Рішення

від 29.11.2017 по справі 127/16840/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/16840/17

Провадження № 2/127/4975/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2017 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

при секретарі Конецул О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької гарнізонної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України про визнання незаконним та скасування рішення про виключення з членів товариства ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в серпні 2017 року звернувся з позовом до суду та свої вимоги мотивує тим, що з ОСОБА_1 тривалий час очолював організацію військових мисливців і рибалок Вінницького гарнізону № 223.

Член товариства з 1966 року, тричі обирався до складу гарнізонної ради, неодноразово очолював ревізійну комісію. Останні два роки одноголосним рішенням гарнізонної ради був обраним секретарем ради (з 2014 року по 2016 рік). Приймав активну участь в охороні мисливських угідь, двічі безпосередньо приймав участь у затриманні браконьєрів.

Враховуючи зазначене вище первинна організація звернулася з клопотання перед гарнізонною радою про присвоєння голові колективу № 223 звання Почесний мисливець ТВМР ЗС України . Гарнізонна рада одноголосно підтримала рішення первинної організації і направила всі необхідні документи до Центральної ради військових мисливців і рибалок Міністерства оборони України.

Позивач вважає, що після його критичного виступу на конференції, яка відбулася в червні 2016 року, голова ОСОБА_2 ОСОБА_3 став приймати протиправні рішення відносно позивача, що стосуються його роботи в якості голови гарнізонної ради.

Відповідно до протоколу № 1 засідання ОСОБА_2 Вінницької гарнізонної організації Товариства військових мисливців і рибалок ЗСУ від 10.03.2017 року, було прийнято рішення виключити ОСОБА_1 з числа членів Вінницької гарнізонної організації ТВМР ЗСУ за невиконання рішень ОСОБА_2, нанесення моральної шкоди організації і наклепи на членів ОСОБА_2.

ОСОБА_1 зазначає, що як вбачається з оскаржуваного рішення, зафіксованого в протоколі № 11 засідання ОСОБА_2 від 10.03.2017 року відповідач не послався на конкретну підставу згідно з Статутом Вінницької гарнізонної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (далі - Статут) для виключення його з членів Товариства, обмежився вказівкою: виключити ОСОБА_1 з числа членів Вінницької гарнізонної організації ТВМР ЗСУ за невиконання рішень ОСОБА_2, нанесення моральної шкоди організації і наклепи на членів ОСОБА_2 .

На думку позивача, його виключено з членів ВГО ТВМР ЗСУ не за виконання суспільних обов'язків, як того вимагає Статут, а виключно за особисті якості, за суб'єктивною думкою окремих членів ОСОБА_2 ВГО ТВМР ЗСУ.

Також позивач зазначає, що у зв'язку з виключенням його з членства ВГО ТВМР ЗСУ він відчув моральні страждання, що призвели до значних душевних переживань, почуття приниження супроводжує його досить тривалий час, втратив нормальні життєві зв'язки.

У зв'язку з вищенаведеним позивач звернувся до суду та просив визнати незаконним та скасувати рішення ВГО ТВМР ЗСУ про виключення з членів товариства ОСОБА_1 від 10.03.2017 року; поновити членство ОСОБА_1 у ВГО ТВМР ЗСУ; стягнути з ВГО ТВМР ЗСУ на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. моральної шкоди та витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3В та ОСОБА_5 у задоволенні позову просили відмовити надавши суду заперечення. Також просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ВГО ТВМР ЗСУ 5000,00 грн. за надання правої допомоги.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні суду пояснив, що ОСОБА_1 повідомляв документи та акти організації, про що було повідомлено голову ОСОБА_2. Під час засідання ОСОБА_7 запропонував звільнити ОСОБА_1 в звязку з невиконанням рішення ОСОБА_2, за що було проголосовано.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що під час засідання 10.03.2017 року позивач сам говорив, не давав нікому висловлюватись. Свідком було запропоновано виключити ОСОБА_1 з організації. В організації завжди говорили, що виготовлені позивачем протокли не відповідають дійсності. Також позивачем здійснювалось списання матеріалих ціннотсей.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 є порядною людиною, який був секретарем роади тривалий час та останнім часом боровся з головою ОСОБА_2 ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні посвідчив, що ОСОБА_1 був активним секретарем та готував всі засдіання ОСОБА_2.

Вислухавши пояснення сторін, представників та свідків, вивчивши документи, які є у справі суд вважає, що позов не обгрунтований та не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 являвся головою первинної організації № 223 ВГО ТВМР ЗСУ. З 2008 року по 2010 рік займав посаду голови ревізійної комісії громадської організації. В 2014 році був обраний до складу ОСОБА_2 ВГО ТВМР ЗСУ.

Відповідно до копії рішення 33-9 позачергової конференції ВГО ТВМР ЗСУ від 27.08.2011 року за підписом голови президії ОСОБА_10 та секретаря Гладиша Д.Л. конференція постановила: роботу ради ВГО ТВМР ЗСУ вважати назадовільною, одобрити та підтримати рішення гарнізонної ради, що виказало недовіру ОСОБА_8 Засудити діяння колишніх членів гарнізонної ради ОСОБА_8 та ОСОБА_1, що були скеровані на створення умов, які потурають нахабному розкраданню матеріальних цінностей, нанесенню матеріальної шкоди, та виключити їх з членів ВГО ТВМР ЗСУ за навмисне порушення вимог п. 3.6 Статуту ВГО ТВМР ЗСУ.

Згідно виписки з протоколу № 1 засідання ОСОБА_2 ВГО ТВМР ЗСУ від 16.06.2016 року було відмінено рішення ОСОБА_2 ВГО ТВМР ЗСУ (протокол № 18 від 25.02.2016 року) про затвердження характеристики та відкликано подання на ОСОБА_1В.(голову КВМ № 223) в ЦР ТВМР ЗСУ на присвоєння йому звання Почесного члена ТВМР ЗСУ , який в період виконання ним обов'язків секретаря гарнізонної ради здійсни підробку (фальсифікацію) протоколів засідання гарнізонної ради ВГО ТВМР ЗСУ № 16 від 24.12.2015 року, протоколу № 18 від 25.02.2016 року і № 20 від 12.05.2016 року.

З виписки протоколу № 8 засідання ВГО ТВМР ЗСУ вбачається, що Головою ради ОСОБА_3 було зачитано лист голови Літинської районної організації УТМР про те, що член КВМ № 223 ОСОБА_11 та Корольчук проводили незаконну перевірку документів і погрожували відібрати зброю в члена УТМР ОСОБА_12 Всі ці дії проходили на території відтворювальної дільниці мисливських угідь УТМР поблизу с. Селища, де ОСОБА_11 і Корольчук проводили незаконне полювання. Голова УТМР ОСОБА_13 просить також провести розгляд даної справи та сповістити про прийняте рішення. Виступив ОСОБА_14 та вказав, що ОСОБА_11, крім того, постійно незаконно перевіряє документи на території ВГО ТВМР ЗСУ не маючи на те жодних повноважень. ОСОБА_2 запропоновано присутньому на засіданні голові КВМ № 223 ОСОБА_1 провести збори колективу, розглянути даного листа, прийняти рішення і письмово повідомити ОСОБА_2 в недільний термін. Дану пропозицію було поставлено на голосування. За проголосували 10 чоловік (одноголосно).

Відповідно до акту від 16.12.2016 року ОСОБА_1 відмовився отримати виписку з засідання ОСОБА_2 (протокол № 8 від 16.12.2016 року).

Згідно протоколу № 11 засідання ОСОБА_2 ВГО ТВМР ЗСУ від 10.03.2017 року вбачається, що голові КВМ № 223 ОСОБА_1 було запропоновано надати протокол зборів його колективу по результату розгляду листа голови Літинської районної організації УТМР, згідно рішення ОСОБА_2 ВГО ТВМР від 16.12.2016 року (протокол № 8). ОСОБА_1 почав кричати, що протокол в нього є, махав якимись паперами, але протокол зборів так і не надав. Далі ОСОБА_1 було запропоновано пояснити членам ради, яким чином він, будучи обізнаним про звільнення ОСОБА_8 з посади директора КП ВМГ Петрик 17.11.2016 року, отримав посвідчення громадського інспектора екології по сфальсифікованих документах 18.01.2017 року. На це ОСОБА_1 відповів, що ніяких екзаменів він не здавав, а посвідчення йому повинні були видати і так, за особливі заслуги. ОСОБА_3 запропонував оголосити ОСОБА_1 догану за невиконання рішень ОСОБА_2 і нанесення моральної шкоди ВГО ТВМР ЗСУ. ОСОБА_15 почав ображати членів ОСОБА_2 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_16 Членом ради ОСОБА_7 було запропоновано виключити ОСОБА_1 з числа членів ВГО ТВМР ЗСУ за невиконання рішень ОСОБА_2, нанесення моральної шкоди організації і наклепи на членів ОСОБА_2. Дана пропозицію була поставлено на голосування. За проголосували 7 чоловік (одноголосно).

Згідно п. 3.3 Статуту, член організації може вибути із нього: добровільно на підставі заяви, яку подає в первинну організацію військових мисливців та рибалок, де перебуває на обліку; шляхом виключення із членів організації за порушення Статуту. Рішення про це приймається на загальних зборах первинної організації, або рішення ради Організації.

Пунктом 3.6 Статуту, члени організації зобов'язані: виконувати Статути Організації і Товариства, рішення конференції і загальних зборів, керівних органів Організації, своєчасно сплачувати членські внески, приймати активну участь в роботі первинної організації військових мисливців та рибалок, бути прикладом в дотриманні мисливської етики; бути на обліку в первинній організації; неухильно дотримуватися законів та правил, регламентуючих мисливство та рибальство, приймати участь в природоохоронних заходах особливо в боротьбі з браконьєрством та іншими порушеннями правил полювання і рибальства; приймати трудову участь в проведенні біотехнічних заходів і мисливсько - господарських робіт/дозволяється компенсація трудової участі коштами; при зміні місця служби/праці/або проживання, знятися з обліку первинної організації; дбайливо ставитися до майна Організації та Товариства.

Відповідно до ст. 3 ЗУ Про громадські об'єднання ,- принципи утворення і діяльності громадських об'єднань є: 1) добровільність; 2) самоврядність; 3) вільний вибір території діяльності; 4) рівності перед законом; 5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); 6) прозорість, відкритість та публічність.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЗУ Про громадські об'єднання , - самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об'єднання, крім випадків, визначених законом.

У рішенні Конституційного суду № 1-17/2001 від 23.05.2001 року зазначено, що об'єднання громадян діє на основі закону, статуту, положення (стаття 13 Закону України "Про об'єднання громадян" ). Тобто внутрішня організація, взаємовідносини членів об'єднань громадян, їх підрозділів, статутна відповідальність членів цих об'єднань регулюються корпоративними нормами, встановленими самими об'єднаннями громадян, які базуються на законі; визначаються питання, які належать до їх внутрішньої діяльності або виключної компетенції і підлягають самостійному вирішенню.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про те, що виключення ОСОБА_1 з членів ВГО ТВМР ЗСУ є правомірним, прийнятим з додержанням п. 4.12 Статуту, в якому вказано, що рішення ОСОБА_2 приймаються більшістю голосів на засіданні. Засідання правомочне при присутності не менше, ніж 50% списочного складу

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, не порушуючи статуту Вінницької гарнізонної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, правомірно прийняв протокол № 11 засідання ОСОБА_2 ВГО ТВМР ЗСУ від 10.03.2017 року, яким позивача було виключено з числа членів ВГО ТВМР ЗСУ за невиконання рішень ОСОБА_2, нанесення моральної шкоди організації і наклепи на членів ОСОБА_2, а тому позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення ВГО ТВМР ЗСУ від 10.03.2017 року не підлягає задоволенню. При цьому суд враховує, що позивачу було забезпечено право участі в засіданні, можливість виступити, засідання є праовмочним та рішення про виключення затверджено більшістю.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення членства ОСОБА_1 у ВГО ТВМР ЗСУ, то вона також задоволенню не підлягають, оскільки є похідною від позовної вимоги про визнання незаконим та скасування рішення ВГО ТВМР ЗСУ про виключення з членів товариства ОСОБА_1, в задоволені якої судом відмовлено.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Отже, оскільки позивачем не доведено порушення своїх прав відповідачем, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Однак, будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження факту спричинення позивачу моральної шкоди, а також доказів на підтвердження причинного зв'язку між шкодою та виключення з членів ВГО ТВМР ЗСУ, позивачем не надано.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України , стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Адвокат ОСОБА_5, яка в свою чергу є представником ВГО ТВМР ЗСУ в судовому засіданні просила стягнути з позивача понесені судові витрати на правову допомогу понесені ВГО ТВМР ЗСУ в сумі 5000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на оплату правової допомоги в матеріалах справи містяться квитанція № 163 19.10.2017 про сплату за надання правової допомоги згідно договору б/н від 17.10.2017 року у сумі 5000,00 грн.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та Гуриненко проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Відповідно до довідки від 29.11.2017 року, що міститься в матеріалах справи, адвокатом ОСОБА_5 витрачено 7,8 год. на надання ВГО ТВМР ЗСУ правової допомоги в зазначеній справі зокрема: консультація з приводу спірних правовідносин - 1 год., ознайомлення з матеріалами справи - 1 год, підготовка до участі в справі - 2,8 год., участь у судових засіданнях - 3 год. Юридичні послуги загалом - 2,6 год. робочого часу. Загальна вартість наданих послуг становить - 5009,92 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що адвокат ОСОБА_5 брала участь у судових засіданнях, що відбулися 24.10.2017 року, 09.11.2017 року, 29.11.2017 року року загальна тривалість яких становить 4,5 год. Також адвокат знайомилась з матеріалами справи та готувала заперечення до позовної заяви.

Суд, виходячи із суті спору та зважаючи на складність цієї справи, вважає, що заявником не обґрунтовано зазначений затрачений час на надання цих послуг і їх об'єм, а тому визначена представником відповідача сума витрат на правову допомогу є дещо завищеною.

Відтак, ураховуючи засади виваженості, розумності та справедливості, суд приходить до висновку до часткового стягнення судових витрат з ОСОБА_1 на користь ВГО ТВМР ЗСУ в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. 23 ЦК України, ст.ст. 3, 13 Закону України Про громадські обєднання , ст. ст. 10 , 15 , 57-60 , 62-64 ,88, 209 , 212-215 ЦПК України , суд, -

ВСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницької гарнізонної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України про визнання незаконним та скасування рішення про виключення з членів товариства відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької гарнізонної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: