Постанова

від 10.01.2018 по справі 914/1318/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2018 р. Справа № 914/1318/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А. (доповідач)

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

секретар судового засідання - Кишенюк Н.

за участю представників учасників процесу:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «РЕТЕЧА» , м. Новояворівськ б/н від 05.12.2017(вх. ЛАГС №01-05/5929/17 від 13.12.2017)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.11.2017 (суддя Горецька З.В., м. Львів)

за заявою ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «РЕТЕЧА» про розстрочку виконання рішення

у справі №914/1318/17

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельної компанії «ЕРА» , м. Дніпро

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «РЕТЕЧА» , м.Новояворівськ, Львівська область

про стягнення заборгованості в розмірі 98 909,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.11.2017 у справі №914/1318/17 (суддя Горецька З.В.) в задоволенні заяви ТОВ «РЕТЕЧА» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2017, змінене постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 у справі № 914/1318/17 відмовлено.

Приймаючи зазначену ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не обгрунтовано обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим.

ТОВ «РЕТЕЧА» подано апеляційну скаргу б/н від 05.12.2017(вх. ЛАГС №01-05/5929/17 від 13.12.2017), в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.11.2017 у справі № 914/1318/17 скасувати, прийняти рішення, яким задоволити заяву ТОВ «Ретеча» , а саме відстрочити виконання рішення у справі №914/1318/17 на шість місяців та розстрочити виконання відповідно до наступного графіку: травень 2018 - 17 400,00 грн.; червень 2018 - 17 400,00 грн.; липень 2018 - 17 400,00 грн.; серпень 2018 - 17 400,00 грн.; вересень 2018 -17 390,89 грн., посилаючись на те, що відповідач перебуває у складеному фінансовому становищі, що значно утруднює виконання рішення суду, сплата суми заборгованості може призвести до зупинки діяльності відповідача і його неплатоспроможності.

Також, скаржник зазначає, що у товариства існує, окрім позивача кредиторська заборгованість в сумі 21 787,00грн. перед ТОВ Височани 70 500,00грн. перед ТОВ Завод будівельних конструкцій , яку необхідно погасити у строк до 31.12.2017. Окрім того, контрагенти відповідача належним чином не виконують свої зобов язання, у зв язку із чим існує значна дебіторська заборгованість.

Скаржник вважає, що у випадку арешту розрахункових рахунків відповідача та його майна буде заблокована його господарська діяльність, це унеможливить виконання ним боргових зобов язань перед кредиторами та в майбутньому призведе до банкрутства.

Окрім того, на думку скаржника розстрочка виконання рішення суду не завдасть шкоди стягувачу, оскільки розстрочка рішення - це не уникнення відповідальності боржника, а навпаки, організація та створення умов власне для подальшого виконання рішення суду та покращення власного фінансового стану.

ТОВ Виробничо-торговельна компанія «ЕРА» у запереченні на апеляційну скаргу, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суд Львівської області від 23.11.2017 у справі № 914/1318/17, посилаючись на те, що вимоги заявлені в апеляційній скарзі не обгрунтовані та не підлягають задоволенню.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи розгляд справи відкладався за клопотанням скаржника.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3.10.2017 №2147-VIII стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рРішенням Господарського суду від 02.08.2017 (суддя Горецька З.В.) у справі № 914/1318/17 позовні вимоги задоволено частково; вирішено стягнути з ТОВ «РЕТЕЧА» на користь ТОВ ВТК «ЕРА» - 98 206,23грн. загальної заборгованості, з яких: 76 050,00 грн. основний борг, 13 539,92 грн. пеня, 923,18 грн. 3% річних, 7 693,13 грн. - 25% за користування коштами та 1 584,00 грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 апеляційну скаргу ТОВ «РЕТЕЧА» задоволено частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2017 року у справі № 914/1318/17 скасовано в частині стягнення з ТОВ «РЕТЕЧА» на користь ТОВ ВТК «ЕРА» - 4 938, 69 грн. пені, 7 693,13 грн. - 25% за користування коштами та 167, 52 грн. судового збору. В цій частині в позові відмовлено. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Вирішено стягнути з ТОВ ВТК «ЕРА» на користь ТОВ «РЕТЕЧА» 201, 87 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

09.11.2017 на адресу суду поступила заява боржника по справі про розстрочку виконання рішення, в якій останній зазначив, що перебуває в скрутному матеріальному становищі. На підтвердження викладених обставин долучив довідку №171109SU10540901 від 09.11.2017 про поточний стан рахунку видану ПАТ КБ «Приватбанк» .

Позивач у своїх заперечення на заяву боржника про розстрочку виконання рішення зазначає, що заявником належних доказів наявності обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення суду не надано. Також, позивач зазначив, що заявник не наводить переконливих доводів щодо наявності саме таких виняткових обставин у розумінні статті 121 ГПК України, які б тягли за собою необхідність розстрочки виконання рішення суду у даній справі на 5 місяців та відстрочення виконання відповідно до наступного графіку: травень 2018 року - 17400,00 грн., червень 2018 - 17400 грн., липень 2018 року - 17400,00 грн.; серпень 2018 року - 17400,00 грн. вересень 2018 року - 17390,89 грн. .

Оскаржуваною ухвалою в задоволенні заяви ТОВ «РЕТЕЧА» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2017, змінене постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 у справі № 914/1318/17 відмовлено.

Згідно із ст.124 Конституції Україні, судові рішення є обов язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи.

Згідно із вимогами ст.121 ГПК України до заяви мають бути додані, зокрема, докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві, зокрема, неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Рішенням Конституційного Суду України у справі N 5-рп/2013 від 26.06.2013 року зазначено, що аналіз положень статей 116, 121 ГПК України і статті 36 Закону України Про виконавче провадження дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» , при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежать зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити винятковий характер.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що подані відповідачем доводи не підтверджують скрутний фінансовий стан, загрозу банкрутства чи інші обставини, які можуть ускладнити виконання рішення суду, а є звичайними умовами здійснення господарської діяльності. Також в матеріалах справи відсутні докази та у заяві жодним чином не обґрунтовано обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим. Заявником також не подано доказів вжиття всіх можливих та необхідних заходів, щодо добровільного виконання рішення, не обґрунтовано та не подано доказів щодо обставин, що унеможливлюють його подальше виконання. Заявником не наведено виняткових обставин, які б служили підставою для розстрочки виконання рішення в даному випадку.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 ), який набрав чинності з 15.12.2017, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу , розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 86 ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Статтями 269 , 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що cel апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги обставини викладені сторонами, враховуючи вимоги ст.121 ГПК України, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ «РЕТЕЧА» про розстрочення виконання рішення господарського суду Львівської області у справі № 914/1318/17, оскільки із матеріалів справи не вбачається достатніх підстав для висновку про винятковість обставин, неможливість або реальне ускладнення виконання рішення суду.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги, відповідно до ст.129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 271, 275, 276, 282 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.11.2017 у справі №914/1318/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «РЕТЕЧА» , м. Новояворівськ без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст складено 15.01.2018

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.