Постанова

від 21.11.2017 по справі 915/712/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року Справа № 915/712/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Сибіги О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Компанії "Лардіана Компані Лімітед"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 липня 2017 року

у справі № 915/712/16

господарського суду Миколаївської області

за позовом Українсько-Молдавського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина"

до Приватного підприємства "Бриз-Юг",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) Державне підприємство "Вібропрібор",

2) Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Дісконт",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина Чорномор'я",

2) Компанія "Лардіана Компані Лімітед",

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - бази відпочинку "Жемчужина" від 23 жовтня 2006 року

за участю представників:

позивача: Маляренко Д.С., Грицюк П.П. - керівник

відповідача: не з'явилися

третіх осіб на стороні позивача: 1) Колотущенко Т.Д.

2) Бендіашвілі Т.А.

третіх осіб на стороні відповідача: 1) Сорочан В.В.

2) Сорочан В.В.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Українсько-Молдавське спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства "Бриз-Юг" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - бази відпочинку "Жемчужина", яка складається з двох спальних корпусів, позначених в технічному паспорті літерою "А" і "А'"; столової (літера "Б"); овочевого сховища - складів (літери "В" і "Г"); кафе "Ветерок" - відео залу (літера "Д"); вбиральні (літера "Ж"); душових (літера "Е"); електричного котла, та розташована в зоні відпочинку "Коблево" Березанського району Миколаївської області по вул. Морська, 155, 155-а, укладеного 23 жовтня 2006 року між відповідачами у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір був вчинений на підставі рішення загальних зборів учасників Українсько-Молдавського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина", яке було визнано недійсним в судовому порядку. Спірний правочин від продавця був укладений керівником товариства з перевищенням повноважень та продавець за договором не був власником відчужуваного ним майна, що відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України тягне недійсність зазначеного договору.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2017 року (суддя: Мавродієва М.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним спірного договору, який був вчинений від імені продавця директором товариства з перевищенням повноважень, наданим йому Статутом та чинним законодавством, та встановив обставини порушення прав позивача спірним договором, однак відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності та послався на те, що позивач не довів існування поважних причин пропуску такого строку.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 липня 2017 року (склад колегії суддів: Богатир К.В. - головуючий, Жеков В.І., Ярош А.І.) рішення господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2017 року скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку "Жемчужина", яка складається з двох спальних корпусів, позначених в технічному паспорті літерою "А" і "А'"; столової, позначеною літерою "Б"; овочевого сховища - складів за літерою "В" і "Г"; кафе "Ветерок" - відео залу, позначеного літерою "Д"; вбиральні, літерою "Ж"; душових, літерою "Е"; електричного котла та розташована в зоні відпочинку "Коблево" Березанського району Миколаївської області по вул. Морська, 155, 155-а, укладений 23 жовтня 2006 року між Українсько-Молдавським спільним підприємством ТОВ "Жемчужина" та ПП "Бриз-Юг".

Апеляційний господарський суд виходив з того, що спірний договір є недійсним, оскільки під час його укладення були допущені порушення ч. 2 ст. 203 ЦК України, що було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій в іншій справі № 5016/3073/2012(20/3), а також договір суперечить ст. 658 ЦК України, оскільки продавець за договором не був власником відчужуваного ним майна. Крім того, суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності та дійшов висновку про те, що порушене право позивача підлягає захисту.

Не погодившись із зазначеною постановою апеляційного господарського суду, Компанія "Лардіана Компані Лімітед" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 липня 2017 року та залишити в силі рішення господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2017 року. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, згідно зі статутом Українсько-Молдавського спільного підприємства ТОВ "Жемчужина" (далі за текстом - УМ СП ТОВ "Жемчужина"), зареєстрованого 13 грудня 2002 року Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського виконкому за № 16363, засновниками товариства є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Дісконт" з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 5 %, що складає 28 330 грн., та Державне підприємство "Віброприбор" з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 95 %, що складає 538 297 грн. та яке передало до статутного фонду УМ СП ТОВ "Жемчужина" базу відпочинку "Жемчужина", що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березанський район с. Коблево, вул. Морська, 155, 155-а.

Рішенням загальних зборів засновників УМ СП ТОВ "Жемчужина", оформлених протоколом від 23 жовтня 2006 року, вирішено продати базу відпочинку "Жемчужина" Приватному підприємству "Бриз-Юг".

23 жовтня 2006 року між Українсько-Молдавським спільним підприємством ТОВ "Жемчужина" (позивач), як продавцем, та Приватним підприємством "Бриз-Юг" (відповідач), як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі за текстом - договір, спірний договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність (продати) покупця цілісний майновий комплекс - базу відпочинку "Жемчужина", що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблево, вул. Морська, 155, 155-а і який складається з двох спальних корпусів, позначених в технічному паспорті літерою "А" і "А'"; столової - літ. "Б"; овочевого сховища - складів літ. "В" і "Г"; кафе "Ветерок" - відеозалу - літ. "Д"; вбиральні - літ. "Ж"; душових - літ. "Е" та електричного котла.

Договір з боку УМСП ТОВ "Жемчужина" підписано директором товариства Грицюком П.П., який діяв на підставі Статуту та Протоколу загальних зборів засновників від 23 жовтня 2006 року, а з боку ПП "Бриз-Юг" - директором Єрьоменком Г.В., який діяв на підставі Статуту. Договір скріплено печатками юридичних осіб.

Відповідно до п. 1.3. договору майно належить продавцю на праві власності, яке виникло у нього на підставі його статуту та установчого договору, зареєстрованих 13 грудня 2002 року Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому за № 16362, акту прийому-передачі майна, переданого учасниками в статутний фонд Українсько-молдавського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" від 03 січня 2003 року та додатків до нього.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2., 4.1. договору вартість майна за домовленістю сторін складає 600 00,00 грн., які покупець зобов'язався сплатити продавцю шляхом перерахування на розрахунковий рахунок останнього грошові кошти двома частинами:

- 4 900,00 грн. - протягом 2-х банківських днів з часу підписання цього договору;

- 595 100,00 грн. - протягом 10 банківських днів з часу виникнення права власності на майно у покупця.

Передача майна здійснюється шляхом підписання акту прийому-передачі.

На виконання умов договору 23 жовтня 2006 року між сторонами договору складено та підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого Українсько-Молдавське спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" в особі директора Грицюка П.П. передало, а ПП "Бриз-Юг" в особі директора Єрьоменко Г.В. прийняло цілісний майновий комплекс - базу відпочинку "Жемчужина".

30 червня 2016 року продавець за договором - Українсько-Молдавське спільне підприємство ТОВ "Жемчужина" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсним укладеного між ним та Приватним підприємством "Бриз-Юг" договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23 жовтня 2006 року, посилаючись на те, що договір був вчинений на підставі рішення загальних зборів учасників Українсько-Молдавське спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Жемчужина" від 23 жовтня 20016 року, яке було визнано недійсним в судовому порядку відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2008 року у справі № 9/375/08. Крім того зазначив, що спірний правочин від продавця був укладений керівником товариства з перевищенням повноважень та продавець за договором не був власником відчужуваного ним майна, що відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України тягне недійсність зазначеного договору.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частинами 1, 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний договір від імені продавця - УМСП ТОВ "Жемчужина" підписаний директором Грицюком П.П., який діяв на підставі Статуту та протоколу загальних зборів засновників від 23 жовтня 2006 року. При цьому, рішення про вчинення спірного договору було прийнято 23 жовтня 2006 року загальними зборами товариства (протокол загальних зборів засновників УМ СП ТОВ "Жевчужина" від 23 жовтня 2006 року)

Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 145 ЦК України вищим органом управління товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут (ч. 1 ст. 143 ЦК України).

Пунктами 5.1., 5.2. Статуту УМСП ТОВ "Жемчужина" в редакції чинній станом на дату укладення спірного договору передбачено, що вищим органом товариства є збори учасників товариства, які складаються з учасників товариства або їх призначених представників. Збори учасників уповноважені приймати рішення з усіх питань, що стосуються діяльності товариства. До виключної компетенції загальних зборів товариства належить, зокрема, передача будь-якого питання виконавчому органу товариства.

Відповідно до п.п. 5.2.6., 6.1. Статуту УМСП ТОВ "Жемчужина" виконавчим органом товариства є директор, який обирається зборами учасників, здійснює керівництво поточною діяльністю товариства в межах своїх повноважень, визначених установчими документами.

Згідно з п. 6.3.1. Статуту УМСП ТОВ "Жемчужина" до повноважень директора віднесено складання без довіреності від імені товариства договорів, угод та інших юридичних актів та забезпечення їх виконання.

Однак, як правильно встановлено судами, Статут товариства в редакції станом на дату укладення спірного договору не містив положень, які б наділяли директора товариства правом самостійно укладати такі правочини.

Крім того, згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 98 ЦК України рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить більше п'ятдесяти і більше відсотків майна товариства, мають право приймати тільки загальні збори товариства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2008 року у справі № 9/375/08, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27 травня 2009 року, позов ТОВ фірма "Дісконт" до Українсько-Молдавського спільного підприємства ТОВ "Жемчужина", задоволено, визнано недійсним рішення загальних зборів УМСП ТОВ "Жемчужина", оформлене протоколом від 23 жовтня 2006 року, у зв'язку з порушенням УМСП ТОВ "Жемчужина" порядку скликання та проведення цих зборів.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що під час укладання спірного договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2006 року директор УМ СП ТОВ "Жемчужина" діяв з перевищенням повноважень, наданих йому Статутом та чинним законодавством України, що відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Обставини укладення спірного договору директором УМ СП ТОВ "Жемчужина" з перевищенням повноважень та недійсності договору були також встановлені господарськими судами всіх інстанцій і у справі № 5016/30732012 (20/83) за позовом ТОВ "Дісконт" до УМСП ТОВ "Жемчужина" та ПП "Бриз-Юг" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23 жовтня 2006 року. При цьому в позові було відмовлено у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Крім того, відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Суд апеляційної інстанції у даній справі прийняв до уваги встановлені Одеським апеляційним господарським судом в постанові від 15 червня 2017 року, яка набула законної сили, у справі № 915/1596/15 обставини, які підтверджують факт того, що нерухоме майно, яке було відчужене УМСП ТОВ "Жемчужина" за спірним договором, товариству на праві власності не належало, оскільки саме лише внесення до статутного фонду спірного нерухомого майна не є тим юридичним фактом, який би підтверджував, що позивач набув у зв'язку із цим право власності на це майно у встановленому законом порядку, товариство не мало правовстановлюючих документів на майно, зокрема Свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, а право власності на базу відпочинку було зареєстровано за УМСП ТОВ "Жемчужина" на підставі рішення господарського суду Миколаївської області у справі №9/590/06, яке в подальшому було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 13 травня 2009 року.

Прийнявши до уваги наведене, суд апеляційної дійшов висновку про те, що спірний договір суперечить ст. 658 ЦК України, оскільки продавець за договором не був власником відчужуваного ним майна, а воля дійсного власника майна - ДП "Віброприбор", який є основним засновником УМСП ТОВ "Жемчужина", щодо відчуження спірного майна у встановленому законом порядку не була виражена жодним чинним та законним рішенням.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спірний договір купівлі-продажу від 23 жовтня 2006 року, який був укладений з порушенням положень чинного законодавства та від імені продавця особою з перевищенням повноважень, порушив права позивача, до статутного капіталу якого було внесено таке майно його учасником.

Разом з цим судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 січня 2017 року відповідачем - Приватним підприємством "Бриз-Юг" подано до місцевого господарського суду заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Однак, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо причин пропуску позивачем строку позовної давності до позовних вимог у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач пропустив строк позовної давності та не довів існування поважних причин пропуску такого строку, а висновок суду апеляційної інстанції про наявність поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст.ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст.261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Судами встановлено, що як зазначає сам позивач, про існування спірного договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2006 року йому стало відомо у 2006 році під час розгляду справи № 5/452/06 за позовом ПП "Бриз-Юг" до УМСП ТОВ "Жемчужина" про визнання договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року дійсним.

22 жовтня 2009 року Українсько-Молдавське спільне підприємство ТОВ "Жемчужина" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ПП "Бриз-Юг" про визнання спірного договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2006 року недійсним (справа № 18/194/09). Ухвалою господарського суду Миколаївської від 29 березня 2011 року провадження у справі №18/194/09 було припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з припиненням діяльності відповідача - ПП "Бриз-Юг".

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, з огляду на положення ст. 264 ЦК України у зв'язку зі зверненням Українсько-Молдавського спільного підприємства ТОВ "Жемчужина" до господарського суду Миколаївської області з позовом до ПП "Бриз-Юг" про визнання спірного договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2006 року недійсним позовна давність перервалась, її перебіг почався заново та відповідно, закінчувався 22 жовтня 2012 року.

Судами встановлено, що у березні 2011 року УМСП ТОВ "Жемчужина" в порядку адміністративного судочинства звернулось з позовом про скасування незаконного запису в ЄДРПОУ про припинення ПП "Бриз-Юг" (справа № 2-а-2339/11/1470). Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі № 2-а-2339/11/1470, яка набрала законної сили, визнано протиправним запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення ПП "Бриз-Юг" та зобов'язано відділ державної реєстрації виконавчого комітету Миколаївської міської ради вчинити запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи приватного підприємства "Бриз-Юг".

Після відновлення запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по Приватному підприємству "Бриз-Юг" Українсько-Молдавське спільне підприємство ТОВ "Жемчужина" звернулось до господарського суду Миколаївської області із заявою про перегляд ухвали господарського суду Миколаївської області від 29 березня 2011 року про припинення провадження у справі №18/194/09 за нововиявленими обставинами. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18 квітня 2012 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07 червня 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 08 жовтня 2012 року, у задоволені заяви УМСП ТОВ "Жемчужина" про перегляд ухвали господарського суду Миколаївської області від 29 березня 2011 року за нововиявленими обставинами було відмовлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що Українсько-Молдавське СП ТОВ "Жемчужина" після відновлення запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по Приватному підприємству "Бриз-Юг" мало можливість в межах строку позовної даності звернутися до суду з окремим позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року. Встановивши зазначені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що у 2012 році у позивача були відсутні перешкоди у реалізації права на звернення до суду з окремим позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року.

Однак, з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року, який є предметом розгляду у даній справі, позивач звернувся лише 30 червня 2016 року, тобто зі значним пропуском строку позовної давності.

Суд апеляційної інстанції не здійснив обчислення позовної давності після її переривання та не прийняв до уваги зазначені обставини, які свідчать про те, що у позивача існувала можливість захистити свої права в межах строку позовної давності після її переривання, яку він не реалізував без наведення жодних поважних причин.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач пропустив позовну давність з поважних причин, оскільки питання щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2006 року було тривалий час предметом судового розгляду у різних справах, зокрема у справі за позовом ТОВ "Дісконт", що утруднило позивачу подання позову з аналогічними вимогами, є помилковим, оскільки позов про визнання недійсним договору було подано Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісконт" лише у грудні 2012 року та до цього часу Українсько-Молдавське СП ТОВ "Жемчужина" могло самостійно без жодних перешкод реалізувати своє право на звернення до суду з окремим позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд встановивши порушення прав та інтересів позивача та визнавши позовні вимоги обґрунтованими, дійшов до правильного висновку, що в позові має бути відмовлено саме з причин пропуску строку позовної давності.

Таким чином прийняту постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною і обґрунтованою і тому вона підлягає скасуванню. Натомість, місцевий господарський суд правильно, з дотриманням норм матеріального і процесуального права та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності та відсутності поважних причин пропуску такого строку.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Компанії "Лардіана Компані Лімітед" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 липня 2017 року у справі № 915/712/16 скасувати.

3. Рішення господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2017 року залишити без змін.

Головуючий І.А. Плюшко

Судді: М.М. Малетич

О.М. Сибіга