Рішення

від 29.11.2017 по справі 140/1903/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 140/1903/16-ц Провадження № 22-ц/772/2269/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 47 Доповідач Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді Голота Л.О.,

суддів Войтка Ю.Б., Рибчинського В.П.,

за участі секретаря Топольська В.О.,

та з участю представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Комунального підприємства Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання незаконними та скасування наказів ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 13 липня 2017 року,

встановила:

03 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Комунального підприємства Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання незаконними та скасування наказів ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позов мотивовано тим, що рішенням 7 сесії 22 скликання Немирівської районної Ради народних депутатів Вінницької області від 25 квітня 1996 року ОСОБА_2 надана у постійне користування земельна ділянка площею 97,87 га.

На підставі вищезазначеного рішення Немирівської районної Ради народних депутатів, 24 липня 1996 року ОСОБА_2 виданий Державний акт серії ІІІ-ВН № 014518 на право постійного користування землею загальною площею 97,87 га.

Згідно з розпорядженням голови Немирівської районної державної адміністрації від 02 березня 2009 року № 112 площа земельної ділянки зменшена на 40,3274 га, на даний час за ОСОБА_2 рахується земельна ділянка площею 57,5426 гектарів.

Земельна ділянка використовується ОСОБА_2 у господарській діяльності селянського-фермерського господарства Валентина , де вона є головою та засновником.

Звернувшись у серпні 2016 року в усній формі до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 дізналася, що надана їй у користування земельна ділянка розділена на ділянки по 2 гектари і надана у власність невідомим громадянам України, письмова інформація з цього приводу позивачці не надана.

Завдяки веб-сайту Публічна кадастрова карта ОСОБА_2 стало відомо, що на земельну ділянку, що передана їй у постійне користування, відповідачем ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області 24 травня 2016 року видані накази про затвердження документації із землеустрою, земельні ділянки надані у власність окремих громадян, про що 10 червня 2016 року КП Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації здійснена державна реєстрація права власності на земельні ділянки: кадастровий номер 0523082000:01:001:0422 за ОСОБА_12 ; кадастровий номер 0523082000:01:001:0427 за ОСОБА_9 ; кадастровий номер 0523082000:01:001:0428 за ОСОБА_8 ; кадастровий номер 0523082000:01:001:0425 за ОСОБА_7 ; кадастровий номер 0523082000:01:001:0421 за ОСОБА_10 .

Передані у власність ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 земельні ділянки згідно договорів купівлі-продажу від 23, 25, серпня 2016 року продані ними як новими власниками одній і тій же особі ОСОБА_11

Позивач вважає, що передача ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області у власність вказаних громадян земельних ділянок, якими вона тривалий час користувалася на постійній основі, відбулася з порушенням вимог земельного законодавства України, порушенням її права стосовно використання нею земельною ділянкою, тому вона звернулася в суд з даним позовом.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 01 березня 2017 року до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів залучені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.( а.с. 88 т.1)

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 13 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третіх осіб ОСОБА_12, ОСОБА_7,ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_11 про визнання незаконним та скасування наказів ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.05.2016 року відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2, її представник ОСОБА_3 оскаржують його в апеляційному порядку, просять дане рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Апелянти посилаються на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги. Просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Надала письмові заперечення.

Третя особа ОСОБА_11 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового засідання повідомлена завчасно та належним чином як і її представник ОСОБА_15В.(а.с.75), на адресу суду електронною поштою надіслала заяву, якій просила перенести справу № 140/1903/16-ц провадження № 22-ц/772/2269/2017, за позовом ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що її адвокат знаходиться на лікарняному.

Відповідач КП Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації та третя особа ОСОБА_14 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлені завчасно та належним чином, причини неявки не повідомили.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до норм статей 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути за-конним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сто-рони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених представленими доказами.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 як голові та засновнику селянського (фермерського) господарства Валентина рішенням 7 сесії 22 скликання Немирівської районної Ради народних депутатів Вінницької області від 25 квітня 1996 року надано у постійне користування земельну ділянку площею 97,87 га, виданий Державний акт від 24 липня 1996 року ІІІ - ВН № 014518 на право постійного користування землею цією ж площею на території Вишковецької сільської ради Немирівського району Вінницької області.

Розпорядженням голови Немирівської районної державної адміністрації від 02 березня 2009 року № 112 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо скла-дання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки чле-нам фермерського господарства Валентина передано у власність земельні ділянки загальною площею 40,3275 га у розмірі земельної частки ( паю ) з раніше наданих земель, тобто із 97,87 га, та видано державні акти на право власності на ці земельні ділянки.

Про зменшення розміру площі земельної ділянки зроблено відмітку у Державному акті на право постійного користування землею.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наказу Держкомзему України від 02 липня 2003 року № 174 Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного ре-єстру земель , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за № 641/7962, підпункту 2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди ) та договорів оренди землі, затвердже-ної наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 № 43, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 червня 1999 року за № 354/3647, чітко зазначено, що при заповненні Державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Таким чином, можливість внесення змін чи виправлення до існуючого Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою чи Державного акта на право власності на земельну ділянку законодавством не передбачено. Тому після розпаювання земельної ділянки площею 40,3275 га із 97,87 га на 57,5426 га, що залишалися у користуванні селянського (фермерського) господарства, ОСОБА_2 мала би у зв'язку із зміною площі земельної ділянки вирішити питання про її формування у відповідності з вимогами статті 79-1 ЗК України, що полягає у визначенні площі, меж земельної ділянки, внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Оскільки земельна ділянка площею 57,5426 га не сформована, право постійного користування нею у селянського (фермерського) господарства не виникло, це право посвідчено не було. У державній статистичній звітності з липня 2009 року не містилося відомостей про наявність у постійному користуванні ОСОБА_2 земельної ділянки площею 57,5426 га. Відповідні відомості також були відсутні у Державному земельному кадастрі як єдиній системі відомостей про землі, тому підстав для відмови у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність бажаючих громадян не було. Відтак оскаржувані накази відповідача є цілком законними.

Оскаржуючи рішення суду від 13 липня 2017 року, апелянти вказують про належне користування ОСОБА_2 землею площею 57,5426 га на підставі пункту 7 Перехідних положень Земельного кодексу України.

При цьому рішення Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області щодо розгляду скарги на постанову про закриття адміністративної справи від 20 серпня 2014 року № 8/14 також доводить правомірність користування позивачкою землею та спростовує позицію суду першої інстанції, викладену в оскаржуваному рішенні.

Посилання суду на те, що земельна ділянка не рахувалася за СФГ Валентина , повністю спростовується офіційними довідками, виданими відділом Держгеокадастру у Немирівському районі Вінницької області, наявними в матеріалах справи.

Оскаржувані накази ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 24 травня 2016 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність третіх осіб прийняті з порушенням вимог статей 116, 141, 149 ЗК України, без згоди та відома землекористувача, за відсутності будь-яких на те законних підстав.

Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, вони є об'єктивними, грунтовними, такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи, є достатніми для задоволення скарги, скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2

З висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки всупереч норм статей 213, 214 ЦПК України вони є помилковими, не обгрунтованими достовірними доказами через неповне з'ясування фактичних обставин справи та доказів, якими підтверджуються доводи сторін, норм матеріального права, що підлягають застосуванню до правовідносин між сторонами у справі, котрі регулюються нормами ЗК України, Закону України Про селянське ( фермерське ) господарство .

Суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, допустивши суперечливі висновки та порушення норм статей 11, 31, 215 ЦПК України. Даний спір згідно статті 100 Земельного кодексу України підлягає ви-рішенню в судовому порядку.

Слід окремо підкреслити, що нормативно-правові акти, на які посилався суд першої інстанції при вирішенні цього спору, а саме наказ Держкомзему України від 02 липня 2003 року № 174 Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель , Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди ) та договорів оренди землі, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 № 43, втратили чинність відповідно з наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07 липня 2012 року № 408 та від 03 липня 2013 року № 404.

Правомірним є посилання позивачки в обгрунтування заявленого позову на норми чинного Земельного кодексу України. Пунктами першим, сьомим Перехідних положень цього Кодексу визначено, що громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення ( викуп ) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Громадяни та юридичні особи, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Частиною п'ятою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи у користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право постійного користування земельною ділянкою площею 57,5426 га кадастровий номер 0523082000:001:0386 у відповідності з Державним актом серії ІІІ-ВН № 014518, виданим 24 липня 1996 року на підставі рішення 7 сесії 22 скликання Немирівської районної Ради народних депутатів Немирівського ра-йону Вінницької області, здійснюється позивачкою, селянським ( фермерским ) господарством Валентина правомірно.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте до 2004 року, гарантоване статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що право позивачки на постійне користування наданою земельною ділянкою, визначеною у Державному акті площею 57,5426 га на території Вишковецької сільської ради Немирівського району Вінницької області, для ведення селянського (фермерського) господарства дійсно є порушеним та підлягає судовому захистові.

У пункті 33 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід тлумачити в контексті преамбули Конституції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до норм статтей 303, 309 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

На виконання вимог статті 88 ЦПК України, враховуючи обгрунтованість та законність позову ОСОБА_2, за доведеності заявлених нею вимог колегія cуддів апеляційного суду перерозподіляє між сторонами понесені судові витрати у справі.

Керуючись нормами статей 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів апеляційного суду -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 13 липня 2017 року скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_12 серії та номер : 2-5629/15-16-СГ від 24 травня 2016 року. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 29995673 від 10.06.2016 року).

Визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_7 серії та номер : 2-5632/15-16-СГ від 24 травня 2016 року. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 29997240 від 10.06.2016 року).

Визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_8 серії та номер : 2-5640/15-16-СГ від 24 травня 2016 року. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 29998135 від 10.06.2016 року).

Визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_9 серії та номер : 2-5633/15-16-СГ від 24 травня 2016 року. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 29996935 від 10.06.2016 року).

Визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_10 серії та номер : 2-5628/15-16-СГ від 24 травня 2016 року. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 29995123 від 10.06.2016 року).

Стягнути з ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь ОСОБА_2 2756,00 гривень у відшкодування сплаченого судового збору при поданні позовної заяви, 3031,60 гривні сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголо-шення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спе-ціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про-тягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .

Головуючий Л.О. Голота

Судді: Ю.Б. Войтко

ОСОБА_16

/підписи/

Згідно з оригіналом: