Ухвала

від 27.11.2017 по справі 520/11903/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/1861/17

Номер справи місцевого суду: 520/11903/17 ,1-кс/520/2592/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря: ОСОБА_5 ,

прокурора: ОСОБА_6 ,

власника майна: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційного суду клопотання ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 13.10.2017 року про накладення арешту на майно,-

встановив

Оскарженою ухвалою, у рамках кримінального провадження №12017160000000493від 05.05.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , та накладений арешт на майно, яке було вилучене 11.10.2017 року в ході проведення обшуку у ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , яке перелічене в резолютивній частині ухвали.

13.11.2017 року на вказану ухвалу слідчого судді ОСОБА_7 подана апеляційна скарга, в якій апелянт вказує на те, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки в ньому не зазначені підстава та мета, передбачені ст..170 КПК України, для накладення арешту на майно.

При цьому апелянт зазначає, що повідомлення підозру ні ОСОБА_7 ні ОСОБА_8 не оголошено та не вручено; жодні ознаки злочину, передбаченого ст. 364 КК України, у даному кримінальному провадженні відсутні; висновки про завдання істотної шкоди безпідставні; вилучені речі та документи не є доказом злочину.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у повному обсязі.

За результатами розгляду клопотанням ОСОБА_7 , апеляційним судом було прийняте рішення про поновлення останньому строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.10.2017 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача; власника майна, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання, слідчий суддя обмежився лише перерахуванням в цій ухвалі встановлених під час досудового розслідування даних, які викладені у клопотанні прокурора та положень вимог кримінального процесуального закону, які є підставою для прийняття рішення про накладення арешту на майно.

В обгрунтування прийнятого рішення, слідчий суддя послався на встановлення ним наявності обґрунтованої підозри можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України та можливого використання зазначеного майна в якості речового доказу та з метою забезпечення можливості їх збереження, прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на вилучене майно.

Разом з тим, оскаржувана ухвала не містить належного обгрунтування та викладення належних та достатніх даних, які вказували на необхідність арешту майна, в тому числі в ухвалі не зазначено, яким критеріям, визначеними в ч.2 ст.167 КПК України, відповідає зазначене майно.

За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді незаконною та невмотивованою, та приходить до висновку про те, що при розгляді клопотання та постановленні ухвали були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які унеможливлювали прийняття законного та обґрунтованого рішення, та які у відповідності до вимог ст.409 та 412 КПК України є підставою для його скасування.

Щодо розгляду апеляційним судом клопотання слідчого про накладення арешту на майно по суті, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України - у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Натомість, клопотання слідчого не відповідає вищезазначеним вимогам КПК України.

Як свідчать долучені до клопотання матеріали, прокурором внесені до ЄРДР відомості про вчинення службовими особами місцевого самоврядування та контролюючих органів м. Одеси за попередньою змовою із забудовниками шляхом зловживання своїми службовими обов`язками, злочинної схеми щодо незаконного будівництва в АДРЕСА_2 з порушенням вимог містобудівництва та земельного законодавства, що спричинило тяжкі наслідки. При цьому як свідчить зазначений витяг, зазначені матеріали надійшли від ДЗЕ НП України.

На підтвердження факту вчинення правопорушення, прокурором долучені до клопотання наступні документи: ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 04.10.2017 року про надання дозволу на проведення обшуку у домоволодінні ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 ; протокол обшуку зазначеного приміщення від 11.10.2017 року; заява ОСОБА_7 про відсутність претензій щодо проведення обшуку.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор послався на наявність у органа досудового розслідування даних про вчинення ОСОБА_7 за попередньою з посадовими особами управління капітального будівництва та архітектури м. Одеса дій, направлених на ухилення забудовником сплати до бюджету міста пайового внеску. Крім того прокурор зазначив, що ОСОБА_7 здійснюється незаконне будівництво 12 багатоповерхівок, а саме без належних дозвільних документів.

На підтвердження даних фактів прокурором були наданий протокол обшуку, згідно якого ОСОБА_9 вказала на виготовлення технічної документації на певні об`єкти будівництва за замовленням ОСОБА_7 та його дружини - ОСОБА_8 .

ОСОБА_7 в апеляційному суді вказав, що здійснення ним певних дій, пов`язаних з будівництвом житлових будинків та виготовлення певної документації не може вказувати на його причетність до вчинення кримінального правопорушення у рамках Якого відкрито кримінальне провадження, а його знайомства з певними працівниками управління державного архітектурно-будівельного контролю та будівництва не має жодного відношення до кримінального провадження.

Водночас, вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 документи, вказують на те, що частина цих документів стосується будівництва будинку, розташованого по АДРЕСА_2 .

Разом з тим, до клопотання прокурора не було додано доказів, що обґрунтовують доводи клопотання та необхідність такого ступеня втручання у право власності особи.

Так зазначені матеріали не містять даних на підтвердження тих обставин, які вказані у клопотанні слідчого та свідчать про причетність певних посадових осіб та ОСОБА_7 до правопорушення, в рамках якого відкрито кримінальне провадження. Більш того, зазначені матеріали не містять даних про розрахунок спричиненої шкоди та його розміру і розмір цієї шкоди не зазначений у клопотанні прокурора.

Крім того, клопотання містить викладення певних обставин щодо можливого вчинення посадовими особами та іншими особами за співучасті незаконних дій, пов`язаних з проведенням будівництва житлових будинків та наявні посилання на зазначені обставини, однак на їх підтвердження до клопотання не долучені відповідні документи, що ставить під сумнів фактичне існування зазначених обставин.

Ненадання прокурором наведених вище документів на обгрунтування клопотання прокурора, вказує на невідповідність цього клопотання вимогам ч.2 ст.171 КПК України.

Слідчий суддя, розглядаючи клопотання про арешт майна не дав належної оцінки його необґрунтованості та невідповідності вимогам кримінального-процесуального закону та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставини провадження.

Апеляційний суд з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів вважає, що такий підхід органу досудового розслідування щодо ініціювання питання про накладення арешту на майно, яке не є предметом кримінального правопорушення, в тому числі і речовим доказом, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя районного суду, при прийнятті до розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не звернув уваги на його невідповідність вимогам ст.171 КПК України, та не виконав вимог ч.3 ст.172 КПК України, згідно яких слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, своєю ухвалою повертає прокурору клопотання з встановленням строку для усунення недоліків.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що під час розгляду клопотання про арешт майна, зазначеного в резолютивній частині оскаржуваної ухвали, та при постановленні ухвали про задоволення зазначеного клопотання, слідчим суддею були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, які потягли за собою передчасне та необґрунтоване рішення слідчого судді.

З огляду на зазначене, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали, у відповідності до вимог ч.1 ст.173 КПК України, про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, оскільки клопотання не відповідає вимогам ст.171 КПК України та в ньому не міститься обставин, які обґрунтовують підстави та необхідність накладення арешту на майно, і повернення тимчасово вилученого майна особі, у якої воно було вилучено, як це передбачено вимогами ч.3 ст.173 КПК України.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню, і з урахуванням положень ч.1 ст.173 КПК України з прийняттям апеляційним судом нової ухвали про повернення клопотання слідчого прокурору для усунення недоліків, з підстав його невідповідності вимогам ст.171 КПК України.

Керуючись ст.ст. 167-173, 376, 405, 407, 409, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 13.10.2017 року про накладення арешту на майно яке було вилучене 11.10.2017 року в ході проведення обшуку у ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , перелік якого наведено в резолютивній частині оскаржуваної ухвали - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 повернути прокурору - процесуальному керівнику у даному кримінальному провадженні для усунення недоліків, визначених в ухвалі апеляційного суду протягом 72 годин з моменту отримання копії цієї ухвали.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4