Рішення

від 20.11.2017 по справі 2-4268/11

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-4268/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2017 р. . Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Гончарука В.П.

за участі секретарів - Краснової І.В., Бондарчук М.В., Юдицького К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Освіта України : треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання договору, стягнення штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди, та за позововом третьої особи: ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Освіта України про визнання договору про видання твору недійсним, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Освіта України : треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання договору, стягнення штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди. З врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить суд розірвати договір на видання твору від 18 лютого 2011 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Освіта України ; Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Освіта України на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором у розмірі 50 000,00 грн., інфляційні витрати в сумі 36 700,00 грн., 3% річних в розмірі 7 282,19 грн., пеню в розмірі облікової ставки НБУ у розмірі 29 642,30 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Видавництвом Освіта України та ОСОБА_1 18 лютого 2011 року укладено Договір на видавництво твору. Предметом даного Договору є видання книги Ave, Ukraina! у двох томах загальним тиражем 500 примірників. Відповідно до п.2.5.Договору Відповідач зобов'язується передати тираж Книги (1-ий і 2-ий том) Авторові проекту до 25 березня 2011 року, а Позивач у свою чергу, зобов'язується оплатити видавництво Книги. Пунктом 1.6. Договору передбачено, що сума Договору складає 50 000 (п'ятдесят тисяч)гривень.

На виконання п. 1.6.Договору Позивачем перераховано на рахунок Відповідача грошові кошти в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень згідно касового ордеру № 35 від 18 лютого 201 1 року. Отже. Позивач виконав умови Договору належним чином. Станом на 25 березня 2011 року, а також на день подання даної позовної заяви Відповідач, не виконав своє договірне зобов'язання та не здійснив виготовлення Книги та не передав тираж в обумовлений строк. Kpім того, без письмового дозволу Автору проекту Відповідач намагається розмістити рекламу свого видавництва у першому томі на цілу сторінку. Листами від 1 та 3 травня 2011 року позивачем було категорично заборонено типографії "Байбак" м. Харків друкувати книгу Ave, Ukraina! .

Порушивши умови Договору, Відповідач не виконав та порушив своє основне зобов'язання за Договорами, внаслідок чого Позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні Договору. За таких умов Відповідач здійснив істотне порушення Договору, що є підставою для його розірвання за рішенням суду, стягнення з Відповідача на користь Позивача передбачених Договором штрафних санкцій та відшкодування Відповідачем заподіяних Позивачу збитків. Крім цього, Позивачу нанесено значну моральну шкоду, що виявилась у значних моральних стражданнях та душевних переживаннях, які призвели до погіршення стану здоров'я, що підтверджується медичними довідками від 29.03.2011 р. № 3658 та від 30.03.2011 р.№ 3695. Так, було нанесено шкоди діловій репутації Позивача, оскільки він не зміг виконати у належні терміни своїх обіцянок, наданих спонсорам, авторам статей, народним депутатам, бібліотекам України, державним установам та вузам України. Тому вважає, що достатньою сумою для відшкодування моральної шкоди є сума 20 000 грн.

Не погоджуючись з позовними вимогами третьою особою що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 було подано позовну заяву до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Освіта України про визнання договору про видання твору недійсним, яка ухвалою суду від 10 травня 2012 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання, була прийнята судом до спільного розгляду із первісною позовною заявою.

Третя особа що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 просять суд визнати недійсним договір на видання твору від 18 лютого 2011 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Освіта України .

Свої позовні вимоги сторона позивача обґрунтовує тим, що про авторські права інших осіб на твір ОСОБА_1 при укладенні Договору на видання твору Товариству з обмеженою відповідальністю Освіта України не повідомляв та іменується у Договорі на видання твору як автор проекту. При цьому, як вбачається з положень ст. 13 Закону України Про авторське право і суміжні права , якщо на твір мають права декілька осіб, вони іменуються співавторами. Таким чином, в момент укладення між відповідачами по даному позову Договору на видання твору Товариством з обмеженою відповідальністю Освіта України було поінформовано про те, що ОСОБА_1 є єдиним автором твору. Разом з тим, позивач по даному позову заявляє, що ОСОБА_1 не є автором твору, на видання якого був укладений спірний Договір. Натомість, справжніми співавторами твору є ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Даний факт, зокрема, підтверджується Договором на видання твору від 25.05.2011, а також протоколом засідання редакційної колегії до видання Твору. У зв'язку з чим, момент укладення спірного Договору на видання твору були порушені вимоги статей 426, 443 Цивільного кодексу України, а також статті 15, 32 Закону України Про авторське право та суміжні права , тому вказаний Договір на видання твору повинен бути визнаний недійсним у судовому порядку.

Представники позивача за первісним позовом та відповідача ОСОБА_1 за позовом третьої особи що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили первісний позов задовольнити, проти позову ОСОБА_5 заперечували, з підстав викладених у позовній заяві та письмових запереченнях, просили відмовити у задоволенні даного позову.

Представники відповідача за первісним позовом та відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Освіта України за позовом третьої особи що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 в судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнали, з підстав викладених у позові третьої особи, просили відмовити у задоволенні первісного позову, позовні вимоги ОСОБА_5 підтримали в повному обсязі, з підстав викладених у позові про визнання договору про видання твору недійсним.

Третя особа за первісним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у позові третьої особи, просив відмовити у задоволенні первісного позову, позовні вимоги ОСОБА_5 підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позові про визнання договору про видання твору недійсним.

Представник третьої особи за первісним позовом та позивача ОСОБА_10 - ОСОБА_11 в судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у позові третьої особи, просив відмовити у задоволенні первісного позову, позовні вимоги ОСОБА_10 підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позові про визнання договору про видання твору недійсним.

Вислухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено у частині першій статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В судовому засіданні встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Видавництвом Освіта України та ОСОБА_1 18 лютого 2011 року укладено Договір на видавництво твору. Предметом даного Договору є видання книги Ave, Ukraina! у двох томах загальним тиражем по 500 примірників.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п.2.5.Договору Відповідач зобов'язується передати тираж Книги (1-ий і 2-ий том) Авторові проекту до 25 березня 2011 року, а Позивач у свою чергу, зобов'язується оплатити видавництво Книги.

Пунктом 1.6. Договору передбачено, що в день підписання Договору автор проекту сплачує суму, що складає 50 000 (п'ятдесят тисяч)гривень. Ще 50 000,00 грн. сплачує видавництво Освіта України .

На виконання п. 1.6.Договору Позивачем перераховано на рахунок Відповідача грошові кошти в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень згідно касового ордеру № 35 від 18 лютого 2011 року.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином позивач виконав взяті на себе зобов'язання за спірним договором, а саме перерахував на рахунок Відповідача грошові кошти в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень згідно касового ордеру № 35 від 18 лютого 2011 року, згідно Пунктом 1.6. Договору на видання твору від 18 лютого 2011 року.

Згідно Ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, Відповідачем не виконано зобов'язань, визначених Договором на видання твору від 18 лютого 2011 року, а саме порушено умови п. 2.5 спірного договору, щодо зобов'язання передати тираж Книги (1-ий і 2-ий том) Авторові проекту до 25 березня 2011 року, що і не заперечувалось стороною відповідача в судовому засіданні.

13 травня 2011 року відповідачу позивачем була направлена вимога про розірвання договору укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Видавництвом Освіта України та ОСОБА_1 18 лютого 2011 року на видавництво твору, однак станом на момент подання позову не була виконана.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача, щодо розірвання Договору на видання твору від 18 лютого 2011 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Освіта України та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Освіта України на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором у розмірі 50 000,00 грн., оскільки в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження докази на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю Освіта України не виконано умови спірного Договору.

Щодо вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Освіта України на користь ОСОБА_1 інфляційних витрат в сумі 36 700,00 грн., 3% річних в розмірі 7 282,19 грн. та пені в розмірі облікової ставки НБУ у розмірі 29 642,30 грн., суд дійшов до наступного.

Згідно правового висновоку ВСУ у справі №6-2759цс15 постанова від 20.01.2016 року, відповідно до ст.. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі Загальні положення про зобов'язання книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов?язань.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов?язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованість із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

На підставі вищевикладеного, суд не погоджується з стороною позивача, щодо права позивача на стягнення з відповідача інфляційних витрат, 3% річних та пені, оскільки зобов'язання, які виникли між сторонами у справі за Договором на видання твору від 18 лютого 2011 року не є грошовими, у зв'язку з-чим суд відмовляє у задоволенні даних вимог повністю.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" регламентовано, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Умовою відповідальності за моральну шкоду є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов`язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності).

Таким чином, неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях що виникли у зв'язку з не виконанням умов Договору на видання твору від 18 лютого 2011 року та підтверджується медичними довідками від 29.03.2011 р. № 3658 та від 30.03.2011 р.№ 3695, а також порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації.

Оскільки позивач отримав психологічні страждання та моральні переживання, що є природно зрозумілим у даному випадку, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь даного позивача 3 000 грн. моральної шкоди, що відповідає вимогам розумності і справедливості в порядку ч.3, ст.23 ЦК України, в решті суми слід відмовити, як такої, що не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.

Стосовно позовної заяви третьої особи що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Освіта України про визнання договору про видання твору недійсним, суд дійшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 20 лютого 2014 року, актовий запис № 3280.

03 березня 2015 року в судовому засіданні було замінено третю особу ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_10.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі статтями 1, 3, 15 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду порушення має бути реальним стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення . Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим . Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище .

Судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Таким чином, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, здійснюючи передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тож, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Таким чином третьою особою що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_10, яка є правонаступником у справі ОСОБА_4, яким подано позов, не зазначено, які конкретно цивільні права та охоронювані законом інтереси порушені на момент укладення Договору на видання твору від 18 лютого 201 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Видавництвом Освіта України та ОСОБА_1.

Верховний суд України в постанові від 11.05.2016 р. по справі за № 6-806цс16 зазначив, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Окрім того Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 9 жовтня 1979року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від ЗО травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних .

За таких обставин, відсутність у ОСОБА_10 порушених цивільних прав чи обов'язків не породжує для неї права на захист, тобто права на звернення із цим цивільним позовом.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги третьої особи що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Освіта України про визнання договору про видання твору недійсним - задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до п.1 ч. 1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільною судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Як зазначається в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 88 ЦПК України.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611,612, 625, 627-629, 1166, 1167, 1192 Цивільного кодексу України, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Освіта України : треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання договору, стягнення штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Розірвати договір на видання твору від 18.02.2011 р. укладений між ТОВ Освіта України та ОСОБА_1.

Стягнути з ТОВ Освіта України ЄДРПОУ 33107649 на користь ОСОБА_1 50 тис. грн.. заборгованості за договором та 3 тис. грн.. завдановї моральної шкоди.

Стягнути з ТОВ Освіта України ЄДРПОУ 33107649 на користь державного бюджету України витрати по слаті судового збору в розмірі 500 грн. та 120 грн. витрат по сплаті ІТЗ.

В задоволенні позовову третьої особи: ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Освіта України про визнання договору про видання твору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва шляхом подання . апеляційної скарга на рішення суду протягом 10 діб з дня проголошення рішення, а особами, що приймали участь у судовому розгляді але були відсутні під час проголошення протягом 10 діб з дня отримання копії судового рішення. .

Суддя: