336/824/17
пр. 2/336/998/2017
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2017 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Голубковій М.А., при секретарі Когут С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес Мото Україна про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, витребування трудової книжки, -
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом уточненим в процесі розгляду, в якому зазначає, що з жовтня 2016 року вона була прийнята на роботу в ТОВ Експрес Мото Україна на посаду диспетчера, з заробітною платою в розмірі 4 тисячі гривень, 1850 грн з яких отримувала офіційно, а різницю отримувала на руки, неофіційно. 10.01.2017 року їй зателефонував керівник відділу кадрів роботодавця та повідомив про звільнення. Того ж дня ОСОБА_1 написала заяву про звільнення її з посади за власним бажанням . Сам факт звільнення її з займаної посади вважає незаконним, оскільки до неї доган та стягнень не застосовувалось, а вона хоча і написала заяву про звільнення не відпрацювала 14 днів.
12 січня 2017 року у касира ОСОБА_2, позивачка, отримала оригінал наказу про звільнення, проте ні остаточного розрахунку по заробітній платі, ні трудової книжки - від відповідача не отримала. Остаточний розрахунок на банківську карту вона отримала лише 20.01.2017 року, проте як вказує позивачка, їй не було виплачено заборгованість по заробітній платі за грудень 2016 року в розмірі 2386,73 грн. Також позивачка вказувала, що незаконні дії відповідача призвели до її моральних втрат.
Посилаючись на викладені обставини ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за грудень 2016 року в розмірі 2386, 73 грн., стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки з 10.01.2017 року, зобов'язати відповідача видати їй трудову книжку та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5 тисяч гривень.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позов з вже викладених у ньому підстав та пояснила, що дійсно уклала з ТОВ Експрес Мото Україна трудовий договір відповідно до якого розмір заробітної плати складав 1850 грн., проте зазначила, що вона та інші співробітники вказаної організації отримували заробітну плазу в більшому розмірі, а залишок коштів не зарахованих на банківську карту отримували від директора філії по відомості. З заявою, яка була написана нею власноруч 10.01.2017 року, про звільнення за власним бажанням, ОСОБА_1 категорично не погоджується, оскільки заява мала примусовий характер та була написана нею під тиском. Категорично заперечувала, що отримала трудову книжку та зазначила, що не може працевлаштуватись з підстав відсутності останньої.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні відмовилась від допиту заявлених свідків, оскільки не змогла забезпечити їх явку, а також повідомила, що з 10.01.2017 року не відвідувала місце роботи та не виконувала покладених на неї службових обов'язків.
Представником відповідача ТОВ Експрес Мото Україна , директором ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку подано клопотання про відкладення розгляду справи, що було судом задоволено, відгук на позовну заяву та клопотання про допит свідків.
В своєму відгуку представник відповідача заперечував проти задоволення позовної заяви та зазначив, що 03.10.2017 року позивачка ОСОБА_1 була прийнята на посаду диспетчера. При прийнятті на роботу позивач надала відповідачу трудову книжку та заяву, а також уклала трудовий договір. Відповідно до штатного розпису розмір посадового окладу позивача становив 1850 грн. з яким ОСОБА_1 була ознайомлена під розписку. Представник відповідача також зазначив, що вважає звільнення законним, оскільки воно було здійснено за заявою позивачки поданої та написаної особисто, а також у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не зверталась до відповідача з заявами про скасування наказу і в подальшому не з'являлась до місця роботи.
Також представник відповідача у своїх запереченнях зазначив, що відповідачці було вручено трудову книжку 12.01.2017 року, проте ОСОБА_1 покинула місце знаходження підприємства так і не розписавшись за її отримання.
З метою підтвердження вказаних фактів, представник відповідача клопотав про виклик свідків. В подальшому представники відповідача до судових засідань не з'являлись, жодних доказів чи додаткових пояснень - не надавали.
Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Як передбачено ст. 11 ЦПК України Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або членом його сім'ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов'язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.
Відповідно до ст.. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Необхідною умовою трудового договору є, зокрема встановлення розміру оплати праці. Між сторонами було укладено трудовий договір № 133 від 30.09.2016 року, що було підписано без зауважень.
Так п. 5.1 трудового договору укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Експрес мото Україна № 133 визначає , що роботодавець зобов'язаний щомісячно у встановлені чинним законодавством України строки і порядку виплачувати працівнику посадовий оклад не нижче встановленого чинним законодавством України розміру мінімальної заробітної плати, визначеному відповідно до штатного розпису, затвердженого роботодавцем, який може збільшуватись відповідно до штатного розпису.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено доказами позивачка ОСОБА_1 03.10.2016 року наказом № 369-к Директора ТОВ Експрес мото Україна від 30.09.2016 року була прийнята на посаду диспетчера адресного обслуговування регіонального структурного підрозділу з посадовим окладом в 1850 грн. 00 коп. та з випробувальним терміном 1 місяць. З вказаним наказом позивачка ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис.
На підтвердження розміру заробітної плати ОСОБА_1 ТОВ Експрес мото Україна також були надані завірені копії штатного розпису від 31.12.2016 року відповідно до яких працівникам на посадах диспетчерів затверджується розмір окладу - 1850 грн.
На підтвердження своїх позовних вимог відносно розміру заробітної плати ОСОБА_1 надала до суду фотографії монітору з полями, навпроти прізвища ОСОБА_1 у таблиці знаходиться значення - 2023,46. Вказані фотографії не містять жодних відомостей, щодо дати місця їх фотографування, обставин, які вони фіксують і не можуть бути прийняті судом як доказ в розумінні ст.. 57 ЦПК України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що розмір заробітної плати ОСОБА_1С в розмірі 1850 грн. є доведеним доказами, а доводи позивача про інший розмір її заробітної плати нічим не підтверджується. А відтак і розрахунок середнього заробітку складений позивачем не відповідає дійсним обставинам справи і не ґрунтується на доказах.
Щодо підстав звільнення позивачки ОСОБА_1 з посади диспетчера ТОВ Експрес мото Україна , судом встановлено, що 10.01.2017 року позивачем на ім'я директора ОСОБА_4 подано заяву про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням з 10 січня 2017 року.
Наказом від 10.01.2017 року № 19-к ОСОБА_1 10.01.2017 року звільнено з займаної посади диспетчера за власним бажанням ст. 38 КЗпП України та виплачено компенсацію за невикористану відпустку.
Відповідно до ст.. 38 КЗпП України Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Разом з тим законодавство не передбачає обов'язкового двотижневого відпрацювання перед звільненням за власним бажанням - у ст. 38 КЗпП визначено лише обов'язок працівника письмово попередити адміністрацію про наступне звільнення за 2 тижні.
Як встановлено судом позивачка ОСОБА_1 заяв, щодо відкликання своєї заяви про звільнення не подавала та не вчиняла дій передбачених ч.2 ст. 38 КЗпП України, хоча мала на це гарантоване законом право.
Подання заяви позивачем за змістом якої вона наполягає на звільненні саме 10.01.2017 р., та відсутність заяв Позивача в подальшому про відкликання заяви про звільнення свідчить про дійсний намір позивача припинити трудові відносини із Відповідачем саме з 10.01.2017 року.
Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо ,а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Статтею 48 КЗпП передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
З наказом № 19-к від 10.01.2017 року позивач ОСОБА_1 була ознайомлена 12.01.2017 року. Як зазначено на наказі на час ознайомлення з ним розрахунку сум не отримала.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку (Постанова ВСУ від 14.12.2016 року по справі № 428/7002/14-ц (№ в ЄДРСРУ 63749527).
Окрім того, відповідно до частини 5 статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Однак не можна погодитись із тим, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.
У положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників: Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Пунктом 7.1. вищезазначеної інструкції передбачено, що на підприємстві ведеться така документація щодо обліку бланків трудових книжок і заповнених трудових книжок: б) книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277. Підпункт "б" пункту 7.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінпраці N 29 ( z0202-96 ) від 26.03.96
Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ведеться відділом кадрів або іншим підрозділом підприємства, який здійснює оформлення прийняття і звільнення працівників. У цій книзі реєструються всі трудові книжки, що прийняті від працівників при влаштуванні на роботу, а також трудові книжки і вкладиші до них із записом серії і номера, що видані працівникам знову. У разі одержання трудової книжки у зв'язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку.
Аналізуючи викладене, вбачається, що на керівника підприємства чи уповноважений ним орган, законодавством покладається обов'язок належного заповнення, ведення, збереження, та повернення працівнику трудової книжки у випадку його звільнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що законом встановлений певний спосіб доказування факту отримання працівником трудової книжки, як то розписка у особистій картці і у книзі обліку, суд не приймає до уваги доводи відповідача ТОВ Експрес мото Україна , щодо отримання ОСОБА_1 трудової книжки, що базуються на поясненнях працівника ОСОБА_5
Так до матеріалів заперечень на позовну заяву додано копію листа ОСОБА_5 направленого на ім'я директора ОСОБА_6 Вказаний документ не відповідає загальним вимогам цивільно-процесуального законодавства передбачений для письмових доказів. Даний лист наданий не в оригіналі, не підтверджені повноваження особи, що склала лист, не встановлено її особу. Згідно заперечень відповідача викладених письмово ОСОБА_5 займає посаду - оператора, згідно змісту вказаного листа займає посаду Керівника Запорізького РСГ.
Свідки що викликались за клопотанням відповідача до суду (ОСОБА_2 та ОСОБА_7Р.) в судове засідання не з'явились. Повідомлення суду направлене на адресу відповідача ТОВ Експрес Мото Україна , щодо забезпечення явки вказаних свідків в судове засідання для їх допиту, - залишене відповідачем без уваги та виконання.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач ОСОБА_1 у день звільнення 10.01.2017 року знаходилась на робочому місці (вказані обставини визнаються відповідачем), а 12.01.2017 року особисто отримала приказ про звільнення № 19-к від 10.01.2017 року. За таких обставин суд приходить до висновку, що уповноважена особа відповідача мала змогу виконати обов'язок по поверненню трудової книжки позивачу ОСОБА_1.
Враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів повернення працівнику ОСОБА_8 трудової книжки, як то підпис працівника у особистій картці і у книзі обліку трудових книжок, суд приходить до висновку, що позивачці при звільненні не було повернуто оригінал трудової книжки з вини ТОВ Експрес Мото Україна .
Відповідачем до своїх письмових заперечень долучено дві відомості, щодо нарахування заробітної плати працівникам від 20.01.2017 року, тобто після звільнення працівника ОСОБА_1 відповідно до яких останній нараховано заробітну плату в розмірі 2265,78 грн. проте не надано доказів, щодо їх виплати позивачу, а відтак з відповідача на користь позивача має бути стягнута нарахована, але не виплачена заробітна плата в розмірі 2265,78 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2017 року по 16.11.2017 року.
Встановлюючи розмір суми, що підлягає стягненню з ТОВ Експрес Мото Україна на користь позивача за час вимушеного прогулу суд виходить з наступних розрахунків:
Розмір заробітної плати встановленої штатним розписом за місяць - 1850 грн.
Кількість законодавчо встановлених робочих днів в місяці -25 днів.
Заробітна плата за один робочий день - 74 грн.
Кількість робочих днів з 11.01.2017 по 31.01.2017 року - 16 днів.
Кількість робочих днів з 01.11.2017 по 16.11.2017 року - 12 днів.
28 днів * 74 грн. + 9 місяців (з лютого 2017 року по жовтень 2017) * 1850 грн. = 2072 грн.+16650 грн.= 18722 грн.
Стаття 23 ЦК України передбачає , що Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з відповідними змінами) роз'яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Заявляючи вимоги про відшкодування шкоди позивачка зазначала, що не мала можливості працевлаштуватись за відсутності трудової книжки, протиправні дії відповідача призвели до її моральних страждань, які полягали в порушенні її усталеного образу життя та нервуваннях .
Позивач внаслідок неправомірних дій відповідача встановлених судом, що полягають у не видачі їй трудової книжки вочевидь зазнав душевних страждань, оскільки вказані обставини стали перешкодою для офіційного працевлаштування, підтвердження своєї кваліфікації та стажу роботи.
За таких обставин позивачу неправомірними діями ТОВ Експрес Мото Україна по неповерненню трудової книжки у день звільнення, вочевидь завдана моральна шкода, безпосередньо пов'язана з порушенням її прав передбачених КЗпП України ,яка підлягає відшкодуванню одноразово як компенсація втрат немайнового характеру.
При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що позивачка хоча і не зазнала розладу фізичного або психічного здоров'я, який потребував би її лікування, проте втратила довіру до дотримання її конституційних прав іншими особами, змушена була прикладати зусиль до організації свого життя, в тому числі зверненні до сторонніх осіб та організацій для отримання в борг грошових коштів, оскільки не мала можливості офіційно працевлаштуватись за відсутності трудової книги.
Виходячи з засад розумності та справедливості, з урахуванням конкретних обставин даної справи,суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 гр.,що є співмірним із тривалістю порушень прав позивачки та характером завданої їй з боку відповідача немайнової шкоди, стягнення у такому розмірі не є надмірним та враховує інтереси юридичної особи ,не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і підприємства.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд стягує з відповідача за три вимоги матеріального характеру та одну вимогу не матеріального характеру, судовий збір від попередньої сплати, якого позивачка звільнена.
На підставі ст. ст. 3, 10, 88, 212, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст.11, 208, 509, 526, 530,625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ Експрес Мото Україна , ЄДРПОУ 30306393, м. Київ, вул. Предславинська, 26 на користь ОСОБА_1 проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2017 року по 16.11.2017 року в розмірі 18722, 00 грн.
Стягнути з ТОВ Експрес Мото Україна , ЄДРПОУ 30306393, м. Київ, вул. Предславинська, 26 на користь ОСОБА_1 проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 2265,78 грн.
Стягнути з ТОВ Експрес Мото Україна , ЄДРПОУ 30306393, м. Київ, вул. Предславинська, 26 на користь ОСОБА_1 проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Зобов'язати ТОВ Експрес Мото Україна , ЄДРПОУ 30306393, м. Київ, вул. Предславинська, 26 передати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку.
Стягнути з ТОВ Експрес Мото Україна , ЄДРПОУ 30306393, м. Київ, вул. Предславинська, 26 судовий збір на користь держави в розмірі 2560 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів після його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.А. Голубкова
Суд | Шевченківський районний суд м. Запоріжжя |
Дата ухвалення рішення | 16.11.2017 |
Оприлюднено | 04.12.2017 |
Номер документу | 70610343 |
Судочинство | Цивільне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні