Ухвала

від 22.11.2017 по справі 804/1468/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2017 року м. Київ К/800/8209/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року

у справі № 804/1468/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство Південний гірничо-збагачувальний комбінат (далі - позивач, Товариство) звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 жовтня 2015 року № 0000725103, №0000735103.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано повністю податкові повідомлення-рішення від 20 жовтня 2015 року № 0000725103, № 0000735103.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 804/1468/16 за апеляційною скаргою Інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та направити справу для продовження розгляду до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2016 року апеляційна скарга залишена без руху, оскільки вона не відповідає вимогам частин п'ятої та шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: апеляційна скарга підписана представником за довіреністю ОСОБА_4, вказана довіреність посвідчена в.о. начальника Інспекції ОСОБА_5, проте, в матеріалах справи відсутній наказ про призначення ОСОБА_5 виконуючим обов'язки начальника Інспекції, тобто відповідачем не додано документ, засвідчений належним чином, який підтверджує повноваження ОСОБА_4 на підписання апеляційної скарги від імені Інспекції та не додано документу про сплату судового збору.

На виконання вимог вищевказаної ухвали відповідач надав копію наказу про призначення ОСОБА_5 виконуючим обов'язки начальника Інспекції у відповідний період видачі довіреності на ведення справи в адміністративному суді та подав заяву про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року.

Заява обґрунтована тим, що у Інспекції відсутні кошти для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки вона не є розпорядником бюджетних коштів, а отже можливість сплати судового збору поставлена в абсолютну залежність від фінансування з державного бюджету на здійснення відповідних видатків.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року відмовлено Інспекції у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року по справі №804/1468/16 та повернуто апеляційну скаргу Інспекції.

Як свідчать матеріали справи, Інспекцією повторно подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження Інспекція вказувала на обставини попереднього звернення з апеляційною скаргою та її повернення у зв'язку з несплатою судового збору та відсутності коштів на сплату судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2016 року: відмовлено у задоволенні клопотання Інспекції про звільнення від сплати судового збору; визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, наведені Інспекцією в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року та запропоновано відповідачу у 30-денний строк з моменту отримання ухвали вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

На адресу суду Інспекцією надіслано заяву в якій вона просила звільнити від сплати судового збору, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках, а також поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач навів ті самі обставини для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, які ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2016 року визнано неповажними.

Відповідно до частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Оскільки причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції визнані судом неповажними і відповідач повторно вказав ті ж самі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції з дотриманням положень Кодексу адміністративного судочинства України відмовив у відкритті апеляційного провадження ухвалою від 27 вересня 2016 року.

Відповідач втретє звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У апеляційній скарзі заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому обґрунтовував поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження аналогічними підставами, що були вказані ним у клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку доданому до попередньої апеляційної скарги.

Пунктом 3 частини п'ятої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі також у випадках, якщо є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Отже, за наявності ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження від 27 вересня 2016 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини п'ятої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішення суду апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин касаційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова І.В. Приходько