Ухвала

від 27.11.2017 по справі 826/7988/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7988/17 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Земляної Г.В. Лічевецького І.О. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Трейд на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Трейд до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Прайм Трейд (далі - ТОВ Прайм Трейд ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2017р. № 3272615141.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Прайм Трейд звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 29.12.2016р. по 20.01.2017р. Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Прайм Трейд (код ЄДРПОУ 38811427) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. Термін перевірки продовжувався з 29.03.2017р. по 11.04.2017р. на підставі наказу ДФС у м. Києві від 22.03.2017р. № 2136.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, який підлягав перевірці на загальну суму 9 970 243 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 3 360 418 грн., за 2016 рік на суму 6 609 825 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 19.04.2017р. № 161/26-15-14-01-03/38811427, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2017р. № 3272615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9 970 243 грн. за основним платежем та 1 652 456 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Приписами п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Отже, зі змісту наведеної статті вбачається, що документальна перевірка може бути плановою або позаплановою, а також виїзною чи невиїзною.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу витягнутої руки .

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Приписи п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України визначають, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Відповідно до п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Зі змісту наведених норм вбачається, що документальна виїзна планова перевірка платника податків можлива за умови його включення до плану-графіка проведення перевірок та прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу оформленого наказом рішення про проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та не було спростовано ТОВ Прайм Трейд , воно було включене до плану-графіку проведення планових документальних перевірок на І квартал 2017 року.

При цьому, посилання апелянта на те, що в силу вимог абз. 2 п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, даний план-графік повинен бути оприлюднений на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, колегія суддів вважає помилковими, з огляду на таке.

Пункт 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України доповнено абзацом другим Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , який набрав чинності 01.01.2017 року.

Водночас, план-графік проведення документальних перевірок на І квартал 2017 року було затверджено головою ДФС України 30.12.2016 року. Наведене, на переконання колегії суддів, свідчить про неможливість поширення приписів абз. 2 п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України на правовідносини, які мали місце до набрання зазначеною нормою чинності.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що в направленні на перевірку та наказі № 687 про проведення документальної планової виїзної перевірки позивача не вказано період у який має бути проведена така перевірка. Натоміть зазначено, що тривалість перевірки 20 робочих днів із 28.02.2017р. по дату завершення перевірки.

Згідно з п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, тривалість перевірок, визначених у ст. 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у ст. 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

З матеріалів справи вбачається, що наказом відповідача від 22.03.2017р. № 2136 продовжено строк проведення перевірки позивача із 29.03.2017р. по дату завершення перевірки.

В акті перевірки зазначено, що перевірку проведено у період із 29.12.2016р. по 20.01.2017р. Водночас, фактично перевірка проводилася із 28.02.2017р. по 11.04.2017р., тобто у межах строків, обумовлених п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України.

При цьому, як стверджує позивач, накази, видані відповідачем, суперечать нормам Податкового кодексу України, оскільки в них не зазначено кінцевої дати проведення планової перевірки позивача.

На підставі викладеного, позивач вважає, що планова виїзна перевірка проведена з порушенням порядку проведення планових перевірок, внаслідок чого оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані доводи не можуть вважатися такими, що підтверджують протиправність складання оскаржуваного рішення, адже у разі якщо за результатами перевірки вже складено відповідне рішення, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання, у судовому порядку повинен встановлюватися факт наявності/відсутності порушення, про яке зазначено контролюючим органом в акті перевірки.

Так, в Акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016 р. встановлено заниження доходу на загальну суму 55 390 240, 00 грн., у тому числі за: 2015 р. - 18 668 900, 00 грн.; 2016 р. - 36 721 250, 00 грн.

Вказаного висновку податковий орган дійшов на підставі документів, які були надані позивачем по взаємовідносинам зі своїми контрагентами, які, на думку відповідача, не підтверджують реальність проведення господарських операцій між позивачем та підприємствами-покупцями.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності до пп. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами абзацу 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді за який проводилася перевірка, ТОВ Прайм Трейд мав господарські взаємовідносини з ТОВ Мірокон , ТОВ Рівер Плюс , ТОВ Мережа Інвест Буд , ТОВ Філіс Комфорт , ТОВ Любомир , ТОВ Гешефт Профіт , ТОВ Рітейл експерт , ТОВ Авест Плюс , ТОВ Атлант Окс , ТОВ ОВС - Груп , ТОВ Капл , ТОВ Старфол , ТОВ Старкомм , ТОВ ТК Комфорт , ТОВ БЦ Торг Сервіс , ТОВ Беталінк .

Так, зокрема, між ТОВ Прайм Трейд (Постачальник) в особі директора ОСОБА_17 та ТОВ Мірокон (Покупець) в особі директора ОСОБА_12. було укладено Договір купівлі-продажу № 269 від 17.11.2015р., згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, зазначених у даному Договорі.

Згідно п. 1.2 вказаного Договору, поставка товарів проводиться у відповідності до заявок, які подаються Покупцем. Заявка обов'язково повинна містити дані щодо асортименту та кількості товару, а також адрес і місце доставки товару.

Загальна вартість товару за Договором обумовлюється сумами, зазначеними у видаткових накладних документах на кожну партію товару. Накладна є невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.7 Договору, Покупець зобов'язаний надати Продавцю довіреність на осіб, яких уповноважено приймати товар від Продавця, що є невід'ємною частиною цього договору.

Вартість товару, який доставляється визначається за цінами, вказаними в прас-листі Продавця, виходячи з обсягу і кількості замовленого покупцем товару ( п. 4.1 Договору).

Згідно п. 5.2 Договору, якість товару підтверджується сертифікатом відповідності (у випадку якщо товар підлягає сертифікації).

Договір, укладений ТОВ Прайм Трейд з ТОВ Мірокон є типовим, умови договорів, укладених з усіма вищезазначеними підприємствами-покупцями співпадають.

Однак, на підтвердження реальності господарських операцій з вказаними вище контрагентами, позивачем надано лише копії договорів купівлі-продажу, рахунків-фактур, виписок з банківського рахунку позивача, його податкової звітності.

Копій інших документів позивачем надано не було, проте, як зазначалося вище, у договорах купівлі-продажу передбачено наявність таких документів як видаткові накладні, довіреності на осіб, уповноважених приймати товар.

Підписання накладної, згідно умов договорів, є підтвердженням переходу права власності на товар. Також умовами договорів обумовлено зобов'язання покупця надати продавцю довіреності на осіб, уповноважених приймати товар. Якість товару має бути підтверджена сертифікатом відповідності.

Крім цього, в Акті перевірки зазначено, що видаткові накладні, надані позивачем до перевірки, не містять необхідну інформацію як-то: посада і прізвище відповідальної за прийняття товару особи, підпису особи-отримувача. В акті перевірки також наголошено на тому, що контрагенти позивача мають ознаки фіктивності .

Таким чином, позивачем не надано первинних документів, складених за результатами здійснення його господарської діяльності із вищевказаними суб'єктами господарювання.

Разом з тим, відповідно до пояснень, відібраних 10.08.2016р. о/у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_7 у директора ТОВ Старкомм ОСОБА_8 встановлено, що ОСОБА_8 не причетний до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Старкомм .

Відповідно до пояснень, відібраних 24.02.2017р. о/у ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_9 у директора ТОВ ТК Комфорт ОСОБА_10 встановлено, що наміру реєстрації, перереєстрації ТОВ ТК Комфорт для подальшого ведення фінансово-господарської діяльності, та інших цілей він не мав. Статутний фонд ТОВ ТК Комфорт він не формував та нікого на це не уповноважував, фінансово-господарську діяльність на Підприємстві не здійснював та нікого на це не уповноважував.

Згідно пояснень, відібраних 10.06.2016р. ст. о/у ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_11 у директора ТОВ Мірокон ОСОБА_12 встановлено, що ОСОБА_12 не має жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Мірокон є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ Мірокон лише по документам. Він не мав на меті займатися підприємницькою діяльністю цього Товариства.

Відповідно до пояснень, відібраних 04.11.2015р. старшим слідчим СУФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_13 у засновника ТОВ Беталінк ОСОБА_14 встановлено, що вона не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємств ТОВ Беталінк та інших, де на даний час знаходяться фінансово-господарські документи, печатки та електронні ключі з підписами їй невідомо. Вона не призначала директорів цих підприємств та не уповноважувала на ведення фінансово-господарської діяльності.

Як вбачається з протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_15 від 24.01.2017р., згідно матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016110000000069 від 16.11.2016р. встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 вона проживає сама. Також в даній квартирі зареєстровано її сина (директора ТОВ ОВС - Груп ) ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_1., але в цій квартирі він не проживає вже більше року. Про те, що він є директором ТОВ ОВС - Груп ОСОБА_15 чує вперше, їй про це нічого невідомо і син нічого не розповідав. Де на даний час проживає ОСОБА_16 їй невідомо, так як стосунки з ним не підтримує близько року, яким мобільним телефоном користується невідомо.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 05.03.2012р. у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Викладене кореспондується також з позицією наведеною у постанові Верховного Суду України від 01.09.2009р. № 21-1258во09, а саме: суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що позивач мав фінансово-господарські зв'язки з особами, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, які за юридичною адресою не знаходилися, проти засновників яких порушено кримінальні справи.

Крім цього, Верховний Суд України у постанові від 22 листопада 2016 року (справа № 21-2430а16) зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладеній у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами товари поставлені саме цими контрагентами, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи апелянта щодо подальшої реалізації придбаного товару на користь інших осіб.

Крім цього, доводи апелянта з приводу того, що його контрагенти на момент господарських взаємовідносин були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, не дають підстав вважати, що вони мали на меті настання реальних правових наслідків.

Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що подані ТОВ Прайм Трейд первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами ознак фіктивної діяльності контрагентів позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього Товариства.

Колегією суддів також враховується те, що у своїй постанові від 22 вересня 2015 року по адміністративній справі № 826/16369/13, Верховний Суд України зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень. Хоча чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.

Так, надані ТОВ Прайм Трейд договори купівлі-продажу, рахунки-фактури, виписки з банківського рахунку позивача, його податкової звітності не є достатніми доказами фактичного виконання договорів поставки товарно-матеріальних цінностей.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Одними із належних рівнів обачності є: відсутність інформації про фактичне місцезнаходження контрагента, а також про місцезнаходження складських (виробничих та/або торгових) приміщень, відсутність інформації про спосіб отримання відомостей про контрагента, відсутність реклами в ЗМІ, рекомендації партнерів або інших осіб, сайту контрагента, тощо).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків.

За наведених обставин, зібраних доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності відображення даних у податковому обліку за спірними операціями, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 15.05.2017р. № 3272615141 є правомірним, а тому, скасуванню не підлягає.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Трейд та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Трейд залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Земляна Г.В. Лічевецький І.О.

Повний текст ухвали виготовлено 30.11.2017 року