Ухвала

від 01.12.2017 по справі 908/1883/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/108/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.12.2017 Справа № 908/1883/17

Суддя Дроздова С.С., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, м. Бердянськ про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2017 р. та матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українське інвестиційне підприємство "Полюс ЛТД" (61017 м. Харків, провулок Ніжинський, буд. 9)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 38 368 грн. 29 коп.

Встановив:

30.11.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, м. Бердянськ про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2017 р. до 31.08.2018 року.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.11.2017 р., заяву про відстрочення виконання судового рішення у справі № 908/1883/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Суд вважає за необхідне заяву повернути заявнику виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за власною ініціативою, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи, у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд, який видав виконавчий документ, може змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали, постанови у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Оскільки ст. 121 ГПК України не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Відповідно до п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви тощо.

У разі неподання заявником доказів надіслання другій стороні відповідних копій заява і додані до неї документи не пізніше трьох днів з дати надходження заяви повертаються заявникові без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 63, статті 121 ГПК, про що виноситься ухвала.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Такі самі вимоги розповсюджуються і на відповідача при подачі відповідних заяв.

Належним доказом направлення сторонам копії заяви та доданих до неї документів є оригінал опису вкладення, з зазначенням адреси і найменуванням адресанта та заповнений відповідно до переліку додатків, долучених до заяви.

До зазначеної заяви, яка надійшла від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, м. Бердянськ, відповідачем не додано оригіналу опису вкладення до поштового відправлення.

Суд звертає увагу заявника на те, що застереження з приводу можливості не надсилання на адресу сторони документів, які у сторони є, в новій редакції ст. 56 ГПК України відсутнє.

Тобто, за приписами закону, при поданні заяви заявник зобов'язаний надіслати сторонам та суду разом з копією заяви однакові (тотожні) документи, що і повинно бути відображено у відповідних описах вкладення.

Наведене вище позбавляє суд можливості зробити висновок про додержання заявником вимог ст. 56 ГПК України та положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 в частині обов'язку заявника надіслати іншій стороні копію відповідної заяви (клопотання), а також доказів на його (клопотання) обґрунтування.

У підпункті 3.5 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 роз'яснюється, що у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК України.

Відсутність належним чином оформленого оригіналу опису вкладення не дозволяє ідентифікувати, що саме ця позовна заява та долучені до неї матеріали були направлені позивачу у справі, а відтак заявником не надано належних доказів направлення позовної заяви відповідно до вимог ст. 56 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що наведенні норми чинного законодавства (в редакції станом на час направлення вказаної заяви (клопотання) до суду), у т.ч. розділи VIII, IX ГПК України та всі без виключення вказані в них вимоги є обов'язковими, оскільки їх обов'язковість встановлена законодавцем у процесуальному законі і не може залежати від бажання особи, що звертається із відповідними заявами до суду, та положення вказаних норм ГПК України не передбачають обов'язку суду прийняти заяву у справі до розгляду, а вже потім витребувати належні докази направлення копії клопотання іншій стороні у справі, суд дійшов висновку про необхідність повернення заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, м. Бердянськ від 30.11.2017 р. про відстрочку виконання рішення суду у справі № 908/1883/17 без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 та ст. 121 ГПК України.

Не надання заявником опису вкладення, який би свідчив про надсилання на адресу позивача у справі копії заяви про відстрочення виконання рішення суду та доданих до неї матеріалів є безумовним порушенням приписів ст. 56 ГПК України.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, м. Бердянськ про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2017 р. у справі № 908/1883/17 повернути заявнику.

Суддя С.С. Дроздова