Ухвала

від 29.11.2017 по справі 916/2120/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"29" листопада 2017 р.Справа № 916/2120/13

За позовом: Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «ОДЕСА»

до відповідача: Приватного підприємства з іноземною інвестицією «Агенція з спеціальних авіаційних послуг АВІАСПЕЦСЕРВІС»

про стягнення

Суддя Оборотова О.Ю.

СУТЬ СПОРУ: розглядається в порядку ст. 119 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.10.2013р. по справі №916/2120/13 – позов задоволено; стягнуто з Приватного підприємства з іноземною інвестицією «Агенція з спеціальних авіаційних послуг Авіаспецсервіс» на користь Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса» суму заборгованості у розмірі 7761,4грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 6970,24грн., 3% річних 269,68грн. та пені 521,48грн.; суму судового збору 1720,50грн.

15.10.2013 р. на виконання даного рішення було видано відповідний наказ.

08.11.2017р. за вх.№2-5900/17 до суду від Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «ОДЕСА» надійшла заява в порядку ст. 119 ГПК України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 119 ГПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

Статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

27.06.2014р. державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Згідно ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) строк для пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 15.10.2013р. встановлено в один рік.

Суд зазначає, що з урахуванням переривання строку пред'явлення до наказу до виконання з 27.06.2014р. починається відраховуватись новий строк для пред'явлення даного наказу який визначений в один рік.

Разом з тим слід зазначити, що положеннями ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р., який набрав чинності з 05.10.2016 р. (діючого на момент звернення стягувача до суду з поданою заявою), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

При цьому відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно ч. 4, 5 ст. 12 вказаного Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

В свою чергу, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства, зазначений наказ суду по справі № 916/2120/13, який було видано судом до набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р., міг бути повторно пред'явлений стягувачем до виконання протягом трьох років згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», перебіг яких розпочався з моменту повернення наказу ВДВС. Між тим з урахуванням винесення ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області постанови про повернення виконавчого документа від 27.06.2014р., відповідно строк пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 15.10.2013 р. у даній справі сплинув у червні 2017 року.

Однак, ті обставини, що супровідний лист ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області від 24.10.2017р. разом з постановою про повернення виконавчого документа від 27.06.2014р. та оригіналом наказу було отримано стягувачем 02.11.2017р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції стягувача, унеможливило своєчасне пред'явлення заявником до виконання наказу суду від 15.10.2013р. у справі № 916/2120/13 у встановлений законодавством строк.

Приймаючи до уваги наведені обставини, на думку суду, причини пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання виданого 15.10.2013р. господарським судом у даній справі є поважними, а тому заява Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса» підлягає задоволенню.

Більш того, слід зазначити, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України» (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду»

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання спрямоване саме на захист прав заявника.

Керуючись ст.ст. 119, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Одеської області від 15.10.2013 р. у справі № 916/2120/13 задовольнити.

2.          Поновити Комунальному підприємству «Міжнародний аеропорт Одеса» пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Одеської області від 15.10.2013 р. у справі № 916/2120/13 щодо стягнення з Приватного підприємства з іноземною інвестицією «Агенція з спеціальних авіаційних послуг Авіаспецсервіс» (67800, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Кірова, 35; код ЄДРПОУ 32478557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт Одеса» (65054, м. Одеса-54, Аеропорт ЦА; код ЄДРПОУ 37947040, р/р 26008114437300 у ПАТ «Фінбанк» м. Одеси, МФО 328685) суму заборгованості у розмірі 7761,4грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 6970,24грн., 3% річних 269,68грн. та пені 521,48грн.; суму судового збору 1720,50грн.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її прийняття.

          Суддя                     О.Ю. Оборотова