Постанова

від 31.05.2007 по справі 15/14-07-122

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/14-07-122

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"31" травня 2007 р. Справа № 15/14-07-122

Одеський апеляційний господарський суд у складі :

     Головуючого судді :     Ліпчанської Н.В.

    Суддів:                       Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.

   При секретарі: Юзьковій І.В.      

              за участю представників сторін:

              від позивача: Паскаль Т.В. по дов. №186 від 24.04.07р.

              від відповідача: Алмаз В.В. по дов. б/н від 16.08.04р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу                                          державного підприємства “Енергоринок”

на ухвалу  господарського суду Одеської області від 23.03.2006 р.

по справі №15/14-07-122

за позовом  відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго”

до  1) ДП “Енергоринок”;

     2)  Головного управління Державного казначейства України в Одеській   області   

про  стягнення 27 298 950,22грн.

В С Т А Н О В И Л А:

  В січні 2007р. Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія” “Одесаобленерго” (далі  - ВАТ „ЕК”Одесаобленерго”)  звернулося  до господарського суду Одеської області з  позовом  до Державного підприємства “Енергоринок” (далі –ДП “Енергоринок”)  та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (далі ГУДКУ в Одеській області) про стягнення  27 298 950,22   грн. Позовні вимоги щодо стягнення 27 298 950,22грн. позивач мотивує тим, що відповідачі отримали зазначені кошти без достатньої правової підстави, та згідно з положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України кошти підлягають поверненню.

        В ході розгляду справи у суді першої інстанції позивач уточнив свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів, зазначеної суми та  виключив з позову вимоги до відповідача - ГУДКУ в Одеській області.

Ухвалою  господарського суду Одеської області від 23.03.2006 р.        (суддя Петров В.С.) провадження по даній справі було припинено  на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, а саме в зв'язку з відсутністю предмету спору.

          Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Одеської області  про припинення провадження по справі ДП Енергоринок” звернулось із апеляційной скаргой, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті. В якості підстав для скасування ухвали  господарського суду Одеської області  ДП “Енергорионок” вказує на порушення місцевим господарським судом положень п. 1-1 ст. 80 ГПК України, ст. 601 ЦК України та ст. 124 Конституції України.

         В  доповненні до апеляційної скарги, скаржник зазначає що при винесені оскаржуваної ухвали, суд порушив вимоги статей 210;222 ЦК УРСР, ст.ст.267;598-609;625 ЦК України.

ВАТ “Одесаобленерго”  доводи апеляційної скарги не визнає, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

          ГУДКУ в Одеській області відзив на апеляційну скаргу не надало, та свого представника у судове засідання для повідомлення апеляційному суду    своєї правової позиції по справі  не направило.

        Представник ДП “Енергоринок”  у судовому засідання апеляційного господарського суду апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити.

        Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

         Як свідчать матеріали справи, протягом 2005–2006 років ВАТ “Одесаобленерго”  перераховувало на рахунок ДП “Енергоринок” кошти за поставлену електроенергію у 1999 році на загальну суму 27 298 950,22 грн., що підтверджується наданими платіжними документами та не спростовується відповідачами.

У відповідності до рішення арбітражного суду Одеської області від 25.07.2000 року по справі № 17-1-24/3492 за позовом  ДП “Національна енергетична компанія “Укренерго”, правонаступником якого є ДП “Енергоринок”, до ВАТ “Одесаобленерго” про стягнення заборгованості за куповану електроенергію у сумі 476 904 584,85 грн., позов задоволено частково та стягнуто  на користь позивача (ДП “Енергоринок”) борг у сумі                               178 841 118,92 грн. Згідно із ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2006 року по справі № 17-1-24/3492 зазначене рішення арбітражного суду Одеської області було роз'яснено та визначено, що предметом розгляду справи № 17-1-24/3492 була заборгованість, що виникла за період з  моменту укладання договору № 427/01 по 01.04.2000 року, а саме з 14.10.1998 року по 01.04.2000 року. Рішенням арбітражного суду Одеської області також було встановлено, що позивач (ДП “Енергоринок”) в зв'язку з утворенням заборгованості у розмірі 476 904 584,85 грн. станом на 15.04.2000 року пред'явив до відповідача ( ВАТ “Одесаобленерго”) претензію від 17.04.2000 р. № 116, яка була визнана останнім частково на суму 241 387 676,97 грн., та яка згідно з платіжною вимогою № 359 від 09.07.99 року стягується Промінвестбанком України.  Однак згодом, як вбачається з листа ОРУ АКБ „Фінанси та Кредит”  № 129 від 03.02.2004 р. платіжна вимога № 359 від 09.07.99 року була повернута ДП “Енергоринок” в зв'язку із її відзивом  останнім без виконання.(т.2.а.с.6-8)

Як  вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження за виконанням рішення арбітражного  суду Одеської області від 25.07.2000 року по справі № 17-1-24/3492, останнє було виконано ВАТ “Одесаобленерго” в повному обсязі. Постановою  Одеського апеляційного господарського суду від  25.07.2006 року, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2006 р. по справі № 5/205-05-6104 за позовом ВАТ “Одесаобленерго” до ДП “Енергоринок”  про визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості за електричну енергію за 1999 рік, оскаржуваний договір було визнано недійсним.(т.2.а.с.12-17;25-30)

   У 2006 році ДП “Енергоринок” звернулося до  господарського суду м. Києва   з позовом до ВАТ “Одесаобленерго” та  Національної акціонерної компанії “Енергетична компанія України” про стягнення з відповідачів   267927 330,62 грн., у тому числі заборгованості за поставлену електроенергію  в сумі 169 209 990,41 грн., що виникла за договором  № 427/01 від 14.10.1998 року  в період з серпня 1999 року по грудень 1999 року, 3 відсотків річних у сумі 15 228 899,14 грн., інфляційних нарахувань у розмірі  56 702 267,79 грн.. пені –14 941 473,95 грн., 7 відсоткового штрафу у сумі 11844 699,33 грн., а також судових витрат по справі. Ухвалою  господарського суду м. Києва від 25.12.2006 року по справі № 7/712, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду  від 31.01.2007 року,  провадження по справі було припинено на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України. У відповідності до постанови від  17.05.2007 р. по справі № 7/712 Вищий господарський суд України дійшов до висновку про обґрунтованість ухвали місцевого  господарського суду щодо припинення провадження по справі  з підстав того, що спір про стягнення заборгованості за поставлену  електроенергію у 1999році між сторонами вирішено і про це є рішення арбітражного суду Одеської області від 25.07.2000 року по справі № 17-1-24/3492.(т.2а.с.77-81)

Враховуючи факти, встановлені вищезазначеними судовими рішеннями,  колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно того, що сплачені протягом 2005-2006 років ВАТ “Одесаобленерго” на користь ДП “Енергоринок” в рахунок погашення заборгованості за електроенергію  1999 року кошти у сумі 27 298 950,22   грн. отримані  відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки  на час сплати зазначених коштів підстави щодо їх стягнення  у ДП “Енергоринок” не існувало. Отже, зобов'язання відповідача щодо повернення позивачу безпідставно отриманих коштів є дійсним.

   Втім, у відповідності до положень ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

         Як свідчать матеріали справи, під час розгляду даної справи у суді першої інстанції між сторонами відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивач 14.03.2007 року  направив на адресу відповідача заяву № 21/299  про зарахування зустрічних однорідних вимог. Зарахування стосувалось двох однорідних зустрічних вимог, строк виконання яких настав, а саме вимога   ДП “Енергоринок” до ВАТ “Одесаобленерго” щодо  сплати заборгованості у сумі  42 460 411,35 грн., яка виникла за квітень 2000 року, та підтверджена постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 р. по справі № 27-31/146-03-2842, та  позовної вимоги ВАТ “Одесаобленерго”  до відповідача про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 27 286 950,22 грн.

Помилковим, є на думку судової колегії, твердження ДП “Енергоринок” стосовно того, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися лише за згодою на це іншої сторони, тобто в даному випадку відповідача.

Частина 1 ст. 19 Конституції України визначає, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Положеннями статті 601 ЦК України не передбачено обов'язкової згоди  на здійснення зарахування з боку сторони, якій направлено заяву про зарахування зустрічних вимог.  

Господарський суд Одеської області правомірно дійшов до висновку, що вимоги по яким було проведено зарахування є однорідними, оскільки є по-перше, грошовими вимогами, та по-друге, обидві пов'язані з розрахунками за куповану на оптовому ринку  електричну енергію. Також зазначені вимоги зустрічні, тобто в зобов'язанні про повернення безпідставно отриманих коштів позивач є кредитором, а відповідач – боржником, а у зобов'язанні по оплаті боргу за квітень 2000 року –навпаки. Окрім зазначеного, однорідні зустрічні вимоги у зарахуванні виникають із зобов'язань, строк виконання яких настав, про що свідчать матеріали даної справи та постанова Одеського апеляційного господарського суду  від 12.07.2006 р. по справі № 27-31/146-03-2842.

Таким чином дослідив, що усі умови щодо проведення зарахування                                               ( однорідність, зустрічність та зрілість вимог), відповідають положенням  ст.601 ЦК України,  місцевий господарський суд зробив вірний висновок, що згоди ДП “Енергоринок”  для зарахування  зустрічних вимог по однорідним  зустрічним зобов'язанням не потрібно.

         Оскільки внаслідок  проведеного зарахування   згідно з вимогами   ст. 601 ЦК України зобов'язання про повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 27 298 950,22  грн., що було предметом спору по справі, припинилось,   то й відповідно існування предмету спору також припинилося.

Тому, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на порушення господарським судом Одеської області при винесенні ухвали про припинення провадження по справі положень ст. 601 ЦК України та вимог п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

        Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає , що ухвала господарського суду Одеської області від 23.03.2007 року відповідає  вимогам норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків  господарського суду.

  З огляду наведеного та керуючись ст. ст.  99, 101-105 ГПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ДП “Енергоринок” залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області  від 23.03.2007 року по справі №15/14-07-122 –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий                                                          Н.В. Ліпчанська

Судді:                                                            Е.І. Андрєєва

                                                                                   П.Ф.Мацюра