Постанова

від 20.11.2017 по справі 826/9359/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 20 листопада 2017 року                     08:50                                 справа №826/9359/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю “Ньюмаркет Солюшинз” доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування наказу ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ньюмаркет Солюшинз” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Ньюмаркет Солюшинз”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 14 липня 2017 року №6522 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ “Ньюмаркет Солюшинз”. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9359/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судове засідання 11 вересня 2017 року представник позивача не прибув, попередньо подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності; представник відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до наказу Головного управління ДФС у місті Києві від 14 липня 2017 року №6522 “Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ “Ньюмаркет Солюшинз” (код 36645403)” на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2017 року, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України наказано провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ  “Ньюмаркет Солюшинз” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року тривалістю 10 робочих днів з 28 липня 2017 року. Позивач вважає протиправним зазначений наказ, у зв'язку із допущенням при його прийнятті порушень норм Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, а саме: відсутній факт затвердження та оприлюднення на сайті Державної фіскальної служби України або відповідача форми акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступня ризику; плановим періодом вважається рік, однак, підставою для проведення перевірки ТОВ  “Ньюмаркет Солюшинз” вказано план-графік на ІІІ квартал; крім того, позивач зазначає про порушення відповідачем строку проведення перевірки, передбаченого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України. Відповідач у письмовому запереченні проти позову зазначив про відповідність оскаржуваного наказу вимогам Податкового кодексу України та обов'язковість плану-графіка, затвердженого Державною фіскальною службою України. Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно з абзацом першим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Абзац другий підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлює, що документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. За правилами пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок на поточний рік, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів правомірності прийняття наказу про проведення документальної планової перевірки ТОВ  “Ньюмаркет Солюшинз”, а саме відповідного плану-графіка перевірок на 2017 рік, до якого включено позивача, а також не довів суду, що такий план-графік був оприлюднений на офіційному веб-сайті Державної фіскальної служби України до 25 грудня 2016 року. Крім того, як видно зі змісту оскаржуваного наказу, перевірку позивача вирішено провести на підставі квартального плану-графіка, а не на поточний рік, що суперечить пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, оскільки складення квартальних планів-графіків не передбачено. Складання та затвердження саме річного плану-графіка узгоджується також із нормами статті 5 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, відповідно до якої планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1  грудня року, що передує плановому. Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року. При цьому відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Частина п'ята 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” передбачає, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої-восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону. Отже, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів наявності підстав для проведення документальної планової перевірки ТОВ  “Ньюмаркет Солюшинз”, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління ДФС у місті Києві від 14 липня 2017 року №6522 “Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ “Ньюмаркет Солюшинз” (код 36645403)” підлягає скасуванню як протиправний, а позовні вимоги – задоволенню. У той же час, суд не приймає доводи позивача про порушення строку проведення перевірки, передбаченого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, оскільки вони не підтверджуються документально. Посилання позивача на норми Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” в частині правил допуску до здійснення державного нагляду документальної планової перевірки є помилковими, оскільки процедура допуску до проведення перевірки є стадіє реалізації оскаржуваного наказу. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ГУ ДФС у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного наказу з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ  “Ньюмаркет Солюшинз” підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1.  Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ньюмаркет Солюшинз” задовольнити повністю. 2.  Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у місті Києві від 14 липня 2017 року №6522 “Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ “Ньюмаркет Солюшинз” (код 36645403)”. 3.  Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ньюмаркет Солюшинз” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1  600,00  грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                          В.А. Кузьменко