Постанова

від 29.11.2017 по справі 826/5803/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 листопада 2017 року №826/5803/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп- Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 27.01.2014 №0000212201, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп- Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 27.01.2014 №0000212201.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2016 №К/800/66709/14 скасовано: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2014 №826/5803/14 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 №826/5803/14, а справу №826/5803/14 направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Розгляд справи здійснено із врахуванням частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 31.12.2013 №2168/26-53-22-01-21/30579869, прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 №0000212201.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 31.12.2013 №2168/26-53-22-01-21/30579869 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 27.01.2014 №0000212201.

Адміністративну справу розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал-Ресурс" (код ЄДРПОУ 38204885) за період з 01.01.2013 по 01.10.2013.

Превіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (залишок від'ємного значення (рядок 24 декларації з податку на додану вартість)), в періоді, що перевірявся, на загальну суму 634 989,00 грн. за вересень 2013 року.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві складено акт 31.12.2013 №2168/26-53-22-01-21/30579869 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 №0000212201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 634 989,00 за звітний період - вересень 2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 31.12.2013 №2168/26-53-22-01-21/30579869 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю "Аском-Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал-Ресурс" за договорами купівлі-продажу №04/03/13 від 04.03.2013, №15/03/13 від 15.03.2013, № 21/03/13 від 21.03.2013, №22/03/13 від 22.03.2013, №23/03/13 від 23.03.2013, №24/03/13 від 23.03.2013, №29/03/13 від 27.03.2013, №30/03/13 від 28.03.2013.

Матеріали справи свідчать, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комплектуюча компанія "Глобал-Ресурс" (продавець) укладено типові договори купівлі-продажу №04/03/13 від 04.03.2013, №15/03/13 від 15.03.2013, № 21/03/13 від 21.03.2013, №22/03/13 від 22.03.2013, №23/03/13 від 23.03.2013, №24/03/13 від 23.03.2013, №29/03/13 від 27.03.2013, №30/03/13 від 28.03.2013, відповідно до яких продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити сою у відповідній кількості.

Відповідно до умов пунктів 3.1 зазначених договорів, приймання-передача сої здійснюється на умовах СРТ Одеський зерновий термінал (Incoterms 2000). Поставка сої здійснюється автомобільним транспортом за адресою: місто Одеса, вулиця Хлібна гавань, 4, філіал публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Одеський зерновий термінал", власник товару товариство з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна", одержувач товару - експедитор приватне підприємство "Блок Баг Системс".

Для забезпечення виконання вищезазначених договорів, позивач уклав з приватним підприємством "Блок Баг Системс" договір від 28.01.2013 №ББС 575/01/13 на надання послуг з приймання, зберігання та відвантаження зернових, зернобобових та олійних культур (а.с. 130-136 Т. І). Відповідно до умов даного договору приватне підприємство "Блок Бат Системс", діючи в якості експедитора, взяло на себе зобов'язання по обслуговуванню зернових, зернобобових та олійних культур товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна", які завозяться на філіал публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Одеський зерновий термінал" для подальшого відвантаження на морські судна в режимі "Експорт".

При здійсненні приймання товару, поставленого товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал-Ресурс", філіал публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Одеський зерновий термінал" здійснював його зважування, встановлював його якісні показники та визначав залікову вагу такого товару, про що свідчать відповідні записи на зворотному боці кожної товарно-транспортної накладної по кожній партії окремо.

Поставлена позивачу товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал-Ресурс" соя була прийнята на зберігання публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України", що підтверджується складськими квитанціями на зерно, копії яких наявні в матеріалах справи. Зазначене не спростовано відповідаччем належними доказами.

Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області були відібрані проби сої, проведені лабораторні дослідження та виписані сертифікати якості на кожен об'єм сої відносно кожного транспортного засобу, в яких такі об'єми були доставлені.

Факт передачі сої на зберігання підтверджуються також витягами з Реєстру складських документів на зерно, виданими державним підприємством "Держреєстри України".

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копій договорів №04/03/13 від 04.03.2013, №15/03/13 від 15.03.2013, № 21/03/13 від 21.03.2013, №22/03/13 від 22.03.2013, №23/03/13 від 23.03.2013, №24/03/13 від 23.03.2013, №29/03/13 від 27.03.2013, №30/03/13, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків на оплату, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних.

Матеріали справи свідчать, що придбаний у товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Ресурс" товар був в подальшому імпортований позивачем згідно контракту №1/13 від 04.01.2013. На підтвердження фактичного перетину товаром митного кордону України та здійснення його митного оформлення, позивач надав до матеріалів справи копії митної декларації, інвойсу, банківської виписки про надходження валютних коштів за поставлений товар.

У свою чергу, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, як на підставу спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю "Аском-Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал-Ресурс" посилається на матеріали досудового слідства у кримінальному провадженні №32013110080000134. Зокрема, відповідач зазначив, що відповідно до протоколу допиту свідка - керівника приватного підприємства "Кряж" СП "Елеватор Соколівка" (код ЄДРПОУ 13333298) ОСОБА_2, останній пояснив, що відвантаження соєвих бобів з СП "Елеватор Соколівка" на транспортні засоби ДАФ д.н. НОМЕР_1 згідно ТТН №542861, транспортний засіб: КАМАЗ д.н. НОМЕР_2 згідно ТТН №552519, транспортний засіб: Івеко д.н. НОМЕР_3 згідно ТТН №552517 з СП "Елеватор Соколівка" протягом 2013 року не відбувалося. Також, ОСОБА_2 зазначив, що підприємства товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал-Ресурс", товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" та їх посадові особи йому не знайомі, що на вказані підприємства з елеватора протягом 2012-2013 років продукція не відвантажувалась та жодних фінансово-господарських операцій з вказаними підприємствами не відбувались. Аналогічні пояснення надала провідний бухгалтер приватного підприємства "Кряж" СП "Елеватор Соколівка" ОСОБА_3.

Однак, суд відхиляє посилання відповідача на вищезазначені пояснення посадових осіб СП "Елеватор Соколівка", оскільки у первинних документах, наданих позивачем відсутні відомості про поставку товару на адресу СП "Елеватор Соколівка". Доказів, які б підтверджували наявність господарських відносин позивача з СП "Елеватор Соколівка" відповідач суду не надав.

Відповідач також посилався на податкову інформацію, отриману від Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, а саме на акт від 18.09.2013 №1458/26-57-22-02-09/38204885 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмежженою відповідальністю "Глобал-Ресурс" (код ЄДРПОУ 38204885) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2013 по 30.06.2013. Згідно даного акта, за адресою реєстрації товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал-Ресурс" та його посадові особи відсутні, встановити фактичний вид діяльності, та проведення операцій, що підлягають ліцензуванню, не надається можливим, оскільки підприємством не надано до перевірки первинні документи, підтверджуючі здійснення фінансово-господарської діяльності.

Так, контролюючий орган у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки, дійшов висновку про те, що керівник товариства з обмежженою відповідальністю "Глобал-Ресурс" ОСОБА_4 фізично не міг здійснювати фінансово-господарську діяльність в обсягах, зазначених в поданих податкових деклараціях.

Крім того, представник відповідача посилався на те, що СУ ФР Головного управління Міндоходів у місті Києві надано протокол допиту свідка ОСОБА_4 - директора товариства з обмежженою відповідальністю "Глобал-Ресурс". По суті поставлених запитань свідок ОСОБА_4 пояснив, що бажання або мету займатися будь-якою підприємницькою діяльністю підприємницькою діяльністю ніколи не мав. Ніколи від свого ім'я не доручав нікому представляти свої інтереси будь-де. Ніколи не реєстрував жодної юридичної особи та про товариство з обмежженою відповідальністю "Глобал-Ресурс"вперше чує. Банківські рахунки ніколи не відкривав і ніколи нікому не доручав цього робити. Зазначив, що йому невідома жодна особа яка б мала відношення до реєстрації або здійснення фінансово-господарської діяльності товариства з обмежженою відповідальністю "Глобал-Ресурс". Де знаходяться печатки, штампи та первинні бухгалтерські документи товариства з обмежженою відповідальністю "Глобал-Ресурс" йому не відомо. Товариство з обмежженою відповідальністю "Аскоп Україна" йому не відоме.

Суд зазначає, що матеріали кримінального провадження, за відсутності обвинувального вироку, не є беззаперечним доказом протиправності формування позивачем валових доходів і підлягають доведенню в межах розгляду даної справи.

Крім того, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осід, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на липень 2016 року, ОСОБА_4 є директором товариства з обмежженою відповідальністю "Глобал-Ресурс".

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал-Ресурс". Висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки акта зустрічної звірки його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Отже, з урахуванням викладеного, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 30.01.2017 №К/800/12815/14, від 01.02.2017 №К/800/4797/16, від 01.02.2017 №К/800/989/14, від 23.02.2017 №К/800/32867/16, від 28.02.2017 №К/800/40340/14, від 01.03.2017 №К/800/22196/16, від 14.03.2017 №К/800/30633/16, від 04.04.2017 №К/800/31067/16, від 11.04.2017 №К/800/67420/14, від 25.04.2017 №К/80025368/14, від 26.04.2017 №К/800/49354/13, від 16.05.2017 №К/800/29853/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 27.01.2014 №0000212201 протиправним, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 27.01.2014 №0000212201.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. Постанова суду, прийнята в порядку скороченого провадження виконується негайно.

Суддя Літвінова А.В.