Ухвала

від 23.11.2017 по справі 384/674/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1821/17Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дьомич Л. М.

УХВАЛА

Іменем України

23.11.2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Карпенка О.Л., Мурашка С.І.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які представляють інтереси ОСОБА_4 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Вільшанської селищної ради Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які представляють інтереси ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до Вільшанської селищної ради Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування рішення Вільшанської селищної ради Кіровоградської області від 09 жовтня 2015 № 442 Про затвердження проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки в постійне користування .

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 06 липня 2015 року є власником житлового будинку № 46 розташованого по вул. Комсомольська в смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області.

Рішенням виконкому Вільшанської селищної ради від 30 жовтня 1998 № 131 позивачу безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,60 га з наступною видачею Державного акта на право приватної власності на землю, для ведення підсобного господарства, що підтверджується архівним витягом наданим Вільшанською районною державною адміністрацією від 21.04.2015 № 36 та довідкою виконкому Вільшанською селищної ради від 04.07.2000 №2501.

06 листопада 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Вільшанської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки для передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га та ведення садівництва площею 0,12 га.

Рішенням Вільшанської селищної ради від 24 грудня 2015 року № 19 ОСОБА_4 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому земельних ділянок у зв'язку з тим, що вказані землі надані під громадське пасовище.

09 жовтня 2015 року рішенням Вільшанської селищної ради № 442 Про затвердження проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки в постійне користування затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності категорії земель сільськогосподарського призначення територіальній громаді Вільшанської селищної ради у постійне користування без права зміни її цільового призначення загальною площею 37,4280 га для сінокосіння та випасання худоби (кадастровий номер 3524355100:02:000:9052) на території Вільшанської селищної ради.

Вказане право зареєстровано 27 листопада 2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Вільшанського районного управління юстиції Кіровоградської області, номер запису про право 12312232.

Дане рішення Вільшанської селищної ради є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідачем всупереч вимогам ст. 22, 34 ЗК України неправомірно визначено суб'єкт землевикористання. Крім того, селищною радою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає вимогам закону, оскільки всупереч ст. 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із сусідніми землекористувачами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не проводилося, а вказане погодження є однією із складових проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також вказаним рішення порушуються права позивача як суміжного землекористувача та власника земельної ділянки під житловий будинок № 46, розташований по вулиці Комсомольська, смт. Вільшанка Кіровоградської області.

Більш того, Вільшанська селищна рада не тільки не погодила із позивачем межі земельної ділянки, а й передала її у власність сама собі, тобто юридичній особі. Вказане є порушення вимог ст.ст. 22, 34 ЗК України.

У зв'язку з чим позивач не може реалізувати своє право на отримання безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства та ведення садівництва.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 липня 2017 року частково задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано рішення сорокової сесії шостого скликання Вільшанської селищної ради Кіровоградської області від 09.10.2015 №442 Про затвердження проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки в постійне користування в частині зобов'язання Вільшанського селищного голови надати до реєстраційної служби Вільшанського управління юстиції Кіровоградської області документи для оформлення права власності земельної ділянки загальною площею 37,4280 га, для сінокосіння та випасання худоби (громадське пасовище) (код КВЦПЗ 01.08). кадастровий №3524355100:02:000:9052 із земель комунальної власності, категорії земель сільськогосподарського призначення, на території Вільшанської селищної ради, Вільшанського району, Кіровоградської області, яка розташована (за межами населеного пункту).

Представники ОСОБА_4 звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалення нового про їх задоволення. Зазначають, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, судом протиправно не застосовано п. 3.12. Інструкції встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

У проекті землеустрою, який затверджено оспорюваним рішенням, відсутні підписи всіх суміжних землекористувачів і ця обставина сторонами не оспорювалась. Жодного повідомлення на адресу суміжних землекористувачів щодо погодження меж земельної ділянки 3524355100:02:000:9052 не надсилалось, докази відповідних повідомлень відсутні, оголошення у пресі з даного приводу не здійснювалось. У судовому засіданні оглянуто картографічні матеріали проекту розмежування земель державної та комунальної власності в межах та за межами населених пунктів Вільшанської селищної ради Вільшанського району Кіровоградської області, відповідно яких земельна ділянка під житловим будинком позивача позначена як приватна власність та є суміжною із земельною ділянкою 3524355100:02:000:9052. Також судом не надано належної оцінки присвоєнню адреси житловому будинку позивача, не взято до уваги факт порушення прав позивача, який має право на безоплатну приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм встановлених ЗК України. Не надано жодної оцінки порушенню відповідачем приписів статей 22, 34 ЗК України.

Сторони в судове засідання не з'явились, повідомленні про час та місце розгляду справи (т.2 а.с.60-67). Від Вільшанської селищної ради Кіровоградської області надійшов лист про розгляд справи без участі представника сільської ради (т. 2 а.с.68-71).

Частиною 2 статті 305 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги за наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність п.3 рішення сорокової сесії шостого скликання Вільшанської селищної ради Кіровоградської області від 09.10.2015 №442 Про затвердження проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки в постійне користування . Інші пункти оскаржуваного рішення Вільшанської селищної ради відповідають вимогам закону та не порушують права ОСОБА_4 В цій частині рішення не оскаржене.

Підстави відмови суду в задоволенні вимог є правильним, такими яким суд надав належну правову оцінку.

Судом встановлено, що згідно архівного витягу від 20.04.2015 року з рішення виконкому Вільшанської селищної ради від 30.10.1998 року № 131 Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_4 передано у приватну власність безкоштовно земельну ділянку, розташовану по вул. Комсомольська, 46, площею 0,60 га, з наступною видачею Державного акту на право приватної власності на землю, згідно додатку (т. 1 а.с.17).

06 листопада 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Вільшанської селищної ради Кіровоградської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі йому у безоплатну приватну власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га та для ведення садівництва площею 0,12 га (т. 1 а.с.14).

Згідно виписки з рішення Вільшанської селищної ради від 24 грудня 2015 року № 19, селищною радою відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та садівництва громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у зв'язку з невідповідністю розташування земельної ділянки та у зв'язку з тим, що вона надана під громадське пасовище (т. 1 а.с.15).

09 жовтня 2015 року рішенням 40 сесії VI скликання Вільшанської селищної ради № 442 Про затвердження проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки в постійне користування: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності категорії земель сільськогосподарського призначення,територіальній громаді Вільшанської селищної ради у постійне користування без права зміни її цільового призначення, загальною площею 37,4280 га, для сінокосіння та випасання худоби (громадське пасовище) (код КВЦНЗ-01.08), кадастровий № 3524355100:02:000:9052 на території Вільшанської селищної ради Вільшанського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту). Затверджено акт визначення збитків власників землі та землекористувачів, пов'язаних з вилученням земельної ділянки, збитки відсутні. Зобов'язано Вільшанського селищного голову надати до реєстраційної служби Вільшанського управління юстиції Кіровоградської області документи для оформлення права власності земельної ділянки загальною площею 37,4280 га, для сінокосіння та випасання худоби (громадське пасовище) (код КВЦПЗ-01.08) кадастровий № 3524355100:02:000:9052 із земель комунальної власності, категорії земель сільськогосподарського призначення, на території Вільшанської селищної ради Вільшанського району Кіровоградської області, яка розташована (за межами населеного пункту) (т. 1 а.с.9).

Відповідно до проекту землеустрою земельна ділянка запроектована для відведення у постійне користування територіальній громаді Вільшанської селищної ради, яка розташована на території селищної ради (за межами населеного пункту), межує із землями комунальної власності Вільшанської селищної ради та земельними ділянками громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 (т.1 а.с.127-169).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Пунктами 34, 42 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад згідно із п.п. вказаного закону, належить, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. У відповідності до ч. 10 вказаної статті, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів б , в , ч. 1 ст. 20 Закону України Про землеустрій (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно п. 2.8 Інструкції встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає і акт узгодження меж земельних ділянок, підписаний землекористувачами суміжних земельних ділянок, пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт; технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток1); копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку; матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутності правових підстав для визнання незаконними пунктів 1 та 2 рішення Вільшанської селищної ради Кіровоградської області від 09.10.2015 р. № 442 Про затвердження проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки в постійне користування .

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

ОСОБА_4 не доведено належними та беззаперечними доказами фактів порушення його прав на суміжну земельну ділянку вищевказаними пунктами оскаржуваного рішення Вільшанської селищної ради.

За змістом статті 12 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), розпорядження землями територіальної громади села, у тому числі передача їх у власність, належить до повноважень сільської ради та здійснюється відповідно до вимог цього кодексу.

Тобто розпорядження землями територіальної громади села належить виключно органу місцевого самоврядування.

Матеріалами справи підтверджено, що Вільшанською селищною радою відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного Кодексу України, затверджено проект землеустрою, який погоджений відділом Держгеокадастру у Вільшанському районі щодо відведення земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення у користування територіальній громаді Вільшанської селищної ради (т. 1 а.с.127-169).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно листа заступника начальника відділу у Вільшанському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №451/107-17 від 17.07.2017, відомості щодо земельних ділянок розташованих по вул. Героїв Небесної Сотні (Комсомольська), №46 в Державному земельному кадастрі України відсутні (т. 1 а.с.209).

Проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки розташованої на території Вільшанської селищної ради для передачі йому у безоплатну приватну власність у порядку ст. 118 ЗК не затверджений, відповідний правовстановлюючий документ на земельну ділянку у позивача відсутній, а тому його права як суміжника в частині оформлення матеріалів проекту землеустрою та як наслідок його затвердження, рішенням Вільшанської селищної ради № 442 від 09 жовтня 2015 року не порушуються.

Крім того, ні земельним кодексом України, ні Інструкцією встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками не передбачено можливості зобов'язувати землекористувачів суміжних земельних ділянок погоджувати їх межі, а також правових наслідків не підписання землекористувачами акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, оскільки даний факт не тягне за собою відмову у встановленні меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) та закріплення її межовими знаками. Згідно п. 3.12 Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Таким чином відсутність підписів ОСОБА_5 та факт підписання із запереченнями ОСОБА_9 акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 15 вересня 2015 не порушує права позивача, який згідно доказів які містяться в матеріалах справи не є суміжним землекористувачем.

Посилання позивача на те, що суд першої інстанції не розглянув позов у повному обсязі та не надав оцінку всім підставам позову та обставинам справи судом не беруться до уваги.

Ухвалюючи рішення судом зазначено, що п. 2 оскаржуваного рішення Вільшанської сільської ради позивачем не оскаржується. Разом з тим, фактично із підстав мотивації обставин справи, з посиланням на норми, які регулюють спірні правовідносини судом надано оцінку всім обставинам викладеним в позовній заяві та зазначено, що п.2 рішення є похідним від п. 1, яке відповідає вимогам закону, тому відсутні підстави для його скасування.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з порушенням норм права, а відтак є незаконним

Відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства здійснюючи правосуддя, суд захищає виключно порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси. Отже, звернення до суду має бути обумовлено наявністю порушених прав особи.

Відсутність порушеного права є підставою для відмови в задоволенні позову.

Переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов'язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилався, не є достатніми для висновку про скасування вищевказаних пунктів рішення селищної ради.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 304, ст. 307, ст. 308, ст. 313, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які представляють інтереси ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: