Ухвала

від 23.11.2017 по справі 914/1318/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.11.2017 р. Справа № 914/1318/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ретеча» , м. Новояворівськ, Львівська область

про розстрочку виконання рішення

у справі № 914/1318/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельна компанія «ЕРА» , м. Дніпро

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РЕТЕЧА» , м. Новояворівськ, Львівська область

про стягнення заборгованості в розмірі 98 909,73 грн.

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача): не з явився

від відповідача (заявника): не з явився

Розглянувши заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ретеча» , про розстрочку виконання рішення, суд встановив:

Рішенням Господарського суду від 02.08.2017 року (суддя Горецька З.В.) у справі № 914/1318/17 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РЕТЕЧА» (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Степана Бандери, 2; код ЄДРПОУ 39618482) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельна компанія «ЕРА» (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Прикордонна, 44, код ЄДРПОУ 30415170) - 98 206,23 грн. загальної заборгованості, з яких: 76 050,00 грн. основний борг, 13 539,92 грн. пеня, 923,18 грн. 3% річних, 7 693,13 грн. - 25% за користування коштами та 1 584,00 грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РЕТЕЧА» подано апеляцій скаргу на рішення господарського суду від 02.08.17р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.17р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РЕТЕЧА» , б/н від 29.08.2017 року задоволено частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2017 року у справі № 914/1318/17 скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РЕТЕЧА» (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Степана Бандери,2; код ЄДРПОУ 39618482) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельна компанія «ЕРА» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Прикордонна,44, код ЄДРПОУ 30415170) - 4 938, 69 грн. пені, 7 693,13 грн. - 25% за користування коштами та 167, 52 грн. судового збору. В цій частині в позові відмовлено. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельна компанія «ЕРА» на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РЕТЕЧА» 201, 87 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

09.11.2017 р. на адресу суду поступила заява боржника по справі про розстрочку виконання рішення.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану заяву передано на розгляд судді Горецькій З.В.

Ухвалою суду від 16.11.2017 року заяву прийнято до розгляду та призначено її розгляд в судовому засіданні на 23.11.2017 року.

В судове засідання представник позивача не з явився, на електронну адресу господарського суду надіслав заперечення на розстрочку рішення суду.

Представник відповідача (заявника) в судове засідання не з явився.

В заяві про розстрочення виконання рішення заявник зазначив, що перебуває в скрутному матеріальному становищі. На підтвердження викладених обставин долучив довідку про поточний стан рахунку видану ПАТ КБ Приватбанк .

Позивач у своїх заперечення на заяву боржника про розстрочку виконання рішення, зазначає, що заявником належних доказів наявності обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення суду боржником не надано. Заяник не наводить переконливих доводів щодо наявності саме таких виняткових обставин у розумінні статті 121 ГПК України, які б тягли за собою необхідність розстрочки виконання рішення суду у даній справі на 5 місяців та відстрочення виконання відповідно до наступного графіку: травень 2018 року - 17400,00 грн., червень 2018 - 17400 грн., липень 2018 року - 17400,00 грн.; серпень 2018 року- 17400,00 грн. вересень 2018 року- 17390,89 грн. .

Крім того, згідно п.5 статті 52 Закону України Про виконавче провадження , у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до п.7.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд у своєму наказі не зобов'язаний зазначати конкретне майно, а має вмістити в ньому лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду. Наведене не виключає права господарського суду з метою захисту у найбільш ефективний та справедливий спосіб порушених відповідачем майнових прав позивача зазначити у виданому ним наказі й конкретне майно відповідача, на яке слід звернути стягнення, якщо в розпорядженні суду є достовірні дані про його наявність у відповідача.

Суд наголошує, що подані відповідачем доводи не підтверджують скрутний фінансовий стан, загрозу банкрутства чи інші обставини, які можуть ускладнити виконання рішення суду, а є звичайними умовами здійснення господарської діяльності. Також позивач звернув увагу, що відповідачем не було вжито жодних заходів на виконання своїх зобов'язань. Крім цього, в поданих запереченнях позивач зазначив, що наявність чи відсутність коштів на рахунку станом на певну дату також не є підтвердженням фінансового стану, оскільки під час здійснення господарської діяльності обіг коштів на банківських рахунках може відбуватися щоденно, відповідачем не представлено копій банківських виписок за останній період, що було б достатньою підставою для встановлення його дійсного фінансового стану.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75ГПК України.

Статтею 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» , при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежать зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити винятковий характер.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

До поданої заявником (відповідачем) заяви про розстрочення виконання рішення суду, не подано жодних доказів та в заяві жодним чином не обґрунтовано обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим. Станом на день розгляду даної заяви не подано доказів в підтвердження того, що заявником вжито всіх можливих та необхідних заходів, щодо добровільного виконання рішення, не обґрунтовано та не подано доказів щодо обставин, що унеможливлюють його подальше виконання. Крім цього, до поданої заявником заяви не додано жодних доказів, які підтверджують відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення, не подано доказів, які підтверджують наявну загрозу банкрутства, також в заяві заявником не наведено жодних документально обґрунтованих обставин, які підтверджували б загрозу банкрутства заявника. Заявником не наведено виняткових обставин, які б служили підставою для розстрочки виконання рішення в даному випадку.

Окрім цього, наявність чи відсутність коштів на рахунку станом на певну дату не є підтвердженням фінансового стану, оскільки під час здійснення господарської діяльності обіг коштів на банківських рахунках може відбуватися щоденно, відповідачем не представлено копій банківських виписок за останній період, що було б достатньою підставою для встановлення його дійсного фінансового стану, відповідачем не підтверджено, що банківський рахунок, згідно якого до матеріалів справи додано довідку, є єдиним відкритим у відповідача рахунком, отже, грошові кошти відповідача можуть акумулюватися на рахунку в іншому банку.

Враховуючи представлені суду матеріали, заявником (відповідачем) не подано документальних обґрунтувань в підтвердження виняткових обставин та належних доказів, для вмотивованого розстрочення виконання рішення в розумінні приписів ст.121 ГПК України. Із встановленого судом не вбачається достатніх підстав для висновку про винятковість обставин, неможливість або реальне ускладнення виконання рішення суду. Підстави для розстрочення виконання рішення суду, що наведені заявником вказують лише на несприятливість виконання рішення суду для нього, а не на наявність причин, що унеможливлюють таке виконання.

В порядку ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги обставини викладені сторонами, враховуючи вимоги ст.121 ГПК України, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю РЕТЕЧА про розстрочення виконання рішення господарського суду Львівської області у справі № 914/1318/17.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю РЕТЕЧА про розстрочення виконання рішення господарського суду Львівської області від 02.08.2017 року, змінене Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2017р. у справі № 914/1318/17 відмовити.

2. Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.

Суддя Горецька З. В.