Ухвала

від 21.11.2017 по справі 639/3800/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 639/3800/17 Головуючий суддя І інстанції Єрмоленко В.Б.

Провадження № 22-ц/790/6405/17 Суддя доповідач Бровченко І.О.

Категорія: право власності

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Кіся П.В., Хорошевського О.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові виділені матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 червня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, законного представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бакумова Алла Валентинівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, законного представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бакумова А.В., про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання права власності на 1/2 частину спільного майна.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що з початку 2012 року позивач перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_8

За час шлюбу сторонами нажито майно, яке фактично являється спільною сумісною власністю подружжя, в перелік якого входить і автомобіль моделі TOYOTA PRADO 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, та дві земельні ділянки для садівництва, які розташовані на території Русько-Тишковської сільської ради, кадастрові номери: НОМЕР_3 та НОМЕР_4.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

На даний час згоди щодо поділу спільно нажитого майна у цивільному шлюбі з померлим ОСОБА_8 між ОСОБА_2 та спадкоємцями померлого - ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 не досягнуто, в зв'язку з чим позивачка звернулася до суду.

Крім того, з метою забезпечення позовних вимог, позивач в особі представника ОСОБА_7 подала до суду заяву про забезпечення позову та просив накласти арешт на вищевказаний автомобіль та земельні ділянки.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 червня 2017 року заяву представника ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на рухоме майно, що належить ОСОБА_8, а саме: автомобіль марки TOYOTA PRADO 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Накладено арешт та оголошено заборону відчуження на майно, яке належить ОСОБА_8 - дві земельні ділянки для садівництва, які розташовані на території Русько-Тишковської сільської ради, кадастрові номери - НОМЕР_3: та НОМЕР_4.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу про забезпечення позову та постановити нову, якою відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши виділені матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль та земельні ділянки, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виник спір щодо рухомого та нерухомого майна. Предметом спірних правовідносин по даній справі є нажите сторонами спільно за час цивільного шлюбу майно, в перелік якого входить і автомобіль та земельні ділянки, а тому у позивачки є сумніви, щодо вирішення справи по суті та винесення рішення - відповідачі збережуть цілісність автомобіля та не вчинить ніяких дій, спрямованих на відчуження його та земельних ділянок.

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст.152 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із виділених матеріалів справи вбачається, що спір між ОСОБА_2 та спадкоємцями ОСОБА_8виник з приводу майна, яке зареєстровано на праві власності ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Забезпечуючи позов шляхом накладення арешту, суд першої інстанції не врахував, що арешт передбачає не лише заборону реалізації (відчуження) майна, а й заборону користування майном з вжиттям заходів щодо передачу майна на відповідальне зберігання.

Як вбачається із матеріалів справи, ставлячи питання щодо визнання права власності на ? частину автомобіля, позивач серед інших вимог ставила питання стягнення з відповідачів його вартості. Тобто за запропонованим варіантом розподілу майна автомобіль залишається в володінні та користуванні відповідачів за сплати компенсації вартості частки позивача.

Вказуючи в заяві про забезпечення позову про те, що користування автомобілем може привести до знецінення майна, що у подальшому унеможливить виконання рішення суду, позивач на думку судової колегії не вказала які саме умисні дії відповідачів за наявності забезпечення у вигляді накладення арешту на автомобіль вказують на необхідність застосування судом такого виду забезпечення позову.

Аналогічним чином клопотання про забезпечення позову не містить обгрунтування щодо накладення саме арешту на земельні ділянки. Посилань чи доказів, що земельні ділянки використовуються сторонами по справі, матеріали справи не місять.

Враховуючи зміст позовних вимог та обґрунтування позивачем необхідності забезпечення позову, судова колегія вважає, що ухвала в частині накладення арешту на спірне майно підлягає зміні з застосуванням відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України такого виду забезпечення позову як заборона його відчуження.

Судова колегія вважає, що обраний вид забезпечення позову, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки йдеться лише про заборону проведення дій направлених на відчуження майна до розгляду справи по суті і не порушує прав відповідачів.

Доводи апеляційної скарги про необхідність відмови у задоволенні клопотання про забезпечення позову, оскільки спадкоємці не отримували свідоцтва про право на спадщину та арешт накладено на майно особи яка померла, не є підставою для відмови у задоволені клопотання про забезпечення позову.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини.

Доказів того, що відповідачі по справі після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини не отримали свідоцтва про право на спадщину або нотаріус отримала завірену належним чином ухвалу про відкриття провадження у справі, матеріали справи не містять.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.

Крім того, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3.ч.2. ст. 307, п.2.ч.1.ст.312, ст. 313, п.5.ч.1. ст.314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 червня 2017 року змінити.

Заборонити відчуження рухомого майна, що належало ОСОБА_8, ІПН НОМЕР_2, а саме: автомобіль марки TOYOTA PRADO 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Заборонити відчуження нерухомого майна, що належало ОСОБА_8, ІПН НОМЕР_2, а саме: дві земельні ділянки для садівництва, які розташовані на території Русько-Тишковської сільської ради, кадастрові номери - НОМЕР_3: та НОМЕР_4.

В іншій частині ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суд набирає законної сили негайно і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді -