписано податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (том 2 а.с.147-200).

Придбаний товар отримано представниками ТОВ ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО на підставі довіреності № 35 від 01.10.2014 р.

Також до матеріалів справи долучено лист начальника лабораторії по контролю виробництва хімічного аналізу сировини від 04.01.2016 р., згідно якого приймання товару від ТОВ Вторгласс (склобій) в якості сировини у період з 02.10.2014 р. по 29.12.2014 р. здійснювався контролери зовнішнього приймання атестованої лабораторії по контролю виробництва хімічного аналізу сировини згідно ТУ У 85-02126811-029-2000; хімічний склад склобою визначався згідно ДСТУ 21-003-2001 та МВІ №02-05-ОФ-2008; за результатами аналізу вказаний склобій приймався в якості марок БТ, ПТ та ЗТ.

При цьому як встановлено судом першої інстанції, ТОВ ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО є підприємством, що здійснює господарську діяльність з виробництва скла, виробництва і оброблення скляних виробів, тож вказаний склобій використовувався у господарській діяльності. Судом встановлено, що ТОВ ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО має у власності комплекс будівель та споруд з виробництва скла за адресою: вул..Промислова, 31, м.Вільногірськ.

Крім того, відповідно до протоколу судового засідання від 23.08.2016 р. по справі № 804/698/16 та копії письмових пояснень свідка ОСОБА_2, складені при отриманні судового доручення відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 року, ОСОБА_2 займався господарською діяльністю від імені та в інтересах ТОВ ВТОРГЛАСС ; в період з 20.08.2014 року по 13.01.2015 року перебував на посаді директора ТОВ ВТОРГЛАСС ; укладав договори як директор ТОВ ВТОРГЛАСС з ТОВ Вільногірське скло щодо поставки склобою, підготовкою договору займались ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Договір укладено в жовтні 2014 року. Предметом договору було постачання склобою у кількості 8635,69 тн за ціною: марки БТ - 1200 грн. за 1 тн з ПДВ; марки ЗТ - 850 грн. за 1 тн з ПДВ. Поставка товару здійснювалась залізничним та автомобільним транспортом. Розрахунки за поставлений товар проводились у безготівковій формі після отримання товару. Погодження умов договору відбувалось за допомогою засобів поштового, електронного, телефонного, факсимільного зв'язку. Ініціатором укладання договору та підписання інших документів виступав ОСОБА_2 Документи підписувались особисто ОСОБА_2 у м. Костянтинівка Донецької області в період жовтня-грудня 2014 року по мірі необхідності. Первинні документи складались бухгалтером відповідно до норм діючого законодавства щодо бухгалтерського обліку. Документообіг стосовно даного договору здійснювався за допомогою засобів поштового, електронного телефонного, факсимільного зв'язку; період фактичного виконання договору з ТОВ Вільногірське скло - жовтень-грудень 2014 року. Під час виконання договору були задіяні ОСОБА_4 (м. Краматорськ), підсобні робочі (співробітники ТОВ ВТОРГЛАСС ), прізвища, імена та по-батькові - не пам'ятає. Постачання здійснювалось залізничним транспортом у вагонах та полувагонах, а також автомобільним транспортом ДАФ (номеру та марки не пам'ятає). Завантаження товару здійснювалось у м. Костянтинівці, вул.. Мірошниченка, 15. Навантаження товару здійснювалось ОСОБА_4 та робітниками; розвантаження - співробітниками ТОВ Вільногірське скло . Як товаросупровідні документи сторонами договору були складені товарно-транспортні накладні, залізничні накладні. Вищевказані господарські операції в податковій звітності відображались ТОВ ВТОРГЛАСС в період здійснення таких операцій. Отримання ТОВ ВТОРГЛАСС коштів від ТОВ Вільногірське скло мало місце. Кошти були отримані в безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ ВТОРГЛАСС у кількості 10688659,19 грн. в період жовтня-грудня 2014 року. Заборгованості на даний час немає.

Придбаний товар використано ТОВ Вільногірське скло в межах господарської діяльності при технологічному процесі продукції. Встановленими під час розгляду справи обставинами підтверджено отримання позивачем товару, а також його використання у власній господарській діяльності.

З урахуванням досліджених судом первинних документів та обставин (безпосереднє використання придбаних товарів в господарській діяльності Позивача), які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ Вільногірське скло .

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що відсутність у видаткових накладних дати та номеру довіреності на отримання товару, а також факт складання останніх у м. Костянтинівка та отримання товару у м. Вільногірську, не може спростовувати факт надходження товару, оскільки останній надходив залізницею та автомобільним транспортом відповідно до залізничних та товарно-транспортних накладних, при цьому одночасне підписування видаткових накладних у м. Костянтинівка та приймальних актів у м. Вільногірськ не спростовує факт поставки товару, адже його фактичне надходження відображено саме у зазначених первинних документах.

Твердження Відповідача щодо невірного зазначення номеру вагону у видатковій накладній від 02.10.2014 року № РН-0000001 не має істотного значення для справи, оскільки вказана обставина є технічною помилкою у приймальному акті щодо номеру вагону, що є несуттєвим за наявності видаткової та залізничної накладної.

Щодо відсутності штампів ТОВ ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО на залізничній накладній від 31.10.2014 року № 53412201, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що чинними на залізниці правилами не передбачено проставляння на залізничній накладній будь-яких штампів як відправника, так і одержувача товару.

Посилання податкового органу на факт використання одного транспортного засобу різними перевізниками не вказує на відсутність факту перевезення товару, з огляду на те, що відповідне перевезення здійснювалось в різні проміжки часу одним і тим же водієм, а саме ОСОБА_5, посвідчення водія НОМЕР_1.

Технічна помилка у приймальному акті (№ 1078 від 20.11.2014 року складений за ТТН від 21.11.2014 року, тобто датою раніше, ніж отриманий товар), а також розбіжності у видатковій накладній від 20.12.2014 року № РН-0000141 та залізничній накладній № 48561013 щодо ваги відправленого товару ніяким чином не спростовують фактичну поставку товару.

Більш того, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Зазначеної позиції дотримуються у своїй практиці адміністративні суди вищих інстанцій, зокрема такий висновок наведено в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2013 року (справа № К/800/9087/13), від 19 лютого 2013 року (справа № К/9991/64514/11), від 01.08.2013 року (справа № К/9991/23289/12).

Виходячи зі змісту перелічених вище документів в їх сукупності, якими Позивач підтверджує виконання договору з контрагентами, вбачається, що вони містять усі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані Позивача.

При цьому наявність окремих недоліків у складенні первинних документів у разі, якщо вони не перешкоджають ідентифікації учасників операції та встановленню її змісту, не може бути підставою для висновку про недійсність таких документів.

Наявність у контролюючого органу претензій до заповнення первинних документів не позбавляє господарську операцію її реального змісту, з урахуванням наявних податкових накладних, документу, що засвідчує оплату за придбані роботи, та інших документів, які у своїй сукупності підтверджують отримання робіт, оприбуткування їх вартості та правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Укладений між сторонами договір не визнавався недійсним в судовому порядку, а твердження Відповідача про нікчемність цього правочину не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки є необґрунтованими, а посадові особи Відповідача не наділені правом щодо визнання правочинів нікчемними.

Фактично висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських відносин між Позивачем та вказаним контрагентом були, зокрема здійснені на підставі аналізу Відповідачем господарської діяльності контрагентів Позивача по ланцюгу постачання з огляду на акти про неможливість проведення зустрічних звірок та акти перевірок відповідних контрагент дані баз податкових органів. Разом з тим, такі висновки без встановлення у судовому порядку будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків є необґрунтованими.

Стосовно відсутності основних засобів та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності у контрагентів Позивача слід зазначити, що доводи, викладені в акті перевірки, не містять жодних посилань про виявлені порушення з боку Позивача.

При цьому чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, перевіряти наявність трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, який в постанові від 28.01.2016 р. (справі № 2-а-2413/12/2070) вказав, що безпідставними є посилання контролюючого органу на відсутність реального настання правових наслідків, обумовлених договорами, з підстав відсутності необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб'єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами, як не має такого значення і наявність чи відсутність суб'єктів за юридичною адресою.

Отже, висновки податкового органу, зроблені з огляду на діяльність контрагентів по ланцюгу постачання та їх створення з метою надання податкової вигоди для штучного формування податкового кредиту з ПДВ, з метою надання вигоди третьої особи, з огляду на що господарські операції не мають реального товарного характеру, носять характер припущень, при цьому Відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

Крім того, Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій сформовані, виходячи з ненадання податкової звітності контрагентами позивача за вказаний період, що в силу приписів ст.61 Конституції України, є неприпустимим, тому як юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі № 804/698/16 необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційних скарг Відповідачів спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі № 804/698/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 27 листопада 2017 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова